Постанова

від 13.02.2019 по справі 924/292/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 924/292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Остапенка В.М.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

на рішення Господарського суду Хмельницької області

(суддя - Грамчук І.В.)

від 30.07.2018,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Саврій В.А., судді - Коломис В.В., Дужич С.П.)

від 21.11.2018,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

до комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області,

про стягнення 1 341 288,16 грн,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з позовом до КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області про стягнення 1 341 288,16 грн, з яких 472 788,77 грн основного боргу, 351 375,61 грн пені, 68 805,10 грн 3% річних, 448 318,68 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 3375/15-БО-34 від 31.12.2014.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018, позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 367 788,77 грн основного боргу, 197 589,71 грн пені, 52 536,11 грн 3% річних, 244 609,95 грн інфляційних втрат. Здійснено розподіл судового збору.

Рішення першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків зі своєчасної оплати отриманого від позивача в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 3375/15-БО-34 від 31.12.2014.

Господарські суди застосували до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), що зумовило відмову у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних. Судами враховано, що 105 000,00 грн основного боргу сплачено до пред'явлення позову.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 153 785,90 грн пені, 16 268,99 грн 3% річних та 203 708,73 грн інфляційних втрат і прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для часткового скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин, оскільки, виходячи з аналізу статтей 1-3 вказаного Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає, у тому числі, і списання заборгованості) є теплопостачальні і теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Проте, матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, тому застосування частини 3 статті 7 наведеного Закону є неправомірним. Посилається на постанову Верховного Суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018 у подібних правовідносинах, у якій суд дійшов висновку про те, що однією з обов'язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області про стягнення 472 788,77 грн боргу, 351 375,61 грн пені, 68 805,10 грн 3% річних, 448 318,68 грн інфляційних втрат у зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу в частині своєчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2018 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 367 788,77 грн основного боргу, 197 589,71 грн пені, 52 536,11 грн 3% річних, 244 609,95 грн інфляційних втрат не оскаржуються.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області (покупець) укладено договір № 3375/15-БО-34 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 570 тис. куб.м, у тому числі у січні 110 тис. куб.м, лютому 100 тис. куб.м, березні 100 тис. куб.м, квітні 30 тис. куб.м, жовтні 50 тис. куб.м, листопад 80 тис. куб.м, грудень 100 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця.

Пункт 5.1 договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Вартість 1 000 куб.м природного газу складає 6 384,70 грн, крім того ПДВ 20% - 1276,94 грн, всього з ПДВ 7 661,64 грн (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків, річних, встановлюється тривалістю 5 років (пункт 9.3 договору).

Пунктом 11 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору, якими змінювалась ціна газу та тариф на транспортування природного газу.

На виконання умов договору продавець у січні - грудні 2015 року передав, а покупець отримав природний газ в обсязі 160,429 тис. куб.м на загальну суму 1325959,12 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 532 307,77 грн, від 28.02.2015 на суму 223 588,06 грн, від 31.03.2015 на суму 159 679,66 грн, від 31.10.2015 на суму 94 164,85 грн, від 30.11.2015 на суму 117 778,93 грн, від 31.12.2015 на суму 198 439,85 грн.

Вартість вказаного природного газу було сплачена відповідачем частково та з порушенням встановлених договором строків. На час розгляду справи у суді першої інстанції основний борг перед позивачем за поставлений природній газ склав 367 788,77 грн. У зв'язку з цим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено вимоги про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

При цьому судами встановлено, що зобов'язання КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області за поставлений природній газ у січні 2015 року були повністю виконані до 30.11.2016.

Факт неналежного виконання відповідачем обов'язків щодо своєчасного внесення платежів згідно з договором № 3375/15-БО-34 купівлі-продажу природного газу ним не заперечувався.

Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені, інфляційних втрат, 3% річних у зв'язку з застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VI від 03.10.2016, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону № 1730-VIII).

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону № 1730-VIII.

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 №1730-VIII (30.11.2016) частина заборгованості відповідача за придбаний природній газ за договором купівлі-продажу природного газу № 3375/15-БО-34 від 31.12.2014 була погашена.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що заявлені позивачем до стягнення 153 785,90 грн пені, 16 268,98 грн 3% річних та 203 708,73 грн інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України № 1730-VIII, не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного закону, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що у вказаній постанові відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення у цій постанові про включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 153 785,90 грн пені, 16 268,98 грн 3% річних та 203 708,73 грн інфляційних втрат, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.07.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі за № 924/292/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Ткач