Постанова

від 20.02.2019 по справі 815/6457/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/6457/17

Головуючий І інстанції суддя - Іванов Е.А.Категорія №2

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДМС України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання неправомірними дії,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДМС України в Одеській області (надалі - відповідач, ГУ ДМС), в якому ( з урахування уточнених вимог) просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки (на паперових носіях);

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки з проставленою відміткою місця проживання (на паперових носіях) ОСОБА_5 без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) та будь якого іншого цифрового ідентифікатора, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук та автоматизованої обробки персональних даних.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач звернулась з заявою до про видачу ОСОБА_5 паспорта громадянина України у вигляді книжечки, проте відповідач безпідставно відмовив у задоволенні такої заяви. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо видачі ОСОБА_5 паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у вигляді книжечки. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.12.2017 року звернулась до відповідача з заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України в формі книжечки (далі - паспорт). (а.с.25-26)

Листом від 05.12.2017 року №5138/2217 відповідач повідомив позивача про відмову в в задоволенні такої заяви. В обґрунтування такої відмови відповідач зазначив, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено. (а.с.27-28)

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в своїй відмові відповідач не навів жодних з правових підстав для не оформлення паспорта громадянина України. А посилання відповідача під час розгляду справи на ту обставину, що позивачем подано заяву не встановленого зразка, не було відображено в самій відмові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та при вирішенні даного спору, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення Про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення про паспорт №2503-XII).

Відповідно до п.п.3, 5, 8 Положення про паспорт №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (надалі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що діючим законодавством передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Згідно ч.2 ст.14 Закону України Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

В своїй позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем порушення поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вона згоди на таку обробку не надає.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року вказано, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Також в вищевказаній постанові зазначено, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

При розгляді адміністративної справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновків, що:

- норми Закону України Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом ) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.

- законодавець, приймаючи зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Враховуючи вищевказані норм та висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до наступного.

На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч.3 ст.21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Враховуючи вищевказане колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДМС України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати його прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.