Рішення

від 19.02.2010 по справі 2-205/10

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-205/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 лютого 2010 р.                                Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі

головуючого                                        судді  Болоніної М.Б.

при секретарі                                                  Шараповій О.О.

за участю позивача                                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Вільногірськпроект» про стягнення  заробітної плати та інших сум, належних працівникові при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до КП «Вільногірськпроект» про стягнення   заробітної плати та інших сум, належних працівникові при звільненні, а в подальшому з додатковою заявою про збільшення розміру позовних вимог (ар.с.18), де зазначає наступне.

22.07.2005р. позивач був прийнятий на роботу на посаду керівника КП «Вільногірськ-проект» на підставі розпорядження міського голови м.Вільногірська від 26.07.2005р., трудові відносини з відповідачем тривали до 21.07.2008р. –  до дня звільнення позивача з займаної посади за згодою сторін.

Всупереч вимогам ст.116 КЗпП України відповідач не виплатив належні позивачу суми в день звільнення, тобто не здійснив з ним повного розрахунку по заробітній платі, а також не відшкодував понесені ним витрати на придбання канцелярських виробів та інших матеріалів, відрядження тощо.

Відповідач також, на думку позивача, порушує його права, передбачені ст.43 Конституції України, зокрема, право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Так, згідно з довідками, виданими відповідачем, заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період з грудня 2007р. по липень 2008р. становить 6277,20гр., заборгованість по матеріалах та канцелярських товарах становить 967,27гр.

Відповідно до положень ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу (тобто у день звільнення), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно розрахунків позивача (5951,64гр./6,7 місяців) його середній заробіток  становить 883,00гр., з моменту звільнення з роботи пройшло 14 місяців, тобто відповідач повинен сплатити на його користь суму середнього заробітку за строк від звільнення до 06.10.2009р., що становить 883,00гр. х 14 = 12362,00гр.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості по заробітній платі, а також суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у загальній сумі 19606гр. 47коп., а також відшкодувати суму сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30гр.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що з 22.07.2005 р. по 21.07.2008 р. він займав посаду директора КП «Вільногірськпроект», підприємство  на теперішній час не ліквідоване, значиться у Державному реєстрі підприємств і організацій, але склалася важка економічна ситуація, що обумовлено відсутністю замовлень на розробку містобудівної та проектно-кошторисної документації. Під час трудових відносин позивач надавав підприємству грошові кошти за договорами позики для придбання канцелярських виробів та інших матеріалів, їздив у відрядження за свій рахунок і вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому ці витрати.

Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив, про дату розгляду справи повідомлений належним чином (ар.с.44). У відповідності до вимог ст.169 ЦПК України та з урахуванням думки позивача суд визнав за можливе проводити судове засідання у відсутність представника відповідача та вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст.2 згаданого Закону заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати і заохочувальних та компенсаційних витрат.

Згідно Статуту Комунального підприємства «Вільногірськпроект» при відділі містобудування та архітектури міста, який було затверджено рішенням Вільногірської міської ради від 27.05.2004 р. та зареєстровано виконавчим комітетом Вільногірської міської ради 22.06.2004 р. (ар.с.34-40),   відповідач є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку та штамп, працює на принципах повного господарського розрахунку, під свій ризик, з правом найму робочої сили.

Відповідно до листа міського голови від 06.10.2009 р. (ар.с.20), рішення Вільногірської міської ради від 18.09.2008 р. №946-54/V (ар.с.32) та протоколу тимчасової комісії з питання вивчення ситуації, яка склалася на КП «Вільногірськпроект», від 13.10.2008 р. (ар.с.33), питання про припинення відповідача шляхом ліквідації передано на доопрацювання з метою виконання усіх профінансованих проектів, а також створено комісію по вивченню ситуації, що склалася на КП «Вільногірськпроект», яка продовжує функціонувати.

 Позовні вимоги позивача у частині стягнення заробітної плати підтверджені  копією витягу з трудової книжки відповідно до записів якої позивач 22.07.2005р. був прийнятий на посаду керівника КП «Вільногірськпроект» на підставі розпорядження міського голови від 26.07.2005 р., звільнений з посади директора підприємства 21.07.2008р. за згодою сторін на підставі розпорядження міського голови від 16.07.2008 р. №129-К (ар.с.5), копіями довідок від 30.05.2008 р. №96 та від 21.07.2008 р. №102 про нараховану позивачу заробітну плату (дохід) за період з грудня 2007р. по липень 2008р. у загальній  сумі 6277,20гр. (ар.с.7,8), тому суд знаходить їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв’язку з звільненням та відшкодування заборгованості по матеріалах та канцелярських товарах, то у цій частині позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ст.116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто обов’язковою умовою такої виплати є наявність вини підприємства, установи, організації.

Доказів наявності вини відповідача у невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв’язку із звільненням  суду не надано.  

Крім того, при визначенні середнього заробітку у всіх випадках, коли згідно діючого законодавства він зберігається за працівником підприємств, установ, організацій, слід керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 з послідуючими змінами та доповненнями (далі – Порядок). Порядок не застосовується лише у випадках визначення середньої заробітної плати для відшкодування шкоди, завданої здоров’ю та призначення пенсії.

У відповідності до п.п.2,3 Порядку середня заробітна плата за час вимушеного прогулу та у всіх інших випадках, зокрема передбачених ст.ст.116,117 КЗпП України, крім оплати відпустки, призначення пенсії, відшкодування шкоди, завданої здоров’ю, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події , з якою пов'язана відповідна виплата. Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога), компенсаційні виплати на відрядження, соціальні та компенсаційні виплати тощо.

У позовній заяві та матеріалах справи відсутній належний розрахунок середнього заробітку за час затримки здійснення  виплат у зв’язку із звільненням, який повинен бути виконаний у відповідності до Порядку. Розрахунки, наведені позивачем у позові та доповненні до нього (ар.с.2,18), де загальна заробітна плата за період з грудня 2007р. по липень 2008р. поділена на 6,7 місяців та помножена на 14 місяців, є приблизними і не можуть служити підставою для стягнення.

 Факт заборгованості відповідача перед позивачем вартості канцелярських товарів, матеріалів та за відрядження у загальній сумі 967,27гр підтверджується довідкою КП «Вільногірськпроект» від 20.06.2008 р. №97 (ар.с.6), однак зазначена довідка, на думку суду, не є беззаперечним доказом існування такої заборгованості, оскільки  видана  директору підприємства ОСОБА_1 та ним же і підписана, ніяких посилань на бухгалтерські документи вона не містить, розрахунок заборгованості та період її виникнення відсутній. Інших доказів існування боргу, зокрема договорів позики, на які посилався позивач  під час розгляду справи, а також прибуткових касових ордерів на отримання підприємством грошових коштів від позивача, суду не надано.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.   Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави. До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення та правову допомогу.  

Позивач ОСОБА_1 від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи звільнений, однак надав суду квитанцію №32056.174.1 від 22.07.2009р., видану установою банку (ар.с.9), якою  підтверджується оплата  витрат на ІТЗ у сумі 30гр.

З урахуванням того, що позов задоволено частково, судовий збір (державне мито) підлягає стягненню з відповідача на користь держави частково – у сумі 62гр. 77коп., судові витрати позивача по сплаті ІТЗ підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача також частково – у сумі 9гр. 60коп.

   Керуючись ст.ст.10,11,88,212,213,215,367 ЦПК України, ст.116 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до КП «Вільногірськпроект» про стягнення   заробітної плати та інших сум, належних працівникові при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Вільногірськпроект» при відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Вільногірської міської ради (51700, м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.В.Варена, 15, р/рахунки №26009060147208 та №26051050208213 у КБ «Приватбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ОКПО 32906440) на користь ОСОБА_1, 24.04.1962р.н., який мешкає у м.Вільногірську Дніпропетровської обл. по вул.Олійника, 2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 6277гр. 20коп., а також 9гр. 60коп. у відшкодування його судових витрат, всього 6286гр. 80коп., у решті позовних вимог відмовити.

 Стягнути з Комунального підприємства «Вільногірськпроект» на користь держави судовий збір (державне мито) у сумі 62гр. 77коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати допустити до негайного виконання, але не більше ніж за один місяць.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Копію рішення в порядку ст.222 ЦПК України направити відповідачу.

СУДДЯ                                                         М.Б.БОЛОНІНА