Постанова

від 18.02.2019 по справі 908/71/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 року м.Дніпро Справа № 908/71/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Запорізької обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) від 12.12.2018р., у справі № 908/71/18, повний текст оформлено та підписано 22.12.2018р.

за позовом Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар'єр» , Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне;

до відповідача: Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, Запорізька обл., м. Вільнянськ;

про поновлення договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Янцівський гранітний кар'єр» до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 30.12.2005 року, зареєстрованого у ЗРФ Центру ДЗК 27.02.2006 року за № 040626000002, загальною площею 12,5044 га із земель промисловості (забудовані землі), кадастровий номер: 2321581400:03:003:0012, цільове використання землі: ведення виробничої діяльності, на той самий строк на тих самих умовах в редакції додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар'єр» задоволено. Рішення суду обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі (30 грудня 2015 року) ПАТ Янцівський гранітний кар?єр продовжило користуватись земельною ділянкою та сплачує орендну плату за неї, що підтверджується довідкою Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області про відсутність заборгованості по орендній платі за договорами оренди станом на 04.12.2018 року. Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення щодо користування цією земельною ділянкою протягом строку, встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не надано.

Суд відхилив заперечення відповідача про перевищення повноважень Вільнянською РДА стосовно передачі спірної земельної ділянки в оренду позивачу, оскільки Запорізькою ОДА не надано доказів визнання недійсним розпорядження про передачу в оренду спірної земельної ділянки та спірного договору оренди земельної ділянки. При цьому орган влади, який є відповідачем по справі, повідомив позивача про необхідність надання згоди райдержадміністрації на поновлення договору та заміну сторони орендодавця в ньому відповідним листом, виявивши цими діями намір щодо приведення договірних відносин у відповідність до вимог діючого законодавства. Суд прийняв до уваги той факт, що позивач подав всі необхідні документи для розгляду цього питання. Також суд зауважив, що розпорядження Вільнянської РДА відповідачем також не скасовано, навіть ініціювалось його прийняття. Господарський суд прийшов до висновку, що Конституція України та інші закони покладають на органи влади окремі стандарти діяльності, яка зокрема, повинна здійснюватись за принципом доброго врядування , що вимагає справедливих правових рамок, які створені неупереджено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Запорізька обласна державна адміністрація звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування вищезазначеного рішення.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- позивач до Запорізької обласної державної адміністрації не звертався з вимогою про заміну сторони договору оренди землі - орендодавця. Відповідного розпорядження голови обласної державної адміністрації не видавалось. Додаткових угод про внесення змін до договору оренди не вносилось;

- видання Вільнянською РДА Запорізької області у 2005році розпорядження щодо надання ПАТ Янцівський гранітний кар'єр в оренду земельної ділянки було здійснено із порушенням вимог земельного, чинного на той час, законодавства та із перевищенням повноважень;

- укладання додаткових угод про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах не можливо здійснити, оскільки не було проведено заміни сторони договору оренди землі.

- позивач не позбавлений права звернення до Запорізької обласної державної адміністрації, тобто до належного орендодавця, із відповідною заявою про укладення нового договору оренди вищезазначеної земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

Просить рішення суду скасувати і в позові відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.01.2019 року ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О. відкрите апеляційне провадження у справі № 908/71/18. Розгляд справи призначено у судове засідання

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, які зявилися в судове засідання, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.12.2005 року між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Янцівський гранітний кар?єр (відповідно до п. 1.1 статуту позивача - Публічне акціонерне товариство Янцівський гранітний кар?єр є правонаступником всіх прав та обов?язків ВАТ Янцівський гранітний кар?єр (орендар) укладено договір оренди землі (далі договір)

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення виробничої діяльності на території, яка знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,5044 га із земель промисловості (забудовані землі). Кадастровий номер: 2321581400:03:003:0012. Цільове використання землі: ведення виробничої діяльності.

Договір оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 27.02.2006, про що в Державному реєстрі земель був зроблений відповідний запис № 040626000002.

Відповідно до п.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 404 022 грн., що підтверджується технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виданою ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою 18.10.2005 року, затвердженою рішенням Вільнянської районної ради Запорізької області 07.12.2005 за № 5.

Згідно п. 7 договору він укладений на десять років з 30 грудня 2005 року по 30 грудня 2015 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за дев?яносто днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 13 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення виробничої діяльності.

Пунктами 16, 17 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Факт передачі орендарю зазначеної в договорі земельної ділянки посвідчує підписаний та скріплений печатками Вільнянської РДА та Відкритим акціонерним товариством Янцівський гранітний кар?єр Акт прийому-передачі земельної ділянки.

23.09.2015 року листом № 2309-1 позивач звернувся до В.о. голови Вільнянської районної державної адміністрації щодо наміру продовжити договір оренди землі згідно п. 7 договору. Даний лист отримано представником Вільнянською районною державною адміністрацією 24.09.2015 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на вказаному листі, копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутня письмова відповідь Вільнянської РДА на вказаний лист, заперечень щодо продовження користування земельною ділянкою позивачу не висунула.

28.09.2015 року листом № 1758 позивач також звернувся до Запорізької ОДА щодо наміру продовжити договір оренди землі згідно п. 7 договору.

09.10.2015 року листом № 03-01/1665 департамент агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до позивача з відповіддю на лист від 28.09.2015р. № 1758, в якому просив надати інформацію, що райдержадміністрація не заперечує проти поновлення договору оренди та заміни сторони в договорі оренди із райдержадміністрації на облдержадміністрацію та надати довідку з Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості по орендній платі за договором оренди.

17.11.2015 року листом № 07791/08-32 Запорізька обласна державна адміністрація звернулась до голови Вільнянської районної державної адміністрації, де зазначила про необхідність змінити орендодавця Вільнянську РДА на Запорізьку ОДА. В листі зазначено, що заміна сторони договору відбувається через укладення додаткової угоди до нього, та має оформлятися шляхом видання відповідного розпорядження голови районної державної адміністрації про внесення змін до договору в частині зміни його сторони орендодавця - Вільнянська РДА на сторону орендодавець- Запорізька ОДА та укладення додаткової угоди. Після прийняття розпорядження про заміну сторони договору оренди, орендар повинен звернутись до обласної адміністрації з клопотанням про внесення зміни до договору оренди. До клопотання необхідно додати завірену копію розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації, завірену копію договорів оренди, довідку з податкової адміністрації про відсутність заборгованості по орендній платі за договором.

16.12.2015 року розпорядженням № 445 Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, на виконання вказаного вище листа, вирішено внести зміни до договору шляхом зміни орендаря з ВАТ Янцівський гранітний кар?єр на ПАТ Янцівський гранітний карєр та сторони договору орендодавця з Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на орендодавця Запорізьку обласну державну адміністрацію.

22.12.2015 року листом № 1997 позивач, на виконання розпорядження голови Вільнянської РДА № 445 від 16.12.2015, звернувся до департаменту агропромислового розвитку Запорізької обладміністрації, в якому повідомив, що Вільнянська РДА не заперечує щодо продовження дії договору оренди землі та заміни сторони по договорах оренди землі, які були укладені 30.12.2005. А також повідомив, що ПАТ Янцівський гранітний кар?єр не має заборгованості по орендній платі за договорами оренди, про що свідчить довідка від 22.12.2015 Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області. Просив розглянути питання щодо внесення відповідних змін до договорів оренди землі, додаючи розпорядження Вільнянської РДА про внесення змін до договору шляхом зміни сторони договору з орендодавця Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на орендодавця Запорізьку обласну державну адміністрацію.

18.01.2016р. позивач звернувся з відповідача листом з проханням продовжити дію договору оренди та як найшвидше розглянути питання щодо внесення відповідних змін. Даний лист отримано відповідачем 18.01.2016. (т.1 а.с.60).

Відповідь на даний лист Запорізька обласна державна адміністрація надала лише 16.12.2016 року листом № 00298/08-32 і запропонувала позивачу надати гірничий відвід по ділянці видобування корисних копалин та актуальну нормативну грошову оцінку земельних ділянок та повідомила, що оскільки зазначені документи до Запорізької ОДА не надійшли, позитивне вирішення порушеного питання не можливе.

Додаткова угода укладена не була. Після закінчення строку дії договору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою

Приймаючи рішення відповідно до вимог апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступними положеннями діючого законодавства.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України "Про оренду землі").

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (частина перша статті 17 Закону України "Про оренду землі").

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк, як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі .

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до умов укладеного договору 23.09.2015р. звернувся до Вільнянської РДА з листом про продовження строку дії договору на тих же умовах та на той же строк, надавши при цьому 3 примірника проектів додаткових угод.

Вільнянська РДА письмової відповіді на звернення позивача у строки, встановлені ч.5 ст.33 Закону України Про оренду землі не надала, але, як вбачається з пояснень позивача, йому було в усному порядку роз'яснено, що належним орендодавцем спірної земельної ділянки є Запорізька ОДА.

28.09.2015р. позивач звернувся з листом про продовження строку дії договору до Запорізької ОДА.

Відповідач листом від 09.10.2015р. запропонував позивачу надати згоду Вільнянської РДА на поновлення договору оренди.

Позивач листом від 22.12.2015р. повідомив відповідача, що Вільнянська РДА не має заперечень проти продовження дії договору та заміни сторони у договорах оренди землі, які були укладені 30.12.2005року.

Строк діє договору закінчився 30.12.2015р. Продовжуючи користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, позивач 10.01.2016р. звернувся листом до відповідача про поновлення договору оренди.

Лише 16.12.2016 року Запорізька ОДА повідомила позивача про те, що позитивне вирішення питання про продовження договору оренди землі не можливе.

Вимог щодо повернення земельної ділянки позивачем після закінчення строку дії договору - 30.12.2015р. відповідачем висловлено не було. Також не було направлено акт прийому-передачі земельної ділянки.

Лист відповідача від 16.12.2016р. про заперечення щодо поновлення договору оренди було направлено позивачу з пропуском передбаченого ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі місячного строку (майже через 11 місяців після закінчення строку договору).

Позивач по закінченню строку дії договору продовжував користуватись земельною ділянкою. Згідно довідки Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області у позивача відсутня заборгованість по орендній платі за договорами оренди станом на 04.12.2018 (т. 2 а.с. 45).

Таким чином, доказів заперечення в поновлені договору оренди на тих же умовах і на той же строк, у зв'язку з користуванням позивачем земельною ділянкою після закінчення договору оренди, у строк встановлений Законом, відповідачем не надано.

На думку апеляційного суду, в даному випадку право Позивача у спірних правовідносинах є порушеним та підлягає захисту. Враховуючи, що договір оренди землі вважається поновленим лише у разі укладення додаткової угоди (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі №920/739/17), саме позов про визнання додаткової угоди укладеною є у цьому випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Зважаючи на те, що позивач вжив усіх залежних від нього заходів щодо дотримання процедури поновлення договору оренди, не допустив порушень зобов'язань за договором, господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2005року.

Доводи апеляційної скарги про те, що видання Вільнянською РДА Запорізької області у 2005році розпорядження щодо надання ПАТ Янцівський гранітний кар'єр в оренду земельної ділянки було здійснено із порушенням вимог земельного, чинного на той час, законодавства та із перевищенням повноважень та про те, що укладання додаткових угод про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах не можливо здійснити, оскільки не було проведено заміни сторони договору оренди землі, не приймаються апеляційним судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 4 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Відтак, право користування земельною ділянкою є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту отримання акту на право постійного користування землею гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]) , заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000?I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Цneryэldэz v. Turkey [GC]) , заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova) , заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland) , заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v.) , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Цneryэldэz v. Turkey) , п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy) , п. 119) (п.70 рішення).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland) , п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. the Czech Republic) , заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) , п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. the Czech Republic) , п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia) , заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia) , заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). (п.71).

В рішенні Європейського суду з права людини від 24 червня 2003 року №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" зазначено: "оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним та скасування рішення, згідно якого громадянин отримав майно (в даному випадку земельну ділянку) від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, допущення Вільнянською районною державною адміністрацією порушення при наданні позивачу земельної ділянки в оренду не може бути підставою для невизнання за позивачем права оренди земельної ділянки та позбавлення його цього права.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2018р. у справі № 908/71/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст складено 21.02.2019р .

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

М.О. Дармін

---

ОСОБА_1