Рішення

від 18.02.2019 по справі 460/3089/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2019 року м. Рівне №460/3089/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Корець гранітний" доРегіонального сервісного центру МВС в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Корець гранітний" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області, у якому просить суд зобов'язати відповідача поновити облік наступних належних позивачу транспортних засобів: автомобіля марки КАМАЗ, модель 53229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіля марки МАЗ, модель 64229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; напівпричіпа автоморозозмішувача, марки SEMI-TRAILAR, модель CONCRETE, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіля марки КАМАЗ, модель 5320, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4; автомобіля марки КАМАЗ, модель 54112, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі заяви ОСОБА_1 було знято належні позивачу на праві власності транспортні засоби з обліку у зв'язку з вибраковкою. Покликаючись до норм Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371), позивач стверджував, що вибракування автомобілів та зняття їх з обліку може мати місце за заявою власника, а не третьої особи. В свою чергу, зняття транспортних засобів позивача з обліку унеможливило перереєстрацію вказаних автомобілів, що позбавляє позивача правомочності щодо володіння, користування та розпорядження належним майном. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 19.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 29.01.2019 суд вніс виправлення описки в ухвалі від 19.12.2018 щодо найменування позивача "Приватне підприємство "Корецький гранітний" на "Приватне підприємство "Корець гранітний"".

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву (а.с.22-24), у якому зазначив про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що означені транспортні засоби були зареєстровані за ОСОБА_1 і зняті з обліку у зв'язку з вибраковкою за її заявою. Ґрунтуючись на положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371) та Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС 11.08.2010 № 379, стверджував про дотримання відповідачем порядку зняття з обліку транспортних засобів. Окрім того зауважив, що нормами зазначених вище нормативно-правових актів не передбачено процедуру поновлення державної реєстрації транспортних засобів, а проведення реєстрації транспортних засобів передбачає подання до сервісного центру МВС відповідних документів. Відтак зазначив про можливість проведення державної реєстрації транспортних засобів за умови надання позивачем передбачених Порядком документів з дотриманням встановленої процедури. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.48), у якій, покликаючись до приписів пункту 45 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371), зазначив, що вибракування належних позивачу транспортних засобів відбулось без його відома за заявою третьої особи ОСОБА_1 Підкреслив, що неможливість перереєстрації транспортних засобів у зв'язку зі зняттям їх з обліку позбавляє позивача можливості повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатись цим майном.

Представник відповідача подав письмові заперечення (а.с.50-51), у яких зазначив, що за інформацією бази даних Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області відповідні транспортні засоби були зареєстровані за ОСОБА_1, а не за позивачем, що підтверджується результатами аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України. При цьому звернув увагу, що набуття права власності на транспортні засоби відбувається з моменту державної реєстрації, тому відповідачем не було допущено жодних порушень при знятті даних транспортних засобів з обліку за заявою зареєстрованого власника ОСОБА_1 у зв'язку із вибраковкою. Додатково зауважив, що лише за умови подання позивачем необхідних документів з дотриманням встановленої процедури відповідач здійснить державну реєстрацію означених транспортних засобів у встановленому порядку.

З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив таке.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.07.2015 у справі №569/7395/15-ц позовну заяву Приватного підприємства "Корець гранітний" задоволено та ухвалено звільнити з-під арешту та виключити з акту опису транспортні засоби, які були описані державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_2:

автомобіль марки КАМАЗ, модель 53229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

автомобіль марки МАЗ, модель 64229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

напівпричіп автоморозозмішувач, марки SEMI-TRAILER, модель CONCRETE, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

автомобіль марки КАМАЗ, модель 5320, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

автомобіль марки КАМАЗ, модель 54112, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Судом у даній справі встановлено, що про належність вказаних транспортних засобів ПП "Корець гранітний" свідчить договір купівлі-продажу корпоративних прав в статутному фонді (капіталі) від 01 березня 2011 року, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який є директором ПП "Корець гранітний", посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Перед укладанням відповідного договору купівлі-продажу корпоративних прав в статутному фонді (капіталі), на підставі рішення № 01/11 від 21.02.2011, попереднім власником ПП "Корець гранітний" - ОСОБА_1 транспортні засоби, а саме: автомобіль марки КАМАЗ, модель 53229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль марки МАЗ, модель 64229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; напівпричіп автоморозозмішувач, марки SEMI-TRAILER, модель CONCRETE, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіль марки КАМАЗ, модель 5320, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4; автомобіль марки КАМАЗ, модель 54112, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 були внесені до статутного капіталу ПП "Корець гранітний".

Та обставина, що на даний час ПП "Корець гранітний" не переоформив технічні паспорти на вказані транспортні засоби на своє ім'я, а титульним власником на вказані транспортні засоби значиться ОСОБА_1 не свідчить про те, що ПП "Корець гранітний" не є фактичним власником даних транспортних засобів (а.с.7-8).

Вказане рішення Рівненського міського суду Рівненської області набрало законної сили 14.07.2015.

Ухвалою від 28.11.2017 у справі № 569/7395/15-ц Рівненський міський суд Рівненської області роз'яснив, що ПП "Корець гранітний" (ідентифікаційний код юридичної особи 35051237) на момент прийняття рішення Рівненським міським судом Рівненської області від 02.07.2015 являлося власником наступного майна:

автомобіль марки КАМАЗ, модель 53229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

автомобіль марки МАЗ, модель 64229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

напівпричіп автоморозозмішувач, марки SEMI-TRAILER, модель CONCRETE, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

автомобіль марки КАМАЗ, модель 5320, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

автомобіль марки КАМАЗ, модель 54112, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.9).

Суд встановив, що ПП "Корець гранітний" листом за вих. № 25 від 27.11.2018 звернулося до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області, зазначаючи, що згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.07.2015 у справі №569/7395/15-ц та ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 28.11.2017 у справі № 569/7395/15-ц ПП "Корець гранітний" є власником: автомобіля марки КАМАЗ, модель 53229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіля марки МАЗ, модель 64229, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; напівпричіпа автоморозозмішувача, марки SEMI-TRAILAR, модель CONCRETE, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіля марки КАМАЗ, модель 5320, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4; автомобіля марки КАМАЗ, модель 54112, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5.

У вказаному листі позивач зазначив, транспортні засоби не перереєстровані за підприємством, у зв'язку з цим просив розглянути можливість перереєстрації транспортних засобів за ПП "Корець гранітний" (а.с.10).

До вказаного листа позивач додав копії рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02.07.2015 у справі № 569/7395/15-ц та ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 28.11.2017 у справі № 569/7395/15-ц.

Листом від 07.12.2018 за вих. № 31/17-4329 відповідач повідомив, що зазначені позивачем транспортні засоби 24.10.2017 зняті з обліку у зв'язку з вибраковкою за заявою власника - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому Регіональний сервісний центр МВС в Рівненській області не може здійснити перереєстрацію даних автомобілів, оскільки свідоцтва про реєстрацію знищені, отже транспортні засоби вважаються такими, що не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі МВС і не можуть бути допущені до участі в дорожньому русі (а.с.11).

Не оскаржуючи рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом, яким просить зобов'язати відповідача поновити облік вищевказаних транспортних засобів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 34-1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною.

Інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, належного користувача, отримана в електронній чи паперовій формі відповідно до законодавства за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371) (далі - Порядок № 1388).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Пунктом 8 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема: нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Відповідно до пункту 33 Порядку № 1388, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

Згідно з пунктом 39 Порядку № 1388, у разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.

Отже, приписами статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку № 1388 регулюються та встановлюються обов'язки продавців та покупців транспортних засобів, зокрема, щодо перереєстрації транспортного засобу.

У рішенні Рівненського міського суду Рівненської області у справі 569/7395/15-ц суд зазначив, що про належність вказаних транспортних засобів ПП "Корець гранітний" свідчить договір купівлі-продажу корпоративних прав в статутному фонді (капіталі) від 01 березня 2011 року, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який є директором ПП "Корець гранітний", посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Будь-які належні та допустимі докази, що позивач відповідно до пункту 7 Порядку №1388 у встановлений законом строк вчинив дії щодо перереєстрації означених транспортних засобів після зміни власника, а також щодо звернення позивача у порядку встановленої пунктом 8 Порядку № 1388 процедури з заявою щодо реєстрації даних транспортних засобів, - в матеріалах справи відсутні, сторонами не надані, а судом не встановлені.

Відповідно до пункту 45 Порядку № 1388, вибракувані транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а громадян - за заявами їх власників.

Зняття з обліку в таких випадках проводиться без огляду транспортних засобів. Номерні знаки і реєстраційні документи здаються до сервісних центрів МВС.

У пункті 5.5 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), визначено, що при знятті з обліку ТЗ у зв'язку з їх вибракуванням виконуються дії, передбачені пунктами 3.2-3.6, 3.9, 3.17, 3.18 глави 3 та пунктом 5.2 глави 5 цієї Інструкції, огляд ТЗ не проводиться, номерні знаки для разових поїздок не видаються.

Про зняття з обліку ТЗ у зв'язку з його вибракуванням на заяві власника ТЗ робиться запис: "Знято з обліку у зв'язку з вибракуванням". Аналогічні записи вносяться також до наявних автоматизованої бази даних АІС "Автомобіль" та Єдиного державного реєстру Державтоінспекції.

Свідоцтво про реєстрацію ТЗ анулюється способом, що не дозволяє його повторного використання, і долучається до матеріалів про зняття з обліку ТЗ.

Якщо номерні знаки, свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт) викрадені або власником втрачені, зняття з обліку ТЗ у зв'язку з його вибракуванням працівниками Центру проводиться після внесення відповідної інформації до бази даних АІС "Номерний знак" та АІС "Документ".

До матеріалів справи долучаються також пояснення власника ТЗ (акт службового розслідування для юридичної особи) щодо їх втрати.

В свою чергу, пунктами 3.2-3.6, 3.9, 3.17, 3.18 глави 3 та пунктом 5.2 глави 5 цієї ж Інструкції визначено, зокрема, що особа власника ТЗ або уповноваженої ним особи встановлюється на підставі паспорта громадянина України або іншого документа, що його замінює, перевірка документів проводиться за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції, наявними базами даних АІС "Довідка-рахунок", "Митний документ", "Автомобіль", "Документ", "АРМ-РОЗШУК", а також зобов'язано працівників Центру здійснювати контроль за внесенням обов'язкових платежів власниками ТЗ та перевірку повноти і правильності внесення вартості плати за послуги.

Матеріалами справи стверджено, що згідно з даними аналітичного пошуку транспортних засобів по "НАІС ДДАІ" МВС України:

автомобіль марки КАМАЗ, модель 53229, 1992 року випуску, червоний, номер двигуна НОМЕР_6, номер шасі 53201012273, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво ВКС 064861 від 26.04.2008, взято на облік у зв'язку із перереєстрацією при переобладнанні без заміни номерних агрегатів ((5601) Відділ РЕР ДАІ з обслуговування м. Рівне, Рівненського та Здолбунівського районів, підпорядкованого УМВС, власник - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) (а.с.26);

автомобіль марки МАЗ, модель 64229, 1992 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_7, номер шасі ХТМ 642290N0005565, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво ВКС 034255 від 22.08.2007, взято на облік у зв'язку із реєстрацією транспортного засобу придбаного на аукціоні, товарній біржі ((5601) Відділ РЕР ДАІ з обслуговування м. Рівне, Рівненського та Здолбунівського районів, підпорядкованого УМВС), власник - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) (а.с.28);

напівпричіп бетонорозмішувач, марка та модель GENERAL TRAILERS TRAILOR, 1990 року випуску, сірий, номер шасі 048032187, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво ВКС 034306 від 22.08.2007, взято на облік у зв'язку із реєстрацією транспортного засобу, привезеного з-за кордону (Центр 5641), власник - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) (а.с.34);

автомобіль марки КАМАЗ, модель 5320, 1993 року випуску, зелений, номер двигуна НОМЕР_8, номер шасі ХТС 532000Р2053149, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво ВКС 030088 від 18.07.2007, взято на облік у зв'язку із реєстрацією транспортного засобу придбаного на аукціоні, товарній біржі ((5601) Відділ РЕР ДАІ з обслуговування м. Рівне, Рівненського та Здолбунівського районів, підпорядкованого УМВС), власник - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) (а.с.32);

автомобіль марки КАМАЗ, модель 54112, 1987 року випуску, синій, номер двигуна НОМЕР_9, номер шасі 53200266091, реєстраційний номер НОМЕР_5, свідоцтво ВКС 022870 від 11.05.2007, взято на облік у зв'язку із реєстрацією транспортного засобу придбаного на аукціоні, товарній біржі ((5601) Відділ РЕР ДАІ з обслуговування м. Рівне, Рівненського та Здолбунівського районів, підпорядкованого УМВС), власник - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) (а.с.30).

20.10.2017 усі зазначені автомобілі були зняті з обліку у зв'язку із вибраковкою за заявою зареєстрованого у базі "НАІС ДДАІ" МВС України власника ОСОБА_1 (а.с.27, 29, 31, 33, 35).

Отже, станом на дату зняття з обліку означених транспортних засобів згідно з даними бази "НАІС ДДАІ" МВС України ОСОБА_1 була зареєстрована власником транспортних засобів. Будь-які відомості про те, що між позивачем та попереднім власником існує чи існував спір про речове право щодо означених транспортних засобів, в матеріалах справи відсутні, позивач на це не вказує, а також такі обставини не були встановлені вищевказаними рішеннями Рівненського міського суду в справі, відповідачем в якій була ОСОБА_1 При цьому, позивачем не заперечувалось, що перереєстрація набутих ним у власність транспортних засобів у встановленому порядку не здійснювалась, відтак у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів дані щодо позивача як власника транспортних засобів на дату зняття з обліку вибракуваних транспортних засобів були відсутні.

Таким чином, до предмета доказування в даній адміністративній справі в межах спірних правовідносин належить перевірка правомірності поведінки відповідача-суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у статті 2 КАС України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини другої 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність вказаним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму ВАСУ "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2).

Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що оскільки під час вчинення реєстраційної дії щодо зняття з обліку вказаних транспортних засобів у зв'язку із вибраковкою 20.10.2017 у відповідача були відсутні будь-які дані щодо ПП "Корець гранітний" як власника, та враховуючи звернення з заявами щодо зняття транспортних засобів з реєстрації у зв'язку з вибракуванням зареєстрованого власника ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням процедури, визначеної Порядком № 1388 та Інструкцією № 379.

Відповідно до положень ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволенні позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245 КАС).

З огляду на відсутність будь-яких доказів неправомірності поведінки відповідача у спірних правовідносинах, у суду відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії відповідно до позовних вимог.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на викладене, у разі звернення до суду, особі необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити її становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення).

За змістом позовної заяви ПП "Корець гранітний" просить суд зобов'язати відповідача поновити облік належних позивачу транспортних засобів. При цьому, як з'ясовано судом, попереднім власником таких транспортних засобів за даними обліку відповідача значилася ОСОБА_1, а не позивач. Вказане свідчить на користь того, що відновлення обліку означених транспортних засобів за попереднім власником ОСОБА_1 не призведе до внесення облікових даних до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо позивача.

Суд зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

В контексті наведених обставин суд зауважує, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.

Отже під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Визначення змісту та обсягу позовних вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно.

Щодо неприпустимості виходу суду за межі позовних вимог та фактичного розгляду вимог, які не були заявлені позивачем, зазначає Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 у справі №821/3514/15-а (адміністративне провадження №К/9901/12166/18) та від 21.12.2018 у справі №184/455/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10612/18).

Окрім того, суд зауважує, що засади захисту права власності регулюються статтею 386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, - статтями 387, 391 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, якщо позивач порушення своїх прав вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на його думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, порушене право підлягає захисту у порядку реалізації права на звернення до суду за правилами цивільного судочинства.

Разом з тим, в межах розгляду даного адміністративного спору таких обставин судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Приватному підприємству "Корець гранітний" (34707, Рівненська обл., Корецький район, село Жадківка, вулиця Центральна, будинок 14, інд. код 35051237) до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області (33024, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Вербова, будинок 39, ін. код 40112275) про зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 лютого 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.