Постанова

від 25.01.2019 по справі 925/183/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р. м. Київ Справа№ 925/183/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 (повний текст складено 10.08.2018)

у справі №925/183/18 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватного підприємства "Біакс"

про стягнення 36985,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Біакс" про стягнення 36985,86 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди - ненадходження до міського бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Благовісна, 148 в м. Черкаси, площею 1806 кв. м., кадастровий номер 7110136700:04:037:0033 без належного оформлення права користування нею та відповідної плати за період з 01.08.2014 по 12.08.2015.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Черкаською міською радою та Приватним підприємством "Біакс", позивач набув у власність нежитлові приміщення загальною площею 546,8 м 2 , які розташовані на земельній ділянці комунальної власності за адресою: вул. Благовісна, 148. В договорі міститься застереження про питання землекористування, які відповідач, як покупець нерухомого майна, мав вирішити з міською радою після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, але площа земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, не визначена.

Рішенням Черкаської міської ради № 5-795 від 10.06.2010 надано Приватному підприємству "Біакс" земельну ділянку по вул. Благовісній, 148, площею 1806 кв. м. в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під нежитлові приміщення, договір оренди цієї земельної ділянки сторонами не укладався, підприємство не мало на меті використовувати під нежитлові приміщення земельну ділянку площею 1806 кв. м. та було позбавлено можливості використовувати всю земельну ділянку через встановлення йому обмежень міською радою, підтвердження цих обставин було встановлено Господарським судом Черкаської області в рішенні від 02.07.2012 у справі №13/1385, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 та Вищого господарського суду України від 05.02.2013, яким відмовлено Черкаській міській раді у задоволенні позову до Приватного підприємства "Біакс" про стягнення збитків за період самовільного землекористування цією ж земельною ділянкою з 05.09.2007 по 31.12.2009.

Згідно договору купівлі-продажу від 13.08.2015 відповідачем проведено відчуження належних йому нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці по вул. Благовісній, 148 на користь третьої особи.

Розрахунок розміру спірних збитків та складений на його основі акт про визначення збитків власнику землі № 30-2017 від 13.09.2017, затверджений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.11.2017 № 1193 суперечать вимогам "Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, розрахунок розміру збитків проведено неправильно.

У запереченнях на відзив позивач спростовує доводи відповідача, і наполягає на задоволенні позову із зазначених у ньому підстав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/183/18 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач 27.08.2018 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що протиправність поведінки відповідача щодо не укладення договору оренди земельної ділянки була доведена позивачем, а судом не повно було з'ясовано дані обставини та не надано їм належної правової оцінки.

Апелянт вказує, що судом не застосовано норму матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, відтак апелянт наголошує, що відсутність вини у завданні збитків має доводити особа, що їх завдала, тобто відповідач, а не позивач.

Апелянт зазначає, що сплата земельного податку у спірний період не звільняє відповідача від обов'язку належного оформлення права користування земельною ділянкою та сплати орендної плати за її користування.

Апелянт вважає, що посилання суду на рішення господарського суду у справі №13/1385 не є достатнім доказом підтвердження відсутності вини відповідача та неправомірності вимог позивача, оскільки воно не дає змоги у всій сукупності дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Чорна Л.В.,Яковлєв М.Л.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 925/183/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №925/183/18 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.06.2010 Черкаська міська рада прийняла рішення № 5-795 "Про надання Приватному підприємству "Біакс" земельної ділянки в оренду по вул. Благовісній, 148", в якому вирішила, зокрема, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку Приватному підприємству "Біакс" по вул. Благовісній, 148 (п. 1.), надати Приватному підприємству "Біакс" земельну ділянку по вул. Благовісній, 148, площею 1806 кв. м. в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під нежитлові приміщення, які використовуються під консультативно-оздоровчий центр за рахунок земель Черкаської міської ради, за основним цільовим призначенням земельну ділянку віднести до земель житлової та громадської забудови, за функціональним використанням - до категорії земель комерційного використання (п. 2.).

Відповідно до п.п. 3.1. зазначеного рішення, Приватне підприємство "Біакс" зобов'язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Благовісна, 148 в м. Черкаси, площею 1806 кв. м., кадастровий номер 7110136700:04:037:0033 від 14.07.2017 № 352/0/25-17 вбачається, що її нормативна грошова оцінка становить 3280599 грн. (а. с. 17).

17.07.2017 позивач направив відповідачу лист № 2682-01-25, в якому повідомив про необхідність терміново оформити право користування відповідачем земельними ділянками, у тому числі по вул. Благовісній,148 та зазначив, зокрема, що рішенням Черкаської міської ради від 16.12.2016 №2-1515 "Про міський бюджет на 2017 рік" встановлено, що у разі використання юридичними та фізичними особами земель міста з порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України, землекористувачі відшкодовують власнику землі (міській раді) заподіяні збитки згідно з статтями 152, 156 та 157 Земельного кодексу України в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам". Сума збитків (неодержаного доходу) визначаються у договорі про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за згодою сторін, у зв'язку з чим міська рада запропонувала відповідачу з'явитися для укладення відповідного договору та попередила, що у разі не вчинення дій, направлених на усунення порушення земельного законодавства, вона буде змушена направити матеріали про порушення Комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси (а. с. 19).

10.08.2017, 22.08.2017, 01.09.2017 позивач направив відповідачу листи №3047-01-25, № 3240-01-25, № 3406-01-25 відповідно із повідомленням про дату, час та місце засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси із пропозицією прийняти участь в цьому засіданні (а. с. 18, 20, 21).

Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.11.2017 № 1193 "Про затвердження акту про визначення збитків власнику землі від 13.09.2017 № 30-2017" (а. с. 13) затверджено Акт про визначення збитків власнику землі від 13.09.2017 № 30-2017, складений комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси. Підставою для визначення і відшкодування збитків є неодержання територіальною громадою доходів за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташоване майно за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 148, без документів, що посвідчують право на землю. У п. 2 цього рішення боржнику встановлено термін не пізніше одного місяця з дня прийняття цього рішення відшкодувати визначені збитки.

Із Акта про визначення збитків власнику землі від 13.09.2017 № 30-2017 (а. с. 14-15) і Розрахунку збитків за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Благовісна, 148 (а.с. 12) вбачається, що комісією позивача з урахуванням встановлених обставин і заперечень представника відповідача визначено збитки у виді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Благовісній, 148 за період з 01.08.2014 по 12.08.2015 у розмірі 69531,72 грн., що з урахуванням сплати відповідачем земельного податку становить (69531,72 грн. - 32545,86 грн.) 36985,86 грн.

Листом № 2541/18-08 від 21.12.2017 Департамент фінансової політики Черкаської міської ради надав інформацію про те, що відповідачем рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.11.2017 № 1193 не виконано, сума збитків міському бюджету не відшкодована.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2012 у справі № 13/1385, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 та Вищого господарського суду України від 05.02.2013, відмовлено Черкаській міській раді у задоволенні позову до Приватного підприємства "Біакс" про стягнення збитків за період самовільного землекористування цією ж земельною ділянкою з 05.09.2007 по 31.12.2009. При постановленні зазначених судових рішень у справі № 13/1385, що розглядалась за участі тих же сторін і прокурора, господарськими судами враховані доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов, що розглядається у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача всіх ознак спірного правопорушення, зокрема протиправності поведінки відповідача і його вини у завданні спірних збитків, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин використання земельної ділянки без належного оформлення права користування нею та в ухиленні від сплати орендної плати, листування із відповідачем, яке міститься у матеріалах справи, відбувалося після припинення права власності відповідача на нерухоме майно, яке знаходиться на відповідній земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 148, у акті про визначення збитків власнику землі від 13.09.2017 №30-2017, на який позивач посилається як на підставу стягнення спірних збитків, підтверджується сплата відповідачем земельного податку за користування зазначеною земельною ділянкою, рішеннями господарських судів у справі № 13/1385 встановлена неправомірність заявленої вимоги про стягнення збитків у виді втраченої вигоди (неодержаного прибутку) в розмірі орендної плати за період фактичного користування відповідачем саме земельною ділянкою по вул. Благовісна, 148 в м. Черкаси, площею 1806 кв. м. і ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (ст. 11 ч. 2 п. 3 ЦК), заподіяння шкоди суб'єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 13 Конституції України, частинами 4, 5 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч. 1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України набувач нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Водночас відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Отже, предметом правового регулювання норм ст.ст.156,157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок вилучення земель на користь законних землекористувачів у встановленому порядку, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 3. вказаної постанови КМУ відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розглянувши розрахунок збитків за час фактичного користування земельною ділянкою ПП Біакс по вул. Благовісній, 148, складений Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради та акт про визначення збитків власнику землі №30-2017 від 13.09.2017, затверджений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1193 від 21.11.2017, колегія суддів зазначає, що вони не відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні дані щодо нормативної грошової оцінки земель за 2014, 2015 роки.

Зі змісту розрахунку вбачається, що розрахунок зроблений, зокрема, на підставі рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-656 Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси , посилання на відповідне рішення Черкаської міської ради щодо спірної земельної ділянки по вул. Благовісна, 148 в м. Черкаси, площею 1806 кв. м., кадастровий номер 7110136700:04:037:0033 в матеріалах справи відсутнє.

З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 7110136700:04:037:0033) від 14.07.2017 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою за 2017 рік складає 3280599,00 грн., площа земельної ділянки під забудовою складає 1806 кв.м.

В то же час, з постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2013 у справі №13/1385 вбачається, що судами встановлено невідповідність даних щодо площі споруди:

- згідно договору купівлі-продажу 546,8 кв.м.;

- згідно витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачем вказана площа під забудовою 1806 кв.м.

Предметом спору у справі № 13/1385, була вимога Черкаської міської ради до Приватного підприємства "Біакс" про стягнення збитків за користування земельною ділянкою по вул. Благовісна, 148 в м. Черкаси, площею 1806 кв. м., кадастровий номер 7110136700:04:037:0033, за інший період.

Спірні правовідносини сторін виникли із обставин завдання позивачу майнової (матеріальної) шкоди внаслідок тимчасового самовільного зайняття і використання відповідачем земельної ділянки, що належить до комунальної власності міста, без оформлення правовстановлюючих документів на неї і без плати за користування.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судами встановлено, що площі споруди, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, зазначені в договорі купівлі - продажу та у витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки суттєво відрізняються.

Крім того, судом встановлено, що при проведенні розрахунку позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Відповідно до законодавства України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що за прострочення платежу платники сплачують на користь одержувачів коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, подвійна облікова ставка НБУ може застосовуватися як штрафна санкція за порушення виключно договірних зобов'язань. А оскільки жодних договірних зобов'язань щодо земельної ділянки між Позивачем та Відповідачем на даний час не виникло, то і підстав для застосування штрафних санкцій не має.

Акт про визначення збитків власнику землі № 30-2017 від 13.09.2017 складено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , згідно положень якої жодних посилань на застосування штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ не має. Відповідно до п. 3 Постанови відшкодуванню підлягає Неодержаний доход, а саме доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Таким чином, жодних підстав для застосування штрафних санкцій і розміру подвійної облікової ставки НБУ у позивача не було.

Відповідач зазначає, що рішення щодо розміру облікової ставки затверджується Правлінням Національного банку України на засіданні з питань монетарної політики на підставі пропозицій Департаменту монетарної політики та економічного аналізу після обговорення на засіданні Комітету з монетарної політики. Національний банк оприлюднює розмір облікової ставки на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України. Розмір облікової ставки НБУ не є сталою величиною. Зокрема, протягом 2014 та 2015 року встановлені такі розміри облікової ставки НБУ:

Період % річних 2015 з 18.12 22 з 30.10 22 з 25.09 22 з 28.08 27 з 04.03 30 з 06.02 19.5 2014 з 13.11 14.0 з 17.07 12.5 з 15.04 9.5 Отже, застосування розміру подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 13% за 2014 рік та 28% за 2017 рік є неправомірним.

В правому обґрунтуванні розрахунку збитків позивач посилається на абзац 2 пункт 20 рішення Черкаської міської ради №2-1515 від 16.12.2016 Про міський бюджет на 2017 рік згідно якого, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. При цьому збитки за період до укладання договору визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків, із застосуванням щорічних коефіцієнтів, які дорівнюють подвійній обліковій ставці Національного банку України на початок кожного звітного року.

Однак, судом встановлено, що позивачем застосовувалась подвійна облікова ставка НБУ до розрахунку очікуваної орендної плати за 2014 - 2015 роки, в той час, коли рішення, на яке посилається позивач щодо застосування подвійної облікової ставки НБУ, прийнято 16.12.2016.

Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що розрахунок збитків за час фактичного користування земельною ділянкою є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, у справі наявний лише витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки на 2017 рік, сформований 14.07.2017, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою складає 3280599,00 грн. (а.с. 17).

В той же час позивачем заявлено вимоги про стягнення збитків в розмірі 36985,86 грн. за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.08.2014 по 12.08.2015 (а.с. 12, 45-46).

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2014 та 2015 роки в матеріалах справи відсутні, позивачем не надані в установленому законом порядку, а тому є недоведеним розмір грошової оцінки земельної ділянки на 2014 рік - 1 729 173,83 грн. та на 2015 рік - 2 159 738,11 грн., виходячи з яких позивачем вираховувалась очікувана орендна плата в рік, розмір якої враховувався при визначенні розміру збитків.

Пунктом 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявність в діях позивача усіх ознак спірного правопорушення, зокрема протиправності поведінки відповідача і його вини у завданні спірних збитків, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин використання земельної ділянки без належного оформлення права користування нею та в ухиленні від сплати орендної плати, листування із відповідачем, яке міститься у матеріалах справи, відбувалося після припинення права власності відповідача на нерухоме майно, яке знаходиться на відповідній земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна,148, у акті про визначення збитків власнику землі від 13.09.2017 № 30-2017, на який позивач посилається як на підставу стягнення спірних збитків, підтверджується сплата відповідачем земельного податку за користування зазначеною земельною ділянкою, рішеннями господарських судів у справі № 13/1385 встановлена неправомірність заявленої вимоги про стягнення збитків у виді втраченої вигоди (неодержаного прибутку) в розмірі орендної плати за період фактичного користування відповідачем саме земельною ділянкою по вул. Благовісна, 148 в м. Черкаси, площею 1806 кв. м. і ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у даній справі та справі №13/1385 є вимога позивача до відповідача про стягнення тотожного виду збитків, але за різні періоди.

Доводи апелянта щодо неправомірності застосування судом ч. 4 ст. 75 ГПК України колегією суддів відхиляються з огляду на викладене.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позивача, викладеним у позові, які правомірно були відхилені судом першої інстанції за недоведеністю.

Крім того, колегією суддів у даній справі встановлено й інші порушення законодавства при складанні Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради розрахунку збитків за час фактичного користування земельною ділянкою ПП Біакс по вул. Благовісній, 148.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/183/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/183/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2018 у справі №925/183/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/183/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 20.02.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська