Постанова

від 07.05.2019 по справі 910/13078/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" травня 2019 р.                                     Справа№ 910/13078/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Коробенка Г.П. суддів:            Козир Т.П.           Кравчука Г.А.   секретар судового засідання: Денисюк І.Г. за участю представників позивача:                    Сміхура В.Р.; відповідача:           Карачій П.П.;    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуд Фудз Україна” на рішення           Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі                     №910/13078/18 (суддя Спичак О.М.) за позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю “Радехівський                               цукор” до                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуд Фудз                               Україна” про                             стягнення 874 900 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Радехівський цукор” (далі за текстом – позивач) звернулося до Господасрького суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуд Фудз Україна”  874 900,00 грн. заборгованості за договором поставки №172/КПЦЗ/17 від 20.09.2017, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем в частині повного і своєчасного розрахунку за отриманий товар. Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поставки товару на заявлену до стягнення суму. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №910/13078/18 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 874   900,00 грн. заборгованості та 13   123,50 грн. судового збору. Вказане судове рішення мотивовано тим, що строк оплати відповідачем отриманого від позивача товару настав, але відповідач в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 874   000,00 грн., яка не погашена відповідачем та підлягає стягненню на користь позивача. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №910/13078/18 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне: - в матеріалах справи відсутні докази поставки товару позивачем, що свідчить про безпідставність висновку суду про наявність боргу відповідача та встановлений факт поставки позивачем товару; - порядок реєстрації та відображення податкових накладних не встановлює факту отримання відповідачем товару за накладними; - в матеріалах справи наявні лише п'ять товарно-транспортних накладних від 25.11.2017 та 27.11.2017, які містять підпис представника відповідача і відбиток печатки відповідача, а  тому є належними доказами отримання товару відповідачем. Позивач у письмових поясненнях заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи про те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні за кожною поставкою товару відповідачу, здійсненою у спірному періоді з 28.10.2017 по 27.11.2018, суми ПДВ за якими відображені у податковій звітності обох сторін, що також підтверджує здійснення відповідних господарських операцій. Окрім того, надані позивачем банківські виписки свідчать про часткову оплату відповідачем товару, доставка якого здійснювалася транспортом, який винаймався відповідачем (за специфікаціями №2, №3, №4) та позивачем (за специфікацією №1), на загальну суму 3   371   600,00 грн. Позивач вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі відсутні. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №910/13078/18 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. 20.09.2017 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №172/КПЦЗ/17 (далі за текстом – Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець – прийняти й оплатити товар в повному  розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Предметом поставки є: цукор білий кристалічний власного виробництва, який відповідає ДСТУ 4623:2006, що підтверджується якісним посвідченням продавця; цукор та цукрова продукція в асортименті (цукор білий кристалічний, цукрова пудра, цукор пресований швидкорозчинний (рафінад), цукор тростиновий та ін.) торговий номер марки “DIAMANT”. Умови поставки товару визначені у розділі 3 Договору, згідно з п.п.3.1, 3.4, 3.5 якого поставка товарів здійснюється продавцем в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору окремими партіями на підставі укладеної сторонами специфікації, в якій визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару, умови поставки, місце і час (строк) поставки товару та інші умови. Моментом здійснення поставки товару продавцем є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні товару документи, що посвідчують його якість і безпеку включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою продавця). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової та/або товарно-транспортної накладної. Сторони домовилися, що оплата за товар може проводитись покупцем як на умовах передоплати, так і на умовах післяоплати (п.5.1 Договору). В п.8.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Протягом жовтня-листопада 2017 сторонами складено та підписано кілька специфікацій до Договору із вказівкою про здійснення оплати за товар як на умовах передоплати, так і на умовах післяоплати, а саме: - №1 від 26.10.2017 про поставку товару (цукру білого кристалічного) у кількості 92 тони на суму 1 127 000 грн. у строк до 31.10.2017; - №2 від  26.10.2017 про поставку товару у кількості 68 тон на суму       805 800,00 грн. у строк до 31.10.2017; - №3 від 22.11.2017 про поставку товару у кількості 22 тон на суму               253 000,00 грн. у строк до 30.11.2017; - №4 від  27.11.2017 про поставку товару у кількості 90 тон на суму                   1 039 500,00 грн. у строк до 30.11.2017; - №5 від  27.11.2017 про поставку товару у кількості 92 тони на суму                   1 021 200,00 грн. у строк до 30.11.2017. За твердженням позивача у період з 28.10.2017 по 27.11.2018 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 246   500,00 грн., на підтвердження чого суду надано копії видаткових та товарно-транспортних накладних, з яких відповідачем сплачено лише 3   371   600,00 грн. Не оплаченим залишився товар на загальну суму 874   000,00 грн. Позивач направив відповідачу вимогу від 28.01.2018 про сплату боргу за поставлений товар у розмірі 874   000,00 грн. Однак звернення позивача залишено відповідачем без належного реагування, що й зумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В ст. ст. 692, 693 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Нормами ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Згідно з умовами п.3.4 Договору моментом здійснення поставки товару продавцем є їх отримання з покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Як зазначалося вище, на підтвердження факту поставки товару за Договором позивач надав видаткові та товарно-транспортні накладні за період з 28.10.2017 по 27.11.2018 на загальну суму 4 246   500,00 грн. Відповідач у відзиві на позов заперечував факт поставки йому товару за видатковими накладними, доданими до позовної заяви. В той же час, вже в апеляційній скарзі відповідач змінив свою позицію по суті спору та вказав про те, що він не заперечує поставку товару за товарно-транспортними накладними №15829 від 25.11.2017 на суму 277   200,00 грн., №15900 від 25.11.2017 на суму 254   100,00 грн., №15932 від 26.11.2017 на суму 254   100,00 грн., №15986 від 27.11.2017 на суму 244   200,00 грн. та №16064 від 27.11.2017 на суму 254   100,00 грн., що разом становить 1   283   700,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані позивачем видаткові накладні не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 73, 77, 79 ГПК України, оскільки вони не містять підписів сторін, не скріплені їх печатками, а відтак не можуть засвідчувати вчинення господарської операції з поставки товару. Проте, окрім видаткових накладних, позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних, частина яких містять підписи та відбитки печаток сторін, і дана обставина підтверджена відповідачем в апеляційній скарзі. В матеріалах справи наявна банківська виписка по рахунку позивача, в якій відображено здійснення відповідачем часткової оплати товару, з посилання у призначенні платежу на одну з видаткових накладних, яка міститься в матеріалах справи. Інші оплати містять посилання на рахунки-фактури, які було виставлено на оплату товару за підписаними сторонами специфікаціями до Договору. Також позивач надав суду копії податкових накладних з відміткою про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були складені за кожною поставкою окремої партії товару у період з 28.10.2017 по 27.11.2018 суму 4 246 500 грн. Відповідач в апеляційній скарзі зазначав про те, що податкова накладна не є доказом отримання товару, а тому не повинна прийматися судом до уваги. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. В матеріалах справи наявний лист Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №2431/10/28-10-48-07 від 18.01.2019, в якому зазначено про те, що податкові накладні позивача зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на контрагента – відповідача і відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДФС України не встановлено розбіжностей між відображенням сум податкового зобов'язання позивачем та відображенням сум податкового кредиту відповідачем. Податкові накладні за жовтень та листопад 2017 року відображені відповідачем у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2017 року. Наведене свідчить про відображення спірних господарських операцій з поставки товару за Договором у податковому обліку обома сторонами без будь-яких розбіжностей у визначенні розміру податкового зобов'язання позивача та податкового кредиту відповідача. Враховуючи наведені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про доведеність факту поставку позивачем за період з 28.10.2017 по 27.11.2017 товару відповідачу на загальну суму 4 246   500,00 грн. Зі змісту ст. ст. 691, 692 ЦК України слідує, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В п.5.1 Договору та в підписаних сторонами специфікаціях визначено, що оплата за товар може проводитись покупцем як на умовах передоплати, так і на умовах післяоплати. Тобто, в даному випадку конкретний строк здійснення оплати товару не встановлений, а тому  до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як зазначалося вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.08.2018, в якій просив погасити борг за поставлений з 28.10.2017 по 27.11.2017 товар в розмірі 874   000,00 грн. Однак у порядку і строки, визначені в ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідач не розрахувався з позивачем, борг не сплатив. Оскільки докази, які б свідчили про оплату повної вартості поставленого товару, в матеріалах справи відсутні, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 874   000,00 грн. боргу. Заперечуючи проти ухваленого у даній справі судового рішення, відповідач не надав до апеляційної скарги жодного доказу на спростування обставин, викладених у позові та встановлених судом в оскаржуваному рішенні. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з її поданням, покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, – ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуд Фудз Україна” залишити без задоволення. 2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №910/13078/18 залишити без змін. 3. Матеріали справи №910/13078/18 повернути Господарському суду міста Києва. 4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.                     Повний текст судового рішення складено та підписано – 10.05.2019. Головуючий суддя                                                            Г.П. Коробенко Судді                                                                                Т.П. Козир                                                                                 Г.А. Кравчук