Ухвала

від 31.01.2019 по справі 1340/4710/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

31 січня 2019 рокуСправа № 1340/4710/18 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в підготовчому судовому засіданні в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тропік

до Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Олександрівський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю Техінкомсервіс

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тропік (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Олександрівський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю Техінкомсервіс , в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30341767 від 06.07.2016, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області ОСОБА_1.

В обґрунтування позову посилається на те, що при прийняті оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 30341767 від 06.07.2016) відповідач порушив вимоги ст.ст. 10, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки за наявності в державному реєстрі зареєстрованого обтяження на відповідне нерухоме майно здійснив реєстрацію права власності на таке майно за іншою особою. Вважає, що в даному випадку, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідач повинен був відмовити в державній реєстрації права власності на майно ОСОБА_2 за ТОВ Техінкомсервіс . Зазначає, що прийняття відповідачем оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою м. Запоріжжя, вул.Кірова, буд.40, яке належало ОСОБА_2 на іншу особу (ТОВ Техінкомсервіс ) за наявності зареєстрованого обтяження позбавило позивача можливості стягнути з ОСОБА_2 борг в сумі 573 199,20 грн. за рахунок звернення стягнення на майно боржника. На підставі викладеного, просить задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 31.01.2019.

Представник позивача у підготовче судове засідання не прибув, клопотанням від 15.01.2019 (вх. № 2307 від 18.01.2019) просив суд провести підготовче судове засідання без його участі.

30.01.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив (вх. № 3793) в якому останній адміністративний позов не визнає та зазначає, що посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на порушення державним реєстратором вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є безпідставними виходячи з наступного. Вказує, що 02.07.2016 ТОВ Техінкомсервіс було подано до Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя заяву про реєстрацію права власності, до якої долучено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1853 від 18.07.2006, де продавцем зазначена інша особа, а не ОСОБА_2 Вказує, що право власності на частину нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.Кірова, буд.40, яке належало ОСОБА_2, 14.07.2004 перейшло до іншого власника. Таким чином, оскільки право власності ОСОБА_2 припинилось у 2004 році, то накладений у 2015 році арешт на все нерухоме майно не розповсюджується на відчуджене майно. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Також, 31.01.2019 відповідачем подано до канцелярії суду заяву про закриття провадження у справі (вх. № 4039). В обґрунтування клопотання посилається на те, що із змісту адміністративного позову вбачається спір про майно між позивачем та третіми особами щодо виконання боргового зобов'язання. Вважає, що фактично спірні правовідносини не є публічно-правовими, а виникли у позивача з приводу захисту майнових прав, а отже зазначений спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства. На підставі викладеного, з посиланням на положення ст. 238 КАС України просить суд закрити провадження у справі.

Клопотанням від 31.01.2019 вх. № 4070 відповідач просить розглянути питання про закриття провадження у справі в порядку письмового провадження.

Треті особи у підготовче судове засідання не прибули, будь-які пояснення по суті спору на адресу суду не надходили.

За приписами ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглянути клопотання про закриття провадження у справі у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» .

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на справи у публічно-правових спорах спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Так, відповідач як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно за законодавством є суб'єктом владних повноважень. Наведене вбачається зі змісту пункту 1 частини першої статті 2 та статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Згідно із цими нормами державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється.

Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Суд вважає, що характер спору у цій справі є приватноправовим з огляду на таке.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Із змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач звертаючись із вимогами до державного реєстратора, намагається захистити своє майнове право у вигляді стягнення суми заборгованості з ФОП ОСОБА_2 за рахунок належного боржнику майна.

Тобто, скасування реєстраційної дії по суті є засобом повернення до сукупності майна боржника спірного об'єкту нерухомості.

Крім того, суд враховує позицію ОСОБА_3 Верховного Суду, викладену в постанові від 07.11.2018 у справі № 821/406/17, відповідно до якої спір про скасування рішення та/чи запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому позивачем є особа, яка не була заявником щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, а відповідачем - державний реєстратор, що вчинив відповідні дії за заявою іншої особи, є приватноправовим.

Відтак, не дивлячись на те, що за суб'єктним складом справа може бути віднесена до юрисдикції адміністративного суду, проте за характером правовідносин спір є приватноправовим, а відтак не може розглядатись адміністративним судом за відсутності між сторонами публічно-правого спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у цій справі слід закрити.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись висновком ВП ВС, викладеному у постанові від 07.11.2018 у справі № 821/406/17, відповідачем у такому спорі може бути особа, за якою зареєстрували право власності в даному випадку це ТОВ Техінкомсервіс . Відтак, спір може бути розглянутий господарським судом в порядку господарського судочинства.

Проте, суд звертає увагу позивача на викладені відповідачем відомості у відзиві на позовну заяву, зокрема про те, що право власності на частину нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.Кірова, буд.40, яке належало ОСОБА_2, 14.07.2004 перейшло до іншого власника. І вже іншим власником здійснено відчудження об'єкту нерухомості на користь ТОВ Техінкомсервіс .

Враховуючи вищезазначене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 183, 240, 241-243, 238, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі, - задовольнити.

Провадження у справі № 1340/4710/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тропік до Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Олександрівський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю Техінкомсервіс про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення з відповідною заявою до господарського суду в порядку господарського судочинства, а також те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу у повному обсязі складено та підписано 31.01.2019.

Суддя Л.Я. Максименко