Постанова

від 05.02.2019 по справі 804/15094/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №804/15094/14

касаційне провадження №К/9901/8948/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 (суддя - Кальник В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 (головуючий суддя - Богданенко І.А., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ ПРОЕКТ (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними та скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому, з урахуванням уточнень, просило: визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 №0007101502; визнати протиправними та скасувати накази від 12.06.2014 №797, від 18.06.2014 №829, від 26.06.2014 №906.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що висновки податкової перевірки щодо вчинення Товариством господарських операцій з метою отримання лише податкової вигоди, за результатами якої було прийнято зазначене податкове повідомлення - рішення, є безпідставними, оскільки реальність операцій підтверджена первинними документами, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства та були наявні на момент здійснення перевірки.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.11.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 №0007101502; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог обґрунтовані тим, що здійснені Товариством господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, з урахуванням того, що акт перевірки містить арифметичні помилки та інші суттєві недоліки.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.08.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Товариство не має достатньої кількості працівників та обладнання для виготовлення реалізованої продукції власними силами та його подальшого транспортування на адресу контрагентів-покупців, а також документів, які підтверджують транспортування продукції; під час перевірки не були надані акти прийому-передачі ескізів/зразків та додатки до договорів, затверджені замовником кольорові проби та еталонні зразки поліграфічної продукції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2019 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 05.02.2019.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, обґрунтування заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ Альянс - Іст за періоди: липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, ТОВ Продсервіслюкс за періоди: лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, червень 2013 року, ТОВ Сідлей за періоди: листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, червень 2013 року, ТОВ Голдлайн за періоди: липень 2013 року, ТОВ Профілайт за періоди: липень 2013 року та подальшій реалізації придбаних у вказаних підприємств товарів (робіт, послуг), за результатами якої складений акт від 11.07.2014 №5222/22-03/36093985, за висновками якої: Товариством документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання, а саме з - ТОВ Альянс - Іст , ТОВ Продсервіслюкс , ТОВ Сідлей , ТОВ Голдлайн , ТОВ Профілайт (контрагенти постачальники), ТОВ ВВА , ТО ДПК ВАЙЗ , ПП ВФ Емаль , ТОВ Реконд , ТОВ Самакс , ТОВ Укртарастанрдарт , ТОВ МФ Фаворит Плюс (контрагенти-покупці); встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України; порушення Товариством підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що мало вираз у невключенні матеріальної допомоги на загальну суму 2811640,43 грн. за період 3 квартал 2012 року - 2013 рік.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що господарські операції між позивачем та його контрагентами по ланцюгу постачання, а саме: з - ТОВ Альянс - Іст , ТОВ Продсервіслюкс , ТОВ Сідлей , ТОВ Голдлайн , ТОВ Профілайт (контрагенти-постачальники), а також з ТОВ ВВА , ТО ДПК ВАЙЗ , ПП ВФ Емаль , ТОВ Реконд , ТОВ Самакс , ТОВ Укртарастанрдарт , ТОВ МФ Фаворит Плюс (контрагенти-покупці), вчинені лише з метою отримання податкової вигоди без настання реальних наслідків, тобто Товариство не отримувало та не реалізовувало товар, у зв'язку з чим кошти, які надійшли від контрагентів-покупців за товар, отриманий від контрагентів-постачальників, та в подальшому реалізований на адресу контрагентів-покупців на загальну суму 2811640,43 грн. не є оплатою за відвантажений товар, а тому дані кошті потрібно розглядати як матеріальну допомогу, з урахуванням того, що Товариством до перевірки не надано договору, який би свідчив про те, що така допомога є поворотною. Підставою для таких висновків податкового органу слугували обставини, викладені у: акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2013 №1317/153/38113730 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Альянс-Іст щодо правомірності коригування податкових зобов'язань, сформованих за травень-грудень 2012 року, січень 2013 року їх реальності та повноти відображення в обліку , акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.09.2013 №372/223/38198165 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Продсервіслюкс з питань фінансово-господарських відносин за період квітень, травень 2012 року , акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 20.08.2013 №272/223/38198165 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Продсервіслюкс з питань фінансово-господарських відносин за період червень 2013 року , ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.09.2013 №310/223/38199158 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Сідлей з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: квітень - травень 2013 року , акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 20.08.2013 №269/223/38199158 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Сідлей з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: червень 2013 року , акті Західно-Донбаської ОДПІ від 23 серпня 2013 року №9/22/3-38329524 Про неможливість проведення зустрічної ТОВ Голдлайн щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період лютий-липень 2013 року , акті Західно-Донбаської ОДПІ від 23.08.2013 №10/22/3-38548226 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Профілайт щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період квітень-липень 2013 року .

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 №0007101502, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 692463,00 грн., у тому числі: 553970,00 грн. - за основним платежем, 138493,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Інспекції касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права під час встановлення правомірності прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 №0007101502.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат, які враховуються при визначення обєкта оподаткування, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій дослідили договори між позивачем та його контрагентами-постачальниками, зокрема: договір з ТОВ Альян-Іст від 01.07.2012 №А-47 про поставку поліграфічної продукції та виробничого матеріалу, договір з ТОВ Продсервіслюкс від 01.02.2013 №АП-51 про поставку поліграфічної продукції та виробничого матеріалу, договір з ТОВ Сідлей від 01.11.2012 №АП-50 про виготовлення і поставку поліграфічної продукції та виробничого матеріалу, договір з ТОВ Голдлайн від 01.07.2012 №АП-58 про виготовлення та поставку поліграфічної продукції та виробничого матеріалу, договір з ТОВ Профілайт від 01.07.2012 №АП-59 також про виготовлення та поставку поліграфічної продукції та виробничого матеріалу. Судами також було досліджено, що Товариством було отримано поліграфічну продукцію від вказаних контрагентів-постачальників, що підтверджено відповідними видатковими та податковими накладними. Під час розгляду справи судами було з'ясовано, що згідно пояснень директора Товариства доставка товару здійснювалася у відповідності до умов перелічених договорів за рахунок та засобами постачальників. Подальша реалізація товару покупцям була здійснена директором Товариства особисто без залучення сторонніх перевізників власним або громадським автотранспортом, з огляду на габаритні розміри продукції. На підтвердження наявності власного автотранспортного засобу, придатного для перевезення товару, директором позивача було надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія САО №202307 від 19.01.2013 про право користування автомобілем Mitsubishi Pajero та відповідну довідку ДАІ про реєстрацію за ним права приватної власності на автомобіль Subaru Forester . Дані щодо фактичності здійснення поставок було також підтверджено показаннями свідків, саме: осіб, які приймали безпосередню участь у оформленні та здійсненні поставки - ОСОБА_3, ОСОБА_4; Директора ТОВ Техномаш - ОСОБА_5, директора ТОВ Альянс-Іст - ОСОБА_2, допитаних у судовому засіданні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з'ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що висновки Інспекції, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на обставинах, викладених у актах контролюючих органів про неможливість проведення зустрічної звірки, тоді як в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання. Посилання Інспекції на ненадання до перевірки зразків/ескізів поліграфічної продукції, спростовуються наявними у матеріалів справи зразками, з урахуванням того, що знідно з пунктом 2.9 акту перевірки в ході невиїзної документальної позапланової перевірки Інспекцією використовувались компютерні автоматизовані інформаційні системи та АРМи: АІС "Облік податків та платежів", ІС "Картка платника", АРМ "Конрагенти".

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна