Постанова

від 20.02.2019 по справі 916/2029/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2029/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласт ЛТД»

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2018

по справі №916/2029/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласт ЛТД»

про стягнення 208 980,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі – ТОВ «Ласка Лізинг») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласт ЛТД» (далі – ТОВ «Бласт ЛТД») в якому просило стягнути суму заборгованості по сплаті 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 208 980,15 грн.

Позов обґрунтований тим, що 16.01.2008 між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №1150/01/2008. У зв'язку із неналежним виконанням вищевказаного договору, в частині несплати лізингових платежів відповідачем, ТОВ «Ласка Лізинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Бласт ЛТД» заборгованості. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2012, яке набрало законної сили 20.04.2012, позов ТОВ «Ласка Лізинг» задоволено. Для примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2012 року по справі №20/17-5198-2011 було видано відповідний наказ, проте станом на 07.09.2018 року рішення Господарського суду Одеської області по справі №20/17-5198-2011 від 04 квітня 2012 року виконано лише частково - 08.06.2018 року, а саме: стягнуто 276 591,50 гривень.

У зв'язку з невиконанням (ухилення від виконання) вищевказаного рішення, на думку позивача, у ТОВ «Бласт ЛТД» перед ТОВ «Ласка Лізинг» виникла заборгованість по оплаті 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 31.12.2017 року (в межах строку позовної давності) у розмірі 208 980,15 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.11.2018 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Бласт ЛТД» на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 3% річних в сумі 41 336,73 грн., інфляційні – 167 643,42 грн. та судові витрати в розмірі 3 134,70 грн.

Рішення мотивовано тим, що судове рішення про стягнення ТОВ «Бласт ЛТД» коштів фактично не виконано, тому ТОВ «Ласка Лізинг» вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Бласт ЛТД» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить застосувати строк позовної давності до правочинів, які виникли між позивачем та відповідачем, рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2018 – скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції в ході провадження по даній справі було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, однак в подальшому відповідач не був належним чином повідомлений про новий час та дату судового засідання, внаслідок чого були порушені права відповідача, передбачені ст. 42 ГПК України та принцип змагальності сторін, встановлений ст. 129 Конституції України, ст. 13 ГПК України, ст. 67 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, скаржник вважає, що позивач звернувся з позовом до суду лише 07.09.2018, тим самим пропустив трирічний строк позовної давності, у зв'язку з чим, ТОВ «Бласт ЛТД» просить суд апеляційної інстанції застосувати строки позовної давності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено справу №916/2029/18 до розгляду на 05.02.2019.

29.01.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «Ласка Лізинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що не визнає вимоги відповідача викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі та вважає рішення суду першої інстанції таким, що винесено законно.

ТОВ «Ласка Лізинг» вказує, що позовні вимоги, які були задоволені рішенням господарського суду включають лише вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 31.12.2017 (в межах строку позовної давності та за час коли рішення Господарського суду Одеської області по справі №20/17-5198-2011 від 04.04.2012 не було виконано в повному обсязі).

Вимоги позовної заяви ґрунтуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, позивач зауважує, що 12.03.2018 він цінним листом надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості по сплаті інфляційних втрат за період 2015 – 2017 років. Однак, дана вимога відповідачем виконання не була, у зв'язку з чим, ТОВ «Ласка Лізинг» звернулось, за захистом свої прав, з відповідним позовом до господарського суду.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №916/2029/18 оголошено перерву до 20.02.2019.

Повноважного представника ТОВ "Ласка Лізинг" про оголошення перерви було повідомлено у судовому засіданні під розписку, представника ТОВ “БЛАСТ ЛТД” про час, дату та місце розгляду справи повідомлено ухвалою суду від 05.02.2019.

18.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Ласка Лізинг» надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому зазначає, що представник позивача в судовому засіданні 05.02.2019 підтримав відзив на апеляційну скаргу та надав пояснення щодо необґрунтованості апеляційної скарги оскільки позовні вимоги судом першої інстанції задоволенні в межах строків позовної давності.

В судове засідання 20.02.2019 представники учасників справи, у тому числі й апелянт, не з'явились.

Колегія суддів зауважує, що ТОВ «Бласт ЛТД» було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи.

Так, ухвалу суду апеляційної інстанції від 22.12.2018 про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, ТОВ «Бласт ЛТД» отримало 08.01.2019, що підтверджується поштовим повідомленням від 02.01.2019.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 про повідомлення ТОВ «Бласт ЛТД», що розгляд справи №916/2029/18 відбудеться 20.02.2019 було надіслано судом за адресою місця знаходження юридичної особи, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена самим апелянтом в апеляційній скарзі, а саме: 65091, м. Одеса, вул. Південна, 26 про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на звороті останнього аркушу цієї ухвали.

Станом на час прийняття даної постанови рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу суду відділення поштового зв'язку не повернуто.

Проте, відповідно до даних з офіційного сайту «Укрпошта» рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №6511910788066 з ухвалою суду від 05.02.2019, станом на 12.02.2019 не вручено ТОВ «Бласт ЛТД» під час доставки (інші причини).

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський судом вжито заходів для повідомлення скаржника про розгляд справи за його апеляційною скаргою 20.02.2019, шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією ухвали суду від 05.02.2019 за адресою, зазначеною ним в апеляційній скарзі, що відповідає приписам статті 120 Господарського процесуального кодексу України, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що скаржник був належним чином повідомлений судом про час, дату та місце розгляду справи.

Судова колегія також зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 06.02.2019.

А тому скаржник не був позбавлений можливості дізнатись про час, дату та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, об'єктивна можливість дізнатись про рух поданої апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень залежала виключно від волевиявлення скаржника, однак наданими процесуальними права апелянт не скористався.

Враховуючи законодавчо визначений строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також те, що явка сторін судом не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає, що нез'явлення у судове засідання представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

          Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласт ЛТД» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2008 між ТОВ «Ласка Лізинг» та ТОВ «Бласт ЛТД» було укладено договір фінансового лізингу №1150/01/2008, за умовами якого позивач зобов'язався придбати у свою власність обладнання згідно до встановленої лізингоодержувачем специфікації бетонозмішувальний вузол МЕКАМІХ – 60 та передати його Відповідачу без надання послуг по технічній експлуатації у якості предмета лізингу в платне користування, а відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу) на умовах фінансового лізингу та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені додатком №1 до договору («Графік внесення платежів»).

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Бласт ЛТД» умов вищевказаного договору фінансового лізингу щодо своєчасного внесення лізингових платежів ТОВ «Ласка Лізинг» звернулось до господарського суду із позовом про стягнення основного боргу по лізинговим платежам у розмірі 611 837,33 грн., 10 195,37 грн. 3% річних, 3 580,32 грн. інфляційних та 40 912,50 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2012, яке набрало законної сили 20.04.2012, позов ТОВ «Ласка Лізинг» задоволено, стягнуто з ТОВ «Бласт ЛТД» на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 611 837, 33грн. основного боргу, 10 195,37 грн., 3% річних, 3 580,32 грн. інфляційних втрат, 40 912,50 грн. пені та 13 330,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

20.04.2012 року на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2012 року по справі №20/17-5198-2011 було видано відповідний наказ.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ «Бласт ЛТД» рішення суду першої інстанції у справі №20/17-5198-2011.

Невиконання зобов'язань за договором фінансового лізингу №1150/01/2008 спонукало ТОВ «Ласка Лізинг» звернутись до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з відповідача 167 643,42 грн. інфляційних втрат та 41 336,73 3% річних за період з 01.10.2015 по 31.12.2017.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наявними матеріалами справи, зокрема, довіреністю серією ЯПЖ №139014 від 09.07.2008 та видатковою накладною № РН-0000278 від 10.07.2008 року, підтверджується, що позивач передав лізингоодержувачу (відповідачу) предмет лізингу, чим виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу від 16.01.2008 належним чином. Проте, в порушення відповідач не надав суду доказів виконання договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів.

При цьому, зазначені обставини не потребують доказування в силу ч.4 ст.75 ГПК України, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2012 у справі №20/17-5198-2011, яке набрало законної сили, вже досліджено питання щодо виконання сторонами умов договору фінансового лізингу від 16.01.2008.

Разом з тим, доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №1150/01/2008 матеріали справи не містять.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Положеннями ч.1 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум.

При цьому, положення ч.2 ст.625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу; чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Водночас, відповідно до положень п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(ста ті 526, 530 ЦК України).

Перевіривши згідно ст. 625 ЦК України нараховані 167 643,42 грн. інфляційних втрат та 41 336,73 -3% річних за період з 01.10.2015 по 31.12.2017, колегія суддів дійшла висновку, що інфляційні та річні нараховані підставно, проте містять арифметичні помилки, так при перерахунку судовою колегією інфляційні втрати за період з 01.10.2015 по 31.12.2017 становлять 167 697, 95 грн. , а 3% річних за той же період – 41 336,74 грн., тобто розмір інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період перевищує суму інфляційних втрат та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем.

Проте, враховуючи принцип диспозитивності, яким визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають інфляційні втрати та 3% річних у розмірі, який заявлений позивачем в позовній заяві.

При цьому, при обчисленні заявлених до стягнення сум судом враховано вимоги статей 253, 254 ЦК України, фактична кількість днів у році, в якому проводиться розрахунок, а щодо інфляційних також те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог до відповідача та стягнення з нього на користь позивача інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 31.12.2017 в сумі 167 643,42 грн. і 3% річних за той же період в сумі 41 336,73 грн., оскільки дані вимоги є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Судова колегія не приймає до уваги вимоги апеляційної скарги про застосування строку позовної давності до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки в обґрунтування необхідності застосування до спірних правовідносин строків позовної давності апелянт зазначає, що суд першої інстанції задовольнивши клопотання останнього про відкладення розгляду справи на іншу дату, не повідомив відповідача на яку саме дату відкладається розгляд справи, у зв'язку з чим, на думку скаржника, позбавив права ТОВ «Бласт ЛТД» заявити клопотання про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції.

За приписами ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Частиною 2 ст. 120 ГПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.10.2018 про відкладення розгляду справі на 20.11.2018, було надіслано судом та отримано відповідачем 01.11.2018, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням від 29.10.2018 (а.с. 67), у зв'язку з чим, судова колегія дійшла висновку, що відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце проведення наступного судового засідання по даній справі, проте не скористався своїми правами передбаченими ст. 42 ГПК України, зокрема, й щодо подання заяви про сплив строків позовної давності.

У відповідності до приписів ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо належного повідомлення скаржника про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скаржником не наведеного поважних причин неможливості подання заяви про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції.

Відтак, заява ТОВ «Бласт ЛТД» про застосування строків позовної давності не приймається колегією суддів до уваги.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2018 по справі №916/2029/18 з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2018 у справі №916/2029/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 21.02.2019.

Головуючий суддя                                                             Аленін О.Ю.

Суддя                                                                                 Лавриненко Л.В.

Суддя                                                                       Філінюк І.Г.