Рішення

від 20.02.2019 по справі 910/15412/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019Справа № 910/15412/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Кавовар+"

про стягнення 117 028,95 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІКО" (далі - ТОВ "СПІКО", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Кавовар+" (далі - ТОВ "Експрес Кавовар+", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 117 028,95 грн.

Позов обгрунтований тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 9/03 від 18.03.2015 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ "СПІКО" просить суд стягнути з ТОВ "Експрес Кавовар+" заборгованість в сумі 95 044,32 грн., пеню в сумі 8 324,84 грн., 10 % штрафу у сумі 9 504,43 грн., інфляційне збільшення суми основного боргу у сумі 3 452,29 грн., 3 % річних у сумі 703,07 грн., а всього - 117 028,95 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 18.03.2015 р. між ТОВ "СПІКО" (постачальник) та ТОВ Базальт-Закарпаття , яке змінило своє найменування на ТОВ "Експрес Кавовар+" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 9/03 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується в порядку, обумовленому договором, передати у власність покупця продукцію в певній кількості та належній якості, за узгодженою ціною, а покупець зобов'язаний прийняти продукцію та оплатити її на умовах, визначених цим договором (п. 1.1).

Поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до узгоджених сторонами накладних на поставку продукції. Фактична кількість, асортимент та ціна продукціїї, що підлягає поставці, погоджується сторонами шляхом оформлення накладної на кожну поставку продукції за цим договором (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Датою поставки продукції є дата передачі продукції покупцю, зазначена в накладній на поставку продукції. Факт приймання покупцем продукції за накладною підтверджує факт належного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції та належного виконання зобов'язань покупця щодо приймання продукції (п.п. 2.6, 2.14 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки продукції. Датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на поточний рахунок постачальника (п. 5.4).

Договір вступає в силу з моменту його скріплення печатками, підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2018 р., з подальшою пролонгацією (п. 13.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 95 044,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № 117 від 25.06.2018, копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач, зі свого боку, взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість поставленого товару на вказану суму не сплатив. Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 95 044,32 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару суду не надано, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Експрес Кавовар+" заборгованості у сумі 95 044,32 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 8 324,84 грн. та 10 % штрафу у сумі 9 504,43 грн., які просив стягнути у судовому порядку.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пунктах 9.3, 9.4 договору сторони погодили, що за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня), від несплаченої суми, за кожен день прострочення, за весь строк прострочення. За прострочення оплати продукції більше, ніж на 10 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити суму штрафу у розмірі 10 % простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, на підставі наведених правових норм та в силу пунктів 9.3, 9.4 договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, вимог ст. 232 ГК України та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 8 324,84 грн. та 10 % штрафу у сумі 9 504,43 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 3 452,29 грн. та 3 % річних у сумі 703,07 грн., нараховані за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 3 452,29 грн. та 3 % річних у сумі 703,07 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат за надану професійну правничу допомогу.

При цьому суд прийняв до уваги, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн., підтверджується належними у справі доказами, а саме - договором про надання правничої допомоги № 22/10/18-1 від 22.10.2018 р., укладеним між ТОВ "СПІКО" та Адвокатським бюро Тарас Кулачко та Партнери , актом приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2018 р., ордером на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Кулачко Т.М. (серія КС № 514460 від 16.11.2018 р.), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 5221/10р., випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, описом робіт (наданих послуг) від 28.09.2018, а також платіжним дорученням № 7900 від 30.10.2018 р. на суму 5 000,00 грн. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання професійної правничої допомоги у даній справі на суму 5 000,00 грн. При цьому, будь-яких заперечень з боку відповідача щодо суми цих витрат до суду не надходило.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Кавовар+" про стягнення заборгованості у сумі 117 028,95 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Кавовар+" (03150, місто Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 38621845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО" (13313, Житомирська обл., село Мирне, вул. Володарського, буд. 151А, ідентифікаційний код 30741101) основний борг у сумі 95 044 (дев'яносто п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп., пеню у сумі 8 324 (вісім тисяч триста двадцять чотири) грн. 84 коп., 10 % штрафу у сумі 9 504 (дев'ять тисяч п'ятсот чотири) грн. 43 коп., інфляційне збільшення суми основного боргу у сумі 3 452 (три тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 29 коп., 3 % річних у сумі 703 (сімсот три) грн. 07 коп., витрати за надану професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.