Постанова

від 20.02.2019 по справі 395/1458/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 395/1458/16-ц

провадження № 61-6190св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н ,

відповідачі: ОСОБА_1, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агролан ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н (далі - ТОВ Агроконтракт-Н ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан (далі - СТОВ Агролан ) про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем.

Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, цю земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. Зазначив, що ОСОБА_1 не повідомив позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.

08 квітня 2013 року та 04 квітня 2014 року позивач направив ОСОБА_1 листи - повідомлення про поновлення договору, до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.

Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 та СТОВ Агролан уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користуванні позивача. Крім того, при укладенні цього договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладення та реєстрації зазначеного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

На підставі вказаного ТОВ Агроконтракт-Н просило визнати недійсним договір оренди землі від 02 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Агролан щодо оренди земельної ділянки, що розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, площею 3,19 га; визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,19 га, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1, - поновленим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року (у складі судді Забуранного Р. А.) у задоволенні позову ТОВ Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, СТОВ Агролан про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1, не зареєстрований в установленому законом порядку, тому є неукладеним, а тому немає підстав для поновлення дії цього договору. Місцевий суд дійшов висновку, що поновлення договору оренди неможливо також з підстав наявності між відповідачами зареєстрованого 04 липня 2017 року договору емфітевзису.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі поновленим скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ТОВ Агроконтракт-Н в цій частині задоволено.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,19 га, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Агроконтракт-Н судовий збір у сумі 2 893,20 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1, зареєстрований в установленому законом порядку відповідно до чинного на той час законодавства, а саме був зареєстрований 14 листопада 2009 року спеціальним органом - структурним підрозділом ДП Центру Державного земельного кадастру щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування у складі Держкомзему України. Суд дійшов висновку, що вказаний договір набув чинності з моменту його державної реєстрації - 14 листопада 2009 року та діяв до 14 листопада 2014 року.

Апеляційний суд указав, що у встановленому законом та договором порядку позивач належно та своєчасно повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та надіслав йому проект додаткової угоди.

Також апеляційний суд, встановивши, що позивач і після закінчення строку дії договору від 09 жовтня 2008 року продовжував користуватися земельною ділянкою, оскільки не передав земельну ділянку за актом прийому-передачі орендодавцю (пункт 9.4.4 договору), виплатив орендодавцю після закінчення строку дії договору орендну плату, дійшов висновку про порушення власником землі вимог, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі , оскільки ОСОБА_1 не звертався до орендаря з пропозиціями щодо зміни істотних умов договору, не повідомляв орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди про заперечення щодо поновлення договору.

Крім того, зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наявність договору про емфітевзис є перешкодою для задоволення вимоги позивача про поновлення договору оренди від 09 жовтня 2008 року, оскільки вимога позивача про поновлення договору ґрунтується на імперативній нормі, встановленій частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,19 га, укладеному 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Таким чином ОСОБА_1 в іншій частині позовних вимог про визнання договору оренди недійсним рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року не оскаржується.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 березня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року справу за позовом ТОВ Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, СТОВ Агролан про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд свої висновки зробив на недопустимих доказах і припущеннях, до правовідносин, що виникли між сторонами, неправильно застосував норми закону, які регулюють відносини оренди земельної ділянки в частині переважного права орендаря на поновлення договору.

Касаційна скарга містить посилання на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що до закінчення строку дії договору орендарем ТОВ Агроконтракт-Н дотримано встановленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі частин першої - п'ятої, а також шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки немає доказів направлення та отримання доданих до позовної заяви листа від 05 квітня 2013 року та проекту додаткової угоди (без номера та дати).

Доводи інших осіб, які брали участь у справі

У відзиві на касаційну скаргу СТОВ Агролан вказує на те, що СТОВ Агроконтракт-Н не належно виконувало свої обов'язки за спірним договором; наявне письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; позивач не надсилав орендодавцю проект додаткової угоди після закінчення строку дії договору. Також, матеріали справи свідчать про відсутність доказів використання спірної земельної ділянки позивачем після закінчення строку договору оренди. Так, строк дії договору оренди від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та позивачем, з урахуванням дати його реєстрації, закінчився 14 листопада 2014 року. На той час врожай вже було зібрано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 було укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру (далі - КРФ ДП ЦДЗК ), про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 листопада 2009 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди договір було укладено строком на 5 років.

Зазначену земельну ділянку ТОВ Агроконтракт-Н орендувало згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди сторони погоджуються, що дія договору продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

26 квітня 2014 року ОСОБА_1 надіслав повідомлення ТОВ Агроконтракт-Н , в якому вказав, що дозволяє позивачу зібрати урожай, але дію договору оренди від 09 жовтня 2008 року не збирається продовжувати та вважає його строк закінченим після 14 листопада 2014 року.

02 березня 2015 року між відповідачами ОСОБА_1 та СТОВ Агролан був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 надає, а СТОВ Агролан приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради, площею 3,19 га, строком на 5 років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЗК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України). Це положення кореспондує статті 13 Закону про оренду землі.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів, встановлюються законом (частини перша та друга статті 210 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частини перша та четверта статті 182 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації ? з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають, зокрема, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (пункт б частини першої статті 95 ЗК України).

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев'ять статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України Про оренду землі ).

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру. Зокрема внесено зміни в підпункт 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затверджене Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970, якими передбачено здійснення відповідним органом реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1088 Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них.

Установлено, що відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 09 жовтня 2008 року його укладено строком на п'ять років, починаючи з дати його державної реєстрації. В пункті 3.2 встановлено, що сторони цього договору погоджуються, що його дія продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1 цього договору, якщо ані позивач як сторона, ані ОСОБА_1 не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною .

Згідно із пунктом 4.4 договору оренди від 09 жовтня 2008 року, якщо розрахунок по щорічній орендній платі проводиться в грошовій формі, то видача грошових коштів відбувається до 30 грудня поточного року.

Пункт 9.3.4 договору оренди від 09 жовтня 2008 року встановлює переважне право орендаря після закінчення строку цього договору на поновлення його на новий строк.

Пункти 9.4.3 та 9.4.4 договору оренди від 09 жовтня 2008 року передбачають обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі оплачувати орендну плату та після закінчення строку оренди у належному стані повернути спірну земельну ділянку орендодавцю за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 14.1 договору оренди від 09 жовтня 2008 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права враховується Верховним Судом відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови Верховним Судом.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п'ятою цієї статті необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. А для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

В листі-відмові від 26 квітня 2014 року ОСОБА_1 зазначає, що дозволяє позивачу зібрати урожай, але дію договору оренди від 09 жовтня 2008 року не буде продовжувати та вважає його строк закінченим після 14 листопада 2014 року. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від пролонгації відповідного договору на новий строк. Збір урожаю після зазначеної дати закінчення строку дії цього договору та відсутність додаткового листа протягом місяця після цього з приводу того ж самого волевиявлення не продовжувати договір оренди від 09 жовтня 2008 року, з урахуванням встановлених обставин справи, не можуть розглядатись як мовчазна згода на пролонгацію відповідного договору відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивач відповідний лист від ОСОБА_1 отримав 29 квітня 2014 року.

У листі орендодавець повідомив про те, що він користуючись правом, передбаченим пунктом 3.2 договору оренди, попереджає орендаря про відсутність наміру після закінчення терміну дії договору оренди продовжувати з товариством дію договору чи укладати новий договір. Зазначив, що вимагає після збору врожаю 2014 року не здійснювати посів сільськогосподарських та інших культур на належній йому земельній ділянці та повернути земельну ділянку, вільну від посівів у стані, придатному для подальшого використання. У цьому листі ОСОБА_1 повідомив, що має намір самостійно розпорядитись, в тому числі і самостійно використовувати зазначену земельну ділянку.

Отже, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, на укладення договору оренди землі відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі припинилося.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив порушення місцевим судом норм матеріального права при ухваленні рішення та визнав необґрунтованим висновок суду в частині визнання договору оренди неукладеним в зв'язку з не проведенням його державної реєстрації. Однак допустився помилки в застосуванні статті 33 Закону України Про оренду землі , невірно встановивши наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди землі у цій справі.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд, виходячи з принципу пропорційності, передбаченому статтею 11 ЦПК України, та засад цивільного законодавства, передбачених пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, скасовує судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалює своє рішення про відмову у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини третя статті 412 ЦПК України).

На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1, скасувати рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року в частині позовних вимог про визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем, ухвалити в цій частині нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Агроконтракт-Н судовий збір у сумі 2893,20 грн за розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до квитанції від 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 3 307,20 грн за подання касаційної скарги.

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення апеляційного суду в частині визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

У зв'язку із наведеним із ТОВ Агроконтракт-Н на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу касаційної скарги в сумі 3 307, 20 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан про визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем та в частинні стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н судового збору у сумі 2893,20 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан про визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 307, 20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько В. В. Пророк В. М. Сімоненко І. М. Фаловська