Рішення

від 11.02.2019 по справі 1340/3510/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3510/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (79049, м. Львів, просп.. ОСОБА_4, 129, кв.17) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (79003, м. Львів,вул. Стрийська, 35) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Ухвалою від 22.08.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Протокольною ухвалою від 05.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте без врахуванням норм Податкового кодексу України. Позивач у вказує на те, що на час здійснення спірних операцій був зареєстрований платником єдиного податку на третій групі без сплати ПДВ, здійснював ведення книги обліку доходів, яку заповнював згідно з вимогами та за формою встановленою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 року № 579 Про затвердження форм книги обліку і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення . Зазначає, що кошти які були ним отримані на банківський рахунок, є безготівковими, а відтак обов'язку здійснювати оприбуткування, як про це було вказано в акті перевірки відповідачем, у позивача не виникало. Крім того, вказують на те, що відповідачем було застосовано санкції до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки, однак строки застосування адміністративно - господарських санкцій встановлені ст. 250 ГКУ, були застосовані поза межами річного строку для застосування адміністративно - господарських санкцій за зазначені порушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, заявах по суті справи та поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позов, (Т1, а.с.143-146), пояснив, що податковим органом дотримано правових норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Оскільки, перевіркою встановлено, порушення позивачем, п. в п.176.1, ст. 176, п. 177.5, п. 177.11 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV із змінами та доповненнями не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.; пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 296.3, п.296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями не своєчасно подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за ІІІ кв.2016 р.; пп. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV із змінами та доповненнями не в повному обсязі відобразив у податковій звітності суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам підприємцям (ознака доходу 157) та фізичним особам податкового розрахунку за формою 1ДФ за 2016 -2017 рр.; п.3.4. р.ІІІ порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентовано наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та п.7 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 08.07.2010 № 2464 із змінами та доповненнями фізичною особою - підприємцем не подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку за 2014 -2015 року; пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI із змінами і доповненнями, в частині неналежного ведення книги обліку доходів для платника єдиного податку за 2016 - 2017 роки.; п. 44.1, п. 44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV зі змінами та доповненнями за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків; п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320 (із змінами та доповненнями) - неоприбуткування готівкової виручки в сумі 2553587, 00 грн.; 8) п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).Тому, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив настуне.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 рр., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за період з 0101.2015 по 31.12.2017 року правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 рр., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 рр. За наслідками перевірки відповідач склав акт від 12.04.2018 № 916/13-07/НОМЕР_3.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем:

1) п. в п.176.1, ст. 176, п. 177.5, п. 177.11 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV із змінами та доповненнями не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.;

2) пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 296.3, п.296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями не своєчасно подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за ІІІ кв.2016 р.;

3) пп. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV із змінами та доповненнями не в повному обсязі відобразив у податковій звітності суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам підприємцям (ознака доходу 157) та фізичним особам податкового розрахунку за формою 1ДФ за 2016 -2017 рр.;

4) п.3.4. р.ІІІ порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентовано наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та п.7 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 08.07.2010 № 2464 із змінами та доповненнями фізичною особою - підприємцем не подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку за 2014 -2015 року;

5) пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI із змінами і доповненнями, в частині неналежного ведення книги обліку доходів для платника єдиного податку за 2016 - 2017 роки.;

6) п. 44.1, п. 44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV зі змінами та доповненнями за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків;

7) п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320 (із змінами та доповненнями) - неоприбуткування готівкової виручки в сумі 2553587, 00 грн.;

8) п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).

На підставі висновків акта перевірки, 07 травня 2018 року ГУ ДФС у Львівській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 12767935, 0 грн. (за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320 (із змінами та доповненнями);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 1, 0 грн. (за порушення п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).

Позивач не погодившись із вказаними податковими повідомленням - рішення звернувся з даним позовом до суду.

За даними акта перевірки вбачається, що за перевірений період з 01.01.2016 по 31.12.2017рр. ФОП ОСОБА_3 згідно представлених документів встановлено, що згідно договору комісії від 01.03.2016р. №01-03/16-15 укладеного „Єрмак Голд» (код ЄДРПОУ 36166843, 52020, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Чумаки, вул.Шкільна, 20, ІПН 361668404177, свідоцтво № 100198096) „Комітент» з ФОП ОСОБА_3 „Комісіонер» . Предметом вищевказаного Договору „Комісіонер» бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок „Комітента» за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам - Товару, що належить Комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а „Комітент» бере на себе зобов'язання виплатити комісійну винагороду визначену умовами цього договору.

Відповідно пп.3.1 п.3 Договору комісії „Комісіонер» зобов'язаний щомісячно до 5 числа місяця, що йде за звітним подавати письмовий звіт „Комітенту» про обє'ми продажу товару, переданого на комісію за даною угодою. Разом із звітом про об'єми продажу товару, „Комісіонер» щомісячно надає інвентаризаційні описи товару, який знаходиться у нього на комісії. Вказані інвентаризаційні описи товару складаються у присутності уповноважених матеріально-відповідальних осіб „Комітенту» . Згідно пп.4.3 п. Договору комісії перерахування „Комісіонером» грошових коштів, отриманих за продаж товару, на поточний рахунок „Комітента» , здійснюється „Комісіонером» за кожні 7 календарних днів здійснення продажу товару у відповідності до виставлених „Комітентом» рахунків. Виставлення рахунків здійснюється „Комітентом» на підставі наданого „Комісіонером» відповідного реєстру проданого товару на протязі кожних 7 календарних днів. До перевірки не надано щомісячні інвентаризаційні описи товару, рахунки та реєстри проданого товару, який знаходиться у нього на комісії, чим порушено п.44.1, п. 44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків, про що складено відповідний акт. ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017рр. до загального оподатковуваного доходу включав суму комісійної винагороди згідно п.292.4 ст.292 Податкового кодексу України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Згідно представлених до перевірки документів, встановлено, що в січні - лютому 2017 року ТзОВ „Єрмак Голд» (Комітент) відповідно до договору комісії № 01-03/16-15 від 01.03.2016р. передав ФОП ОСОБА_3 (Комісіонеру) заморожені напівфабрикати продукції ТМ „Продукти Єрмоліно» , згідно з асортиментним переліком згідно наступних видаткових накладних (на комісію), а саме: за січень 2017р. - №53 від 12.01.2017р. на суму 356602,20 грн., №216 від 19.01.2017р. на суму 439771,0 грн., №299 від 26.01.2017р. на суму 367606,05 грн. та №391 від 31.01.2017р. на суму 310845,55 грн., всього на загальну суму 1474824,80 грн.; за лютий 2017р. - № 472 від 09.02.2017р. на суму 585078,70 грн., № 604 від 16.02.2017р. на суму 546879,75 грн., № 656 від 28.02.2017р. на суму 770515,15 грн., всього на загальну суму 1902473,60 грн. Відповідно до представленого Звіту комісіонера про реалізацію товару по виконанню договору комісії від 31.01.2017р. встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (Комісіонер) відповідно до ст.3 Договору комісії від 01.03.2016р. №01-03/16-15 складено справжній звіт про таке: за період з 01.01.2017 по 31.01.2017р. ФОП ОСОБА_3, на підставі вищевказаного Договору, було реалізовано товару на загальну суму 1 483 890,87грн. Сума комісійної винагороди склала 267100,36 грн., звіт комісіонера про реалізацію товару по виконанню договору комісії від 28.02.2017р. встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (Комісіонер) відповідно до ст.3 Договору комісії від 01.03.2016р. №01-03/16-15 складено справжній звіт про таке: за період з 01.02.2017 по 28.02.2017р. ФОП ОСОБА_3, на підставі вищевказаного Договору, було реалізовано товару на загальну суму 1 888 960,26 грн. Сума комісійної винагороди склала 396681,64 грн. . Комісійна винагорода ФОП ОСОБА_3 за січень 2017 року була перерахована згідно банківської виписки від 20.03.2017р. №18535 на загальну суму 267100,36 грн., за лютий 2017 року була перерахована 13.05.2017 року № 19868 на загальну суму 396681,64 грн. Протягом січня - лютого 2017 року ФОП ОСОБА_3 на власний розрахунковий рахунок №26009599641000 внесено торгової виручки від продажу комісійного товару в сумі 2553587,0 грн. в тому числі: 05.01.2017 року - 291000,0 грн., 10.01.2017 року - 281335,0 грн., 27.01.2017 року - 309127,0 грн., 13.02.2017 року - 720000,0 грн., 15.02.2017 року - 400600,0 грн., 20.02.2017 року - 551525,00 грн. Згідно наданого до перевірки та підписаного ФОП ОСОБА_3 розрахунку по звітах комісіонера здійснено оплату по договору комісії без надання підтверджуючих документів 30.01.2017р. на суму 436189,08 грн. та 21.02.2017р. на суму 248120,76 грн. чим порушено п.44.1, п. 44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків, про що складено відповідний акт.

Щодо правильності ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість за перевірений період ФОП ОСОБА_3, судом встановлено, наступне.

В контексті наведеного відповідач посилається на вимоги п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.п.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, та зазначає, що згідно даними книги обліку доходів ФОП ОСОБА_3 дохід за 2016 рік складає 2694888,43 грн., за 2017 рік - 3920064,09 грн., за банківськими виписками рахунку №26009599641000 у січні-лютому 2017 року надійшло 2553587,0 грн.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 ст. 292 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України).

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 N 579 (далі - Порядок N 579), який набрав чинності з 28.07.2015 року.

Відповідно до п. 6 Порядку N 579, платник податку заносить до книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графах 2 - 6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі; 4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати; 5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3; 6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5; 8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1 - 5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ.

Згідно з п. 292.4 ст. 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Судом також встановлено, що за наслідками встановлених порушень ГУ ДФС у Львівській області 16.05.18 складено протокол №411 про адміністративне порушення ФОП ОСОБА_3 про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-1 КУпАП.

Постановою ГУ ДФС у Львівській області від 16.05.18, яка набрала законної сили, визнано винним ФОП ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-1 КУпАП, а саме: не належне ведення книг обліку доходів платників єдиного податку чим порушено вимоги п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.п.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України. Штраф у розмірі 51 грн. сплачено ФОП ОСОБА_3 самостійно 17.05.18.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду.

Враховуючи вищенаведене суд встановлено, під час розгляду справи відповідачем доведений факт наявності порушень норм чинного законодавства, що відображені у акті перевірки, а позивачем не спростовано вищевказаних порушень жодним належним та допустимим доказом.

Посилання позивача на те, що придбання нереалізованого товару (замість споживачів) шляхом переказу власної готівки на розрахунковий рахунок є безготівковою операцією, а тому не поширюються вимоги щодо оприбуткування готівки згідно п. 2.6 Положення № 637, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція), поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Фізична особа-підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством

Отже, кошти ( незалежно у готівковій чи безготівковій формі), які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності підлягають включенню до доходу ФОП - платника єдиного податку з врахуванням вимог ст.292 ПК України.

Відповідно до п.1.1 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320 із змінами та доповненнями (далі-Положення №637 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) :

готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Відповідно до п.2.6 Положення №637 - уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Враховуючи вищевикладене, до Книги щоденно заноситься дохід від провадження господарської діяльності, шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі,, яка відображається у графі 2.

Суми готівкових коштів, які належать комітенту, слід відображати у графі 3 Книги. У графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що процес оприбуткування коштів незалежно у готівковій чи безготівковій формі суб'єктом малого підприємництва передбачає, зокрема, відображення у книзі обліку доходів усіх сум, отриманих за реалізований товар, наприкінці робочого дня підбиваються підсумки і виводиться денна сума доходу.

Відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки в національній валюті визначено Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 N 436/95-ВР (далі - Указ N 436).

Протягом січня - лютого 2017 року ФОП ОСОБА_3 на власний розрахунковий рахунок №26009599641000 внесено торгової виручки від продажу комісійного товару в сумі 2553587,0 грн. в тому числі: 05.01.2017 року - 291000,0 грн., 10.01.2017 року - 281335,0 грн., 27.01.2017 року - 309127,0 грн., 13.02.2017 року - 720000,0 грн., 15.02.2017 року - 400600,0 грн., 20.02.2017 року - 551525,00 грн.

Згідно даних книг обліку розрахункових операцій та інформації ІС Податковий блок підсистеми Аналітична система Виторги РРО протягом січня - лютого 2017 року ФОП ОСОБА_3 проведено реалізації товарів через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 389 522,54 грн., в тому числі за січень 2017 року - 0 грн., за лютий 2017 року 389 522,54 грн. (а саме: 22.02.2017 - 38314,26грн., 23.02.2017 - 79473,33грн., 24.02.2017 - 80881,87грн., 25.02.2017 - 78330,78грн., 26.02.2017 - 18076,85грн., 27.02.2017 - 45663,68грн., 28.02.2017 - 48781,77грн.)

Загальним правилами ч. 1, 2 ст.77 КАС України обов'язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах. При чому, на стороні відповідача - як суб'єкта владних повноважень полягає обов'язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення.

Тобто, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним рішення, то позивач по справі в той же час також не позбавлений обов'язку, доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог законодавства) факт дотримання порядку ведення розрахункових операцій.

Наведене свідчить, що позивачем не було проведено розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій за період січень - лютий 2017р. в сумі 2553587,0грн., в тому числі: 05.01.2017 року - 291000,00 грн., 10.01.2017 року - 281335,00 грн., 13.02.2017 року - 720000,00 грн., 15.02.2017 року - 400600,00 грн., 20.02.2017 року - 551525,00 грн.

Водночас, позивачем на спростування, встановлених контролюючим органом під час перевірки порушень, доказів не надано.

Таким чином, суд погоджується із наявністю встановленого контролюючим органом порушення вимог п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) та п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. № 637,

Посилання позивача щодо незаконного застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента України від 12.06.95 №436/95 , суд не приймає з огляду на наступне.

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 №436/95 (далі - Указу) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Частиною 2 статті 1 Указу установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у ст..1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, відповідач керувався ч. 2 ст. 1, абз.3 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95.

Преамбулою даного Указу визначена мета його постановлення: подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

При цьому ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08.06.1995, який був чинним на час прийняття зазначеного Указу, визначено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.

Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Так, оскільки на законодавчому рівні визначено сферу та строк регулювання відносин щодо готівкового обігу саме приписами Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки і станом на день перевірки будь-якого закону для правового регулювання цього ж питання Верховною Радою України прийнято не було, контролюючий орган мав керуватись приписами саме названого Указу.

Так, у постанові від 12.06.18 по справі №826/8121/16 Верховний суд прийшов до висновку, що застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі Указу Президента №435/95 є правомірним та відповідає правовій позиції Верховного суду України, закріпленій у постанові від 02.04.13 по справі № 21-77а13.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків застосування штрафних санкцій, установлених статтею 250 Господарського кодексу України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

На підставі акту перевірки від 12.04.2018 № 916/13-07/НОМЕР_3 ГУ ДФС у Львівській області винесені:

податкове повідомлення-рішення від 07.05.2018 N НОМЕР_1 про застосування до позивача на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПКУ та ч.2 ст.1, абз. 3 п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 N 436/95 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12767935,00 грн. за порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 N 637 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320).

податкове повідомлення-рішення від 07.05.2018 N НОМЕР_4 про застосування до позивача на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПКУ та п.1 cт.17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. за порушення вимог п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

Так, частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною другою цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Закон України від 02.12.2010 № 2756-VI набрав чинності 01.01.2011 і не має зворотної сили, оскільки доповнення статті 250 Господарського кодексу України частиною другою такого змісту посилює режим юридичної відповідальності.

Таким чином, до 01.01.2011 - часу набрання чинності ПК України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто, не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2. статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01.01.2011 (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи наведене, лише до порушень, вчинених до 01.01.2011, контролюючий орган зобов'язаний був при застосуванні до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", виходити зі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.

А з 01.01.2011 (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

В свою чергу, відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій.

В ПК України строки давності для визначення суми грошових зобов'язань платника податків передбачені статтею 102 і становлять 1095 днів.

Таким чином, на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, застосовується строк давності, визначений ст. 102 ПК України, тобто 1095 днів. На такі випадки не поширюються обмеження щодо строків застосування штрафних санкцій, які передбачені ч.1 ст. 250 ГК України.

При цьому, відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст. 102 ПК України.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Позивач в позовні заяві вказує на те, що відповідачем не було застосовано форму акту для фіксування порушень позивача, яка встановлена законодавством, оформлення результатів перевірки позивача не відповідає вимогам, встановленим законодавстом щодо оформлення результатів перевірок фізичних осіб, акт перевірки не був наданий для підпису позивачу, в рішенні 1 міститься неправильний розрахунок штрафних санкцій, що свідчить про його недійсністю.

Суд відхиляє такі доводи позивача з огляду на наступне.

Згідно п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.13 № 395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.13 № 607/23139 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

За приписами п. 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, у р. 2.3.2.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Зокрема, р.2.9 акту перевірки від 12.04.2018 № 916/13-07/НОМЕР_3 стосувався питань дотримання порядку ведення готівкових операцій та вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , що відображено на стор.45-50 акту.

В даному розділі акту передбачено, що перевірку проведено згідно представлених платником податків документів: договору, видаткових накладних, звітів комісіонера та даних стану розрахункового рахунку № 26009599641000.

Також в даному розділі відображено факти господарських операцій позивача з посиланнями на первинні бухгалтерські документи та інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів, що стосуються виявлених порушень.

Вцілому акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, відповідає встановленим правилам складання акту перевірки.

Слід зазначити, що на підставі п. 58.1 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платникові податків податкове повідомлення-рішення.

Нормами п. 2 р. ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 р. № 1204 передбачено ППР у формі "С": - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.86.3 ст.86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Згідно р.4.3, 4.4 Порядку зазначено, що Акт (довідка) документальної перевірки після його (її) реєстрації надається платнику податків або його законному представнику для ознайомлення та підписання. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його (її) реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) про результати документальної перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт (довідка) надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.

Акт перевірки від 12.04.18 № 916/13-07/НОМЕР_3 був надісланий платнику податків 13.04.18 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. (Т1; а.с.147).

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в розрахунку штрафних санкцій податковим органом допущена механічна помилка, а саме сума не оприбуткованої готівки зазначена як 25553587,00 грн. , замість 2553587,00 грн. . Проте, в акті перевірки (стр. 49-50) значиться сума 2553587,00 грн. . Зазначена помилка не призвела до неправильного визначення суми штрафних санкцій, оскільки 2553587,00*5=12767935,00.

Таким чином, відповідач нас час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог чинного законодавства та керувався документами та доказами, встановленими під час перевірки.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Відтак, позовні вимоги є непоґрунтованими та безпідставними, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна