Рішення

від 18.02.2019 по справі 826/1587/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2019 року № 826/1587/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Укрпрофсервіс доДержавної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії представники сторін:позивача - ОСОБА_1, відповідачів - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Укрпрофсервіс (далі - позивач або ТОВ Виробнича компанія Укрпрофсервіс або товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач-1 або ДФС України або ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення від 12.12.2017 № 400594/38538197, № 400592/38538197, № 400593/38538197, зобов'язати відповідача-1 зареєструвати податкові накладні № 1 від 01.11.2017, № 6 та № 9 від 02.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.07.2015 між позивачем та ПП Ловекс-К було укладено договір купівлі-продажу № 15/07/15; 01.11.2017 позивач продав ПП Ловекс-К товар на загальну суму 159 699 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною № 334 від 01.11.2017; 02.11.2017 позивач продав ПП Ловекс-К товар на загальну суму 186 069 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною № 336 від 02.11.2017; 02.11.2017 позивач продав ПП Ловекс-К товар на загальну суму 186 069 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною № 340 від 02.11.2017; ПП Ловекс-К оплатив придбаний товар; реєстрацію складених позивачем податкових накладних № 1 від 01.11.2017, № 6 та № 9 від 02.11.2017 було зупинено; позивачем було направлено відповідачу-1 письмові пояснення та копії первинних документів; однак ДФС України були прийняті рішення № 400594/38538197, № 400592/38538197, № 400593/38538197 про відмову у реєстрації податкових накладних із підстав надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; рішення відповідача-1 є необґрунтованими; товариство наголошує, що позивач купує товар у польської фірми Budmat та імпортує його на територію України; кількість товару, строк та умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються сторонами в інвойсах; підтвердженням поставки товару на адресу позивача є міжнародні товарно-транспортні декларації, внутрішні митні декларації; акти надання транспортних послуг тощо; послуги по оформленню внутрішніх митних декларацій надавалися позивачу ФОП ОСОБА_2; всі первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження та засвідчують реальність господарських операцій позивача.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

19.2.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1587/18 та призначено підготовче судове засідання на 02.04.2018.

В судовому засіданні 02.04.2018 суд заслухав представника позивача та оголосив перерву до 21.05.2018.

Ухвалою від 02.04.2018 суд залучив комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації до участі у справі в якості співвідповідача (нижче - відповідач-2).

В судовому засіданні 21.05.2018 суд, заслухавши представника позивача, оголосив про закінчення підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду на 07.06.2018.

07.06.2018 від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначає, що відповідно до п. 12 Постанови КМУ Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних № 1246 від 29.12.2010, після надходження податкових накладних до ДФС України в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводиться перевірка відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації згідно із п. 201.16 ст. 201 ПК України; підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; у позивача відсутні платіжні доручення, первинні документи щодо постачання, зберігання, транспортування товарів тощо.

В судовому засіданні 07.06.2018 суд заслухав представників сторін та оголосив перерву до 17.07.2018.

12.07.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де товариство зазначає про надання відповідачеві-1 вичерпного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних.

17.07.2018 в судовому засіданні, заслухавши представника позивача та дослідивши докази по справі, суд поставив на розгляд питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.07.2015 між ТОВ ВК Укрпрофсервіс (продавець) та ПП Ловекс-К (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 15/07/2015, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 6.1., 6.2., 7.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору; одиниця виміру, загальна кількість товару та його асортимент визначається відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної; загальна вартість товару визначається сумою здійснених сторонами поставок партій товару; вартість кожної окремої партії товару визначається згідно із виставленим рахунком-фактурою та видатковою накладною на кожну окрему партію товару; оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В рамках співробітництва за вказаним договором, 01.11.2017 позивач поставив ПП Ловекс-К товар на загальну суму 159 699 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною № 334 від 01.11.2017.

01.11.2017 позивачем складено податкову накладну № 1, яку направлено 20.11.2017 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію накладної зупинено через невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно із УКТ ЗЕД: 7308. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

06.12.2017 позивач звернувся до ДФС із поясненнями щодо господарських операцій з купівлі-продажу товарів.

12.12.2017 відповідачем-2 прийнято рішення № 400594/38538197 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.11.2017 через надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача відповідач-2 прийняв рішення № 20/38538197 від 02.01.2018, яким скаргу залишив без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної - без змін.

02.11.2017 позивач поставив ПП Ловекс-К товар на загальну суму 186 069 грн. 62 коп., що підтверджується видатковою накладною № 336 від 02.11.2017.

02.11.2017 позивачем складено податкову накладну № 6, яку направлено 20.11.2017 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію накладної зупинено через невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно із УКТ ЗЕД: 7308, 8302. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

06.12.2017 позивач звернувся до ДФС із поясненнями щодо господарських операцій з купівлі-продажу товарів.

12.12.2017 відповідачем-2 прийнято рішення № 400592/38538197 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 02.11.2017 через надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача відповідач-2 прийняв рішення № 18/38538197 від 02.01.2018, яким скаргу залишив без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної - без змін.

02.11.2017 позивач поставив ПП Ловекс-К товар на загальну суму 75 550 грн. 30 коп., що підтверджується видатковою накладною № 340 від 02.11.2017.

02.11.2017 позивачем складено податкову накладну № 9, яку направлено 20.11.2017 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію накладної зупинено через невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно із УКТ ЗЕД: 7308. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

06.12.2017 позивач звернувся до ДФС із поясненнями щодо господарських операцій з купівлі-продажу товарів.

12.12.2017 відповідачем-2 прийнято рішення № 400593/38538197 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 02.11.2017 через надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача відповідач-2 прийняв рішення № 19/38538197 від 02.01.2018, яким скаргу залишив без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної - без змін.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в п. 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пп. 201.16.4 п. 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 14.1.60. п. 14.1. ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до ПК України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон № 1797-VIII від 21.12.2016).

У свою чергу, відповідно до п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями п. 20.2 ст. 20 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Згідно з положеннями пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.3. ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до пп. "в" пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних № 1 від 01.11.2017, № 6 від 02.11.2017, № 9 від 02.11.2017 була зупинена у зв'язку з їх відповідністю пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, а саме: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 7308.

Відповідно до п. 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема пп. 1: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75% загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем, в порядку визначеному пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, надано контролюючому органу копії документів на підтвердження реальності господарських операцій, реєстрацію податкових накладних по яким було зупинено.

Так, зокрема, позивачем було надано: копію договору співпраці із компанією Budmat Bogdan Wiecek № 1-02UA/2016 від 01.09.2016; копію видаткової накладної № 334 від 01.11.2017; копію видаткової накладної № 340 від 02.11.2017; копію видаткової накладної № 336 від 02.11.2017; копію договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 01.08.2017; копію договору оренди офісного приміщення № 997/01 від 01.11.2016; копію штатного розкладу станом на 17.10.2017; копію митної декларації UA 209140/2017/154147 від 17.10.2017; копію інвойсу № 14SR/FE1710/0021 від 17.10.2017; копію інвойсу № 14TG/FE1710/00116 від 17.10.2017; копію заявки на перевезення вантажу № 20 від 17.10.2017; копію рахунку-фактури за транспортно-експедиторські послуги № СФ-0000267 від 18.10.2017; копію акту здачі-приймання робіт від 18.10.2017; копію митної декларації UA 209140/2017/152637 від 12.10.2017; копію інвойсу № 14TG/FE1710/00069 від 11.10.2017; копію митної декларації UA 209140/2017/152632 від 11.10.2017; копію інвойсу № 14TG/FE1710/00066 від 11.10.2017; копію інвойсу № 14SR/FE1710/00065 від 11.10.2017; копію інвойсу № 14TG/FE1710/00066 від 11.10.2017; копію довідки про транспортні витрати від 12.10.2017; копію міжнародної товарно-транспортної декларації № 885259 від 12.10.2017; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг транспортного перевезення) від 14.10.2017; копію митної декларації UA 209140/2017/150905 від 04.10.2017; копію інвойсу № 14SR/FE1710/00002 від 04.10.2017; копію інвойсу № 14TG/FE1710/00010 від 04.10.2017; копію заявки на перевезення вантажу № 17 від 02.10.2017; копію довідки про транспортні витрати від 04.10.2017; копію міжнародної товарно-транспортної декларації № 885254 від 04.10.2017; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг транспортного перевезення) від 07.10.2017.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Натомість відповідач обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які з них складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірних рішеннях, і в чому саме полягають ці порушення.

Аналіз первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи, не дає підстав для сумніву щодо дійсного укладання 15.07.2015 договору купівлі-продажу товарів № 15/07/2015 між позивачем та ПП Ловекс-К , в рамках поставок товарів за яким позивачем і були складені податкові накладні № 1 від 01.11.2017, № 6 від 02.11.2017, № 9 від 02.11.2017.

До того ж суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачами не спростовано фактичне виконання спірних господарських операцій та не доведено зворотнє.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення ДФС України № 400594/38538197, № 400592/38538197, № 400593/38538197 від 12.12.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної, слід зазначити, що відповідно до пп. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов'язання відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі подані позивачем податкові накладні № 1 від 01.11.2017, № 6 від 02.11.2017, № 9 від 02.11.2017 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на комісію ДФС обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, свобода розсуду фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ДФС здійснити дії по реєстрації податкових накладних № 1 від 01.11.2017, № 6 від 02.11.2017, № 9 від 02.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, оскільки рішення Комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних № 400594/38538197, № 400592/38538197, № 400593/38538197 від 12.12.2017 підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 01.11.2017, № 6 від 02.11.2017, № 9 від 02.11.2017.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Укрпрофсервіс задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 400594/38538197 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.11.2017, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Укрпрофсервіс .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 400592/38538197 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 02.11.2017, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Укрпрофсервіс .

4. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 400593/38538197 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 02.11.2017, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Укрпрофсервіс .

5. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 01.11.2017, № 6 від 02.11.2017, № 9 від 02.11.2017.

6. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Укрпрофсервіс (ідентифікаційний код 38538197, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корп. 3), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 5 286 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко