Рішення

від 07.02.2019 по справі 914/1997/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 Справа №914/1997/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Житловобудівельного кооперативу "Старе Місто", м. Хмельницький

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: Мельник М. А. - свідоцтво серія ЛВ № 001052 від 26.06.2018 р.

від відповідача: Сивуляк Н. Б. - свідоцтво № 742 від 11.02.1998 р.

Суд встановив: 26.10.2018 року за вх. № 2126 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Житловобудівельного кооперативу "Старе Місто" до Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни про стягнення заборгованості.

09.11.2018 року за вх. № 2972/18 представник позивача подав заяву про забезпечення позову у справі № 914/1997/18.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2018 року, заяву Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто" від 09.11.2018 р. за вх. № 2972/18 про забезпечення позову - задоволено частково. Забезпечено позов Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто" до Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни про стягнення заборгованості, шляхом заборони відповідачу та іншим особам відчужувати будь-які активи, в тому числі майно та кошти, відповідача в межах суми позовних вимог, а саме: в розмірі 146202 грн. 51 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 15.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 11.12.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 року, підготовче засідання відкладено на 17.12.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 року, підготовче засідання відкладено на 10.01.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 16.01.2019 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 22.01.2019 року, у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 28.01.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 07.02.2019 року.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 15.11.2018 року,від 11.12.2018 року,від 10.01.2019 року, від 16.01.2019 року, від 22.01.2019 року, від 28.01.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.11.2018 р. за вх. № 43570/18 представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

13.11.2018 р. за вх. № 43571/18 представник позивача подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

06.12.2018 р. за вх. № 46730/18 представник позивача подав письмові пояснення.

17.12.2018 р. за вх. № 48288/18 представник позивача подав відповідь на відзив.

11.01.2019 р. за вх. № 1301/19 представник позивача подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

16.01.2019 р. за вх. № 2022/19 представник позивача подав клопотання.

17.01.2019 р. за вх. № 2272/19 представник позивача подав пояснення.

22.01.2019 р. за вх. № 2924/19 представник позивача подав письмові пояснення.

28.01.2019 р. за вх. № 3695/19 представник позивача подав письмові пояснення.

28.01.2019 р. за вх. № 3697/19 представник позивача подав уточнений розрахунок судових витрат.

28.01.2019 р. за вх. № 3696/19 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

30.01.2019 р. за вх. № 4150/19 представник позивача подав пояснення по справі.

30.01.2019 р. за вх. № 4151/19 представник позивача подав уточнений розрахунок судових витрат.

30.01.2019 р. за вх. № 4152/19 представник позивача подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 15.11.2018 року,від 11.12.2018 року,від 10.01.2019 року, від 16.01.2019 року, від 22.01.2019 року, від 28.01.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

11.12.2018 р. за вх. № 47290/18 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

11.12.2018 р. за вх. № 47292/18 представник відповідача подав клопотання про виклик свідка в судове засідання, а саме ОСОБА_4.

17.12.2018 р. за вх. № 48353/18 представник відповідача подав пояснення.

17.12.2018 р. за вх. № 48355/18 представник відповідача подав пояснення.

16.01.2019 р. за вх. № 1982/19 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

21.01.2019 р. за вх. № 2550/19 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

28.01.2019 р. за вх. № 3549/19 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 07.02.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що ФОП Якимович О.А. (надалі за текстом - відповідач) виставила Житлово-будівельному кооперативу Старе Місто (надалі за текстом - позивач) ряд рахунків на оплату за придбання будівельних матеріалів, у свою чергу позивачем у період з 12 по 27 червня 2017 року перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 145866,82 грн. (сто сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість, 82) гривень, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

ПД № 348 від 12 червня 2018 року на суму 12 778,72 грн.;

ПД № 352 від 18 червня 2018 року на суму 54 542,20 грн.;

ПД № 359від 21 червня 2018 року на суму 24 600,00 грн.;

ПД № 368 від 26 червня 2018 року на суму 24 400,00 грн.;

ПД № 369 від 26 червня 2018 року на суму 24 450,00 грн.;

ПД № 373 від 27 червня 2018 року на суму 5095,90 грн.

Позивач зазначає, що незважаючи па вищевказане, cтаном на дату подання цієї позовної заяви жодний товар відповідачем позивачу не переданий. Відтак, позивач вважає, що вже більше як три місяці відповідач без жодної правової підстави користується коштами позивача.

Позивач наголошує, що з метою повернення власних коштів, ЖБК Старе Місто направлено ФОП Якимович О.Л. ряд вимог. Проте, відповідач, повертати згадані кошти відмовляється, хоча і не заперечує факт їх отримання.

Позивачем 05.09.2018 року направило відповідачу вимогу про повернення коштів у сумі 145866,82 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість, 82) гривень.

У позовній заяві позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Старе Місто" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи 4/1, код ЄДРПОУ 39498700) суму основного боргу в розмірі 145866,82 грн. та 335,69 грн. - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ним, ФОП Якимович О.А., було отримано Позовну заяву позивача - Житлово-будівельного кооперативу Старе Місто (Код ЄДРПОУ - 39498700 Адреса - 29000, М. Хмельницький, вул. Свободи, буд.4/1) щодо стягнення 146 202,51 (сто сорок шість тисяч двісті дві гривні 51 копійки) грн. Позивач стверджує, що ці кошти були відправлені, а натомість жодного товару не отримав. З цим твердженням відповідач категорично не погоджується з наступних підстав: позивач здійснює будівництво житлового будинку у м. Львові за адресою: м. Львів, вул. Балабана, 12, Представник позивача, а саме ОСОБА_4 на початку червня 2018 року озвучив пропозицію, згідно поданої відповідачем публічної оферти, представнику відповідача Якимович Андрію і запропонував , що його фірма - Житлово-будівельний кооператив Старе Місто має намір купити матеріалів на будову. Протягом червня 2018 року такі матеріали були поставлені і, відповідно до поставок, були виставлені рахунки на оплату за ці товари. Всі відносини з уповноваженим представником ОСОБА_4 проводив представник відповідача Якимович Андрій. В свою чергу, ОСОБА_4 отримував товар, підписував накладні, передавав документи на підпис Директора позивача, а сам позивач здійснював оплату за куплений товар шляхом безготівкового перерахунку.

Відповідач зазначає, що оплата позивачем була здійснена платіжним дорученням № 348 від 12.06.2018 р. на суму 12 778, 72 грн., згідно виставленого рахунку на оплату № 6 від 05 червня 2018 року. Всього, згідно документів, було поставлено 24 позиції товарів на загальну суму 12 778,72 грн. Весь товар був проданий, відповідно до Запиту від 05.06.2018 року.

Відповідач звертає увагу суду, на те, що оплата пройшла з призначенням платежу - Оплата за матеріали згідно акту № 6 від 05.06.2018 року - тобто в самому платіжному дорученні позивач підтверджує, що оплата була надіслана за отримані матеріали. Факт продажу підтверджується наступними документами обліку: Рахунок на оплату № 6 від 05.06.2018 р. на суму 12 778, 72 грн.; Товарний чек (Примірник 2) від 05.06.2018 р.; Копія Запису в Книгу Доходів і витрат Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи Якимович О.А.; Примірник 2 Видаткової Накладної № 05062018 від 05 червня 2018 р.

Відповідач зазначає, що оплата позивачем була здійснена платіжним дорученням № 352 від 18.06.2018 р. на суму 54 542,2 грн., згідно виставленого рахунку на оплату № 6 від 05 червня 2018 року. Всього, згідно документів було продано 25 позиції товарів на загальну суму 54 542,2 грн. Весь товар був проданий, відповідно до Запиту від 05.06.2018 року.

Відповідач звертає увагу на те, що оплата пройшла з призначенням платежу - Оплата за матеріали згідно рахунку № 6 від 05.06.2018 року - тобто в самому платіжному дорученні позивач підтверджує, що оплата була надіслана за отримані матеріали. Факт продажу підтверджується наступними документами обліку:

Рахунок на оплату № 6 від 05.06.2018 р. на суму 54 542,2 грн.; Товарний чек (Примірник 2) від 05.06.2018 р. (Примірник № 1 знаходиться в позивача); Копія Запису в Книгу Доходів і витрат Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи Якимович О.А.; Примірник 2 Видаткової Накладної № 05062018 від 05 червня 2018 р.

Відповідач стверджує, що оплата позивачем була здійснена платіжним доручення № 359 від 21.06.2018 р. на суму 24 600 грн., згідно виставленого рахунку на оплату № 3 від 19 червня 2018 року. Всього згідно документів, було продано 27 позиції товарів на загальну суму 14 618,24 грн. Весь товар був проданий відповідно до Запиту від 18.06.2018 року.

Відповідач зазначив, що оплата пройшла з призначенням платежу - Оплата за матеріали, згідно рахунку № 3 від 19.06.2018 року - тобто в самому платіжному дорученні позивач підтверджує, що оплата була надіслана за отримані матеріали. Факт продажу підтверджується наступними документами обліку:

Рахунок на оплату № 3 від 19.06.2018 р. на суму 14 618,24 грн; Товарний чек (Примірник 2) від 18.06.2018 р. (Примірник № 1 знаходиться в позивача); Копія Запису в Книгу Доходів і витрат Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи Якимович О.А. Примірник 2 Видаткової Накладної №18062018 від 18 червня 2018 р. По цьому платежі була переплата і, відповідно до перемовин з Головним бухгалтером позивача, відповідачем було здійснено повернення 9 950 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Оплата позивачем відповідним платіжним дорученням № 373 від 27-06-18 на суму 5 095,90 грн. і згідно виставленого рахунку на оплату № 7 від 27 червня 2018 року. Всього, згідно документів, продано 7 позиції товарів на загальну суму 5 095,90 грн. Весь товар був проданий, відповідно до Запиту від 27.06.2018 року

Відповідач звертає увагу на те, що оплата пройшла з призначенням платежу - Оплата за матеріали згідно рахунку № 6 від 05.06.2018 року - тобто в самому платіжному дорученні позивач підтверджує, що плата була надіслана за отримані матеріали. Факт продажу підтверджується наступними документами обліку:

Рахунок на оплату № 7 від 27.06.2018 р. на суму 5 095,90 грн; Товарний чек (Примірник 2) від 27.06.2018 р. (Примірник № 1 знаходиться в позивача); Копія Запису в Книгу Доходів і витрат Суб'єкта підприємницької діяльності

Фізичної особи Якимович О.А.; Видаткова Накладна № 7 від 27 червня 2018 р.

Оплата позивачем платіжним доручення № 368 від 26.06.2018 р. на суму 24 400 грн. та платіжним доручення № 369 від 26.06.2018 р. на суму 24 450 грн., згідно виставленого рахунку на оплату № 5 від 25 червня 2018 року. Всього, згідно документів, було продано 38 позиції товарів на загальну суму 48 847,13 грн. Весь товар був проданий відповідно до Запиту від 25.06.18 року

Відповідач звертає увагу, що оплата пройшла з призначенням платежу - Оплата за матеріали, згідно рахунку № 6 від 05.06.2018 року - тобто в самому платіжному дорученні Позивач підтверджує, що оплата була надіслана за отримані матеріали.

Факт продажу підтверджується наступними документами обліку: Рахунок на оплату № 5 від 25.06.2018 р. на суму 48 847,13 грн.; Товарний чек (Примірник 2) від 26.06.2018 р. (Примірник № 1 знаходиться в позивача); Копія Запису в Книгу Доходів і витрат Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи Якимович О.А.; Видаткова Накладна № 26082018 від 26 червня 2018 р.

Отже, відповідач стверджує, що з 5 червня 2018 року ФОП Якимович О.Л. продавала продукцію позивачу і отримувала оплату вже по факту відвантаження товару. Тобто, гроші по платіжних дорученнях № № 348, 352, 359 та 373 на загальну суму 97 016,82 грн. були відповідачем отримані вже після продажу і відвантаження товару позивачу за мінусом 9 950 грн., які відповідач повернув на рахунок позивача.

Щодо отриманих коштів по платіжних дорученнях № № 368 та 369 на загальну суму 48 850 грн., які позивач заплатив Авансом, то відповідач пояснює, що відповідно до наданих документів товари були відвантажені позивачу наступного дня після отримання оплати.

Щодо правомірного ведення бухгалтерського обліку ФОП Якимович О.А. та достатньої кількості первинних документів, відповідач пояснює наступне: за загальним правилом, передбаченим п. 44.1 ПКУ, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством . Разом з тим, є спеціальна норма п. 44.2 ПКУ, яка говорить, що ...платники єдиного податку... ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат, з метою обрахунку об'єкта оподаткування . Саме такий спрощений облік передбачено пп. 296.1.1 ПКУ та Порядком ведення Книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - Порядок та Книга). Згідно із зазначеними документами, такі підприємці ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 ПКУ, п. 1 Порядку). Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня. протягом якого отримано дохід - зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримані товари (роботи, послуги) (п. 5 Порядку). Саме ці дані, занесені до Книги, використовують для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 7 Порядку).

Відповідач наголошує, що заборона формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, згаданими в абз. 1 п. 44.1, встановлена абзацом другим п. 44.1 ПКУ, проте, не означає, що платник єдиного податку повинен виписувати первинні документи на кожен факт реалізації товару, надання послуги, виконання роботи. Адже: порядок ведення обліку платниками єдиного податку насамперед регулюється підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 ПКУ, єдиною вимогою яких для підприємців є вимога вести Книгу обліку. Стосовно визначення порядку ведення Книги, ці норми ПКУ відсилають до Порядку №1637; зазначено, що для складання Декларації платника єдиного податку мають використовуватися дані Книги як єдиного регістра обліку, передбаченого для підприємців платників ЄП.

Тобто, відповідач наголошує, що підписання накладних та інших документів на відсутність яких вказує позивач є необхідним тільки для правильності ведення бухгалтерського обліку самого позивача та ніяким способом не впливає на факт поставки товару позивачу.

Щодо питання правильності укладання Договорів купівлі-продажу то відповідач пояснює, що відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Стаття 184 цього ж Кодексу регламентує, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа. Направлення Рахунку на оплату, і подальша його оплата позивачем підтверджує факт укладання Договору купівлі продажу з дотриманням його істотних умов.

Позивач у своїх поясненнях зазначає, що він виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а саме: оплатив на користь відповідача товар, що підтверджується платіжними дорученнями: ПД № 348 від 12 червня 2018 року, ПД № 352 від 18 червня 2018 року, ПД № 359 від 21 червня 2018 року, ПД № 368 від 26 червня 2018 року, ПД № 369 від 26 червня 2018 року, ПД № 373 від 27 червня 2018 року, натомість відповідач оплачений позивачем товар не поставив, чим не виконав свого зобов'язання, а тому відповідач володіє коштами позивача без достатньої правової підстави та зобов'язаний такі кошти повернути позивачу, що передбачається наступними нормами.

Позивач наголошує, що у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У зв'язку з тим, що відповідач відмовлявся поставити позивачу товар, останній звертався до відповідача з письмовими вимогами повернути сплачені за непоставлений товар кошти, однак, відповідач відмовився повертати і кошти. Отже, відповідач не виконав свого зобов'язання, а тому, є боржником по відношенню до позивача.

У своїх письмових зауваженнях щодо показань свідка позивач зазначає, що під час допиту Свідок:

1) припускає, що він виконував роботи на користь позивача, однак немає жодних доказів, які могли б підтвердити факт існування трудових чи цивільно-правових відносин між Свідком та позивачем. Натомість, як стало зрозуміло із показань, Свідок мав намір вступити в трудові зв'язки з позивачем;

2) зазначає, що виконував ремонтні роботи в квартирі свого товариша, що знаходиться на об'єкті будівництва по вул. Балабана, 12 у м. Львові (будівництвом зазначеного об'єкта займався позивач) за певний період часу (точний період Свідок зазначити не зміг) до того моменту, коли, за словами Свідка, він почав виконувати роботи на користь позивача на цьому ж об'єкті будівництва;

3) у своїх показаннях неодноразово наголошував на тому, що між Свідком, відповідачем (ФОП Якимович О.А.) та її представником Якимовичем А.В. вже не один рік існує тісна співпраця;

4) підтвердив факт того, що він отримав матеріали на свою користь, які були оплачені позивачем;

5) підтвердив факт того, що відсутні будь-які документи, які могли б підтвердити те, що отримані ним матеріали були передані позивачу;

6) зазначає, що він виконував роботи у нежитловому приміщені на 9-ому (дев'ятому) поверсі об'єкта будівництва по вул. Балабана, 12 у м. Львові;

7) стверджує, що йому не відома назва позивача ( ЖБК Старе місто), також Свідок не зміг повністю вказати особу, яка є директором позивача. Як зазначив Свідок, йому відоме лише ім'я директора ЖБК Старе місто . Крім того, Свідок у своїх показаннях згадував імена Василь Петрович та Христина , однак чітко пояснити хто ці люди, чим вони займаються та яке відношення мають до позивача Свідок не зміг.

Позивач звертає увагу на те, що

1) незважаючи на намір Свідка укласти з позивачем трудові чи будь-які інші цивільно-правові відносини, з огляду на обставини справи позивач та Свідок не перебували та не перебувають у трудових чи будь-яких інших правових відносинах. Тому, показання Свідка, який зазначає, що начебто вважав, що він перебуває у трудових відносинах з позивачем неможливо об'єктивно оцінювати, оскільки немає жодних доказів, які могли б підтвердити дійсність такої обставини;

2) як зазначив Свідок, він виконував роботи на об'єкті будівництва по вул. Балабана, 12 у м. Львові, а саме у квартирі, що знаходиться на п'ятому поверсі та яка належить його товаришу. Тому, позивач припускає що Свідок мав певні правові відносини із власниками квартир, що знаходяться на об'єкті будівництва по вул. Балабана, 12 у м. Львові, а не з позивачем, в силу чого йому і не відомі суттєві відомості про забудовника;

3) Свідок неодноразово наголошував на тісній та тривалій співпраці з відповідачем та представником відповідача Якимовичем А.В., що свідчить про факт відсутності неупередженості свідка до розгляду Справи № 914/1997/18 та бажання у будь-який спосіб допомогти товаришу (хоча як вбачається з його показів, свого наміру він не здійснив, оскільки підтвердив виключно той факт, що оплачений товар позивачу не був переданий стороною відповідача).

4) Свідок підтвердив факт того, що він отримував від відповідача матеріали, оплачені позивачем за платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах Справи № 914/1997/18, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах Справи № 914/1997/18. В подальшому матеріали, отримані Свідком, позивачу не передавались, про що і свідчить відсутність відповідних доказів, які могли б підтвердити факт такої передачі. Зокрема, доказом, що підтверджував би факт передачі Свідком товару позивачу міг бути би належним чином оформлений Свідком та позивачем акт приймання-передачі відповідних матеріальних цінностей, чи будь-який інший подібний документ, який містить необхідні реквізити для встановлення факту передачі товару. Натомість, жодних доказів передачі відповідного товару від Свідка до позивача немає.

5) Факт того, що Свідок погано орієнтується в інформації, що стосується позивача є ще одним очевидним доказом того, що між Свідком та позивачем ніяких трудових чи будь-яких інших правовідносин не було та немає.

Отже, виходячи з наведеного вище, позивач наголошує, що Свідок, якщо і виконував роботи на об'єкті будівництва (доказів цьому у матеріалах справи немає), що знаходиться по вул. Балабана, 12 у м. Львові, то виключно на користь власників квартир та нежитлових приміщень, що знаходяться в зазначеному об'єкті будівництва.

Отже, позивач зазначає, що виходячи із аналізу ст. 1 та ст. 9 Закону № 996, відомості про господарську операцію мають містити первинні документи. Тому саме первинні документи є належним підтвердженням факту здійснення господарської операції. Крім того, підписання первинних документів про господарську операцію є невід'ємною складовою звичаїв ділового обороту в сфері договірного права України. Як зазначено в ч. 2 ст. 87 ГПК України, не можуть встановлюватися на підставі показань Свідка факт здійснення господарської операції, в тому числі і передачі відповідачем (Постачальником) товару позивачу (Покупцю), оскільки на підтвердження таких фактів чинним законодавством України передбачається підписання Сторонами господарської операції первинних документів, які містять відомості про таку господарську операцію та підтверджують її здійснення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є законність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно зі ст. 4 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. В пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 Про судове рішення зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні наступного: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому, у відповідності зі ст. 46 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Господарською кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуюются відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 194 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ФОП Якимович О.А. (надалі за текстом - відповідач) виставила Житлово-будівельному кооперативу Старе Місто (надалі за текстом - позивач) ряд рахунків на оплату за придбання будівельних матеріалів, у свою чергу позивачем у період з 12 по 27 червня 2017 року перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 145866,82 грн. (сто сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість, 82) гривень, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

ПД № 348 від 12 червня 2018 року на суму 12 778,72 грн.;

ПД № 352 від 18 червня 2018 року на суму 54 542,20 грн.;

ПД № 359від 21 червня 2018 року на суму 24 600,00 грн.;

ПД № 368 від 26 червня 2018 року на суму 24 400,00 грн.;

ПД № 369 від 26 червня 2018 року на суму 24 450,00 грн.;

ПД № 373 від 27 червня 2018 року на суму 5095,90 грн.

Незважаючи на вищевказане, товар відповідачем позивачу не переданий.

Відтак, більше як три місяці відповідач без належної правової підстави користувався коштами позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновили їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

З метою повернення власних коштів, ЖБК Старе Місто направлено ФОП Якимович О.Л. ряд вимог. Проте, відповідач, повертати згадані кошти відмовляється, хоча і не заперечує факт їх отримання.

Так, позивачем 05.09.2018 року направлено відповідачу вимогу про повернення коштів у сумі 145866,82 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість, 82) гривень. Працівниками Укрпошта 07.09.2018 року, як вбачається із сервісу Укрпошти, за яким було відстежено рекомендованого листа № 7900820838170, здійснено доставку рекомендованого листа №7900820838170, проте відповідач наголошує, що його не отримала.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, а саме: оплатив на користь відповідача товар, що підтверджується платіжними дорученнями: ПД № 348 від 12 червня 2018 року, ПД № 352 від 18 червня 2018 року, ПД № 359 від 21 червня 2018 року, ПД № 368 від 26 червня 2018 року, ПД № 369 від 26 червня 2018 року, ПД № 373 від 27 червня 2018 року, натомість відповідач оплачений позивачем товар не поставив, отже не виконав свого зобов'язання, а тому відповідач володіє коштами позивача без достатньої правової підстави та зобов'язаний такі кошти повернути позивачу.

Окрім того, судом встановлений і факт часткового повернення відповідачем боргу. Зокрема, ФОП Якимович О.Л. продавала продукцію позивачу і отримувала оплату. Тобто, гроші по платіжних дорученнях № 348, 352, 359 та 373 були нею отримані за мінусом 9 950 грн., які остання повернула на рахунок позивача.

Згідно із статтею 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

У відповідності до ч. 1 ст. 670 Цивільною кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу. покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк. - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою па подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен викопати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перерахунок, суд встановив, що сума, яка не підтверджена належними та допустимими доказами щодо поставки товару, тобто сума основного боргу становить 135916 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 82 коп., а сума 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 312 (триста дванадцять) грн. 79 коп.

Щодо покликання відповідача на свідчення Свідка, то, як зазначено раніше, Свідок підтверджує факт відсутності будь-яких документів, що могли б свідчити про існування трудових чи цивільно-правових відносин між ним та позивачем (трудовий договір, наказ про прийняття на роботу, цивільно-правовий договір тощо ). Свідок підтверджує, що він отримував оплачені позивачем матеріали від відповідача, що і підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, в яких в графі Отримав стоїть підпис Свідка.

У судовому засіданні Свідок також підтвердив факт того, що у нього не було довіреності від імені позивача чи будь-якого іншого документа, який уповноважував би Свідка представляти інтереси позивача, отримувати будь-які товари на користь позивача та підписувати будь-які документи від імені позивача. Також Свідок зазначив, що не існує жодних документів, які б підтверджували факт передачі Свідком матеріалів позивачу.

Позивач відмічає, що Свідок у жодній мірі не довів передання відповідачем оплачених позивачем товарів останньому. Отже, за твердженням позивача, як вбачається з аналізу показань Свідка, оплачений товар позивачу стороною відповідача не передавався.

Відтак, вимоги позивача є цілком обґрунтовані та підлягають до задоволення. Також, варто відмітити, що питання працевлаштування Свідка та виконання ним будь-яких робіт на користь позивача не є предметом цього спору, крім того ці факти не є доведені жодним доказом, наявним в матеріалах Справи № 914/1997/18.

Тому, у Справі № 914/1997/18 показання Свідка щодо Факту здійснення господарської операції не можуть братися Судом до уваги, оскільки чинним законодавством України передбачено, що саме в первинних документах містяться відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення, а відтак такий факт не може встановлюватися на підставі показань Свідка. Враховуючи те, що Свідок ніколи не мав Довіреності на вчинення будь-яких дій від імені позивача, а відтак, і не міг їх вчиняти, видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи № 914/1997/18, підтверджують лише те, що відповідач передав Свідку товар, який був оплачений позивачем, однак такі видаткові накладні жодним чином не свідчать про факт передачі відповідачем товару позивачу.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Житлово будівельного кооперативу "Старе Місто" до Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни в частині стягнення заборгованості в розмірі суми основного боргу в розмірі 135916 грн. 82 коп. та 312 грн. 79 коп. - 3% річних є обґрунтованим та підлягає до задоволення частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 434 від 18.10.2018 року на суму 2193,04 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) на користь Житлово будівельного кооперативу "Старе Місто" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи 4/1, код ЄДРПОУ 39498700) суму основного боргу в розмірі 135916 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 82 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 79 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимович Ольги Андріївни (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) на користь Житлово будівельного кооперативу "Старе Місто" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи 4/1, код ЄДРПОУ 39498700) суму судового збору в розмірі 2043 (дві тисячі сорок три) грн. 45 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Накази видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.02.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.