Постанова

від 20.02.2019 по справі 826/1596/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1596/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Сорочка Є.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузик М.А.,

позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Гайдая В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Шевченко Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 001743203 від 18.10.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 001743203 від 18.10.2017.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення - рішення №001743203 від 18.10.2017 прийнято на підставі встановлених перевіркою порушень, а саме неправомірного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ ФОП ОСОБА_3 по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Бедфорд за грудень 2014 року, що у свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3313,00 грн.

18.02.2019 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує,що у судовому порядку було підтверджено факт неправомірності проведення позапланової перевірки на підставі якої було винесено оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, що підтверджує незаконність винесення такого податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 мала статус фізичної особи-підприємця, проте відповідно до повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця № 05-12-22-6471 від 26.12.2014, виданого Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Деснянського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 26.12.2014 був внесений запис № 20660060004016837 про припинення ФОП ОСОБА_3 (а. с. 21)

Наказом Начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 8901 від 08.09.2017 відповідно до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.2 ст. 79 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Бедфорд за грудень 2014 року.

Перевірка проводилась з 18.09.2017 по 22.09.2017.

За наслідками проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт № 1648/26-15-42-03/НОМЕР_1 від 25.09.2017, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 ПК України, а саме неправомірне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинах з ТОВ Бедфорд за грудень 2014 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3313,00 грн. (а. с. 12-16)

Актом перевірки встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є засновником ТОВ Євроодяг , що відповідно до найменування видів діяльності здійснює: виробництво робочого одягу, виробництво іншого одягу й аксесуарів, діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взяттям і шкіряними виробами, оптовою торгівлею текстильними товарами, неспеціалізованою оптовою торгівлею, роздрібною торгівлею текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.

Під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності були використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних ІС Податковий блок , ІС Аудит , АІС Облік податків та платежів , Єдиного державного реєстру податкових накладних.

У ході перевірки були встановлені взаємовідносини ОСОБА_3 з контрагентом - постачальником ТОВ Бедфорд (ЄДРПОУ 39153072).

Згідно бази ІС Податковий блок автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ Бедфорд .

У акті перевірки зазначено, що ТОВ Бедфорд перебуває на обліку ДПІ у Голосіївському районі Державної фіскальної служби у м. Києві (стан підприємства внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

У рамках матеріалів досудового розслідування відібрано пояснення ОСОБА_5 (директора, бухгалтера) щодо непричетності до фінансової господарської діяльності ТОВ Бедфорд .

У зв'язку з невстановленням номенклатури придбаних ФОП ОСОБА_3 товарів (робіт, послуг) від ТОВ Бедфорд неможливо відстежити їх походження, правочини не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, 03.10.2017 позивач надала заперечення, на які відповідач листом № 15442/0/26-15-42-03-12 від 12.10.2017 залишив висновки акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення. (а. с. 55-57, 60)

На підставі висновків перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 18.10.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 001743203 від 18.10.2017, 03.11.2017 позивач подала скаргу до Державної фіскальної служби України. (а. с. 61-65)

Рішенням № 17260/0/99-99-11-02-01-14 від 26.12.2017 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення. (а. с. 66-68)

Вважаючи, що податкове повідомлення - рішення № 001743203 від 18.10.2017 є неправомірним та підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як уже зазначалось вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки, яка проведена податковим органом на підставі наказу Начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 8901 від 08.09.2017, яким відповідно до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.2 ст. 79 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Бедфорд за грудень 2014 року.

Необхідно зазначити, що позивач, вважаючи, що наказ на проведення перевірки прийнятий без наявних на те підстав та з порушенням норм ПК України, звернулась до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2018 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 08.09.2017 року за № 8901.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 повернуто апелянту.

Рішенням суду від 20.02.2018, що набрало законної сили встановлено наступне.

Відповідно до змісту спірного наказу, такий винесено на підставі доповідної записки управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 04.09.2017 № 4280/26-15-42-03-24.

Представником відповідача не надано до суду доповідну записку, що слугувала підставою для винесення оскаржуваного наказу, також не надано пояснень щодо направлення на адресу позивача письмового запиту із зазначенням виявлених розбіжностей у податковій звітності.

Судом встановлено, що на адресу позивача надходив письмовий запит лише ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.01.2017 № 566/10/26-52-13-06-50. Однак зазначений запит не містить інформації щодо виявлених недостовірних даних податкової звітності, а лише вказано про можливе незаконне формування податкової вигоди ТОВ Бедфорд .

До матеріалів справи долучено копію акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № 1648/26-15-42-03/НОМЕР_1 від 25.09.2017, проведеної на підставі спірного наказу.

Із змісту вказаного акту перевірки вбачається, що проведення позапланової перевірки здійснено відповідно до наказу № 8901 від 08.09.2017, однак до підстав проведення перевірки також вказано п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, хоча вказаним наказом визначено, що проведення позапланової перевірки здійснюється на підставі п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу.

Крім того, описова частина акту перевірки не містить інформації щодо направлення позивачу письмових запитів, як щодо виявлених помилок у податковій звітності, так і щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень стосовно виявлених порушень цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Ураховуючи, що податковим органом не доведено існування підстав для призначення позапланової перевірки, передбачених п. п. 78.1.7 та п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, суд дійшов до переконання, що спірний наказ винесено безпідставно та всупереч нормам податкового законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2018, яким визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 08.09.2017 № 8901, колегія суддів вважає, що акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону та на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України , та не береться до уваги судом апеляційної інстанції, а його висновки не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення .

Вищенаведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001743203 від 18.10.2017.

Варто також звернути увагу на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № К/9901/1970/17 , невиконання вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення); як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/924/18 2а/1570/4582/11 зазначено: Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду доходить таких висновків: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої .

Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню .

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апелянта щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість не спростовують факту незаконності проведення перевірки позивача, з огляду на що, підстави для надання їм правової оцінки відсутні.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального права, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.О. Беспалов

Є.О. Сорочко