Постанова

від 20.02.2019 по справі 181/385/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/190/19 Справа № 181/385/18 Суддя у 1-й інстанції - Юр'єв О.В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Деркач Н.М.,

суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі Лященко С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: Межівська селищна рада Дніпропетровської області, Фермерське господарство Санрайз , про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: Межівська селищна рада Дніпропетровської області, Фермерське господарство Санрайз , про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 31.12.2012 року між нею та Межівською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого вона отримала в оренду земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 20,80 га, яка призначена для ведення фермерського господарства, та розташована на території Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, строком на 5 років. Після отримання права оренди зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 зареєструвала ФГ Санрайз . У період з 31.12.2012 року земельна ділянка використовувалася і використовується ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.96 ЗКУ, положеннями договору оренди та лише за цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства. Заборгованості по орендній платі та іншим платежам, які необхідно було здійснювати, немає. Строк дії договору оренди №122260004004546 від 31.12.2012 року закінчився 31.12.2017 року. 30.10.2017 року ОСОБА_1 направила відповідачу лист-повідомлення про поновлення вищезазначеного договору з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди, а також завірені копії інших документів, необхідних для розгляду їх пропозиції про поновлення договору оренди земельної ділянки. Станом на 31.12.2017 року, тобто на день закінчення строку дії договору, ОСОБА_1 не отримала будь-яких письмових повідомлень щодо результатів розгляду її листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Після закінчення строку дії договору оренди №122260004004546 вона продовжила користуватися земельною ділянкою і лише 01.02.2018 року на її адресу від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, відповідно до якого у задоволенні клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки, який укладено між Межівською РДА та С(Ф)Г Зоряне було відмовлено. Оскільки вона не просила про поновлення вказаного договору оренди земельної ділянки, то вважає, що лист повідомлення адресувався С(Ф)Г Зоряне , а їй направлений помилково. У будь-якому випадку, заперечень відповідача у поновленні договору оренди земельної ділянки, який укладено між Межівською РДА та ОСОБА_1, вищевказаний лист-повідомлення не містить. 06.02.2018 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача лист-повідомлення від 05.02.2018 року про поновлення договору оренди, а також чотири примірники додаткової угоди від 01.02.2018 року, які вже були підписані позивачем. 05.04.2018 року на її адресу від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, відповідно якого у листі-повідомленні яке надійшло позивачеві 01.02.2018 року, помилково було вказано не того орендаря, не ту дату і не той номер реєстрації логовору оренди землі, але цей лист треба розцінювати як відмову у задоволенні її клопотання про поновлення договору оренди. Щодо додаткової угоди від 01.02.2018 року, яка була направлена відповідачу, ніякої інформації про результати розгляду цього питання не містить.

На підставі наведеного позивач просила суд визнати поновленим з 01 лютого 2018 року, на той самий строк і на тих самих умовах Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 31 грудня 2012 року, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 і Межівською РДА Дніпропетровської області, зареєстрований 31 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області за номером №122260004004546; визнати укладеною з 01 лютого 2018 року між фізичною особою ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, додаткову угоду від 01 лютого 2018 року про поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 31 грудня 2012 року; стягнути судові витрати з відповідача: судовий збір у сумі 1409, 60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 гривень.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано поновленим з 01 лютого 2018 року на той самий строк і на тих самих умовах Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 31 грудня 2012 року, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 і Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрований 31 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області за номером №122260004004546.

Визнано укладеною з 01 лютого 2018 року між фізичною особою ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області Додаткову угоду від 01 лютого 2018 року про поновлення Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 31 грудня 2012 року у викладеній редакції.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 2409 гривень 60 копійок, які складаються з наступного: судовий збір - 1409 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, оскільки судом не взято до уваги, що належним відповідачем у справі є Межівська сільська рада, а не апелянт. Крім того, судом залишено поза увагою, що умови договору оренди в редакції 2012 року суперечать інтересам держави, оскільки призведуть до недоотримання грошових коштів місцевим бюджетом. Також судом не дано належної оцінки тому, що позивач неналежно виконувала умови договору оренди землі в частині її утримання та користування нею, а також - запереченням з боку відповідача щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2012 року головою Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області було видане Розпорядження №100-р-12, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 20,80 га, яка розташована на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.(а.с.21)

31 травня 2012 року між Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області 31 грудня 2012 року за номером №122260004004546, згідно якого остання отримала право оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 20,80 га, яка призначена для ведення фермерського господарства та розташована на території Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області строком на 5 років.(а.с.22-24,25-26,27, 28,29)

Після отримання права оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 зареєструвала фермерське господарство Санрайз та використовувала земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 згідно з п.2 договору оренди №122260004004546 від 31.12.2012 року, а саме для ведення фермерського господарства.(а.с.32,49-50)

Заборгованості по орендній платі та іншим платежам, які необхідно було здійснювати у зв'язку з орендою земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, у ФГ Санрайз не має, що підтверджується довідкою Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №1754 від 25 жовтня 2017 року.(а.с.45)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився, нею завчасно було направлено відповідачу листа з додатковою угодою про намір продовжити користуватися землею. Оскільки своєчасно відповідь від відповідача не надійшла, ОСОБА_1 продовжила користуватися земельною ділянкою, що, на її думку, є підставою для визнання договору оренди поновленим, а додаткової угоди - укладеною.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та наявності правових підстав для їх часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення і майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови: по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Встановивши у справі факт належного виконання позивачем умов договору оренди землі, дотримання нею строків (30.10.2017 року) і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди землі від 31.12.2012 року на новий строк, відсутності протягом одного місяця повідомлення орендодавця про наявність заперечень чи відмову в укладенні договору на новий строк, зміну його умов, місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність у ОСОБА_1 переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк на підставі частин першої-п'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі та необхідність захисту переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі, яке не визнається відповідачем.

Матеріалаи справи встановлено, що орендодавець у місячний термін не повідомив орендаря про результати розгляду надісланого орендарем листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, а висловив свої заперечення проти поновлення договору оренди землі на новий строк лише 24.01.2018 року в порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , яка встановлює окремий порядок і умови поновлення договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у справі повинна бути Межівська селищна рада, а не апелянт, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки порушено саме Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області; станом на момент звернення до суду з позовом розпорядником земель також було Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Посилання апелянта на те, що умови договору оренди в редакції 2012 року суперечать інтересам держави, оскільки призведуть до недоотримання грошових коштів місцевим бюджетом, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, так як своїм правом заперечити проти такого договору відповідач у встановленому законом порядку своєчасно не скористався.

Крім того, в засіданні апеляційного суду представник Межівської селищної ради пояснив, що станом на теперішній час між сторонами досягнуто згоди з приводу істотних умов договору оренди спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач неналежно виконувала умови договору оренди землі в частині її утримання та користування нею не знайшли свого підтвердження протягом розгляду даної справи.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.259, 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Н.М. Деркач

Судді: М.О.Макаров

І.Ю. Ткаченко