Ухвала

від 15.02.2019 по справі 133/712/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №133/712/18

Провадження №1-кп/127/412/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого,

представника ПП «Вінагропром МС»

ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача

ПП «Вінагропром МС» ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Вінниці кримінальне провадження № 12016020170000830 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області м. Калинівка, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України,-

Встановив:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України.

16.01.2019 на адресу суду від представника потерпілого ТОВ «УКРАЇНА» ОСОБА_9 надійшло клопотання про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № НОМЕР_1 , що відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», а також зупинення усіх видаткових операцій по вказаному рахунку з можливістю зарахування коштів, які на нього надходять, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів. Клопотання мотивовано тим, що в жовтні 2017 року ТОВ «Україна» заявлено цивільний позов про стягнення солідарно із ОСОБА_6 та ПП «ВІНАГРОПРОМ МС» на користь ТОВ «Україна» майнової шкоди в розмірі 1 219 952,50 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2018, накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № НОМЕР_1 , що відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», а також зупинено усі видаткові операції по вказаному рахунку з можливістю зарахування коштів, які на нього надходять, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів. 28.12.2018 ухвалою суду скасовано арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС». Відсутність та скасування арешту накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2018 року, на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № НОМЕР_1 , який відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», порушує охоронювані законом права ТОВ «Україна», як потерпілого та цивільного позивача у кримінальному провадженні. Потреба у накладенні арешту на майно (грошові кошти) у кримінальному провадженні мотивована необхідністю відшкодування шкоди, завданої ТОВ «Україна» кримінальним правопорушенням ОСОБА_6 (керівник та засновник ПП «Вінагропром МС») та забезпечення заявленого цивільного позову потерпілого (ТОВ «Україна»), стягнення з юридичної особи ПП «Вінагропром МС» отриманої неправомірної вигоди - грошових коштів належних ТОВ «Україна», а також недопущення подальшої легалізації цих коштів, здобутих ОСОБА_6 як керівником та засновником ПП «Вінагропром МС» злочинним шляхом. Крім того вищевказані грошові кошти є речовими доказами у відповідності до вимог ст. 98 КПК України. Відсутність арешту може ускладнити подальший розгляд кримінального провадження, станом на день подання клопотання не відпали підстави для накладення арешту на вказане майно. На даний час зі сторони керівника ПП «ВІНАГРОПРОМ МС» здійснюються заходи щодо легалізації коштів, вказані грошові кошти будуть призначатися (використовуватися) для фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення. З урахуванням наявності заявленого цивільного позову є необхідність накласти арешт на грошові кошти, оскільки вказане майно є предметом кримінального правопорушення, та метою такого арешту є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), а також недопущення легалізації незаконно отриманих грошових коштів. Матеріалами досудового розслідування доведено, що грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № НОМЕР_1 , що відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», були одержані внаслідок вчинення злочину, були предметом злочину, тому на них має бути накладено арешт. Крім того, матеріалами досудового розслідування встановлено, що ПП «Вінагропром МС» не здійснює господарську діяльність з 2011 року, не звітує до органів ДФС України з другого кварталу 2011 року та не знаходиться за своїм місцезнаходженням.

В судовому засіданні прокурор також подав письмове клопотання про накладення арешту на банківській рахунок № НОМЕР_1 ПП «Вінагропром МС», що відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» та грошові кошти в сумі 1 201 500 грн., що знаходяться на ньому, а також зупинення усіх видаткових операцій по вказаному рахунку з можливістю зарахування коштів, які на нього надходять, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, яке мотивоване тим, що грошові кошти стягнуті з ТОВ «Україна» та рахунок ПП «Вінагропром МС» № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», на який вони перераховані відповідають критеріям, встановлених статтею 98 КПК України, а тому є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки були об`єктом кримінально протиправних дій ОСОБА_6 , а також набуті ПП «Віагропром МС» внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. В разі відсутності заборони користуватись та розпоряджатись вищевказаними грошовими коштами може призвести до їх приховування, зникнення, використання, передачі, зняття ОСОБА_6 , як засновником та директором останнього.

Представник потерпілого клопотання підтримав, за підстав наведених в клопотанні, просив його задовольнити. Клопотання прокурора також підтримав.

Прокурор клопотання про накладення арешту підтримав, за підстав наведених в клопотанні, просив його задовольнити. Клопотання представника потерпілого також підтримав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання представника потерпілого та прокурора про накладення арешту на грошові кошти.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого, представник ПП «Вінагропром МС» адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання представника потерпілого та прокурора про накладення арешту на грошові кошти.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника

Представник цивільного відповідача ПП «Вінагропром МС» адвокат ОСОБА_8 також заперечила проти задоволення клопотання представника потерпілого та прокурора про накладення арешту на грошові кошти.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши надані письмові докази і матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен враховувати наступне: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор та представник потерпілого звернулися з клопотаннями про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № НОМЕР_1 , що відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», в яких, серед іншого, зазначають, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Разом з цим, клопотання прокурора та представника потерпілого не містять будь-яких посилань на докази на підтвердження того, що грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПП «Вінагропром МС» - № НОМЕР_1 , що відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту обвинувачення пред`явлено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України, як фізичній особі.

Також, судом прийнято до уваги те, що щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудною особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. На що також 07.02.2014 звернув увагу Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своєму роз`ясненні «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження».

Отже, враховуючи наведене, суд не може накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним/обвинуваченим.

Судом, також, прийнято до уваги, що вартість майна на яке просять накласти арешт, повинна бути спів мірною розміру шкоди, завданою кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, а також узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів.

Крім того, такий вид арешту майна перешкоджає юридичній особі належним чином здійснювати господарську діяльність.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, потреби судового слідства не виправдовують такий ступінь у втручання у права та свободи, юридичної особи та перешкоджають здійсненню останнім господарської діяльності, а тому відсутні підстави для накладення арешту.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.41Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданнями цього кримінального провадження, суд приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у правомірне володіння ПП «Вінагропром МС» належним їм майном на підставі зазначених обставин, оскільки судом встановлено, відсутність підстав для застосування заходів забезпечення цивільного позову, а відтак клопотання прокурора прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 про накладення арешту в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України та клопотання представника потерпілого ОСОБА_9 про накладення арешту в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 26, 100, 174, 350, 370-372 КПК України, суд -

Ухвалив:

В задоволенні клопотання прокурора прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 про накладення арешту в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України відмовити.

В задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_9 про накладення арешту в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді