Рішення
від 15.02.2019 по справі 910/13078/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2019Справа № 910/13078/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор

До Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна

про стягнення 874 900 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Сміхура В.Р.

від відповідача: Карачій П.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна про стягнення 874 900,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару, поставка якого була здійснена на підставі договору постави № 172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор про стягнення 874 900,00 грн. заборгованості залишено без руху.

Ухвалою від 05.11.2018р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.12.2018р.

03.12.2018р. відкладено підготовче засідання на 26.12.2018р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем не представлено суду належних доказів поставки товару за договором №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. на заявлену до стягнення суму.

26.12.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 25.01.2019р.

25.01.2015р. судом відкладено підготовче засідання на 15.02.2019р.

15.02.2019р. враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, на підставі спільної заяви сторін, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

В судовому засіданні 15.02.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна (покупець) було укладено договір поставки №172/КПЦЗ/17, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар в повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

За умовами п.2.1 договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. предметом поставки є: цукор білий кристалічний власного виробництва, який відповідає ДСТУ 4623:2006, що підтверджується якісним посвідченням продавця; цукор та цукрова продукція в асортименті (цукор білий кристалічний, цукрова пудра, цукор пресований швидкорозчинний (рафінад), цукор тростиновий та ін.) торговий номер марки DIAMANT .

Згідно п.3.4 договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. моментом здійснення поставки товару продавцем є їх отримання з покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні товару документи, що посвідчують його якість і безпеку включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою продавця).

Відповідно до п.3.5 договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

У п.5.1 договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. сторони погодились, що оплата за товар може проводитись покупцем як на умовах передоплати, так і на умовах післяоплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п.8.1 договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р.).

В межах договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. сторонами було підписано наступні специфікації:

- №1 віл 26.10.2017р., за якою постачальник зобов'язався поставити покупцю цукор білий кристалічний у кількості 92 тони, на загальну суму 1 127 000 грн. у строк до 31.10.2017р.;

- №2 від 26.10.2017р., за якою постачальник зобов'язався поставити покупцю цукор білий кристалічний у кількості 68 тон, на загальну суму 805 800 грн. у строк до 31.10.2017р.;

- №3 від 22.11.2017р., за якою постачальник зобов'язався поставити покупцю цукор білий кристалічний у кількості 22 тон, на загальну суму 253 000 грн. у строк до 30.11.2017р.;

- №4 від 27.11.2017р., за якою постачальник зобов'язався поставити покупцю цукор білий кристалічний у кількості 90 тон, на загальну суму 1 039 500 грн. у строк до 30.11.2017р.;

- №5 від 27.11.2017р., за якою постачальник зобов'язався поставити покупцю цукор білий кристалічний у кількості 92 тони, на загальну суму 1021200 грн. у строк до 30.11.2017р.

У кожній з наведених специфікацій визначено, що оплата за товар може проводитись покупцем як на умовах передоплати, так і на умовах післяоплати.

Суд приймає до уваги договір №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За твердженнями позивача, на виконання умов договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. за період з 28.10.2017р. по 27.11.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна прийнято товар - цукор білий кристалічний на загальну суму 4 246 500 грн., тоді як відповідачем лише частково було проведено розрахунок за отриманий товар, а саме внесено оплату на загальну суму 3 371 600 грн., внаслідок чого у покупця утворилась заборгованість в розмірі 874 900 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем вказано на те, що позивачем не представлено суду належних доказів поставки товару за договором № 172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. на заявлену до стягнення суму.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вказувалось вище, згідно п.3.4 договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. моментом здійснення поставки товару продавцем є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні товару документи, що посвідчують його якість і безпеку включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою продавця).

Наразі, на підтвердження поставки товару за договором позивачем представлено суду видаткові накладні за період з 28.10.2017р. по 27.11.2018р. та товарно-транспортні на загальну суму 4 246 500 грн.

Проте, за висновками суду представлені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не є належними та допустимими у розумінні ст..ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами проведення вказаних вище господарських операцій. При цьому, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Проте, як встановлено судом, представлені суду видаткові накладні повноважними представниками ані позивача, ані відповідача не підписано, печатками господарських товариств не скріплено, що фактично виключає можливість для прийняття вказаних документів в якості доказів вчинення господарської операції з поставки товару.

Однак, заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які вказували на належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором поставки №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р., суд вважає необґрунтованими з урахуванням наступного.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Судом неодноразово вказувалось, що умовами договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. передбачено, що доказами поставки товару є не тільки видаткові, а й товарно-транспортні накладні, частина з який скріплена печаткою відповідача та підписом його представника.

Крім того, судом також враховано, що в матеріалах справи наявна банківська виписка з рахунку позивач, в якій відображено здійснення відповідачем часткової оплати товару, з посилання у призначенні платежу на одну з видаткових накладних, яка міститься в матеріалах справи. Інші оплати містять посилання на рахунки-фактури, які було виставлено на оплату товару за наведеними вище специфікаціями та представлено до матеріалів справи.

До того ж, судом враховано, що позивачем в якості доказів поставки товару відповідачу у період з 28.10.2017р. по 27.11.2018р. суму 4 246 500 грн. представлено суду податкові накладні №1882 від 28.10.2017р. на суму 245 000 грн., №1883 від 28.10.2017р. на суму 245 000 грн., №1933 від 29.10.2017р. на суму 237 000 грн., №2124 від 31.10.2017р. на суму 217 250 грн., №2125 від 31.10.2017р. на суму 224583,33 грн., №46 від 01.11.2018р. на суму 224583, 33 грн., №296 від 04.11.2017р. на суму 217 250 грн., №467 від 07.11.2017р. на суму 210 833,33 грн., №1687 від 25.11.2017р. на суму 231 000 грн., №1688 від 25.11.2017р. на суму 203 500 грн., №1689 від 25.11.2017р. на суму 222 000 грн., №1690 від 25.11.2017р. на суму 211750 грн., №1716 від 26.11.2017р. на суму 211 750 грн., №1717 від 26.11.2017р. на суму 222 000 грн., 1741 від 27.11.2017р. на суму 203 500 грн., №1742 від 27.11.2017р. на суму 211750 грн. Вказані податкові містять відмітку про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно змісту наявної в матеріалах справи довідки №2431/10/28-10-48-07 від 18.01.2019р. Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вказані вище накладні дійсно зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних на контрагента Товариство з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна . Одночасно, у вказаній довідці зазначено, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДФС України не встановлено розбіжностей між відображенням сум податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор та відображенням сум податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна . Податкові накладні за жовтень та листопад 2017р. відображені Товариством з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2017р.

Оцінюючи вказані документи судом враховано, що зі змісту ст.201 Податкового кодексу України вбачається, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

За таких обставин, виходячи з всіх представлених до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку щодо доказової обґрунтованості посилань позивача на поставку відповідачу за період з 28.10.2017р. по 27.11.2017р. товару на загальну суму 4 246 500 грн., а отже заперечення відповідача в цій частині є юридично неспроможними.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом зазначалось, що у п.5.1 договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. сторони погодились, що оплата за товар може проводитись покупцем як на умовах передоплати, так і на умовах післяоплати.

У кожній зі специфікацій до договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. визначено, що оплата за товар може проводитись покупцем як на умовах передоплати, так і на умовах післяоплати.

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2018р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу б/н від 21.08.2018р. про сплату коштів в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, в якій постачальник просив покупця погасити заборгованість за поставлений з 28.10.2017р. по 27.11.2017р. товар в розмірі 874 000 грн.

На підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем представлено суду поштову квитанцію та опис вкладення у цінний лист, який скріплено відтиском печатки відділення поштового зв'язку.

Отже, виходячи з вищевикладеного, керуючись приписами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем товару отриманого в межах договору №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. у період з 28.10.2017р. по 27.11.2017р., настав.

Проте, як вказувалось вище, Товариством з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна в повному обсязі розрахунків за отриманий у вказаний вище період товар проведено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 874 000 грн.

Суд також зазначає, що згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.13 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76 ,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна про стягнення 874 900,00 грн. заборгованості.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна (01001, м.Київ, вул.Мала Житомирська, будинок 10, нежиле приміщення 60 літ. А, ЄДРПОУ 39757062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор (80250, Львівська обл., Радехівський район, село Павлів, проспект Юності, будинок 39, ЄДРПОУ 36153189) заборгованість в розмірі 874 900 грн. та судовий збір в сумі 13 123,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 21.02.2019р.

Суддя Спичак О.М.

Дата ухвалення рішення15.02.2019
Оприлюднено22.02.2019

Судовий реєстр по справі —910/13078/18

Постанова від 07.05.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 08.04.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Рішення від 15.02.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 28.01.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 29.12.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 04.12.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 05.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 08.10.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні