Постанова

від 13.06.2019 по справі 0940/2403/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3424/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Попка Я. С.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі № 0940/2403/18 (головуючий суддя - Лучко О.О., м. Івано-Франківськ, повний текст судового рішення складено 22 лютого 2019 року) за позовом Фермерського господарства «Овіс - Агро» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Овіс - Агро» звернулося з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що з 05.10.2018 по 29.10.2018 ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ФГ «Овіс-Arpo» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 30.06.2018. За наслідками проведеної перевірки складено акт за №1138/09-19-14-01/34367723 та 19.11.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0010091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість в розмірі 298 787 грн. До таких висновків відповідач дійшов на підставі аналізу фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами: ТзОВ «Прогрес 2015» , ТзОВ «Трі-оф-лайф» , ТзОВ «Стілстрой» . Підставою для винесення спірного рішення слугували висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій (реальність фактичного постачання товарів) з вищевказаними контрагентами позивача. Однак, такі висновки контролюючого органу є надуманими та не відповідають фактичним обставинам здійснення господарських операцій, а тому позивач оскаржив у судову порядку податкове повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018, яким Фермерському господарству «Овіс - Агро» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 298 787 (двісті дев`яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Також зазначає, що позивачем не надано в повному обсязі документального підтвердження, щодо здійснення господарських операцій з контрагентами: ТзОВ «Прогрес 2015» , ТзОВ «Трі-оф-лайф» , ТзОВ «Стілстрой» , а відтак податковим органом правомірно у межах та у спосіб встановлений законом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Фермерським господарством «Овіс - Агро» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі №0940/2403/18 залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі дійшов правильного висновку про реальність здійснення операцій постачання між контрагентами: ТзОВ Прогрес 2015 , ТзОВ Трі-оф-лайф , ТзОВ ВКП Стілстрой та ФГ Овіс-Arpo і про підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції, суперечать наявним доказам, встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права, а тому є необґрунтованими.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що на підставі направлень ГУ ДФС в Івано-Франківській області №1624, № 1625 від 05.10.2018 (а.с.81-82) та наказу № 1391 від 27.09.2018 (а.с.85) проведена планова виїзна документальна перевірка ФГ «Овіс-Агро» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01,07.2015 по 30.06.2018.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 1138/09-19-14-01/34367723 від 05.11.2018 в якому зазначено ряд порушень податкового законодавства, допущених позивачем, зокрема: п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість всього в розмірі 239 029 грн, в тому числі за серпень 2016 року в розмірі 75220 грн, за грудень 2015 року в розмірі 54559 грн, за лютий 2017 року в розмірі 27371 грн, за серпень 2017 року в розмірі 81170 грн, за березень 2018 року в розмірі 709 грн; п. 292-1.1 л. 292-2.2 ст. 292-1 ПК України, в результаті чого встановлено заниження єдиного податку в розмірі 9201,26 грн втому числі за липень-грудень 2015 року в розмірі 8291,68 грн, за 2016 рік в розмірі 67,06 грн та за 2017 рік в розмірі 843,52 грн; п.176.2, ст.176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку №1020 від 24 10.2010, в частині відображення не достовірних даних у поданих розрахунках форми 1-ДФ га допущення помилок при написанні і.п.н окремих фізичних осіб.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 298787 грн, в тому числі 239029 грн за податковим зобов`язанням та 59758 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами ТзОВ "Прогрес 2015" та ТзОВ "Трі-оф-лайф" з огляду на відсутність документів щодо транспортування товару, відсутність сертифікатів якості товару та стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна тощо.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що досліджені під час розгляду справи докази підтверджують реальність здійснення операцій постачання ТМЦ між ТзОВ "Прогрес 2015", ТзОВ "Трі-оф-лайф", ТзОВ «ВКП «Стілстрой» та ФГ «Овіс-Arpo» та підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (п.44.1 ст.44 ПК України).

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В п.188.1 ст.188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно із п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (Абзац другий пункту 198.6 статті 198 ).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України)

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1246 від 29.12.2010, податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Відносно здійснених господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Прогрес 2015» , слід зазначити наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Прогрес 2015» укладено договір поставки №85 від 13.06.2016, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити й передати у обумовлені строки, на визначених в договорі умовах, другій стороні - покупцеві майно (завантажувач зерна пересувний ЗЗП-100 р.в. 2016, колір синій), а покупець зобов`язується сплатити за нього визначену грошову суму. Ціна договору складає 103 000 грн, в тому числі ПДВ 20% - 17 166,67 грн а.с.34-36).

Факт поставки ТзОВ «Прогрес 2015» та отримання ФГ «Овіс-Агро» завантажувача зерна пересувного ЗЗП-100 р.в. 2016 за договором №85 від 13.06.2016 підтверджується видатковою накладною №КУ-0000089 від 14.06.2016 р. та актом прийому-здачі зернопогрузчика (а.с.39-40).

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням №285 від 13.06.2016, проведеним банківською установою (а.с.38).

Також, підтвердженням того, що придбаний товар - завантажувач зерна пересувний ЗЗП-100 р.в. 2016 знаходиться на балансі позивача, є наявні у матеріалах справи книги обліку основних засобів товариства за 2016 2017 та 2018 роки (а.с.89-102).

Поряд з цим, факт наявності завантажувача зерна пересувного ЗЗП-100 та використання його у господарській діяльності позивача підтверджується і висновками, зробленими в акті перевірки, в пункті 2.9 якого зазначено, що за результатами інвентаризації податковим органом не встановлено розбіжностей між фактичною наявністю активів та даними бухгалтерського обліку (а.с.13).

Також, у матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №085 від 14.06.2016, з якої видно, що автомобільним перевізником ТОВ «Оріхівсільмаш» на замовлення вантажовідправника ТОВ «Прогрес 2015» перевезено вантаж - завантажувач зерна пересувний ЗЗП-100 відповідно до договору №85 від 13.06.2016 на суму 103 000 грн. для вантажоотримувача - ФГ «Овіс-Arpo» (а.с.41).

Згідно умов договору №85 від 13.06.2016, укладеного між ТзОВ «Прогрес 2015» та ФГ «Овіс-Arpo» , постачання товару здійснюється постачальником (п.3.1 договору).

Так, основним документом на перевезення вантажів відповідно до вимог «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» , затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є товарно-транспортна накладна (ТТН), один примірник якої повинен зберігатися на підприємстві.

Отже, вищезазначені обставини підтверджують реальність здійснення операцій постачання ТМЦ між ТзОВ «Прогрес 2015» та ФГ «Овіс-Arpo» та про підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Трі-оф-лайф» , необхідно зазначити наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Трі-оф-лайф» був укладений договір купівлі-продажу №498 від 28.07.2016, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця навантажувач телескопічний, марка JCB, МОДЕЛЬ 531-70, ідентифікаційний номер JCB5AATGA01521002 рік випуску 2010, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити цей товар. Ціна договору складає 1 324 063,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 220 677.17 грн (а.с.43).

Згідно з п. 2.6 та п. 2.7 договору покупець стає власником товару з моменту оформлення сторонами накладної на товар та складання акту приймання-передачі товару. Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу покупцем зі складу постачальника.

Факт передачі ТзОВ «Трі-оф-лайф» та отримання ФГ «Овіс-Arpo» навантажувача телескопічного, марка JCB, МОДЕЛЬ 531-70, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2010 за договором №498 від 28.07.2016 підтверджується видатковою накладною №498 від 28.07.2016 та актом прийому-передачі №498 від 28.07.2016 (а.с.45), а оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням №386 від 12.08.2016, проведеним банківською установою.

Також, підтвердженням того, що придбаний товар - навантажувач телескопічний, марки JCB знаходиться на балансі позивача, є наявні у матеріалах справи книги обліку основних засобів товариства за 2016 2017 та 2018 роки (а.с.89-102).

Крім того, факт наявності навантажувача телескопічного, марки JCB та використання його у господарській діяльності позивача підтверджується і висновками, зробленими в акті перевірки, в пункті 2.9 якого зазначено, що за результатами інвентаризації податковим органом не встановлено розбіжностей між фактичною наявністю активів та даними бухгалтерського обліку (а.с.13).

У матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 07.03.2017 - навантажувача телескопічного, марки JCB 531-70, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 4400 см куб., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , власником якого зазначено ФГ «Овіс-Агро» , що також підтверджує придбання вказаного навантажувача (а.с.49) і вантажно-митна декларація №400050000/2015/012437, згідно з якою навантажувач телескопічний, марки JCB 531-70, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 4400 см куб., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , був ввезений на митну територію України (а.с.126).

Згідно з пунктами 2.6 та 2.7 договору купівлі-продажу №498 від 28.07.2016 р., укладеного між ТОВ «Трі-оф-лайф» та ФГ «Овіс-Arpo» , передбачено, що Покупець стає власником Товару з моменту оформлення сторонами накладної на Товар та складання Акту приймання-передачі Товару; поставка товару здійснюється шляхом само вивозу Покупцем зі складу Постачальника (а.с.43).

На підтвердження зазначеного, у матеріалах справи наявний подорожній лист вантажного автомобіля №1 від 28.07.2016 №085 від 14.06.2016, з якого видно, що водій ОСОБА_1 автомобілем - навантажувачем телескопічним, марки JCB здійснив переїзд з м.Хмельницького, ТзОВ «Трі-оф-лайф» до с.Михальче, Городенківського району, Івано-Франківської області, ФГ «Овіс-Arpo» (а.с.123).

Зазначене підтверджується доказами, зокрема: документами, які свідчать, що ОСОБА_1 був працівником позивача (штатним розписом працівників позивача, звітами про нарахування ЄСВ, табелями обліку робочого часу, відомостями про нарахування заробітної плати) (а.с.103-122), мав довіреність №36 від 23.07.2016 на отримання від ТзОВ «Трі-оф-лайф» автонавантажувача колісного марки JCB (а.с.124-125).

Відтак враховуючи те, що перевезення навантажувача здійснювалось шляхом самовивозу ФГ «Овіс-Агро» на підставі подорожнього листа колегія суддів констатує, що доводи відповідача про необхідність ТТН в даному випадку є безпідставними.

Таким чином, вищезазначене безсумнівно підтверджує реальність здійснення операцій постачання ТМЦ між ТзОВ «Трі-оф-лайф» та ФГ «Овіс-Arpo» та свідчить про підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відносно господарських ваємовідносин позивача з ТзОВ «ВКП «Стілстрой» , слід вказати наступне.

ТзОВ «ВКП «Стілстрой» у 2017-2018 роках поставив ФГ «Овіс- Агро» товар (крани СТК вода 65в/в, СТК вода 15в/в, різьби ДУ 65, ДУ 50, ДУ 15; відвід стальний; кран) на суму 7 108,27 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 184.71 грн.

Факт передачі ТзОВ «ВКП «Стілстрой» та отримання ФГ «Овіс-Агро» товару та оплата за товар підтверджується розрахунком-фактурою №ВК-0000658 від 15.03.2017, платіжним дорученням №59 від 15.03.2017, видатковою накладною №ВК-0000200 від 15.03.2017, рахунком фактурою № НОМЕР_3 -0000450 від 29.03.2018, платіжним дорученням №265 від 29.03.2018, видатковою накладною №ВК-0000110 від 30.03.2018 та податковими накладними (а.с.50-57).

Оскільки поставки товару були разовими, договір з даним контрагентом позивач не укладав, а відправлення товару здійснювалося вантажоперевізником «Новою поштою» , однак жодних накладних у позивача не зберіглось.

Підтвердженням придбання товарів, зазначених у рахунках-фактурах, та використання їх в подальшому у господарській діяльності служать наявні у матеріалах справи лімітно-забірні картки №5 від березня 2017 і №6 від березня 2018 про відпущення зі складу товарів (крани СТК вода 65в/в, СТК вода 15в/в, різьби ДУ 65, ДУ 50, ДУ 15; шланг; відвід стальний; кран) для ремонту оприскувача (а.с.127-128).

Отже, зазначенні обставини у своїй сукупності свідчать про реальність здійснення операцій постачання ТМЦ між ТзОВ «ВКП «Стілстрой» та ФГ «Овіс-Arpo» та про підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене апеляційний суд прийшов до переконання, що податкове повідомлення-рішення №0010091401 від 19.11.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі №0940/2403/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Я. С. Попко Повне судове рішення складено 14 червня 2019 року.