Рішення

від 18.02.2019 по справі 927/599/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/599/17 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Насіння Чернігівщини ,

код ЄДРПОУ 00721509, вул. Володимира Дрозда, 3, м. Чернігів, 14007

до відповідача: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів,14000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Чернігівобленерго

код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м.Чернігів,14000

Предмет спору: про визнання незаконним та скасування рішення про вилучення земельної ділянки, затвердження площі та видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

третьої особи: ОСОБА_3

Приватним акціонерним товариством Насіння Чернігівщини подано позов до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування п.п.1-44 та 3-1 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №71 від 19.03.1999 в частині вилучення у позивача та затвердження площі земельної ділянки, наданої в постійне користування, та видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Чернігівським міським електричним мережам площею 0,0074 га по вул. Любченка під ТП-352.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка постійно перебувала і перебуває у користуванні позивача, на ній знаходиться ТП-352, що належить на праві власності позивачу, та стверджує, що відповідач, приймаючи спірне рішення щодо вилучення такої земельної ділянки, перевищив надані йому повноваження, порушивши при цьому майнові права позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 позовну заяву прийнято суддею Кушніром І.Г., порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Чернігівобленерго .

В судовому засіданні 19.07.2017 відповідачем подано заперечення на позовні вимоги №47/06-03 від 18.07.2017.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, розміщений за адресою: вул. Любченка, 3, м. Чернігів, датовано 26.02.2001 вже після прийняття Виконкомом Чернігівської міської ради рішення від 15.03.1999. Трансформаторну підстанцію №352 на підставі акту від 20.07.1976 прийнято на баланс Чернігівських електромереж, які 14.12.1998 звернулись до голови Чернігівського міськвиконкому з запитом про надання дозволу на інвентаризацію територій об'єктів енергопостачання з подальшим одержанням державних актів на постійне користування землею. Погодження меж в комплексі технічних робіт землеустрою є виключно допоміжною стадією у процедурі оформлення земельної ділянки, погодження меж якої є частиною кадастрового плану, який є частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок. Отже приймаючи спірне рішення відповідач, як орган місцевого самоврядування використав право самостійного вирішення питань місцевого значення та вважаючи, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.07.2017 провадження у справі № 927/599/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим Господарським судом Чернігівської області за результатами розгляду справи №927/669/17.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/29/17 від 14.11.2017, у зв'язку з призначенням судді Кушніра І.В. суддею Верховного Суду України згідно з Указом Президента України №357/2017 від 10.11.2017, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/599/17.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В.В. Ухвалою суду від 17.11.2017 суддею Шморгуном В.В. справу №927/599/17 прийнято до розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/84/18 від 19.10.18, у зв'язку із закінченням у судді Шморгуна В.В. п'ятирічного строку призначення судді вперше, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/599/17. Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 19.10.18 для розгляду справи визначено суддю Фесюру М.В.

Як зазначалось вище, згідно з ухвалою суду від 19.07.2017, провадження у справі №927/599/17 зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі №927/669/17.

Відповідно до залученої до матеріалів справи копії ухвали Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2018 по справі №927/669/17 (повний текст ухвали складений та підписаний 05.10.2018), позов Публічного акціонерного товариства Чернігівобленерго (код ЄДРПОУ 22815333, вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000) до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства Насіння Чернігівщини (код ЄДРПОУ 00721509, вул. Володимира Дрозда, 3, м. Чернігів, 14007), відповідача-2: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Комунальне підприємство Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 03358162, проспект Перемоги, 33, м. Чернігів, 14000) про визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення, залишено без розгляду. Відповідно до даних програми Діловодство спеціалізованого суду , зазначена ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили 16.10.2018.

15.12.2017 набув чинності новий Господарський процесуальний кодекс України, пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Отже, з 15.12.2017 справа розглядається за правилами нового Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється в порядку наказного провадження або позовного (загального або спрощеного) провадження.

Оскільки, відповідно до статті 12, статті 247 Господарського процесуального кодексу України, справа №927/599/17 не підпадає під категорію малозначної справи, суд дійшов висновку, що її слід розглядати за правилами загального позовного провадження. Крім того, враховуючи, що на момент набрання новим Господарським процесуальним кодексом України чинності суд не перейшов до розгляду справи №927/599/17 по суті, тому розгляд вказаної судової справи має здійснюватися за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

З огляду на вищевикладене, ухвалою господарського суду від 22.10.2018 суд прийняв справу №927/599/17 до свого провадження, поновив провадження у справі, призначив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні, призначеному на 19.11.2018, встановлено строк для подання сторонами пояснення щодо позову та відповіді на відзив до 16.11.2018.

16.11.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення №927/599/17-п від 15.11.2018 в яких ПАТ Чернігівобленерго вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №532 від 26.07.2013 Про затвердження переліку майна, що увійшло до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії Чернігівобленерго під час корпоратизації станом на 01.07.1995 згідно додатку значиться в тому числі будівля ТП-РП352 за інв.№00104, яка увійшла до статутного фонду, а на вартість вказаної ТП були розміщені акції ПАТ Чернігівобленерго . Рішенням Виконкому Чернігівської міської ради №71 від 19.03.1999 не приймалось рішення про надання земельних ділянок у користування Чернігівськім міським електричним мережам, а лише було затверджено площу земельної ділянки, вже наданої в постійне користування Чернігівським міським електричним мережам та видачу державних актів на право постійного користування, що на думку третьої особи здійснено в межах повноважень, при цьому на думку третьої особи позивач не зазначив чим конкретно, яким чином і які саме права були порушені вказаним рішенням. Посилаючись на положення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі і на правах оренди), затвердженої наказом Держкомзему України №28 від 15.04.1993, в редакції на момент прийняття відповідачем спірного рішення, третя особа зазначає, що запис про зміни вносяться одночасно в обидва примірника такого акта, отже позивач був обізнаний про прийняття рішення, у зв'язку з чим ПАТ Чернігівобленерго просить суд застосувати строк позовної давності при ухваленні рішення та відмовити в задоволенні позову.

До поданого пояснення з-поміж іншого третьою особою додано клопотання про витребування в Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради додаткових доказів: акту на право користування землею, виданого Чернігівській обласній міжколгоспній спеціалізованій насіннєвій станції по багаторічним травам та документів, на підставі яких було прийнято рішення виконавчим комітетом Чернігівської міської ради №71 від 15.03.1999 (п.п.1-44, 3-1 рішення) в частині вилучення з постійного землекористування Чернігівського обласного державного міжгосподарського виробничого об'єднання Насіння земельної ділянки 0,0074 га по вул. Любченка, 3, під існуючою трансформаторною підстанцією № 352 та затвердження площі земельної ділянки, наданої в постійне користування та видачу державного акта на право постійного користування Чернігівським електричним мережам по вул. Любченка - 0,0074га, трансформаторна підстанція № 352.

В підготовчому засіданні 19.11.2018 відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності з мотивів викладених в письмових поясненнях третьої особи №927/599/17-п від 16.11.2018.

Подані суду письмові пояснення, заява та клопотання разом з додатковими документами долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2018 суд задовольнив клопотання третьої особи про витребування доказів, запропонував позивачу надати додаткові докази щодо предмету спору, відклав підготовче засідання на 05.12.2018.

На виконання вимог ухвали Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом №01-08/2002 від 03.12.2018 подано суду копію державного акту на право постійного користування землею та копію технічної документації справи №6 по встановленню зовнішніх меж землекористування Чернігівських міських електричних мереж під трансформаторними підстанціями на території м. Чернігова та підготовці матеріалів для видачі державного акту на право постійного користування землею. Подані документи долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.12.2018 позивачем подано клопотання про витребування у відповідача щодо включення земельної ділянки за адресою вул. Дрозда, 3, м. Чернігів до меж міста, утворення вул. ім. Любченка (теперішня вул. Дрозда), усіх її перейменувань з дати утворення, а також співпадіння адрес земельної ділянки та спірної ділянки третьої особи.

Суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, продовжив строк підготовчого засідання на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.12.2018.

Після перерви третьою особою подано додаткові пояснення №927/599/17-1.п. від 17.12.2018 в яких ПАТ Чернігівобленерго підтримало раніше викладену позицію щодо обізнаності позивача про прийняття Виконкомом Чернігівської міської ради рішення № 71 від 19.03.1999 та просить суд застосувати наслідки пропущення строку позовної давності.

Додатково, ПАТ Чернігівобленерго , 17.12.2018 подано клопотання про приєднання доказів, яке задоволено судом.

18.12.2018 відповідачем подано клопотання №225/06-03 від 17.12.2018 про надання доказів, яке разом з доданими документами долучено судом до матеріалів справи.

Позивачем 18.12.2018 подано суду заяву № 123 від 05.07.2017 про відсутність у провадженні господарського суду, іншого органу, який в межах компетенції вирішує спір, спору з між ПрАТ Насіння Чернігівщини та Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради з такого самого предмету, з тих же підстав, а також немає рішення вищезазначених органів з такого спору.

Крім того, 18.12.2018 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи рішень суду у справі 927/1046/16.

Суд долучив подані позивачем документи до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

За змістом ч. 1, 3, 4 ст. 7 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (редакція від 22.06.1993), правом постійного користування земельною ділянкою визнається право користування, без заздалегідь установленого строку.

Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб

оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

До відання міських ОСОБА_4 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; ведення земельно-кадастрової документації; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; тощо (ст.10 Земельного кодексу України у редакції від 22.06.1993)

Стаття 19 Земельного кодексу України (у редакції від 22.06.1993) передбачає надання земельних ділянок у користування міськими Радами народних депутатів (крім

ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних

депутатів (ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України у редакції станом на 22.06.1993).

Згідно з пп.2 п.б ч.1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , в редакції на час виникнення спірних правовідносин до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Чернігівському міжгосподарському виробничому об'єднанню Насіння Чернігівщини (перереєстрованому в Закрите акціонерне товариство Насіння Чернігівщини згідно рішення зборів трудового колективу №1 від 31.01.2000 в подальшому рішенням загальних зборів акціонерів від 19.07.2011 найменування змінено на Приватне акціонерне товариство Насіння Чернігівщини ), відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 21.07.1997 №172 для виробничих цілей надано у постійне користування земельну ділянку 1,87 га землі у межах згідно з планом землекористування, про що видано акт на право постійного користування землею Серії ЧН-934 від 12.08.1997, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 934.

Згідно з ч.1-3 ст. 43 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства.

Стаття 27 Земельного кодексу України у редакції від 22.06.1993 передбачає, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Стаття 29 цього ж кодексу визначає порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.

Згідно положень вказаної статті, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної ОСОБА_4 народних депутатів.

У разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання або способами, що призводять до зниження родючості грунтів і забруднення систематичного невнесення платежів за землю органи державного

контролю за використанням і охороною земель або фінансові органи письмово попереджають власників землі і землекористувачів про необхідність усунення цих порушень у місячний строк.

Якщо порушення за цей час не будуть усунуті, на винних накладається адміністративне стягнення у встановленому порядку і надається додатково місячний строк для усунення порушень. Якщо порушення і в цей строк не будуть усунуті, вказані органи

передають відповідній місцевій ОСОБА_4 народних депутатів або власнику землі, який надав земельну ділянку в користування, акт і свій висновок про необхідність припинення права на земельну ділянку.

ОСОБА_4 народних депутатів на підставі одержаних матеріалів через уповноважені ними органи звертаються з позовом до суду, арбітражного суду про припинення права власності на земельну ділянку.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №71 від 15.03.1999 про затвердження матеріалів інвентаризації земель та клопотання підприємств про видачу державного акту на право користування та надання земельних ділянок, виконком міської ради вирішив згідно з інвентаризацією вилучити із постійного землекористування Чернігівського обласного державного міжгосподарського виробничого об'єднання Насіння земельну ділянку площею 0,0074га по вул. Любченка, 3, під існуючою трансформаторною підстанцією №352 (п.1-44 вказаного рішення). По матеріалах інвентаризації, затвердити площу земельної ділянки, наданої в постійне користування та видати державні акти на постійне користування Чернігівськім міськім електричним мережам по вул. Любченка 0,0074га, трансформаторна підстанція №352 (п.3 вказаного рішення).

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Чернігівського міжгосподарського виробничого об'єднання Насіння Чернігівщини з заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування вказаною земельною ділянкою, як і докази вчинення позивачем порушень вимог земельного законодавства так і існування висновку про необхідність припинення права на земельну ділянку, який міг бути покладений в основу рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №71 від 15.03.1999.

Інші викладені відповідачем доводи висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, саме спірним рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №71 від 15.03.1999 було незаконно вилучено з постійного користування позивача частину земельної ділянки площею 0,0074га по вул. Любченка, 3, під існуючою трансформаторною підстанцією №352 та в подальшому затверджено площу земельної ділянки, наданої в постійне користування та видачею державного акта на постійне користування Чернігівськім міськім електричним мережам по вул. Любченка 0,0074га, трансформаторна підстанція №352 (п.3 вказаного рішення). А отже заявлені позивачем в поданій позовній заяві вимоги є обґрунтованими.

За аналогічних обставин такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2018 у справі № 920/590/17.

Третьою особою та відповідачем подано заяви з проханням застосувати до позивача строки позовної давності мотивовані тим, що останній був обізнаний про вилучення з його постійного користування земельну ділянку площею 0,0074га по вул. Любченка, 3, під трансформаторною підстанцією №352.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з указаним позовом 20.06.2017 (відбиток штемпеля поштового зв'язку на конверті), тоді як зазначає позивач про порушення його прав він дізнався наприкінці 2015 року до моменту звернення до нього третьої особи з позовом у справі 927/1440/15, а до тих пір позивач наполягає, що він не знав і не повинен був знати про існування спірного рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос проти Росії ). Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №910/31767/15).

Подаючи суду заяву про застосування строків позовної давності відповідач та третя особа посилаються на положення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі і на правах оренди), затвердженої наказом Держкомзему України №28 від 15.04.1993. п. 3.5 якої передбачено, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта. Зміни на плані зовнішніх меж викреслюються чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

Кожний запис про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської ОСОБА_4 народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Як зазначалось раніше відповідно до акта на право постійного користування землею серії ЧН-934 від 12.08.1997 згідно з рішенням виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 21.07.1997 №172, позивачу для виробничих цілей надано у постійне користування земельну ділянку 1,87 га землі у межах згідно з планом землекористування (а.с. 149-152).

Примірник вказаного акта в розділі зміни в землекористуванні містить запис про вилучення із постійного землекористування Чернігівського обласного державного міжгосподарського виробничого об'єднання Насіння (правонаступником якого є позивач), згідно з п. 1-44 рішення виконкому міської ради від 15.03.1999 №71, земельну ділянку площею 0,0074 га по вул. Любченка, 3, під існуючою трансформаторною підстанцією №352.

Другим записом у розділі зміни в землекористуванні є запис про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1,8626 га по вул. Любченка, 3 на підставі п.4 рішення міської ради від 12.09.2002 /4сесія 24 скликання/. Обидва записи скріплено печаткою та посвідчено підписом зав. відділу земельних ресурсів Чернігівської міської ради.

12.09.2002, в день прийняття рішення міської ради про припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою площею 1,8626 га по вул. Любченка, 3, між Чернігівською міською радою орендодавець та позивачем, Закритим акціонерним товариством Насіння Чернігівщини орендар укладено договір оренди земельної ділянки , за умовами якого орендодавець передає, а орендар набуває права на оренду земельної ділянки в місті Чернігові по вул. Любченка, 3 площею 1,8626 га в тому числі0,3133га під спорудами промисловості; 0,0715га під спорудами автотранспорту; 0,0069га під об'єктами технічної інфраструктури; 0,5392га під благоустроєм та 0,9317га під зеленими насадженнями.

Договір оренди підписано та скріплено печатками сторін та зареєстровано у Чернігівській міській раді у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 12.09.2002 №934.

Розділом 9 договору оренди від 12.09.2002 сторони погодили да долучили додаток до договору- план (схему) земельної ділянки.

Як вбачається з Плану зовнішніх меж землекористування ЗАТ Насіння Чернігівщини (додаток до договору оренди №934) площа земельної ділянки по вул. Любченка, 3 становить 1,8626 га та не включає в себе площу позначену в описі меж як Е-Е трансформаторна підстанція .

Акт серії ЧН-934 від 12.08.1997 на право постійного користування землею серії ЧН-934 від 12.08.1997 виданий позивачу на постійне користування земельною ділянкою 1,87 га землі містить план зовнішніх меж землекористування в якому в описі меж землекористування відсутня така межа як Е-Е трансформаторна підстанція , в той же час як загальна площа земельної ділянки зазначена в акті ЧН-934 від 12.08.1997 (1,87га) є меншою ніж площа тієї ж самої земельної ділянки, отриманої в оренду позивачем за договором оренди № 934 12.09.2002. (1,8626 га) саме на 0,0074 га, тобто площу земельної ділянки під трансформаторною підстанцією, що була вилучена рішенням виконкому міської ради №71 від 15.03.1999.

Таким чином, в момент укладення договору оренди земельної ділянки 12.09.2002р., в додатку до якого зазначено, що земельна ділянка , яка належала позивачу на праві постійного користування, всередині своєї площі межує з чужою земельною ділянкою (на плані Е-Е трансформаторна підстанція) за умови, що раніше в плані земель, наданих в постійне користування, таких меж і такої земельної ділянки окремо виділено не було, позивач міг і повинен був дізнатися, що відбулися зміни в його землекористуванні шляхом відібрання частини земельної ділянки, якою він раніше користувався постійно.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Позивач не навів поважних причин пропущення строку позовної давності оскільки вважає, що строк давності ним не пропущено.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи позивача та третьої особи , які грунтуються на наявності або відсутності речового права на трансформаторну підстанцію, судом не розглядаються як такі, що не мають відношення до спору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2019 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/