Рішення

від 30.01.2019 по справі 336/4757/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН № 336/4757/16-ц

пр. № 2/336/12/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Правда + , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Правда + , ОСОБА_3, який уточнювала в ході судового провадження (а.с. 183-186), вказавши, що 15.01.2015 року в інформаційному аналітичному тижневику Прав Да № 1-2 було надруковано статтю за зверненням ОСОБА_3 під назвою: Защитить от родителей? Жилплощадь, закрепленная за малолетним ребенком, стала препятствием для лишения родительских прав? , автором якої зазначений ОСОБА_4. У статті викладена негативна інформація у формі іронічних звинувачень позивача як особистих, так і щодо здійснення нею своєї професійної діяльності, в тому числі і у вчиненні позивачем незаконних дій. По суті вимог ОСОБА_2 просить визнати інформацію, поширену відповідачами про неї 15.01.2015 року в інформаційному аналітичному тижневику Прав Да № 1-2 у статті під назвою Защитить от родителей? Жилплощадь, закрепленная за малолетним ребенком, стала препятствием для лишения родительских прав? недостовірною; зобов'язати ТОВ Правда+ спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію про ОСОБА_2 шляхом поширення в інформаційному тижневику Прав Да інформації наступного змісту: Спростування. Шановні читачі. Автор статті Защитить от родителей? Жилплощадь, закрепленная за малолетним ребенком, стала препятствием для лишения родительских прав? поширену 15.01.2015 року спростовує недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 та визнає неправомірність поширення такої інформації; стягнути з ТОВ Правда+ моральну шкоду в сумі 5000 гривень; стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 30000 гривень.

В судове засідання позивач не з'явилась, її інтереси представлені представниками адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Представники позивача на заявлених вимогах наполягали, вказуючи, що публікацією в газеті, яка містить інформацію, викладену зі слів відповідача ОСОБА_3, позивачеві завдано шкоди як моральної, так і її діловій репутації як держслужбовця, адже на час публікації статті ОСОБА_2 займала посаду начальника міграційної служби. Рішення позивача щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини незаконними не визнавались, ОСОБА_3 зверталась з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, однак, потім за її ж заявою позов було залишено без розгляду. Також представник позивача ОСОБА_5 вказувала, що строк позовної давності ОСОБА_2 пропущений з поважних причин, тож буде заявлятись про його поновлення з наданням відповідних доказів на підтвердження поважності причин пропуску.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'являлась жодного разу, причини неявки суду не сповістила. Водночас в матеріалах справи наявні письмові заперечення ОСОБА_3 проти позову (а.с. 25), відповідно до яких позов ОСОБА_3 не визнає, просить застосувати строк позовної давності. Також позивач вказує на безпідставність заявлених вимог, посилаючись, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2013 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, було відібрано у батьків без позбавлення батьківських прав. Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 22.11.2013 року ОСОБА_6 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а 18.04.2014 року ОСОБА_3 призначено опікуном малолітнього ОСОБА_6 До відібрання ОСОБА_6 від батьків дитина з народження мешкала у квартирі АДРЕСА_1, однак, після того як ОСОБА_6 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а ОСОБА_3 призначено його опікуном, мати ОСОБА_6 ОСОБА_7 без згоди опікуна змінила місце реєстрації проживання дитини на іншу адресу у с. Широке Запорізького району, що, на переконання відповідача, мало на меті позбавлення малолітньої дитини права користування квартирою у м. Запоріжжя. Оскільки на час проведення реєстрації ОСОБА_6 у с. Широке Запорізького району ОСОБА_2 займала посаду завідувача Запорізького районного сектору УДМС України в Запорізькій області, тож, за твердженнями ОСОБА_3, нею не було дотримані положення чинного законодавства при вчиненні таких дій. Також ОСОБА_3 вказувала, що після її скарги на дії ОСОБА_2 Управлінням державної міграційної служби України в Запорізькій області реєстрації ОСОБА_6 у с. Широке Запорізького району була скасована самостійно, у зв'язку з чим ОСОБА_3 було залишено без розгляду позов, який вона раніше подала до Запорізького окружного адміністративного суду.

Посилаючись, що викладені у статті відомості не порочать честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2, ОСОБА_3 просила відмовити у позові.

Також у письмових запереченнях проти позову відповідач ОСОБА_3 просила застосувати до позовних вимог строк позовної давності, а розгляд справи провести за її відсутності.

З заявою про розгляд справи за своєї відсутності відповідач ОСОБА_3 зверталась також 27.06.2017 року (а.с. 124).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Правда+ , який був замінений ухвалою суду від 05.07.2018 року за клопотанням представника позивача, відзиву на позовну заяву не надавав, представника до суду не направив, про місце та час розгляду справи сповіщався судовими повістками, направленими за юридичною адресою підприємства, які жодного разу не були отримані.

Ухвалою суду від 19.09.2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Інформаційного аналітичного тижневика Прав Да , ОСОБА_3, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди було відкрите, справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 06.02.2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судові засідання тричі поспіль.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.04.2017 року ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2017 року була скасована.

У зв'язку з перебуванням судді Щасливої О.В. у відпустці на підставі розпорядження від 04.05.2017 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого визначено суддю Артемову Л.Г.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Артемової Л.Г. від 08.05.2017 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У зв'язку з тривалим відрядженням судді Карабак (Артемової) Л.Г. на підставі розпорядження від 11.01.2018 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого визначено суддю Дацюк О.І.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судом розпочато розгляд справи спочатку у відповідності до положень ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147 від 03.10.2017 року.

Тож після фактичного передання справи ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І. від 07.02.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судом розглядались заяви та клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача належним, відкладення розгляду справи, тощо.

05.07.2018 року представником позивача адвокатом ОСОБА_5 подане клопотання про заміну неналежного відповідача - Інформаційного аналітичного тижневика Прав Да належним - Товариством з обмеженою відповідальністю Правда+ в зв'язку з отримання відомостей про те, що засновником видання - друкованого засобу масової інформації - газети Тижневик Прав.Да є ТОВ Правда+ .

Одночасно представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву до ТОВ Правда+ та ОСОБА_3 (а.с. 183-186).

Ухвалою суду від 05.07.2018 року замінено по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 неналежного відповідача- Інформаційного аналітичного тижневика Прав Да належним - Товариством з обмеженою відповідальністю Правда+ , підготовче судове засідання відкладено для повідомлення нового відповідача та направлення уточненої позовної заяви новому відповідачеві.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду.

Судові засідання 10.09.2018 року та 22.10.2018 року не відбулись у зв'язку з неявкою позивача та її представника до суду з підстав, які зазначені у відповідних заявах.

В період часу до 06.12.2018 року суддя Дацюк О.І. перебувала у відпустці, а з 11.12.2018 року по 08.01.2019 року в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню за звинуваченням ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України .

При дослідженні наданих сторонами письмових доказів судом встановлено наступне.

Відповідно до наданої позивачем копії статті під назвою Защитить от родителей? Жилплощадь, закрепленная за малолетним ребенком, стала препятствием для лишения родительских прав? , розміщеної у щотижневику Прав.Да № 1-2 від 15.01.2015 року (а.с. 6) у зазначеній статті викладені обставини зміни реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_6 Також у вказаній статті є посилання на дії особи на прізвище ОСОБА_2, без зазначення інших ідентифікуючих данних, а також посилання на те, що деяка ОСОБА_2 в паспортному столі Запорізького району оформила прописку ОСОБА_6

У лютому 2015 року ОСОБА_2 направила ОСОБА_3 та Інформаційному аналітичному тижневику Прав Да вимоги про спростування інформації, поширеної 15.01.2015 року (а.с. 7,9). Відомості про фактичне направлення відповідачам таких письмових вимог позивачем не надано, а про наслідки їх розгляду відповідачами не повідомлено.

З копій документів, наданих відповідачем ОСОБА_3, вбачається наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_6, 08.03.2012 року, є ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (а.с. 36).

Рішеннями Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2013 року за позовом районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району до ОСОБА_9 та ОСОБА_7 малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 було відібрано від батьків - ОСОБА_9 та ОСОБА_7 без позбавлення останніх батьківських прав, а ОСОБА_6 передано органу опіки та піклування для вирішення подальшої долі (а.с. 32).

Рішенням виконкому Запорізької міської ради № 504/11 від 22.11.2013 року (а.с. 40) малолітньому ОСОБА_6 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 255р від 18.04.2014 року ОСОБА_3 призначено опікуном малолітнього ОСОБА_6 та визначено місце проживання дитини за місцем проживання опікуна (а.с. 35).

З копії довідки без дати (а.с. 34) вбачається, що ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_6 11.11.2014 року зареєстровано проживаючими у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2014 року за малолітнім ОСОБА_6 визнано право користування квартирою № 43 в будинку № 39 по пр. Ювілейному у м. Запоріжжя (а.с. 37-39).

Відповідно до довідки від 17.02.2015 року ОСОБА_6 зареєстровани й проживаючим ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 47).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2015 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 (а.с. 42-43).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04.07.2016 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках належить ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с. 41).

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи 27.02.2009 № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

Водночас позивачем не пред'являвся позов до автора статті від 15.01.2015 року та не надано доказів того, що позивач намагалась з'ясувати особу автора, але їй це не вдалось.

Як вказує стаття 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Оскільки позивач на момент публікації статті, яка, на її думку, містить недостовірну та таку що порочить її репутацію інформацію була державним службовцем та звернулась до суду на захист своєї ділової репутації як державного службовця, тож судом також застосовуються положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 Парламентської ОСОБА_10 Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Водночас статтею 32 Конституції України кожному гарантовано судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 277 ч. 6 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Пункт 15 Постанови Пленуму № 1 від 27.02.2009 року вказує, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Аналізуючи відомості, зазначені у газетній публікації від 15.01.2015 року суд вважає, що по-перше, у тексті статті не зазначено інформацію тією мірою, яка б дозволяла точно та безпомилково ідентифікувати, що висловлювання стосуються саме позивача у справі, адже у статті зазначено лише прізвище особи, а місце роботи визначено як паспортний стіл, що не відповідає місцю роботи саме ОСОБА_2; по-друге, у статті немає прямих висловлювань, що саме дії позивача носили незаконний характер, адже зазначено: Такие действия носят противозаконный характер без вказівки ким саме такі дії вчинені, а фраза про те, що Приемная мать не исключает, что адвокат ОСОБА_11 и ОСОБА_2 могли вступить в сговор не містить будь-якої конкретної інформації щодо того, про що саме могли змовитись зазначені особи.

У викладеній у статті інформації відсутні факти, які б доводили, що висловлювання щодо публічної особи, якою є позивач як державний службовець, мотивовані цілеспрямованими діями автора статті або самої ОСОБА_3 з метою принизити її честь, гідність чи ділову репутацію.

Фактично автором статті висловлені свої міркування з приводу дій та рішень деяких осіб, а також мотивів їх вчинення, тобто висловлені не факти, а власна оцінка автором конкретної ситуації.

Крім того, на переконання суду, позивачем не доведено, що інформація, поширена у статті від 15.01.2015 року, є недостовірною, адже як вказала у письмових запереченнях відповідач ОСОБА_3, та ці твердження не були спростовані позивачем та її представниками, підставою ініціювання ОСОБА_3 залишення без розгляду позову, який розглядався Запорізький окружним адміністративним судом, було те, що Управління державної міграційної служби в Запорізькій області самостійно усунуло порушення прав, з метою захисту яких ОСОБА_3 зверталась до суду.

Фактично з наданих відповідачем документів вбачається, що право малолітнього ОСОБА_6 на користування житлом було захищено лише в судовому порядку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено, що інформація, яка міститься в опублікованій статті від 15.01.2015 року стосується безпосередньо саме її, що така інформація носить негативний характер, а також і те, що поширена інформація є недостовірною, в зв'язку з чим підстав для задоволення позову не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом не знайдено законних підстав для задоволення позову по суті, тож питання пропуску позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем ОСОБА_3, судом не аналізується та не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Правда + , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - ОСОБА_2, відомості про дату народження, індивідуальний ідентифікаційний номер відсутні, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Правда+ , ЄДРПОУ 39476949, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, 23, офіс 1.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер відсутні, зареєстрована проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк