Рішення

від 17.01.2019 по справі 826/6178/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2019 року №826/6178/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Дьякова В.О. та представника відповідача-2 Бикова В.А., без участі представника відповідача-1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" до Головного управління ДФС у Сумській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ", (далі - позивач, ТОВ "Імперія Літ") , до Головного управління ДФС у Сумській області, (також далі - відповідач - 1, ГУ ДФС у Сумській області) , Державної фіскальної служби України, (також далі - відповідач - 2) , в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати накази ГУ ДФС України у Сумській області №1262 від 21 серпня 2017 року, №1277 від 23 серпня 2017 року, №1652 від 30 жовтня 2017 року, (далі - оскаржувані накази) ;

2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Сумській області:

- форми "Р" від 30 листопада 2017 року №0004441405 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 за податковим зобов'язанням на загальну суму 1134844275,00 грн. в тому числі за податковим зобов'язанням +907875420 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 226968855,00 грн.;

- форми "ПН" від 30 листопада 2017 року №0004451405 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму штрафу в розмірі 6293466,78 грн.;

- форми "В4" від 30 листопада 2017 року №0004461405 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 860441,00 грн.;

- форми "П" від 30 листопада 2017 року №0004431405 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 95587923,00 грн.;

- форми "Р" від 30 листопада 2017 року №0004421405 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000 за податковим зобов'язанням на загальну суму 12175545,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням +9740436 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2435109,00 грн., (далі - оскаржувані податкові повідомлення рішення);

3) визнати протиправною бездіяльність ДФС України при винесенні Рішення від 15 березня 2018 року №9071/6/99-99-11-01-01-25 щодо нездійснення перевірки фактів та відомостей, що можуть свідчити на користь ТОВ "Імперія Літ" та зобов'язати призначити додаткову податкову перевірку фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Імперія Літ" з контрагентами за період з 16 лютого 2015 року по 31 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6178/18, (далі - справа) .

У подальшому, позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо передачі ГУ ДФС у Сумській області повноважень на здійснення, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 по справі №757/43260/17-к, документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперія Літ";

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС в Сумській області №1262 від 21.08.2017 р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки";

- визнати протиправними дії ГУ ДФС в Сумській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперія Літ" на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 р. по справі №757/43260/17-к та наказу Головного управління ДФС в Сумській області №1262 від 21.08.2017 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперія Літ" та оформлення результатів такої перевірки у формі Акта від 10.11.2017 р. №3508/18-28-14-05-20/39727750/221;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області від 30.11.2017 р. №0004441405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області від 30.11.2017 р. №0004451405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області від 30.11.2017 р. №0004461405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області від 30.11.2017 р. №0004431405;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Сумській області від 30.11.2017 р. №0004421405;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 15.03.2018 р. №9071/6/99-99-11-01-01-25;

Ухвалою суду від 06.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення (дії) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті (вчинені) відповідачами на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Також, позивач звертав увагу суду на те, що перевірка ТОВ "Імперія Літ" проведена відповідачем-1 з порушенням вимог законодавства.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії та рішення вчинені (прийняті) ними на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

21 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Сумській області видано оскаржуваний наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" №1262, відповідно до якого вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України, (також далі - ПК України) , податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2016 р. тривалістю 5 робочих днів.

З 21.08.2016 р. по 03.11.2017 р. відповідачем-1, на підставі оскаржуваного наказу ГУ ДФС у Сумській області №1262 від 21.08.2017 р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Імперія Літ", код ЄДРПОУ 39727750 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 06.04.2015 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено Акт від 10.11.2017 р. №3508/18-28-14-05-20/39727750/221, (далі - Акт перевірки) , висновками якого встановлені порушення ТОВ "Імперія Літ":

1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на суму 9 740 436 грн.;

2) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 95 587 923 грн. за 2016 рік;

3) п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186 ПК України, в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 906 815 725 грн., та зменшено від'ємне значення на суму 3 030 493 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області 30.11.2017 р. прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0004421405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12 175 545,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 9 740 436,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 435 109,00 грн.;

- №0004431405, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в сумі 95 587 923,00 грн.;

- №0004441405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 134 844 275,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 907 875 420,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 226 968 855,00 грн.;

- №0004451405, яким до позивача по податку на додану вартість застосовано штраф на суму 6 293 466,78 грн.;

- №0004461405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 860 441,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень рішенням Державної фіскальної служби України від 15.03.2018 р. №9071/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 30.11.2017 р. №0004421405, №0004431405, №0004441405, №0004451405 та №0004461405, а скаргу позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Зі змісту наказу Головного управління ДФС у Сумській області №1262 від 21.08.2017 р. вбачається, що перевірку проведено на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. у справі №757/43260/17-к.

Так, судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. у справі №757/43260/17-к надано дозвіл на призначення у кримінальному провадженні №42017000000001823 від 06.06.2017 року документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства ТОВ "Імперія Літ" на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 року по 31.12.2016 року. Проведення позапланової перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України у строки встановлені ПК України.

Згідно з положеннями пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Проте, вказаною вище ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. у справі №757/43260/17-к не призначено перевірку, а надано дозвіл на її проведення, що не відповідає вимогам пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України щодо наявності підстав для проведення спірної перевірки.

Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. у справі №757/43260/17-к доручено проведення перевірки співробітникам Державної фіскальної служби України, проте оскаржуваний наказ про проведення перевірки та сама перевірка прийнятий (проведена) Головним управлінням ДФС у Сумській області, тобто з порушенням вимог ПК України.

Суд зазначає, що невід'ємною частиною рішення про призначення перевірки є як визначення суб'єкта, який підлягає перевірці, так і визначення суб'єкта, який здійснює перевірку, без чого не можливо здійснити її виконання. Оскільки слідчий суддя за вказаною нормою приймає рішення про здійснення перевірки, то саме він визначає і суб'єкта, на якого покладається обов'язок її проведення, а також інші умови здійснення такої перевірки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем-1 вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. у справі №757/43260/17-к під час виконання, а саме, проведення перевірки іншим контролюючим органом, ніж це передбачено слідчим суддею.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

А тому, суд приходить до висновку, що відсутність підстави для проведення перевірки, зазначеної пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, що призводить до визнання перевірки протиправною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі №820/4482/17.

Таким чином, оскаржуваний наказ відповідача - 1 №1262 від 21.08.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, дії Державної фіскальної служби України щодо передачі ГУ ДФС у Сумській області повноважень на здійснення, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. по справі №757/43260/17-к, документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперія Літ", та дії ГУ ДФС у Сумській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперія Літ" на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. по справі №757/43260/17-к та наказу ГУ ДФС в Сумській області №1262 від 21.08.2017 р. та оформлення результатів такої перевірки у формі Акта перевірки також є протиправними.

Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №826/442/13-а та від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17.

Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що судом визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ на проведення перевірки, а також визнано протиправними дії щодо проведення такої перевірки, у зв'язку з чим складений за результатами такої перевірки Акт перевірки є недопустимим доказом, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаного Акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо відносин з ПАТ КБ "Приватбанк" та виконання зобов'язань третіх осіб згідно договору поруки суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, в порушення п. 19 П(С)БО 16 "Витрати", ст. 4, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами і доповненнями, п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ТОВ "Імперія Літ" включило до розрахунку фінансового результату витрати, що не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, що призвело до завищення фінансового результату (збитку) на суму 86 879 724,22 грн. у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

Окрім того, в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 184.6 ст. 186 ПК України ТОВ "Імперія Літ" занизило податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2016 за рахунок перерахування грошових коштів по договорам поруки укладеними між ТОВ "Імперія Літ" та ПАТ КБ "Приватбанк" в зв'язку із невиконанням боржниками ТОВ "Мигора" та ТОВ "Ойлстрім" своїх зобов'язань перед банком, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2016 в сумі 902 446,48 тис. грн.

Так, між ТОВ "Імперія Літ" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено Кредитний договір №4И16103Г від 25.10.2016 р., за умовами якого банк зобов'язався надати позивачу відновлювальну кредитну лінію, ліміт кредитного договору - 4 600 000 000 грн. на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту - до 20.10.2026 р. За користування кредитом позивач сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних.

На виконання умов вказаного вище Кредитного договору ПАТ КБ "Приватбанк" перераховано на рахунок ТОВ "Імперія Літ" 4 513 232 426,98 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням від 27.10.2016 р. №2.

Також, між ТОВ "Імперія Літ" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено наступні договори поруки:

- №4М15078И/П від 26.10.2016 р., відповідно до якого ТОВ "Імперія Літ" виступає поручителем перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ "Мигора" (код ЄДРПОУ 39755678) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами за кредитним договором від 18.12.2015 р. №4М15078И;

- №4О15113И/П від 26.10.2016 р., відповідно до якого ТОВ "Імперія Літ" виступає поручителем перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ТОВ "Ойлстрім" (код ЄДРПОУ 39728419) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами за кредитним договором від 16.12.2015 р. №4О15113И.

При цьому, як зазначив позивач, що не спростовано відповідачами, отримані кредитні кошти ТОВ "Імперія Літ" перераховано на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Мигора" у сумі 2 347 462 491,91 грн. та ТОВ "Ойлстрім" у сумі 2 165 769 935,07 грн., на підтвердження чого надані платіжні доручення від 27.10.2016 р. №398 та №399.

Суму нарахованих відсотків за кредитним договором №4И16103Г від 25.10.2016 р. у розмірі 86 879 724,22 грн. відображено позивачем за кредитом рахунку бухгалтерського обліку 6841 "Розрахунки за нарахованими відсотками" та віднесено на рахунок 95.1 "Відсотки за кредитами". Нараховані відсотки по Кредитному договору також відображені Позивачем у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік у рядку 2180 "Інші операційні витрати" вищезазначеного Звіту.

При цьому, суд не погоджується із твердженнями контролюючого органу відносно того, що залучені кошти по Кредитному договору були використані всупереч умовам їх надання, не для фінансування діяльності пов'язаної з продажем паливно-мастильних матеріалів, а саме, з метою не пов'язаною з господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення фінансового результату, виходячи з наступного..

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу, згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.01.2018 р. у справі №2а-1670/7883/12.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 р. по справі №816/4226/13-а дійшов до висновку, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити оподатковуваний доход на суму витрат. Встановлення законодавцем такої податкової преференції має на меті стимулювання ділової активності суб'єктів господарської діяльності. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди (витрат, податкового кредиту).

Використання коштів, отриманих у кредит на оплату заборгованості по іншому кредиту, не може вважатися діями, які суперечать діловій меті господарської діяльності. Здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є не типовими для певного виду діяльності, або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності

Як зазначив позивач, укладення кредитних договорів та договорів поруки було лише передумовою настання економічної вигоди для позивача у вигляді отримання можливості стягнення із ТОВ "Мигора" та ТОВ "Ойлстрім" сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості. Позитивна різниця між сумою зобов'язань за кредитними договорами та загальною сумою забезпечення виконання боржниками своїх зобов'язань, дозволяла позивачу досягти мети своєї господарської дії, яка полягала в реалізації права кредитора на звернення стягнення на передане в забезпечення по кредитним договорам майно. Отримані позивачем кошти від реалізації такого майна повинні були бути направлені на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк", сплату податків та зборів, фінансування власної господарської діяльності тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ст. 6 Господарського кодексу України).

У силу ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 43, ст. 44 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

З наведених норм чітко вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а, отже, господарської діяльності.

Крім того позивачем надано суду аудиторську консультацію ТОВ "Українська Аудиторська Служба" №175 від 15.06.2018 р., згідно якої операції ТОВ "Імперія Літ" із залучення кредитних коштів і сплатою відсотків за користування кредитними коштами пов'язані із господарською діяльністю підприємства, а погашення заборгованостей ТОВ "Мигора" та ТОВ "Ойлстрім" за договорами поруки не являються нецільовим використанням коштів.

При цьому, згідно Висновку експерта №80/7, складеного 03.10.2018 р. експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Шаповаловим Р.А., висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень нормативно та документально не підтверджується.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що операції із залученням кредитних коштів позивачем пов'язані із провадженням ним господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку. Натомість, відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження завищення позивачем фінансового результату (збитку) на суму 86 879 724,22 грн. у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік та заниження податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2016 в сумі 902 446,48 тис. грн..

Щодо господарських правовідносин ТОВ "Імперія Літ" з ТОВ "Дельта Фокс" суд зазначає наступне.

Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "Імперія Літ" є роздрібна торгівля пальним.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС між ТОВ "Імперія Літ" та ТОВ "Дельта Фокс" укладено договір поставки нафтопродуктів №ДФ05-0031 від 10.05.2016 р., відповідно до якого постачальник (ТОВ "Дельта Фокс") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Імперія Літ"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів.

Додатковою угодою №ДФ-160531000118 від 10.05.2016 р. до вказаного вище договору поставки нафтопродуктів сторони узгодили, що ТОВ "Дельта Фокс" зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ "Імперія Літ" (покупець) - прийняти бензин автомобільний А-92-Євро виду ІІ класу С код УКТЗЕД 2710124192 у кількості 111,901 тон загальною вартістю 2 860 189,56 грн., у тому числі ПДВ 476 698,26 грн.

На виконання умов вказаних вище договору поставки нафтопродуктів та додаткової угоди, за актом приймання-передачі №ДФ-160531000118 від 31.05.2016 р. ТОВ "Дельта Фокс" передано, а ТОВ "Імперія Літ" прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний А-92-Євро виду ІІ класу С код УКТЗЕД 2710124192 у кількості 111,901 тон) загальною вартістю 2 860 189,56 грн., у тому числі ПДВ 476 698,26 грн.

На підставі складеної та зареєстрованої ТОВ "Дельта Фокс" податкової накладної від 31.05.2016 №61 ТОВ "Імперія Літ" сформувало податковий кредит у розмірі 476 698,26 грн. і в подальшому відобразило його в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

Крім того, у періоді, що перевірявся між ТОВ "Імперія Літ", як покупцем, та ТОВ "Філін Прайм", як продавцем, укладено договори поставки нафтопродуктів №ФП-0168 від 01.11.2016 р., №ФП-0139 від 31.10.2016 р., №ФП-0104 від 01.09.2016 р., №ФП-0016 від 01.08.2016 р., №ФП-0001 від 01.08.2016 р., №ФП-0031 від 01.07.2016 р. та №ФП-0008 від 01.06.2016 р., відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Додатковими угодами до вказаних договорів поставки сторони узгодили характеристики нафтопродуктів, її вартість, а також погоджено, що поставка здійснювалась на умовах ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За договором поставки №ФП-0168 від 01.11.2016 р. та додатковою угодою до нього від 01.11.2016 р. №ФП-161130000043 сторони узгодили, що ТОВ "Філін Прайм" зобов'язується поставити, а ТОВ "Імперія Літ" прийняти бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 189,108 тон загальною вартістю 5 162 648,40 грн., у тому числі ПДВ 860 441,40 грн.

ТОВ "Філін Прайм" передано ТОВ "Імперія Літ" за актом приймання-передачі від 30.11.2016 р. №ФП-161130000043 бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 189,108 тон загальною вартістю 5 162 648,40 грн., у тому числі ПДВ 860 441,40 грн.

За договором поставки №ФП-0139 від 31.10.2016 р. та додатковою угодою до нього від 01.11.2016 р. №ФП-161130000015 сторони узгодили, що ТОВ "Філін Прайм" зобов'язується поставити, а ТОВ "Імперія Літ" - прийняти паливо дизельне ДП-Арк Євро-5-ВО код УКТЗЕД 2710194300 у кількості 352,460 тон загальною вартістю 7 718 874 грн., у тому числі ПДВ 1 286 479 грн., бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 492,755 тон загальною вартістю 13 333 950,30 грн., у тому числі ПДВ 2 222 325,05 грн.

ТОВ "Філін Прайм" передано ТОВ "Імперія Літ" за актом приймання-передачі від 30.11.2016 №ФП-161130000015 пальне дизельне ДП-Арк Євро-5-ВО код УКТЗЕД 2710194300 у кількості 352,460 тон загальною вартістю 7 718 874 грн., у тому числі ПДВ 1 286 479 грн., бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 492,755 тон загальною вартістю 13 333 950,30 грн., у тому числі ПДВ 2 222 325,05 грн.

За договором поставки №ФП-0104 від 01.09.2016 р. та додатковою угодою до нього від 01.09.2016 р. №ФП-160930000026 сторони узгодили, що ТОВ "Філін Прайм" зобов'язується поставити, а ТОВ "Імперія Літ" - прийняти бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 242,249 тон загальною вартістю 6 526 188,06 грн., у тому числі ПДВ 1 087 698,01 грн.

ТОВ "Філін Прайм" передано ТОВ "Імперія Літ" за актом приймання-передачі від 30.09.2016 р. №ФП-160930000026 бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 242,249 тон загальною вартістю 6 526 188,06 грн., у тому числі ПДВ 1 087 698,01 грн.

За договором поставки №ФП-0016 від 01.08.2016 р. та додатковою угодою до нього від 01.08.2016 р. №ФП-160831000016 сторони узгодили, що ТОВ "Філін Прайм" зобов'язується поставити, а ТОВ "Імперія Літ" - прийняти бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 171,223 тон загальною вартістю 4 520 287,20 грн., у тому числі ПДВ 753 381,20 грн., бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 74,888 тон загальною вартістю 2 017 482,72 грн., у тому числі ПДВ 336 247,12 грн., бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 4,378 тон загальною вартістю 117 943,32 грн., у тому числі ПДВ 19 657,22 грн.

ТОВ "Філін Прайм" передано ТОВ "Імперія Літ" за актом приймання-передачі від 31.08.2016 р. №ФП-160831000016 бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 171,223 тон загальною вартістю 4 520 287,20 грн., у тому числі ПДВ 753 381,20 грн., бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 74,888 тон загальною вартістю 2 017 482,72 грн., у тому числі ПДВ 336 247,12 грн., бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124513 у кількості 4,378 тон загальною вартістю 117 943,32 грн., у тому числі ПДВ 19 657,22 грн.

За договором поставки №ФП-0001 від 01.08.2016 р. та додатковою угодою до нього від 01.08.2016 р. №ФП-160831000001 сторони узгодили, що ТОВ "Філін Прайм" зобов'язується поставити, а ТОВ "Імперія Літ" - прийняти бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 118,000 тон загальною вартістю 3 115 200 грн., у тому числі ПДВ 519 200 грн.

ТОВ "Філін Прайм" передано ТОВ "Імперія Літ" за актом приймання-передачі від 31.08.2016 р. №ФП-160831000001 бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 118,000 тон загальною вартістю 3 115 200 грн., у тому числі ПДВ 519 200 грн.

За договором поставки №ФП-0031 від 01.07.2016 р. та додатковою угодою до нього від 01.07.2016 р. №ФП-160731000009 сторони узгодили, що ТОВ "Філін Прайм" зобов'язується поставити, а ТОВ "Імперія Літ" - прийняти бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 591,018 тон загальною вартістю 15 673 797,36 грн., у тому числі ПДВ 2 612 299,56 грн.

ТОВ "Філін Прайм" передано ТОВ "Імперія Літ" за актом приймання-передачі від 31.07.2016 р. №ФП-160731000009 бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 591,018 тон загальною вартістю 15 673 797,36 грн., у тому числі ПДВ 2 612 299,56 грн.

За договором поставки №ФП-0008 від 01.06.2016 р. та додатковою угодою до нього від 01.06.2016 р. №ФП-160630000008 сторони узгодили, що ТОВ "Філін Прайм" зобов'язується поставити, а ТОВ "Імперія Літ" - прийняти бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 549,623 тон загальною вартістю 14 341 862,56 грн., у тому числі ПДВ 2 390 310,43 грн.

ТОВ "Філін Прайм" передано ТОВ "Імперія Літ" за актом приймання-передачі від 30.06.2016 р. №ФП-160630000008 бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 549,623 тон загальною вартістю 14 341 862,56 грн., у тому числі ПДВ 2 390 310,43 грн.

На підставі складених та зареєстрованих ТОВ "Філін Прайм" податкових накладних від 31.08.2016 р. №54, від 30.09.2016 р. №28, від 31.08.2016 р. №11, від 30.06.2016 р. №8 та від 31.07.2016 р. №9 ТОВ "Імперія Літ" сформувало податковий кредит у розмірі 7 718 793,54 грн. і в подальшому відобразило його в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Судом встановлено, що на виконання умов укладених договорів поставки передача позивачем придбаних у ТОВ "Дельта Фокс" та ТОВ "Філін Прайм" нафтопродуктів (бензину, дизельного пального) відбувалась на нафтобазах ПАТ "Дніпронафтопродукт" із подальшою передачею на зберігання відповідно до договору зберігання №5432 від 10.05.2016 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами узгодження ціни та відповідні акти приймання-передачі наданих послуг №12378 від 31.12.2016 р., №11314 від 30.11.2016 р., №10360 від 31.10.2016 р., №09395 від 30.09.2016 р., №08325 від 31.08.2016 р., №07312 від 31.07.2016 р., №06321 від 30.06.2016 р., №05360 від 31.05.2016 р.

За результатами наданих послуг та на виконання умов вказаного вище договору зберігання №5432 від 10.05.2016 р. позивач сплатив ПАТ "Дніпронафтопродукт" за надані послуги, на підтвердження чого надав відповідні платіжні доручення (т. 2 а.с. 198 - 229).

За надані послуги зі зберігання за Договором №5432 від 10.05.2016 ТОВ "Імперія Літ" здійснювало оплати за платіжними дорученнями №87 від 076.07.2016 р., №163 від 28.07.2016 р., №164 від 28.07.2016 р., №179 від 05.08.2016 р., №268 від 07.09.2016 р., №296 від 15.09.2016 р., №363 від 20.101.2016 р., №474 від 21.11.2016 р., №481 від 22.11.2016 р., №497 від 25.11.2016 р.

Суд встановив, що відвантаження належних позивачу нафтопродуктів ТОВ "Дельта Фокс" здійснювалось з нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт", що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на праві власності, або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а саме, з нафтобази ТОВ "Еквіта" (дог. №3220 від 04.01.2013 р. з ПАТ "Дніпронафтопродукт"), що розташована за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80.

В свою чергу, перевезення нафтопродуктів з наведених вище нафтобаз на автозаправні станції позивача здійснювалось підприємством, що має відповідну ліцензію і надає послуги з перевезення вантажів, а саме ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" (код ЄДРПОУ 36093194) - згідно Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №34 від 10.05.2016 р. та додаткової угоди №1 від 30.06.2016 р..

На підтвердження перевезення пального зазначеним вище підприємством позивачем надані акти здачі-приймання виконаних робіт №АР-0000874 від 31.12.2016 р. вартістю 298 501,16 грн., у тому числі ПДВ 49 750,19 грн., та №АР-0000798 від 30.11.2016 р. вартістю 374 824,40 грн., у тому числі ПДВ 62 470,73 грн., №АР-0000647 від 30.09.2016 р. вартістю 433 989,19 грн., у тому числі ПДВ 72 331,53 грн., №АР-0000719 від 30.08.2016 р. вартістю 421 457,17 грн., у тому числі ПДВ 70 242,86 грн., №АР-0000569 від 31.08.2016 р. вартістю 398 643,34 грн., у тому числі ПДВ 66 440,56 грн., №АР-0000522 від 31.07.2016 р. вартістю 457 473,98 грн., у тому числі ПДВ 76 245,66 грн., №АР-0000446 від 30.06.2016 р. вартістю 385 915,20 грн., у тому числі ПДВ 64 319,20 грн., №АР-0000390 від 31.05.2016 р. вартістю 221 799,60 грн., у тому числі ПДВ 36 966,60 грн., а також відповідні товарно-транспортні накладні.

Отже, суд приходить до висновку про те, що факт реалізації нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Дельта Фокс" та ТОВ "Філін Прайм", підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наданими копіями договорів поставки нафтопродуктів, додаткових угод до договорів поставки нафтопродуктів, актів приймання - передачі нафтопродуктів, податкових та видаткових накладних, договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, актів здачі-приймання виконаних робіт, платіжних доручень, журналів-ордерів та відомостей по рахунку.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до приписів п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно абз. 3 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом чч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, (далі - Положення №88) , передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно п. 1.2 розділу 1 Положення №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО 16), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких сформульовано висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, протилежного відповідачами не доведено.

При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися, протилежного відповідачами не доведено.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 р. по справі №2а-4842/11/2670.

Також, слід зазначити, що в п. 13 постанови від 24.04.2018 р. по справі №813/8500/13-а Верховний Суд виклав правову позицію відповідно до якої - норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними".

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 р. по справі №808/1543/17 та від 07.03.2018 р. по справі №804/3420/16.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд звертає увагу, що контролюючим органом в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Окрім того, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. по справі №808/2519/15.

Поряд з цим, Акт перевірки не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність факту не реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з аналізу первинної документації, норм чинного законодавства та особливостей спірних господарських операцій встановлюється їх реальність, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку (актами приймання - передачі нафтопродуктів, податковими накладними, платіжними дорученнями та ін.).

Відтак, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем спірних сум до валових витрат та до податкового кредиту.

В свою чергу, ГУ ДФС у Сумській області не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ "Дельта Фокс" і ТОВ "Філін Прайм" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, матеріали справи не містять, в т.ч. в Акті перевірки не зазначено, доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Отже, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем-1 прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, ДФС України належним чином не надало правової оцінки всім обставинам, які вказують на протиправність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим рішення ДФС України від 15.03.2018 р. №9071/6/99-99-11-01-01-25 щодо відмови у задоволені скарги, прийняте за результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" до Головного управління ДФС у Сумській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 623748,00 грн., а саме:

- за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у розмірі 620224,00 грн.;

- за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у розмірі 3524,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" (місцезнаходження: 40021, Сумська обл., м. Суми, пров. Громадянський, 1; код ЄДРПОУ 39727750) до Головного управління ДФС у Сумській області (місцезнаходження: 40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Іллінська, 13; код ЄДРПОУ 39456414), Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо передачі Головному управлінню ДФС у Сумській області повноважень на здійснення, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. по справі №757/43260/17-к, документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ".

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Сумській області "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" №1262 від 21.08.2017 р.

4. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 р. по справі №757/43260/17-к та наказу Головного управління ДФС в Сумській області "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" №1262 від 21.08.2017 р. та оформлення результатів такої перевірки у формі Акта від 10.11.2017 р. №3508/18-28-14-05-20/39727750/221.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 30.11.2017 р. №0004441405.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 30.11.2017 р. №0004451405.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 30.11.2017 р. №0004461405.

8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 30.11.2017 р. №0004431405.

9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 30.11.2017 р. №0004421405.

10. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 15.03.2018 р. №9071/6/99-99-11-01-01-25.

11. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" сплачений ним судовий збір у розмірі 620224,00 грн. (шістсот двадцять тисяч двісті двадцять чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області.

12. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" сплачений ним судовий збір у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 28 січня 2019 року.