Постанова

від 12.02.2019 по справі 910/8766/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Справа№ 910/8766/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 12.02.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018

у справі №910/8766/18 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Датаколл

про стягнення 96 638,54 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект (далі, позивач або ТОВ Айпі-Коннект ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Датаколл (далі, відповідач або ТОВ Компанія Датаколл ) про стягнення 96 638,54 грн., з яких: основна заборгованість за надані у січні 2018 року послуги у розмірі 1 980,00 грн., штрафні санкції за дострокове припинення дії послуги у розмірі 7 920,00 грн., пеня за порушення строків оплати в розмірі 252,14 грн., штрафні санкції за прострочення оплати понад 30 календарних днів у розмірі 86 486,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору про надання телекомунікаційних послуг №ТП-17/32 від 15.05.2017 в частині повної та своєчасної їх оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 у справі №910/8766/18 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою Компанія Датаколл на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект 1 980 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят) грн. заборгованості, 7 920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. штрафних санкцій за дострокове припинення дії послуги, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 14 коп. пені, а також 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. судового збору.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем за січень 2018 року у сумі 1 980 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем. Водночас, судом визнано обґрунтованими і арифметично правильними заявлені до стягнення з відповідача 252,14 грн. пені та 7920 грн. штрафу. Поруч із цим, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафної санкції за прострочення оплати понад 30 календарних днів у розмірі 86 486,40 грн., оскільки передбачена умовами пункту 5.6. Договору штрафна санкція за своєю правовою природою є пенею, тоді як подвійне застосування санкції за одне і те ж порушення не допускається.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ Айпі-Коннект звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 у справі №910/8766/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ТОВ Компанія Датаколл на користь позивача 96 638,54 грн. заборгованості та штрафних санкцій.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог у частин стягнення з відповідача штрафної санкції за прострочення оплати понад 30 календарних днів у розмірі 86 486,40 грн., умови щодо стягнення якої передбачені пунктом 5.6. Договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Разіної Т.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 у справі №910/8766/18 та розгляд справи призначено на 15.01.2019.

20.12.2018 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу розмірі 15 000,00 грн., до якого додані копії: договору про надання правової допомоги від 25.05.2018, платіжного доручення №3061 від 04.07.2018, меморіального ордеру від 04.07.2018, банківської виписки, додаткової угоди від 25.10.2018, акту від 30.11.2018.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 №09.1-08/195/19, у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 справу №910/8766/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі №910/8766/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Тищенко А.І.; призначено справу до розгляду на 12.02.2019.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали суду від 26.11.2018 та від 05.02.2018 у справі №910/8766/18 були надіслані судом на належну адресу відповідача, повідомлену суду, що відповідає адресі, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуті на адресу суду із відмітками про невручення.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Також, судом у судовому засіданні було розглянуто клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, у задоволенні якого наразі відмовлено з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі договору №ТП-17/32 від 15.05.2017 з додатками (далі разом - Договір), позивачем надавалися відповідачу обумовлені Договором телекомунікаційні послуги, що підтверджено залученими до справи: актом про початок надання послуг від 25.05.2017 та актами виконаних робіт за період травень 2017 року - грудень 2017 року. Вказані акти складені належним чином відповідно до умов Договору, підписані сторонами, зауважень не містять.

За умовами пункту 2.3.8. Договору відповідач зобов'язався не припиняти дію Договору впродовж мінімального терміну використання послуги з моменту підписання. Мінімальний термін використання послуги зазначається в додатках до даного Договору (відповідно до додатку - 12 місяців, тобто по травень 2018 року включно, оскільки послуги надаються з травня 2017 року). У разі дострокового припинення послуги до закінчення мінімального терміну використання з ініціативи Замовника, або з ініціативи Оператора в разі порушення Замовником умов Договору, Замовник зобов'язується оплатити Оператору штрафні санкції у розмірі, що дорівнює вартості Послуг від дати припиненим до кінця мінімального терміну використання Послуги, якщо інше не зазначено в Додатках до даного Договору.

Відповідно до розділу 3 Договору Оператор надсилає Замовнику до 15-го числа податкову накладну та акт про надання послуг за попередній місяць. Замовник повертає до 20го числа поточного місяця підписаний ним один примірник акту про надання телекомунікаційних послуг за попередній місяць. Якщо протягом двадцяти днів після закінчення місяця Замовник не повернув Акт та не пред'явив у письмовому вигляді своїх претензій Оператору, то послуги вважаються виконаними в повному обсязі.

Згідно пункту 5.5. Договору у випадку порушення строків оплати, згідно пунктів 2.3.5. та 4.2. даного Договору оператор має право вимагати, а замовник зобов'язується сплатити на користь оператора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Спір між сторонами у справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем за послуги, надані позивачем згідно Договору у січні 2018 року.

Суд першої інстанції, часткового задовольняючи позовні вимоги у даній справі, встановив наступне:

Позивачем електронною поштою було 14.02.2018 отримано від відповідача електронного листа від 18.12.2017 №205 з пропозицією про розірвання Договору у зв'язку з продажем активів та зміну акціонерів товариства.

Позивач із розірванням Договору погодився, у зв'язку з чим склав та направив засобами поштового зв'язку Відповідачу (докази залучені до справи) акт закінчення надання послуг від 15.02.2018, та у цьому ж листі направив акт здачі-прийняття наданих послуг від 25.01.2018, і два рахунки фактури - на оплату послуг за січень 2018 року і про сплату санкцій.

Вказаний лист, а також направлені після цього два листи-вимоги, з такими ж додатками, також направлялися відповідачу засобами поштового зв'язку (докази залучені до справи), але були повернути позивачу у зв'язку з неможливістю вручення.

Судом встановлено, що вказані листи поверталися з адреси відповідача, але оскільки інших адрес відповідач не вказав, то неотримання вказаних листів з актами є відповідальністю відповідача.

Отже, наявність у відповідача основної заборгованості перед позивачем за січень 2018 року у сумі 1 980 грн. підтверджується матеріалами справи (актом наданих послуг від 25.01.2018, який двічі направлявся відповідачу та не був отриманий останнім з його вини та який відповідач, як замовник, протягом двадцяти днів після закінчення місяця не повернув акт та не пред'явив у письмовому вигляді своїх претензій позивачу).

Також, виходячи з положень статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд у рішенні встановив, що відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді нарахування та стягнення:

- штрафних санкцій за дострокове припинення дії послуги у відповідності до пункту 2.3.8. Договору (з 25 січня 2018 року по 25 травня 2018 року) в розмірі 7920 грн.;

- пені за порушення строків оплати згідно пункту 5.5 договору в розмірі 252,14 гривень за період 16.01.2018 - 30.06.2018,

розрахунок яких є обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані позивачем санкції є погодженими сторонами у Договорі та не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом; відповідачем не доведено протилежного).

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача основної суми боргу, 252,14 грн. пені за період 16.01.2018 - 30.06.2018 та 7 920,00 грн. штрафних санкцій за дострокове припинення дії послуги у відповідності до пункту 2.3.8. Договору позивачем не оскаржується, а відтак, з огляду на положення частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, у цій частині апеляційним судом не переглядається.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача штрафної санкції за прострочення оплати понад 30 календарних днів у розмірі 86 486,40 грн.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги позивача, не приймає їх до уваги та погоджується із висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.6. Договору в разі прострочення оплати понад 30 календарних днів оператор має право вимагати, а замовник зобов'язується сплатити на користь оператора штрафні санкції в розмірі 7% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення понад 30 календарних днів.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, колегія суддів, дослідивши умову пункту 5.6. Договору, встановила, що вказана у ньому штрафна санкція ( ….7% суми заборгованості за кожен день прострочення ) за своєю правовою природою є насправді пенею, оскільки нараховується за кожен день прострочення, тоді як остання вже була заявлена позивачем у позові на підставі пункту 5.5. Договору, розглянута та задоволена судом першої інстанції, а подвійне застосування санкції за одне і те ж порушення не допускається.

Позивачем в апеляційній скарзі жодних доводів на спростування зазначеного висновку суду не наведено.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу та заявленого із цього приводу клопотання позивача від 20.12.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Замовлення позивачем послуг адвоката підтверджено копією договору про надання правничої допомоги №25/05-18А від 25.05.2019, укладеного із адвокатом Захарчуком М.В., додатковою угодою до вказаного договору від 25.10.2018 (на надання представництва інтересів ТОВ Айпі-Коннект в Північному апеляційному господарському суді), ордером.

При цьому, у додатковій угоді від 25.10.2018 сторони визначили, що сплачений клієнтом аванс у розмірі 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення №3061 від 04.07.2008 та меморіального ордеру від 04.07.2018 враховується у гонорар за правову допомогу у зв'язку із роботою адвоката при підготовці апеляційної скарги та участю в її розгляді.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відтак, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у даній справі, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

При цьому, дослідивши докази, подані позивачем на підтвердження фактичної оплати отриманих послуг згідно договору про надання правничої допомоги, колегія суддів зазначає, що останні не є належними та допустимими доказами такої сплати, оскільки як у платіжному дорученні №3061 від 04.07.2008, так і у меморіальному ордері від 04.07.2018 отримувачем платежу значиться ФОП Захарчук М.В., а у графі платник у меморіальному ордері від 04.07.2018 зазначено: Транз.сч._DN, DG, DZ , що виключає можливість у суду дійти однозначного висновку щодо сплати сум згідно вказаних платіжних документів саме на виконання договору про надання правової допомоги із урахуванням додаткової угоди до нього.

Водночас, колегією суддів встановлено, що доказів на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (їх оплати) під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем до суду першої інстанції до прийняття оскарженого рішення надано не було, у зв'язку з чим у їх розподілі судом і було відмовлено. Доказів на підтвердження розміру понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у порядку, встановленому частиною 8 статті 126 Господарського процесуального кодексу України також подано не було.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айпі-Коннект

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 у справі №910/8766/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 у справі №910/8766/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/8766/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.02.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко