Рішення

від 19.02.2019 по справі 0940/2403/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. справа № 0940/2403/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.

за участю секретаря Королевич О.В.

за участю сторін:

представника позивача: Краюшкіна О.С.,

представника відповідача: Боднара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства "Овіс - Агро"

до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2018 Фермерське господарство "Овіс - Агро" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 05.10.2018 по 29.10.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області (далі відповідач) проведена планова виїзна документальна перевірка ФГ Овіс-Arpo (далі - позивач ) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 30.06.2018. За наслідками проведеної перевірки складено акт за №1138/09-19-14-01/34367723 та 19.11.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0010091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 298 787 грн., в тому числі 239029 грн за основним платежем та 59 758 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. До таких висновків відповідач дійшов на підставі аналізу фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 2015 (далі - ТзОВ Прогрес 2015 ), Товариством з обмеженою відповідальністю Трі-оф-лайф (далі - ТзОВ Трі-оф-лайф ), Товариством з обмеженою відповідальністю Стілстрой (далі - ТОВ ВКГІ Стілстрой ). Підставою для винесення спірного рішення слугували висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій (реальність фактичного постачання товарів) з вищевказаними контрагентами позивача. Однак, на думку позивача, такі висновки контролюючого органу є надуманими та не відповідають фактичним обставинам здійснення господарських операцій, а тому позивач оскаржив у судову порядку податкового повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, у відповідача витребувано документи, на підставі яких проводилась перевірка ФГ"Овіс - Агро". Зазначені документи позивач надав на адресу суду.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.01.2019. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.63-67). Зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту протягом періоду з 01.07.2015 по 31.12.2016 ПДВ в загальній сумі 237 844,0 грн (червень 2016 року - 17167 грн, липень 2016 року - 220677 грн) по податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Прогрес 2015" та ТзОВ "Трі-оф-лайф". Однак, на виконання вимоги посадових осіб контролюючого позивачем не надано в повному обсязі документального підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами. Таким чином, вважає, що обставини, викладені у матеріалах позовної заяви, не відповідають дійсності, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, призначеному на 16.01.2019, судом оголошено перерву до 18.02.2019 у зв'язку із витребуванням додаткових доказів по справі.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2019 оголошено перерву до 19.02.2019 для вивчення наданих суду додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши відповідно до вимог ст.ст.260-262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступне.

ФГ "Овіс - Агро" (далі позивач) є юридичною особою та перебувє за основним місцем обліку у ДПІ у Городенківському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

На підставі направлень № 1624 та № 1625 від 05.10.2018, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (а.с.81-82), на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 1391 від 27.09.2018 (а.с.85) проведена планова виїзна документальна перевірка ФГ Овіс-Агро з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01,07.2015 по 30.06.2018.

За наслідками проведення перевірки контролюючим органом складено акт № 1138/09-19-14-01/34367723 від 05.11.2018 в якому зазначено ряд порушень податкового законодавства, допущених позивачем, зокрема:

- п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість всього в розмірі 239 029 грн, в тому числі за серпень 2016 року в розмірі 75220 грн, за грудень 2015 року в розмірі 54559 грн, за лютий 2017 року в розмірі 27371 грн, за серпень 2017 року в розмірі 81170 грн, за березень 2018 року в розмірі 709 грн;

- п. 292-1.1 л. 292-2.2 ст. 292-1 ПК України, в результаті чого встановлено заниження єдиного податку в розмірі 9201,26 грн втому числі за липень-грудень 2015 року в розмірі 8291,68 грн, за 2016 рік в розмірі 67,06 грн та за 2017 рік в розмірі 843,52 грн;

- п.176.2, ст.176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку №1020 від 24 10.2010, в частині відображення не достовірних даних у поданих розрахунках форми 1-ДФ га допущення помилок при написанні і.п.н окремих фізичних осіб.

На підставі даного акту перевірки 19.11.2018 відповідач виніс та направив позивачу податкове повідомлення-рішення №0010091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 298787 грн, в тому числі 239029 грн за податковим зобов'язанням та 59758 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами ТзОВ "Прогрес 2015" та ТзОВ "Трі-оф-лайф" з огляду на відсутність документів щодо транспортування товару, відсутність сертифікатів якості товару та стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна тощо.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.У випадках, передбачених статтею 216Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (п.44.1 ст.44 ПК України).

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК Україниоб'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податкуз:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В п.188.1 ст.188 ПК України передбчено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно із п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (Абзац другий пункту 198.6 статті 198 ).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України)

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1246 від 29.12.2010, податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Стосовно господарських ваємовідносин позивача з ТзОВ Прогрес 2015 , суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, між позивачем та ТзОВ Прогрес 2015 укладено договір поставки №85 від 13.06.2016, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити й передати у обумовлені строки, на визначених в договорі умовах, другій стороні - покупцеві майно (завантажувач зерна пересувний ЗЗП-100 р.в. 2016, колір синій), а покупець зобов'язується сплатити за нього визначену грошову суму. Ціна договору складає 103 000 грн, в тому числі ПДВ 20% - 17 166,67 грн а.с.34-36).

Факт поставки ТзОВ Прогрес 2015 та отримання ФГ Овіс-Агро завантажувача зерна пересувного ЗЗП-100 р.в. 2016 за договором №85 від 13.06.2016 підтверджується видатковою накладною №КУ-0000089 від 14.06.2016 р. та актом прийому-здачі зернопогрузчика (а.с.39-40).

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням №285 від 13.06.2016, проведеним банківською установою (а.с.38).

Вищевказані документи були подані контролюючому органу під час проведення перевірки.

ГУ ДФС в Івано-Франківській області при проведенні перевірки вручено запит про надання пояснень та документів від 17.10,2018, а саме: договори (номера, дати, умови угод) на підставі яких проводились взаєморозрахунки; розрахункові документи (номери та дати касових ордерів, платіжних доручень) та ін.; акти виконаних робіт /наданих послуг, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи; документи залізниці та ін., на підставі яких проводилось переміщення товарів; сертифікати походження якості товарно-матеріальних цінностей; іншу інформацію, яка свідчить про взаємовідносини між контрагентами; інші документи, що свідчать про реальність та доцільність отримання послуг/товарів та наявні документи, що свідчать про достовірність нарахуванні податків, зборів, обов'язкових платежів ФГ Овіс-Агро при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентом протягом періоду з 01.07.2015 по 30.06.2018.

Однак, позивач під час перевірки не надав цих документів.

В той же час в судовому засіданні представник позивач надав суду підтвердження того, що придбаний товар - завантажувач зерна пересувний ЗЗП-100 р.в. 2016 знаходиться на балансі позивача, що підтверджується книгами обліку основних засобів товариства за 2016 2017 та 2018 роки (а.с.89-102).

Крім того, факт наявності завантажувача зерна пересувного ЗЗП-100 та використання його у господарській діяльності позивача підтверджується і висновками, зробленими в акті перевірки, в пункті 2.9 якого зазначено, що за результатами інвентаризації податковим органом не встановлено розбіжностей між фактичною наявністю активів та даними бухгалтерського обліку (а.с.13).

Поряд з тим, представником позивача на підтвердження своїх доводів додано товарно-транспортну накладну №085 від 14.06.2016, з якої вбачається, що автомобільним перевізником ТОВ Оріхівсільмаш на замовлення вантажовідправника ТОВ Прогрес 2015 перевезено вантаж - завантажувач зерна пересувний ЗЗП-100 відповідно до договору №85 від 13.06.2016 на суму 103 000 грн. для вантажоотримувача - ФГ Овіс-Arpo (а.с.41).

Згідно умов договору №85 від 13.06.2016, укладеного між ТзОВ Прогрес 2015 та ФГ Овіс-Arpo , постачання товару здійснюється постачальником (п.3.1 договору).

Так, основним документом на перевезення вантажів відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є товарно-транспортна накладна (ТТН), один примірник якої повинен зберігатися на підприємстві.

В даному випадку з урахуванням зазначених обставин та досліджених у сукупності доказів, суд дійшов висновку про реальність здійснення операцій постачання ТМЦ між ТзОВ Прогрес 2015 та ФГ Овіс-Arpo та про підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Стосовно господарських ваємовідносин позивача з ТзОВ Трі-оф-лайф , суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, між позивачем та ТзОВ Трі-оф-лайф був укладений договір купівлі-продажу №498 від 28.07.2016, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця навантажувач телескопічний, марка JCB, МОДЕЛЬ 531-70, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2010, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цей товар. Ціна договору складає 1 324 063,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 220 677.17 грн (а.с.43).

Відповідно до п. 2.6 та п. 2.7 договору покупець стає власником Товару з моменту оформлення сторонами накладної на товар та складання акту приймання-передачі товару. Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу покупцем зі складу постачальника.

Факт передачі ТзОВ Трі-оф-лайф та отримання ФГ Овіс-Arpo навантажувача телескопічного, марка JCB, МОДЕЛЬ 531-70, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2010 за договором №498 від 28.07.2016 підтверджується видатковою накладною №498 від 28.07.2016 та актом прийому-передачі №498 від 28.07.2016 (а.с.45).

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням №386 від 12.08.2016, проведеним банківською установою.

Вищевказані документи були подані контролюючому органу під час проведення перевірки.

В той же час на запит відповідача при проведенні перевірки про надання пояснень та документів від 17.10.2018 року, а саме: договори (номера, дати, умови угод) на підставі яких проводились взаєморозрахунки; розрахункові документи (номера та дати касових ордерів, платіжних доручень) та ін.; акти виконаних робіт /наданих послуг, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, шляхові листи, документи залізниці та ін., на підставі яких проводилось переміщення товарів; сертифікати походження/ якості товарно-матеріальних цінностей; іншу інформацію, яка свідчить про взаємовідносини між контрагентами; інші документи, що свідчать про реальність та доцільність отримання послуг/товарів та наявні документи, що свідчать про достовірність нарахування податків, зборів, обов'язкових платежів ФГ Овіс-Агро при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентом протягом періоду з 01.07.2015 по 30.06.2018, позивач їх не надав.

Поряд з тим, в судовому засіданні представник позивач надав суду підтвердження того, що придбаний товар - навантажувач телескопічний, марки JCB знаходиться на балансі позивача, що підтверджується книгами обліку основних засобів товариства за 2016 2017 та 2018 роки (а.с.89-102).

Крім того, факт наявності навантажувача телескопічного, марки JCB та використання його у господарській діяльності позивача підтверджується і висновками, зробленими в акті перевірки, в пункті 2.9 якого зазначено, що за результатами інвентаризації податковим органом не встановлено розбіжностей між фактичною наявністю активів та даними бухгалтерського обліку (а.с.13).

Також представник позивача надав суду свідоцтво про реєстрацію машини серії ЕЕ №054087 від 07.03.2017 - навантажувача телескопічного, марки JCB 531-70, 2010 року випуску, об'ємом двигуна 4400 см куб., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, власником якого зазначено ФГ Овіс-Агро , що також підтверджує придбання вказаного навантажувача (а.с.49), а також вантажно-митну декларацію №400050000/2015/012437, згідно з якою навантажувач телескопічний, марки JCB 531-70, 2010 року випуску, об'ємом двигуна 4400 см куб., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, був ввезений на митну територію України (а.с.126).

Суд враховує, що згідно з пунктами 2.6 та 2.7 договору купівлі-продажу №498 від 28.07.2016 р., укладеного між ТОВ Трі-оф- лайф та ФГ Овіс-Arpo , передбачено, що Покупець стає власником Товару з моменту оформлення сторонами накладної на Товар та складання Акту приймання-передачі Товару; поставка товару здійснюється шляхом само вивозу Покупцем зі складу Постачальника (а.с.43).

На підтвердження вказаного, представником позивача додано подорожній лист вантажного автомобіля №1 від 28.07.2016 №085 від 14.06.2016, з якого вбачається, що водій ОСОБА_3 автомобілем - навантажувачем телескопічним, марки JCB здійснив переїзд з м.Хмельницького, ТзОВ Трі-оф-лайф до с.Михальче, Городенківського району, Івано-Франківської області, ФГ Овіс-Arpo здійснив переїзд (а.с.123).

Даний факт підтверджується доданими до справи доказами: документами, які свідчать, що ОСОБА_3 був працівником позивача (штатним розписом працівників позивача, звітами про нарахування ЄСВ, табелями обліку робочого часу, відомостями про нарахування заробітної плати) (а.с.103-122), мав довіреність №36 від 23.07.2016 на отримання від ТзОВ Трі-оф-лайф автонавантажувача колісного марки JCB (а.с.124-125).

Оскільки перевезення навантажувача здійснювалось шляхом само вивозу ФГ Овіс-Агро на підставі подорожнього листа, доводи відповідача про необхідність ТТН в даному випадку є безпідставними.

Відтак, з урахуванням зазначених обставин та досліджених у сукупності доказів, суд дійшов висновку про реальність здійснення операцій постачання ТМЦ між ТзОВ Трі-оф-лайф та ФГ Овіс-Arpo та про підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Стосовно господарських ваємовідносин позивача з ТзОВ ВКП Стілстрой ,, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ТзОВ ВКП Стілстрой у 2017-2018 роках поставив ФГ Овіс- Агро товар (крани СТК вода 65в/в, СТК вода 15в/в, різьби ДУ 65, ДУ 50, ДУ 15; відвід стальний; кран) на суму 7 108,27 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 184.71 грн.

Факт передачі ТзОВ ВКП Стілстрой та отримання ФГ Овіс-Агро товару та оплата за товар підтверджується розрахунком-фактурою №ВК-0000658 від 15.03.2017, платіжним дорученням №59 від 15.03.2017, видатковою накладною №ВК-0000200 від 15.03.2017, рахунком фактурою №ВК-0000450 від 29.03.2018, платіжним дорученням №265 від 29.03.2018, видатковою накладною №ВК-0000110 від 30.03.2018 та податковими накладними (а.с.50-57).

Оскільки поставки товару були разовими, договір з даним контрагентом позивач не укладав. В суді пояснив, що відправлення товару здійснювалося вантажоперевізником Новою поштою , однак жодних накладних не збереглось.

На підтвердження придбання товарів, зазначених у рахунках-фактурах, та використання їх в подальшому у господарській діяльності представник позивача надав суду лімітно-забірні картки №5 від березня 2017 і №6 від березня 2018 про відпущення зі складу товарів (крани СТК вода 65в/в, СТК вода 15в/в, різьби ДУ 65, ДУ 50, ДУ 15; шланг; відвід стальний; кран) для ремонту оприскувача (а.с.127-128).

Відтак, з урахуванням зазначених обставин та досліджених у сукупності доказів, суд дійшов висновку про реальність здійснення операцій постачання ТМЦ між ТзОВ ВКП Стілстрой та ФГ Овіс-Arpo та про підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, а тому збільшення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням №0010091401 від 19.11.2018 суд вважає протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 4481,81 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018, яким Фермерському господарству "Овіс - Агро" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 298 787 (двісті дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь Фермерського господарства "Овіс - Агро" сплачений судовий збір в розмірі 4481(чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень 81 копійка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Фермерське господарство "Овіс - Агро" (код ЄДРПОУ 34367723, вул.Грушевського, 13, с.Михальче, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78134)

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності,20);

Суддя Лучко О.О.

Рішення в повному обсязі складене 22 лютого 2019 р.