Постанова

від 14.02.2019 по справі 813/2606/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3490/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Москаль Р.М. у м.Львові о 15:01, повний текст якого складений 22 жовтня 2018 року, у справі №813/2606/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліяр-Захід" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010051402 від 15.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що специфіка діяльності ТзОВ Оліяр-Захід полягає у придбання олійних сільськогосподарських культур, в тому числі соняшника, який в подальшому переробляється на давальницьких умовах укладеного з ПП Оліяр договору виготовлення продукції з давальницької сировини (соняшнику) від 15.10.2017 №1510/1. ПП Оліяр на власних виробничих потужностях шляхом переробки (надання комплексу послуг згідно технологічного процесу) здійснює переробку соняшника, повертаючи ТзОВ Оліяр-Захід готову продукцію - олію соняшникову та шрот соняшниковий. Для зберігання придбаної сировини ТзОВ Оліяр-Захід укладено договори з ПрАТ Західний торгово-промисловий дім та ПП Агрофірма Дзвони .

З метою підтведження правомірності відображення у 2017 році у складі собівартості господарських операцій з ПрАТ Західний торгово-промисловий дім та ПП Агрофірма Дзвони під час проведення перевірки ТзОВ Оліяр-Захід контролюючому органу було надано підтверджуючі документи, в тому числі акти виконаних робіт (надання послуг), акти надання послуг, однак в акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, що ТзОВ Оліяр-Захід до перевірки не представлено акти від ПрАТ Західний торгово-промисловий дім та ПП Агрофірма Дзвони про надання послуг із зберігання соняшника на суму 2219519 грн.

На підтвердження правомірності відображення у складі витрат господарських операцій з ПрАТ Західний торгово-промисловий дім та ПП Агрофірма Дзвони , ТзОВ Оліяр-Захід в межах строку, визначеного п.44.6, п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, на адресу Головного управління ДФС у Львівській області 13.06.2018 подано заперечення на акт перевірки від 11.06.2018 №1456/13-01-14-02/40158744, додавши до нього засвідчені копії документів, наявність яких безпідставно заперечується фіскальним органом. Однак, зазначені документи були повторно проігноровані відповідачем та не враховані при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.06.2018 №0010051402.

Рішення мотивоване тим, що платник податків належними та допустимими доказами довів, що у встановлені ПК України порядку та строки надав контролюючому органу первинні документи, щодо яких в акті перевірки вказано про їх відсутність. Натомість, контролюючий орган не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що:

- ревізори під час документальної перевірки вимагали, а платник податків відмовився надати первинні документи, надалі зафіксовані в акті перевірки як відсутні;

- надані до заперечення на акт перевірки первинні документи не підтверджують понесення витрат по операціях із зберігання соняшника на загальну суму 2219519 грн, в тому числі від ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" на суму 2190482,24 грн та від ПП "Агрофірма Дзвони" на суму 29039,80 грн.

Суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів обґрунтованості свого висновку про завищення ТзОВ "Оліяр-Захід" витрат на суму 2219519 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2017 року на суму 399513 грн. З огляду на це у контролюючого органу не було визначених ПК України підстав збільшувати грошове зобов'язання ТзОВ "Оліяр-Захід" на 399513 грн та, як наслідок, застосовувати до платника податку штрафні санкції в розмірі 25% від суми зобов'язання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що проведеною перевіркою контролюючим органом встановлено завищення задекларованих ТзОВ Оліяр-Захід показників у рядку 2050 Звіту по фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 2 219 519,04 грн.

В ході перевірки собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), визначеної за правилами бухгалтерського обліку ТзОВ Оліяр-Захід за 2017 рік, встановлено, що відповідно до представлених до перевірки первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських розрахунків, собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) складає 2 504 025 227 грн, в тому числі послуги зберігання 4 896 891 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства, а саме журналів-ордерів, даних головної книги за 2017 рік, аналіз рахунків 20, 26, 28, 90 та ін., дані операції відображено в сумі 2 506 244 746 грн.

ТзОВ Оліяр-Захід не представлено до перевірки актів на загальну суму 2219519,00 грн в тому числі від ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" зберігання соняшника, які відображені наступними проведеннями ДТ 90 КТ 200 на суму 2190482.24 грн, та акту від ПП Агрофірма Дзвони зберігання, який відображений наступними проведеннями ДТ 90 КТ 200 на суму 29039,80 грн.

Таким чином, бездіяльність позивача щодо ненадання до перевірки документів стосовно оформлення відносин зі згаданими контрагентами перешкодила можливості їх врахування під час проведення такої перевірки.

Відтак, на думку скаржника, доводи позивача, що контролюючим органом протиправно не було з ясовано усіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, або безпідставно не було враховано всіх первинних документів, є необгрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі наказу від 23.04.2018 № 2529 (а.с. 10) проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Оліяр-Захід" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.12.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 07.12.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 07.12.2015 по 31.12.2017, про що складено акт № 1456/13-01-14-02/40158744 від 11.06.2018 (а.с. 12-31).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ Оліяр-Захід пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 32755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2017 року на суму 399513 грн.

ТзОВ "Оліяр-Захід" на акт перевірки подано заперечення вих.№ 1 від 13.06.2018, до якого з метою спростування викладених в акті перевірки обставин та підтвердження правомірності понесених витрат із зберігання соняшника платник податків додав засвідчені копії документів, які підтверджують господарські відносини (операції) з ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" та ПП "Агрофірма "Дзвони" (а.с.32-136).

За наслідками розгляду цих заперечень, ГУ ДФС у Львівській області листом №21333/10/13-01-14-02-12 від 14.06.2018, покликаючись на правомірність висновків акта перевірки повідомлено про залишення без задоволення заперечення ТзОВ "Оліяр-Захід" № 1 від 13.06.2018 (а.с. 167).

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0010051402 від 15.06.2018, яким ТзОВ Оліяр-Захід збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 499 391,25 грн в т.ч. 399513,00 грн за основним платежем та 99878,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 9).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0010051402 від 15.06.2018 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 ПК України визначено обов'язки платника податків, серед яких згідно з підпунктом 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1, є вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В розумінні п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16" "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі Положення № 290).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 85 ПК України визначено порядок та підстави надання платниками податків документів. Відповідно до п. 85.2 цієї статті платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

Згідно з п.85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п. 85.7 ст.85 ПК України).

Відповідно до п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Водночас в силу приписів п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 ст. 44 ПК України платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст. 44 ПК України).

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи) (пункт 44.7 статті 44).

Обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності. При цьому, нормами ПК, зокрема пунктів 44.5 та 44.7 ст.44 передбачені процедури захисту прав платника податків у разі неналежного виконання посадовими особами контролюючого органу обов'язку врахувати при перевірці всі документи, надані платником податків, в тому числі, протягом встановленого законом строку після закінчення перевірки, та у випадку втрати документів із встановленням строку на їх відновлення. Так, згідно з абзацом першим пункту 44.7 ст. 44 ПК у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні (абзац другий цього пункту).

Аналогічна правова позиція також була висловлена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року (справа №802/2148/13-а), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Правомірність винесено оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган обгрунтовує тим, що перевіркою встановлено у 2017 році завищення задекларованих ТзОВ Оліяр-Захід показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 2219519,04 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 кв. 2017 року на суму 399513,00 грн, чим порушив пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТзОВ "Оліяр-Захід" зареєстроване як юридична особа 04.12.2015 з присвоєнням ідентифікаційного коду 40158744. Серед основних напрямків господарської діяльності за КВЕД є, зокрема, виробництво олії та тваринних жирів (а.с. 150-151).

Для реалізації цієї діяльності ТзОВ "Оліяр-Захід" придбаває олійні сільськогосподарські культури, в тому числі соняшник. Цей соняшник позивач передає ПП "Оліяр" для переробки на давальницьких умовах в готову продукцію відповідно до укладеного між сторонами договору виготовлення продукції з давальницької сировини (соняшника) № 1510/1 від 15.10.2017 (а.с. 35-38).

ПП "Оліяр" на власних виробничих потужностях здійснює переробку соняшника, після чого повертає ТзОВ "Оліяр-Захід" готову продукцію - олію соняшникову та шрот соняшниковий. Для зберігання сировини ТзОВ "Оліяр-Захід" уклало відповідні договори, в тому числі з ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" та ПП "Агрофірма "Дзвони" (а.с.39-46, 114-117).

Так, ТзОВ "Оліяр-Захід" та ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" уклали договір № ПЕ-14/2017 складського зберігання від 02.10.2017, відповідно до умов якого ТзОВ "Оліяр-Захід" (Поклажодавець) зобов'язується передати, а ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" (Зерновий склад) зобов'язується прийняти на зберігання за заліковою вагою зернові, зернобобові, круп'яні та олійні культури і в установлений термін повернути зерно Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором (а.с. 39-46).

На виконання п. 2.9 цього договору на підтвердження прийняття зерна на зберігання ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" виписав складські квитанції на зерно від 31.10.2017 №32, від 03.10.2017 №116, від 04.10.2017 № 119, від 05.10.2017 № 123 та №124, від 06.10.2017 №127 та № 128, від 09.10.2017 № 132-134, №136-141, від 10.10.2017 № 147 та № 148, від 11.10.2017 №151 та 152, від 12.10.2017 № 159 та №160, від 13.10.2017 № 167, від 17.10.2017 №169, від 19.10.2017 №190, від 20.10.2017 №197 та №198, від 23.10.2017 №№ 206, 207, 213, 214, 223, 224, від 25.10.2017 №242, від 26.10.2017 № 248, від 27.10.2017 № 255, від 30.10.2017 року № 272 та №279, від 01.11.2017 № 341, від 15.11.2017 № 37 (а.с. 51-90).

На виконання цього договору ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" склало акти виконання робіт (надання послуг): від 31.10.2017 №713, від 30.11.2017 № 861, від 16.12.2017 № 931 на загальну суму 2479800,93 грн без ПДВ (а.с. 91-93).

За отримані послуги ТзОВ "Оліяр-Захід" здійснив оплату на поточний рахунок ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" на суму 2975761,12 грн (а.с. 96, 97, 101, 105, 108).

16.11.2017 ТзОВ "Оліяр-Захід" та ПП "Агрофірма "Дзвони" уклали договір на відповідальне зберігання зерна № 1116/01, відповідно до пп. 1.1 якого ТзОВ "Оліяр-Захід" (Власник) передає, а ПП "Агрофірма "Дзвони" (Зберігач) приймає на відповідальне зберігання зерно, забезпечує зберігання і видачу його Власнику в строки встановлені договором та надає послуги по відвантаженню зерна (а.с. 114-117).

Відповідно до пункту 3.3 цього договору ПП "Агрофірма "Дзвони" видало ТзОВ "Оліяр-Захід" складські квитанції на зерно від 20.11.2017 №57, №58 (а.с. 123-124) та на виконання цього договору склало акти надання послуг: від 30.11.2017 №ДЗВ459, від 13.12.2017 № ДЗВ478 на загальну суму 66784,64 грн без ПДВ (а.с. 125-126).

За надані послуги ТзОВ "Оліяр-Захід" здійснено оплату на рахунок ПП "Агрофірма "Дзвони" на суму 66784,64 грн (а.с. 128, 134).

Позивач в обгрунтування позовних вимог покликається на те, що що під час проведення перевірки ТзОВ "Оліяр-Захід" надав контролюючому всі первинні документи по господарських операціях з ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" та з ПП "Агрофірма "Дзвони", які ревізорами не були враховані під час проведення перевірки.

Разом з тим, в акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, що ТзОВ "Оліяр-Захід" не представило до перевірки актів зберігання соняшника на загальну суму 2219519 грн, в тому числі від ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" на суму 2190482,24 грн та від ПП "Агрофірма Дзвони" на суму 29039,80 грн, на підставі чого інспекторами зроблено висновок про завищення задекларованих ТзОВ "Оліяр-Захід" показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" в сумі 2219519,04 грн, як наслідок завищення на цю суму витрат, що вплинуло на визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємства.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить інформації про вручення платнику податків під час перевірки письмової вимоги надати згадані первинні документи (акти на зберігання соняшника на загальну суму 2219519 грн). Крім того, інспекторами не зафіксовано факт відмови платника податків надати до перевірки документи, відсутність яких стала підставою для висновку про завищення підприємством витрат.

Натомість, позивачем надано докази вжиття заходів, спрямованих на підтвердження правомірності віднесення витрат, понесених за укладеними із контрагентами договорами до складу собівартості реалізованої продукції. Так, позивачем на спростування висновків акту перевірки надано контролюючому органу заперечення на нього, до якого долучено повний пакет первинних документів по господарських операціях з ПрАТ "Західний торгово-промисловий дім" та ПП "Агрофірма "Дзвони", серед яких не лише акти на зберігання, а й договори, складські квитанції, банківські виписки тощо, які в сукупності підтверджують понесення позивачем витрат більших за сумою, аніж витрати, зафіксовані в акті перевірки як не підтверджені актами зберігання.

Також слід зазначити, що відповідачем не було надано оцінки долученим до заперечення на акт перевірки документам та за наслідками розгляду поданого позивачем заперечення, залишивши його без задоволення, у листі Головного управління ДФС у Львівській області Про розгляд заперечення не зазначено підстав неврахування доводів платника податків та причин неврахування відповідних первинних документів.

Суд оцінює надані позивачем на розгляд суду докази, як такі, що спростовують висновки відповідача про непідтвердження позивачем понесених витрат по операціях із зберігання соняшника на загальну суму 2219519 грн в тому числі від ПрАТ Західний торгово-промисловий дім на суму 2190482,24 грн та від ПП Агрофірма Дзвони на суму 29039,80 грн.

Водночас презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 КАС України ). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління... .

Натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень таким суб'єктом, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх доводів про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток на 4 квартал 2017 року на суму 399513 грн.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, викладені в акті перевірки, які мали наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не знайшли свого підвердження матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими, що має наслідком визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0010051402 від 15.06.2018.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у справі №813/2606/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Ільчишин В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 21.02.2019.