Рішення

від 20.02.2019 по справі 343/2178/18

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2178/18

Провадження №: 2/0343/20/19

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 лютого 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретаря - Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, з врахуванням заяви, яка подана ним на виконання ухвали Долинського районного суду від 26.11.2018р. про залишення позовної заяви без руху (а.с.16) , просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача, ОСОБА_2, на його користь борг по розписці в сумі 640 000,00 гривень .

Зобов'язати відповідача, ОСОБА_2 відшкодувати понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 6400,00 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.05.2018р. він та відповідач, ОСОБА_2 підписали між собою розписку, відповідно до якої він надав йому коштів на суму 820 000,00 (вісімсот двадцять тисяч) гривень.

10.05.2018 року ним передано кошти ОСОБА_2, які він згідно укладеної між нами розписки, зобов'язувався повернути до 30.05.2018 р. в сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, та до 01.07.2018 р. кошти в сумі 420 000 (чотириста двадцять тисяч) гривень.

В підтвердження підписання розписки та передачі грошей присутнім був : голова кредитної спілки Злет - ОСОБА_3.

У зазначений термін відповідач боргу не повернув, а повернув його частково, а саме 18.06.2018 року суму в розмірі 130000,00 ( сто тридцять тисяч) гривень та 02.08.2018 року в сумі 50000,00 ( п?ятдесять тисяч) гривень. Він неодноразово звертався до нього з проханням повернути борг в добровільному порядку, однак врегулювати спір мирним шляхом йому не вдалося. Відповідач відмовився повертати борг згідно укладеної між ними розписки, мотивуючи це відсутністю вільних коштів. Борг відповідача підтверджується розпискою від 10.05.2018 р.

14.06.2018 року ним направлено на адресу відповідача претензію про повернення першої частини грошей.

Позивач ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача, ОСОБА_2, на його користь борг по розписці в сумі 640000,00 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6400,00 гривень. Не заперечив проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання на повторний виклик не з'явився, причину своєї неявки суд не повідомив , від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, хоч про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчать: оголошення на офіційному веб-сайті Долинського районного суду за веб-адресою :

dl.if.court.gov.ua. про виклик в судове засідання (а.с.27) та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24,28), від нього не поступив відзив на позов.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов належить до задоволення, виходячи з наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України, допускається пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р.(№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. (№6-50цс16).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Ст. 1049 ЦК України - передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 12.04.2017 року в справі № 487цс17, договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, адже після його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду й такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до розписки від 10.05.2018р. (а.с.29), ОСОБА_2, отримав у ОСОБА_1, кошти в сумі 820000 (вісімсот двадцять тисяч) гривень та зобов'язався повернути до 30 травня 2018 року 400000 (чотириста тисяч) гривень та до 01.07.2018 року 420000 (чотириста двадцять тисяч) гривень.

Із змісту розписки вбачається, що сторони (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) фактично погодили всі істотні умови, як це передбачено в ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду підтвердив, що в кінці весни, на початку літа 2018 р. в приміщенні офісу КС "Злет", ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти, а відповідач ОСОБА_2 написав розписку про отримання грошей. Також йому відомо, що відповідач частково повернув гроші позивачу.

Оригінал розписки долучений позивачем в судовому засіданні до матеріалів справи, що свідчить про те, що борг ОСОБА_2, в повному обсязі не повернутий.

З вимогою про повернення грошових коштів позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 13.06.18 року, що підтверджується копією претензії (а.с.10).

Як ствердив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 частково повернув позичені кошти, зокрема 18.06.2018р. повернув суму в розмірі 130 000 грн. та 02.08.2018р. повернув 50 000 грн. Залишок неповернутої суми по договору позики становить 640 000 грн.

Доказів виконання своїх зобовязань по поверненню вищезазначеної грошової суми, передбачених ст. 545 ЦК України, відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення заборгованості за позикою у повному обсязі.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного ст.ст. 524, 526, 625, 1046,1047,1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640000 (шістсот сорок тисяч) гривень 00коп., боргу за розпискою від 10.05.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 коп., сплаченого судового збору згідно квитанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач : ОСОБА_1, р.н., ІПН НОМЕР_1, житель АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2 житель АДРЕСА_2

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш