Ухвала

від 25.04.2019 по справі 826/1587/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1587/18

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

25 квітня 2019 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Собків Я.М. перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Виробнича Компанія ``УКРПРОФСЕРВІС`` до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п.1 ч.5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14 липня 2011 року № 3674-VI.

Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року N 2147-VIII, який набув чинності 15.12.2017 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року в розмірі 5286 грн. (3524 грн.*150% =5286 грн.)

Реквізити Шостого апеляційного адміністративного суду для сплати судового збору за подання апеляційних скарг: отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) - 899998; номер рахунка - 34312206081055; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Крім того, апелянтом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору .

За приписами частини першої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що стаття 133 КАС регулює питання звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру всіх належних до оплати видів судових витрат. Питання ж звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору регулюється спеціальними нормами Закону України Про судовий збір , до яких, зокрема, і відсилає частина друга статті 132 КАС.

Таким чином, загальні норми статті 133 КАС не підлягають застосуванню при вирішенні питання звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору, позаяк зазначене питання регулюються спеціальними нормами статті 8 Закону України Про судовий збір , що дозволяють звільняти, відстрочувати, розстрочувати та/або зменшувати розмір судового збору виключно у встановлених випадках.

За таких обставин, оскільки скаржником є юридична особа - суб'єкт владних повноважень, то на нього не розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічну позицію у питаннях звільнення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору висловлено Верховним Судом в ухвалах від 11 січня 2018 року по справі № 809/1045/16, від 16 серпня 2018 року по справі № 813/1524/18 (суддя-доповідач Смокович М.І.), від 10 січня 2018 року по справі № 242/3169/17 (суддя-доповідач Мороз Л.Л.) та ін.

При цьому, скаржником не дано належних доказів незадовільного майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору.

Суд у даному випадку приймає до уваги висловлену Верховним Судом позицію, що у питаннях сплати судового збору держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж (постанови від 15 травня 2018 року по справі № 804/2979/17 та від 07 червня 2018 року по справі № 822/276/17).

Якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № №826/9798/17, від 04 жовтня 2018 року по справі №820/287/18 та ін.).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року задоволенню не підлягає, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, а апелянтом не надано доказів на підтвердження неможливості його сплати у розмірі, визначеному Законом України Про судовий збір .

Вказана позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Крім того, відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 КАС юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною шостою статті 59 КАС передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду із апеляційною скаргою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Із змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що вона підписана представником Державної фіскальної служби України ОСОБА_4.

Частиною третьою статті 59 КАС встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

До матеріалів апеляційної скарги додано довіреність від 04.03.2019 р., підписану В.о. Державної фіскальної служби України ОСОБА_3, однак, жодних визначених законом документів щодо підтвердження повноважень В.о. Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 на підписання довіреності суду не надано.

Таким чином, додана до апеляційної скарги довіреність не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_4 на підписання апеляційної скарги, а отже в розумінні статей 55, 59 КАС, останній є неналежним представником у даній справі.

Такої позиції притримується Верховний Суд в ухвалах від 14.06.2018 у справі № 826/11314/17, від 11.06.2018 у справі № 804/4063/17 та ін.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому у відповідності до ст.ст.169, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення недоліків, а саме: сплати судовий збір в розмірі 5286 грн. та надати засвідченого належним чином розпорядчого документу на підтвердження повноважень особи, яка підписала довіреність.

Керуючись ст.ст. 133, 169, 296, 298, 299 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору- відмовити.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя Я.М. Собків