Постанова

від 20.02.2019 по справі 826/1259/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1259/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О. , Безименної Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1146140301 від 05.10.2016,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.10.2016 №1146140301.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що ним за результатами звітного 2015 року не проводились господарські операції, які б відповідали всім ознакам передбаченим пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, що властиві контрольованим операціям, а отже у нього був відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

11.01.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "МВВ Інструментс" з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 22.09.2016 № 342/1-26-15-14-03-01/31453620.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 9.2 статті 39 Податкового кодексу України щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 28.09.2016 № 101.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2016 № 1146140301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 365 400,00 гривень.

13.10.2016 позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 05.10.2016 №1146140301. Рішенням ДФС України від 16.12.2016 № 27266/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України операції між ТОВ "МВВ Інструментс" та компанію "MARKETWIT INC" (Британські Віргінські Острови) за 2015 рік визнаються контрольованими.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким застосовані штрафні санкції, визначені п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України, були висновки податкового органу щодо невиконання позивачем обов'язку по поданню звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Згідно пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Згідно пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 Податкового кодексу України операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Протягом 2015 року діяло декілька відповідних переліків, а саме: Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042-р (діяв до 14.05.2015); Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року № 449-р (термін дії з 14.05.2015 до 16.09.2015); Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України, від 16.09.2015 року № 977-р (термін дії з 16.09.2015 до 31.12.2015).

За змістом підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, для платника податків, річний дохід якого від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 2015 рік перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), контрольованими операціями відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України будуть визнаватись господарські операції, здійснені з нерезидентом в період, коли відповідна держава (територія), де такий нерезидент зареєстрований, була включена до вищезазначених переліків, за умови, що обсяг таких операцій перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків).

При цьому, господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (підпункт 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України).

Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У свою чергу, пунктом 120.3 статті 120 ПК України визначено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно матеріалів перевірки за результатами проведеного аналізу інформаційної бази даних ІС "Податковий блок", АІС ОР, наданих до перевірки відомостей, наведених у регістрах синтетичного та аналітичного обліку по рахункам бухгалтерського обліку 362; контракті № 01-В/15 від 25.08.2015, укладеного з компанію "MARKETWIT INC" (Британські Віргінські Острови); митних деклараціях від 21.09.2015 № 581028 на суму 807582,07 грн., від 30.11.2015 № 581624 на суму 6846876,16 грн., від 10.12.2015 № 581764 на суму 1168945,83 грн.; угоді від 31.12.2015 б/н про заміну сторони по контракту № 01-В/15 від 25.08.2015; банківській виписці АТ "УкрСиббанк" по валютному рахунку № 26030328890400 від 18.11.2015, за результатами перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку виявлено факти проведення позивачем у 2015 році господарських операцій, які підпадають під критерії контрольованих з компанію "MARKETWIT INC"(Британські Віргінські Острови) на загальну суму 8823403,06 грн.

У картці рахунку 362 у період з 21.09.2015 по 10.12.2015 за договором № 01-В/15 від 25.08.2015, укладеного з компанію "MARKETWIT INC" (Британські Віргінські Острови) відображено операції з реалізації лікарських засобів для людей на суму 8 823 403,06 грн.

Валютним платіжним дорученням від 16.11.2015 № 3 сплачено 37 320,00 доларів США (887 136,63 грн.) представником ТОВ "Файзали-С" здійснено оплату згідно рахунку-фактури № 1 від 17.09.2015 (виписаний на компанію "MARKETWIT INC") за контрактом № 01-В/15 від 25.08.2015 (а.с.48).

Річний дохід ТОВ "МВВ Інструментс" за 2015 згідно податкової декларації з податку на прибуток від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків) складає 184 463 820,00 грн.

Британські Віргінські Острови перебували у зазначених вище переліках протягом всього періоду, що перевірявся.

А тому суд першої інстанції вважав, що відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України операції між ТОВ "МВВ Інструментс" та компанію "MARKETWIT INC" (Британські Віргінські Острови) за 2015 рік визнаються контрольованими.

Разом з тим, апелянт стверджує, що за наслідками обміну листами та здійснення оплати товару ТОВ Файзалі-С , згідно платіжного доручення № 3 від 16.11.2015 відбулася зміна майнового стану позивача, що свідчить про проведення у 2015 році господарської операції щодо постачання ліків за контрактом саме між позивачем та ТОВ Файзалі - С . При цьому, докази, які б підтвердили проведення позивачем у 2015 році господарської операції з компанією "MARKETWIT INC", яка б мала наслідком зміну майнового стану позивача окрім як підписання контракту, що свідчить лише про намір виконати дію (операцію) в майбутньому. За результатами ж звітного року (на 1 січня 2016 року) стороною Контракту є позивач та ТОВ Файзалі-С (Республіка Таджикистан), яке провело оплату за товар по Контракту з Таджикистану).

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (продавець) та компанією "MARKETWIT INC" (Британські Віргінські Острови) (покупець) укладено контракт № 01-В/15 від 25.08.2015, за умовами якого продавець поставляє товар - лікарські засоби для людей згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума контракту становить 1000000,00 доларів США. Місцем прийому вантажу є митний склад UAB "VINGES TERMINALS" за адресою магістраль Вільнюс - Мінськ, 16 км, дер. Барейкішкю. Форма оплати - банківський переказ на розрахунковий рахунок продавця.

Додатковою угодою № 1 до контракту змінено порядок переходу права власності.

30.08.2015 на адресу позивача від ТОВ "Файзали-С" надійшла оферта з пропозицією укласти договір №OFI-7, відповідно до умов якої позивачу запропоновано провести розрахунок за договором № 01-В/15 на наступних умовах: оплата за поставлений товар проводиться ТОВ "Файзали-С" та/або його представником за довіреністю в доларах США; відстрочка платежу можлива на 45 днів з моменту митного оформлення товару на території України; у випадку прийняття даної пропозиції позивачем оферта вважається невід'ємною частиною договору № 01-В/15 від 25.08.2015.

Листом від 31.08.2015 № 99 позивач повідомив компанію "MARKETWIT INC" про отримання від ТОВ "Файзали-С" (Республіка Таджикистан, м. Душанбе) оферти з пропозицією укласти договір про заміну покупця за контрактом № 01-в/15 від 25.08.2015, укладеного між ТОВ "МВВ Інструментс" та компанію "MARKETWIT INC".

01.09.2015 компанія "MARKETWIT INC" надала відповідь № 35, згідно якої повідомила, що не заперечує проти пропозиції ТОВ "Файзали-С".

Листом від 15.09.2015 № 115 позивачем прийнято запропоновані ТОВ "Файзали-С" умови, викладені в оферті від 30.08.2015 № OFI-7 з доповненням про обов'язок повідомити "MARKETWIT INC" про умови оферти ТОВ "МВВ Інструментс".

Також 15.09.2015 позивач повідомив компанію "MARKETWIT INC" про прийняття пропозиції ТОВ "Файзали-С" укласти договір про заміну покупця за контрактом № 01-в/15 від 25.08.2015, укладеного між ТОВ "МВВ Інструментс" та компанію "MARKETWIT INC", на який компанія "MARKETWIT INC" надала відповідь від 15.09.2015 № 55 повторно, що не заперечує проти внесення змін у контракт.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на укладення відповідно до вимог статей 638, 640 Цивільного кодексу України договору з ТОВ "Файзали-С" з 17.09.2015, оскільки пунктом 12.2 договору 01-В/15 від 25.08.2015 визначено, що всі зміни та доповнення до вказаного договору дійсні лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами з обох сторін.

В той же час, договір про заміну сторони за контрактом № 01-В/15 від 25.08.2015 укладено між ТОВ "МВВ Інструментс" (постачальник), компанією "MARKETWIT INC" (покупець) та ТОВ "Файзали-С" (новий покупець) - 31.12.2015.

Разом з тим, колегія суддів вважає, помилковими висновки суду першої інстанції, що дохід від реалізації лікарських засобів для людей у позивача виник до укладення договору про заміну сторони за контрактом №01-В/15 від 25.08.2015 - датою митних декларацій 21.09.2015, 30.11.2015 та 10.12.2015.

Так, дійсно з наданих апелянтом на вимогу суду апеляційної інстанції копій митних декларацій від 21.09.2015 № 581028, від 30.11.2015 № 581624, від 10.12.2015 № 581764 , а саме з роз'яснень до графи 8 декларацій, вбачається, що отримувачем товару визначено компанію "MARKETWIT INC" .

Наразі, колегія суддів зауважує, що для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом для вказаних операцій є календарний рік - 2015 рік.

У відповідності до п. 1.4. Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.11.2013 № 669, який був чинний на час здійснення господарських операцій, звіт складається із заголовної, основної частини, додатка та інформації до додатка. У заголовній частині наводяться дані про платника податків, який подає Звіт. В основній частині наводяться загальні відомості про операції з різними контрагентами, здійснені протягом звітного року. У додатку (додатках) наводяться дані про особу (осіб), яка (які) є стороною (сторонами) контрольованої операції, та деталізовані відомості про контрольовану(і) операцію(ї).

Відтак, стороною контрольованої операції, інформація про яку має бути розкрито в звіті про контрольовані операції, є особа - покупець товарів. Предметом контрольованої операції є товари, що були об'єктом купівлі-продажу.

З наданих позивачем копій акту прийому-передачі товару від 19.11.2015, 14.04.2016, 11.08.2016 вбачається, що від ТОВ МВВ Інструментс отримано товар ТОВ "Файзали-С" (Республіка Таджикистан).

Зазначений у вказаних актах перелік товарів відповідає визначеним у митних деклараціях від 21.09.2015 № 581028, від 30.11.2015 № 581624, від 10.12.2015 № 581764 по наіменуванню, виробнику та кількості експортованого товару.

Відтак, з наданих позивачем доказів вбачається, що стороною, а саме покупцем товару в даному випадку є саме ТОВ "Файзали-С" (Республіка Таджикистан).

Оплату за вказані товари здійснено саме ТОВ "Файзали-С" (Республіка Таджикистан), що підтверджується наданими апелянтом виписками по банківським рахунками (а.с. 190-192).

А відтак, за результатами звітного 2015 року позивачем не проводилися господарські операції з компанію "MARKETWIT INC".

Одночасно, ТОВ "Файзали-С" (Республіка Таджикистан) з яким здійснено господарські операції, не є нерезидентом, держава місця реєстрації якого включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Зазначене свідчить про відсутність обов'язку ТОВ МВВ Інструментс подавати звіт про контрольовані операції, оскільки відсутні господарські операції, які б відповідали всім ознакам передбаченим пп 39.2.1.2 пп39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України.

А відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.10.2016 №1146140301 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо доводів представника відповідача, що такі докази не були надані до перевірки та під час розгляду справи судом першої інстанції, то колегія суддів звертає увагу, що пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, нормами податкового законодавства не обмежено право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час вирішення спору в судовому порядку.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тому докази, які не досліджувались судом першої інстанції можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів керуючись ч. 4 ст. 308 КАС України приймає до уваги докази які надав апелянт, оскільки справа була розглянута в суді першої інстанції за правилами письмового провадження та надані на вимогу суду апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України , колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно платіжного доручення № 644 від 16.01.2017 року у розмірі 5475,00 грн. (а.с.3) та квитанції № 23/з11 від 23.01.17 у розмірі 6,00 грн.та за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 314 від 22.11.2018 - 8 221, 50 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.10.2016 №1146140301.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" (код ЄДРПОУ 31453620, адреса: 04071, вул.Верхній Вал,50, м.Київ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві ( код ЄДРПОУ 39701947, адреса: 04655, вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в загальній сумі 13 702 (тринадцять тисяч сімсот дві) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено - 21.02.2019.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

Н.В. Безименна