Постанова

від 19.02.2019 по справі 172/258/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/493/19 Справа № 172/258/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Філіппов Є.Є. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року у справі за позовом Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження голови Васильківської РДА №704-р-07 від 28 грудня 2007 року, визнання недійсним державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження голови Васильківської РДА №704-р-07 від 28 грудня 2007 року, визнання недійсним державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що прокуратурою Васильківського району відносно ОСОБА_2 25 лютого 2011 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України. Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року у справі №405/1072/12 обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Встановлено, що внаслідок халатних дій ОСОБА_2, довіреної особи засновника і голови фермерського господарства Труд ОСОБА_3, які виразилися у незаконному включенні до ФГ "Труд" себе та своїх родичів, із законного користування, володіння та розпорядження вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га, чим порушено встановлений законом порядок відчуження земель сільськогосподарського призначення державної власності. В період відсутності ОСОБА_3 на території України, ОСОБА_2, помиляючись щодо об'єму своїх прав керуючого справами сільськогосподарського підприємства за дорученням, незаконно прийняв ряд дій по організації переоформлення землі з державної власності у приватну. ОСОБА_2 реалізовуючи намір юридично оформити право власності на земельну ділянку фермерського господарства "Труд", розподіливши її на паї, запропонував ОСОБА_1 формально вступити в члени СФГ "Труд", без мети використання його праці для досягнення статутних цілей діяльності господарства. Відповідач ОСОБА_1 погодився на пропозицію ОСОБА_2 та написав відповідну заяву про вступ до СФГ "Труд". Згідно ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників(учасників) юридичної особи підлягають державній реєстрації. Однак, ОСОБА_2 31 жовтня 2007 року протоколом загальних зборів №7 прийняв рішення про прийняття ОСОБА_1 у члени СФГ "Труд" та 01 листопада 2007 року вніс зміни до Статуту, який у порушення вимог ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" не зареєстрував. 03 січня 2009 року протоколом загальних зборів фермерського господарства "Труд" №7 ОСОБА_2 прийняв рішення про прийняття ОСОБА_1 в члени СФГ "Труд" та 03 січня 2009 року вніс зміни до Статуту та зареєстрував його у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28 жовтня 2009 року. 09 листопада 2007 року головою районної державної адміністрації Васильківського району видано розпорядження №552-р-07 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5967 кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ "Труд". 28 грудня 2007 року на підставі розпорядження голови Васильківської РДА №704 від 28 грудня 2007 року ОСОБА_1 надано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ "Труд" Чаплинської селищної ради, що є державною власністю та знаходяться в постійному користуванні ОСОБА_3 Таким чином в порушення вимог ч.ч.1,3 ст.3, ч.5 ст.7, чч. 1,2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" та п."в" ч.3 ст. 116, 118, 121 Земельного Кодексу України ОСОБА_1, не будучи членом сім'ї та родичем голови СФГ "Труд" ОСОБА_3, незаконно отримав у приватну власність земельну ділянку площею 4,5971 га, кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі Державного акту НОМЕР_2 від 11 грудня 2009 року. З наведених підстав прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Васильківської РДА Про передачу земельних ділянок в приватну власність від 704-р-07 від 28 грудня 2007 року щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки 4,5971 га (рілля), розташованої на території Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області. Просили визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, виданий ОСОБА_1, зобов'язати відповідача повернути Головному управлінню Держземагентства у Дніпропетровській області за актом приймання-передачі спірну земельну ділянку, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор звернувся із позовом на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є позивачем у справі, у зв'язку з чим, початок перебігу строку позовної давності починається від дня коли Держгеокадастру стало відомо про порушення державних інтересів у спірних правовідносинах.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з положенням ч.2 ст. 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, 25 лютого 2011 року прокуратурою Васильківського району Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1ст.367 КК України.

Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року провадження у справі закрито, а ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального злочину за ч.1ст.367 КК України у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Розглядом зазначеної кримінальної справи встановлено, що на підставі рішення сесії Григорівської сільської ради народних депутатів ХХІ скликання від 09 червня 1993 року №12 ОСОБА_3 у постійне користування надано земельну ділянку площею 47,3 га, розташовану на території Григорівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства та видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_3).

Рішенням Васильківської районної ради народних депутатів №192/1-ХШ від 15 жовтня 1993 року зареєстроване фермерське господарство "Труд" засновником та головою якого є ОСОБА_3

У зв'язку з особистими обставинами та необхідністю виїхати за межі України на невизначений термін, ОСОБА_3 прийняв рішення про надання довіреності ОСОБА_2

На підставі наданих ОСОБА_2 документів, в тому числі Статуту та протоколу загальних зборів членів СФГ Труд , 09 листопада 2007 року головою Васильківської районної державної адміністрації видано розпорядження № 552-р-07 про надання членам СФГ Труд , в тому числі ОСОБА_1, дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність у розмірі середнього земельного паю 4,5969 умовних кадастрових гектарів Чаплинської селищної ради із земель СФГ Труд .

У подальшому, на підставі розпорядження голови Васильківської РДА № 704 від 28 грудня 2007 року, членам СФГ Труд , в тому числі і ОСОБА_1, видано державні акти про право власності на земельні ділянки у розмірі середнього земельного паю із земель СФГ Труд по Чаплинській селищній ради, що є державною власністю та знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_3

Таким чином, в результаті дій ОСОБА_2, як довіреної особи засновника та голови СФГ Труд ОСОБА_3 які виразились і незаконному включенні до членів СФГ Труд себе та родичів, серед яких був і ОСОБА_1,, із законного користування, володіння і розпорядження держави вибула земельна ділянка загальною площею 47,3 га, чим заподіяно суттєву шкоду, яка виразилась у порушенні встановленого законом порядку переходу земель сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну.

За результатами розгляду вказаної кримінальної справи Васильківським районним судом 05 вересня 2013 року винесено постанову, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння вказаного злочину у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності (т.1 а.с.33, 34).

Таким чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України факт порушення вимог чинного законодавства під час отримання земельної ділянки рядом осіб, в тому числі і відповідачем ОСОБА_1, встановлений рішенням суду за результатами розгляду кримінальної справи, а тому не підлягає доказуванню у даній цивільній справі.

Представники відповідачів у суді першої інстанції заявили у запереченнях на позовну заяву та в ході розгляду справи про застосування строків позовної давності у даній справі .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що дійсно мало місце порушення відповідачами законодавства при отриманні земельної ділянки на підставі оскаржуваного розпорядження, однак позивачем було пропущено строки позовної давності у даній справі.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а отже, ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Разом з тим положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак, зазначена норма за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи 28 грудня 2007 року Васильківською районною державною адміністрацією було прийнято оспорюване рішення, а тому доводи про те, що про факт порушення державним органам стало відомо в будь-який інший пізніший час ніж 28 грудня 2007 року не можуть бути взяті до уваги, та саме з цієї дати слід починати відлік трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦПК України.

Крім того, у липні 2011 року прокурор Васильківського району Дніпропетровської області звертався до суду з позовом в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акта на право земельної діялнки, виданого ОСОБА_1 та зобов"язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, в якій посилалися на оскаржуване у даній справі розпорядження голови Васильківської РДА № 704 від 28 грудня 2007 року, на підставі якого ОСОБА_1 було видано оскаржуваний державний акт, що свідчить про те, що станом на липень 2011 року прокуратурі вже було відомо про існування оскаржуваного у даній справі розпорядження голови Васильківської РДА від 28 грудня 2007 року (т.1 а.с.186, 187).

Будь-яких належних доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності у даній справі, що переглядається, надано не було, як і не було надано відповідного клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не було пропущено строки позовної давності у даній справі належними доказами не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді