Ухвала

від 21.02.2019 по справі 321/287/19

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/287/19

Провадження № 2/321/188/2019

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2019 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати та пені. Згідно заявлених вимог, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2018 рік в сумі 14258 грн. 37 коп. та пеню в сумі - 55 грн. 08 коп., а всього 14313 грн. 45 коп. Також, зобов'язати ФОП ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2323382200:03:008:0021 шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки та передачі межових знаків.

Одночасно з поданням позову, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить: заборонити відповідачу - ФОП ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії з обробітку та використання земельної ділянки з кадастровим номером 2323382200:03:008:0021 площею 14,8429 га, яка знаходиться на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на підставі Державного акта ЯА № 926780; накласти арешт на майно та кошти відповідача - ФОП ОСОБА_3 в межах суми, заявленої до стягнення - 14313 грн. 45 коп. та орієнтовної суми судових витрат - 21580 грн. 16 коп.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що не зважаючи на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, відповідач відмовляється передавати земельну ділянку орендодавцю в порядку, встановленому законодавством та умовами договору, в зв'язку з чим наявні підстави вважати, що з початком весняно-польових робіт у 2019 році відповідач буде незаконно користуватися земельною ділянкою, належною позивачу. Невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів. Відповідачем ігнорувались адвокатські запити представника позивача та пропозиції мирного врегулювання спору, така недобросовісна поведінка відповідача свідчить про можливість умисного затягування ним розгляду справи з метою подальшого користування земельною ділянкою, належною позивачу.

ОСОБА_4 розглянуто згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Розглянувши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви з наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006 року, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно; забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ України Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Зміст заяви про забезпечення позову не суперечить вимогам ст. 151 ЦПК України. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, який регулюється нормами цивільного законодавства.

З наявних у справі документів вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме:заборони на вчинення дій по весняній обробці спірної земельної ділянки може істотно ускладнити виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь позивача.

Під час розгляду заяви позивача судом враховується співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та зважаючи на вище викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, входить до переліку видів забезпечення позову, передбаченим ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову у даній справі та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Що стосується вимог про накладення арешту на майно та кошти відповідача, в цій частині вимог заяви про забезпечення позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до положень ст. 159 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій ст. 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Зі змісту заяви про накладення арешту на майно та кошти відповідача ФОП ОСОБА_3 - господарського підприємства не містить підстав вирішити питання про обізнаність заявника щодо вимог ст. 159 ЦПК України.

Також, відповідно до частини другої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача ФОП ОСОБА_3 в межах суми, заявленої до стягнення - 14313,45 грн. та орієнтовної суми судових витрат - 21580,16 грн. вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України - 14313,45 грн. тоді як орієнтовна сума судових витрат в розмірі 21580,16 грн. не є сумою позовних вимог та не зазначена у позові до стягнення. Ця сума відноситься, відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду та не несе на собі ознак п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до положень цивільно процесуального законодавства питання забезпечення та попередньої оплати судових витрат вирішується відповідно до ст. 135 ЦПК України. Враховуючи, що заява не містить обґрунтування щодо неможливості виконання відповідачем ФОП ОСОБА_3 позову в частині заявленої суми 14313,45 грн., з урахуванням співмірності, враховуючи задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони здійснювати будь-які дії з обробку та використання спірної земельної ділянки, суд вважає заяву в частині накладення арешту на майно та кошти ФОП ОСОБА_3 в межах сум 14313,45 грн. та 21580,16 грн. такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому,у відповідності до ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

У зв'язку з тим, що у суду на даний час відсутні відомості, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України для вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення позову, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішувалось.

Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду в частині зобов'язання повернення спірної земельної ділянки, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, суд приходить до висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо обробки та використання земельної ділянки з кадастровим номером 2323382200:03:008:0021.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149,ст. 150, 151, ч. 1 ст. 157, 260 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 в особі представника адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1) здійснювати будь-які дії з обробки та використання земельної ділянки з кадастровим номером 2323382200:03:008:0021, площею 14,8429 га, яка знаходиться на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_6 на підставі Державного акта ЯА № 926780.

Дана ухвала має силу виконавчого документу відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження .

Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1, НОМЕР_2, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Боржником за даною ухвалою є: фізична особа підприємець ОСОБА_3, НОМЕР_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити учасникам розгляду справи для відома, та на адресу Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, до виконання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7