Постанова

від 20.02.2019 по справі 826/9482/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9482/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю: секретаря Мідянки А.А.,

представника позивача Слинько Л.Ю.,

представника відповідача Безсмертної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОЗАХИСТ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОЗАХИСТ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕОЗАХИСТ звернулося до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м,Києві від 11.05.2018 року №8324 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Геозахист та визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення на підставі цього наказу документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Геозахист з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Канремторг за жовтень 2015 року .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ про проведення перевірки видано всупереч вимогам чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси позивача як платника податку. Позивач наголошує, що ним було дотримано норми податкового законодавства, в той час, як доказів на наявність будь-яких порушень контролюючим органом не надано, тому відсутні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у задоволенні адміністративному позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання відповіді на запит податкового органу дає правові підстави контролюючому органу для призначення і проведення перевірки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт наголошує, що відповідачем в наказі зазначено правову підставу п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проте, згідно тексту наказу, фактичною підставою для призначення перевірки стала доповідна записка Департаменту аудиту від 10.05.2018 року №2868/26-15-14-04-03, тобто, правова та фактична підстави, що зазначені у спірному наказі, не є тотожними. На думку позивача, запит не містить підстав для його надіслання, крім того, вказує про відсутність підстав вважати, що на момент прийняття відповідачем наказу, був виявлений відповідачем факт недостовірності даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що наказом відповідача від 11.05.2018 року №8324 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Геозахист призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Канремторг за жовтень 2015 року.

Підставою для проведення вказаної перевірки слугувала доповідна записка департаменту аудиту від 10.05.2018 року №2868/26-15-14-04-03, в якій зазначено про ненадання позивачем на письмовий запит контролюючого органу від 19.04.2018 року у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ Канремторг за жовтень 2015 року та з контрагентами-покупцями.

29.04.2018 року позивачем надано відповідь на запит податкового органу, в якому зазначено обставини, за яких на підставі п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України ТОВ Геозахист звільняється від обов'язку надавати відповідь на запит.

Наведене стало підставою для винесення контролюючим органом наказу про проведення перевірки №8324 від 11.05.2018 року.

Позивач, вважаючи протиправним цей наказ та дії по проведенню перевірки, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданих повноважень та на їх виконання, що він і довів суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2016 року ТОВ Геозахист отримало письмовий запит Головного управління ДФС у м.Києві від 19.04.2016 року №9182/10/26-15-14-04-02 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) , в якому контролюючий орган просив надати зазначені у запиті відомості та документи, пов'язані із господарськими правовідносинами з ТОВ Канремторг за період з 01.10.2015 року по 31.01.2016 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності товарів, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що направлений запит містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.201 ст.20, п.п.1, 3 абз.3 п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.04.2018 року №826/6700/16, залишеного без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 21.06.2018 року, підтверджено правомірність видання та направлення зазначеного запиту.

За таких обставин на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.

Відповідно до положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, судом установлено, що податковим органом були дотримані вимоги, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Разом із тим, посилання позивача на окремі дефекти запитів про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитами, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запитів такими, що не відповідають вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що відповідачем в наказі зазначено правову підставу п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, в той час, як згідно тексту наказу, фактичною підставою для призначення перевірки стала доповідна записка Департаменту аудиту від 10.05.2018 року №2868/26-15-14-04-03, оскільки саме в даній доповідній записці зазначено про ненадання позивачем відповіді на запит.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень був сформований податковим органом з метою здійснення функції податкового контролю та отримання податкової інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 року у справі №813/8364/14.

Крім того, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Таким чином, при вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

З матеріалів справи вбачаться, що позивач до суду звернувся з позовом про оскарження наказу коли дії податкового органу щодо проведення перевірки були завершені (зокрема, складено акт про проведення перевірки від 31.05.2018 №540/26-15-14-04-03/37594046).

Таким чином, оскільки податковим органом фактично реалізовано свою компетенцію на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення такої перевірки не є таким, що порушують права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №808/1641/15.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом правомірно прийнято наказ №8324 від 11.05.2018 року, тому зазначені позивачем обставини для його скасування є необґрунтованими, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в порядку та у спосіб, передбачений законодавством.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного наказу та дій щодо проведення перевірки.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОЗАХИСТ залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21.02.2019.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк