Постанова

від 14.02.2019 по справі 2340/3915/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/3915/18 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства ЧЕРКАСИ-ІНТЕСТРОЙ на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства ЧЕРКАСИ-ІНТЕСТРОЙ до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство ЧЕРКАСИ-ІНТЕСТРОЙ звернулось до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- скасувати як протиправні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 11.06.2018 №0005831410 з податку на прибуток у сумі 1596411 грн., від 11.06.2018 №0005821410 з податку на додану вартість у сумі 1517910 грн. та від 29.08.2018 №009142200 у сумі 90328 грн.;

- скасувати як протиправну податкову вимогу ГУ ДФС у Черкаській області від 20.09.2018 № 59356-17;

- скасувати як протиправне рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 25.09.2018 № 40891/23-00-17-02-019 про опис майна у податкову заставу;

- скасувати як протиправне рішення в ГУ ДФС у Черкаській області від 26.09.2018 № 1/23-00-50-01 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДФС України у Черкаській області від 26.09.2018 № 1/23-00-50-01 про анулювання реєстрації платника єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2340/3915/18.

Назване клопотання вмотивовано тим, що невжиття заходів може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідач спірними рішеннями істотно ускладнив стан позивача як платника податків, анулювавши реєстрацію платника єдиного податку. Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку істотно ускладнює становище позивача, створюючи умови за яких відповідач повинен використовувати загальну систему оподаткування, а саме нараховувати податок на прибуток в розмірі 18%, а не 5% за спрощеною системою оподаткування зі сплатою єдиного податку. Станом на день подання заяви стверджується, що відповідач відмовляє у прийнятті звітності у позивача у статусі платника єдиного податку. В обґрунтування заяви зазначено, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є очевидно протиправним, оскільки висновок відповідача про перевищення обсягу доходу в 5000000 грн. є наслідком безпідставного твердження про не направлення Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради позивачеві листа-заяви про повернення коштів, що відповідно суперечить факту наявності листа та факту повернення грошових коштів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Так, ПП ЧЕРКАСИ-ІНТЕСТРОЙ зазначає, що підставою для задоволення його заяви про забезпечення позову є недопущення подальшого погіршення становища позивача та ускладнення відновлення порушених прав (необхідності перегляду економічної політики підприємства, повернення зайво сплачених податків, відшкодування економічних збитків, завданих внаслідок неправомірних рішень органу держави).

Разом з тим, такі заходи забезпечення позову будуть фактично рівнозначним задоволенню позовних вимог без ухвалення рішення по суті.

В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат ПП ЧЕРКАСИ-ІНТЕСТРОЙ , ні у клопотанні про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі не надано.

Отже, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу приватного підприємства ЧЕРКАСИ-ІНТЕСТРОЙ залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова складена в повному обсязі 19 лютого 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна