Постанова

від 14.02.2019 по справі 910/8603/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. Справа№ 910/8603/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ярмак О.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2018

у справі № 910/8603/18 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ"

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СКФ про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на вул. Магнітогорський, 1, площею 0,09 га у Деснянському районі міста Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

В обґрунтування своїх вимог Київська міська рада зазначає, що відповідач самовільно, а саме за відсутності відповідних правовстановлюючих документів, зайняв земельну ділянку шляхом розміщення на ній контейнерної автозаправної станції та здійснює продаж нафтопродуктів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 у справі №910/8603/18 позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ" задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на вул. Магнітогорській, 1, площею 0,09 га у Деснянському районі міста Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ" на користь Київської міської ради 1 762,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відсутність орендних відносин за участю міської ради як орендодавця спірної земельної ділянки свідчить про відсутність правомірного користування Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім СКФ зазначеною земельною ділянкою. Таким чином, укладення договорів, на які посилається відповідач, не дає йому права користування земельною ділянкою на вул. Магнітогорській, 1, площею 0,09 га. Отже, вказані обставини свідчать про те, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 скасувати в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт також зазначає, що 01.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім СКФ та Товариство з обмеженою відповідальністю Автоюніон уклали договір суборенди № ТДСКФ/5 щебеневого майданчика площею 150 кв.м., який на праві користування належить Товариству з обмеженою відповідальністю Автоюніон на підставі договору оренди № 09/10/15 від 09.10.2015 та договору оренди № 10-2017/м від 01.11.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 , що знаходиться на території комплексу будівель площею 2 663,80 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Магніторгорська, 1.

Комплекс будівель площею 2 663,80 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепалюк О.Г. за реєстраційним номером 3155.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 отримало згоду Київського міського голови на розроблення технічної документації із землеустрою № Д-3781 від 08.01.2008 для оренди на 15 років земельної ділянки орієнтовного розміру 1,782 га, кадастровий номер 8000000000:62:068:0150.

Отже, апелянт пославшись на ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 постійно і в повному обсязі здійснювало плату за землю, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату ТОВ Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 земельного податку, тому ТОВ Торговий дім СКФ законно використовує земельні ділянки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.02.2018 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890, ст.ст. 187 , 189 Земельного кодексу України , головним спеціалістом відділу землеустрою та моніторингу земель Деснянського району м. Києва Івановою В.П. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства стосовно користування земельною ділянкою по вул. Магнітогорській, 1, у Деснянському районі міста Києва, за результатами якої складено акт перевірки від 06.02.2018 № 18-0018-03.

Так, відповідно до акту 06.02.2018 № 18-0018-03 встановлено, що на земельній ділянці площею 0,09 га по вул. Магнітогорській, 1, яка частково огороджена металевою сіткою, розміщено контейнерну автозаправну станцію SC Formula та здійснюється продаж нафтопродуктів і супутніх послуг. Згідно з інформацією, розміщеною у куточку покупця автозаправної станції, господарська діяльність на цій земельній ділянці здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім СКФ .

Київська міська рада рішення про передачу чи надання земельної ділянки по вул. Магнітогорській, 1, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім СКФ , у власність чи користування не приймала.

Документи, які посвідчують право власності чи користування вказаною земельною ділянкою, в Департаменті не зареєстровані. Речові права на вказану земельну ділянку у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень не зареєстровані.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім СКФ користується майданчиком, покритим щебеневим покриттям, площею 150 кв.м., який знаходиться на території комплексу будівель за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1. Підставою для використання цього майданчику є договір суборенди № ТДСКФ/5 від 01.12.2015 (далі - договір суборенди), укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Автоюніон .

Відповідно до акту приймання-передачі користування майданчиком розпочалось 01.12.2015 та згідно із додатковою угодою № 1 до договору суборенди строк визначено до 01.11.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю Автоюніон , укладаючи договір суборенди, діяло як орендар цього майна, право на суборенду якого йому було надано орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 . Зокрема, договір оренди № 09/10-15 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автоюніон та Товариством з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 укладено 09.10.2015 терміном на два роки, після закінчення якого 01.11.2017 на підставі договору оренди № 10-2017/М оренду продовжено на один рік.

Предметом договору оренди є щебеневе покриття загальною площею 150 кв.м., яке знаходиться на території комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель від 24.12.2007.

Незважаючи на некоректне визначення предмету оренди у договорі оренди № 09/10-15 та у договорі оренди № 10-2017/М - щебеневе покриття загальною площею 150 кв.м., фактично предметом оренди є майданчик, покритий щебеневим покриттям, площею 150 кв.м.. Цю обставину сторони визнають та не оспорюють.

Комплекс будівель загальною площею 2663,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 придбано Товариством з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 за договором купівлі-продажу комплексу будівель від 24.12.2007 у Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Інвестбуд . Договір посвідчено нотаріально, зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, а право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 зареєстровано 28.12.2007 відповідно до законодавства, що діяло на час реєстрації, комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації - комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 5 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Київська міська рада звертаючись із позовом до суду зазначає, що відповідач самовільно, за відсутності відповідних правовстановлюючих документів, зайняв земельну ділянку шляхом розміщення на ній контейнерної автозаправної станції та здійснює продаж нафтопродуктів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (частина 1 статті 142 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Таким чином, вищевказаними положеннями Конституції України закріплено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Виходячи з положень пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно із частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про столицю України місто-герой Київ визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Пунктами а , б , в , г статті 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень, зокрема, Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях. Такі повноваження в межах міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель" об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.

Відповідно до п. 10 рішення Київської міської ради від 02.04.2015 року N 317/1182 "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Приписами частини 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України ).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України ).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Отже, перехід до набувача майна права на оренду земельної ділянки не свідчить про набуття статусу її орендаря. Наведений висновок слідує з приписів ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, відповідно до яких підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є рішення органу місцевого самоврядування. Крім того, ст. 648 ЦК України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Вказане свідчить про те, що з моменту набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 у власність за договором купівлі-продажу комплексу будівель від 24.12.2007 об'єктів нерухомого майна у останнього виникло право укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці будівлі і яка потрібна для їх обслуговування. Проте, саме право оренди виникає вже після укладення договору оренди, відсутність якого вказує на відсутність речових прав на земельну ділянку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 не укладало договір оренди та не сплачувало орендну плату за земельні ділянки, тобто, у останнього не виникло речових прав на зазначені земельні ділянки.

Стосовно посилань апелянта на те, що ТОВ Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 постійно та в повному обсязі здійснювало плату за землю, тому ТОВ Торговий дім СКФ законно використовує земельні ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72 , 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України ).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Товариство з обмеженою відповідальністю Ев Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська-2 не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України ).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Так, якщо особа, у якої придбано нерухоме майно, використовувала земельну ділянку (на якій розміщено таке майно) на умовах оренди, то до покупця нерухомого майна переходить право оренди відповідної земельної ділянки, а не право власності. Відтак, покупець повинен укласти договір оренди такої земельної ділянки та сплачувати орендну плату. А сплата земельного податку (платниками якого є власники земельних ділянок) у такому разі є неправомірною.

Таким чином, сплачуючи земельний податок, сплата якого не передбачена при набутті права власності на об'єкт нерухомості та перехід до відповідача права оренди, не оформленого належним чином, свідчить про використання землі без відповідних правовстановлюючих документів на землю та порушення відповідачем законодавства в частині оплати за користування земельною ділянкою.

Отже, відсутність орендних відносин за участю міської ради як орендодавця спірної земельної ділянки свідчить про відсутність правомірного користування Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім СКФ зазначеною земельною ділянкою. Таким чином, укладення договорів, на які посилається відповідач, не дає йому права користування земельною ділянкою на вул. Магнітогорській, 1, площею 0,09 га. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України зазначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України).

З огляду на викладене та враховуючи, що спірна земельна ділянка використовуються без правовстановлюючих документів та таке використання порушує право територіальної громад міста Києва на землю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 у справі № 910/8603/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 у справі № 910/8603/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СКФ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 у справі №910/8603/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 у справі №910/8603/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/8603/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 19.02.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.А. Іоннікова