Рішення

від 20.02.2019 по справі 918/20/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/20/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Прушиньскі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитертранс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення заборгованості в сумі 39 164 грн 15 коп.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитертранс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 39 164, 15 грн (відшкодування вартості пошкодженого вантажу у міжнародному перевезенні та відшкодування плати за перевезення).

Позовні вимоги обґрунтовані на підставі договору надання транспортно-експедиційних послуг перевезення в міському, міжміському, міжнародному сполученні № 10 від 19.01.2018 року

Ухвалою суду від 08.01.2019 року вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2019 року.

04.02.2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками. Зокрема до відзиву додано заяву про застосування позовної давності та заяву про залучення третьої особи. В заяві про залучення третьої особи відповідач просить залучити третьою особою на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Також відповідач зазначає, що із страхового акту вбачається наступне: ліміт відповідальності Страховика встановлений у розмірі 9 493 408,05 гривень; розмір збитку 278 731,3 гривні; безумовна франшиза 65 820,15 гривень; вартість залишків 65 000,00 гривень; розмір страхового відшкодування 147 911,15 гривень. Відповідно до пункту 7.5. страхового договору розмір франшизи зазначається в ОУС (особливі умови страхування) цього договору. Розділом 3 "ФРАНШИЗИ" ОУС страхового договору передбачено, що загальна франшиза по кожному страховому випадку визначена у розмірі 1 000 доларів США. Національний банк України на 18 жовтня 2018 року (день складання страхового акту) встановив наступний офіційний курс гривні до долара США - 2791,6894 гривні за 100 доларів США, відповідно розмір франшизи становить 27 916,89 гривень, а не 65 820,15 гривень, як зазначено в страховому акті. Крім того, відповідач зазначає, що позивач та Страховик за взаємною згодою визначили такий порядок страхового відшкодування, який виключає участь відповідача і передбачає сплату страхового відшкодування Страховиком напряму позивачу, такий порядок узгоджується із пунктом 11.4. страхового договору. Відтак, відповідач зазначає, що вимагати 37 903,26 гривень (різницю між розміром франшизи вказаної в страховому акті та розміром франшизи, який підлягає до застосування згідно страхового договору) позивач має у Страховика який здійснив страхове відшкодування у неповному розмірі.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", розгляд справи відкладено на 20.02.2019 року.

19 лютого 2019 року позивачем через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано заперечення на заяву про застосування позовної давності, згідно з якими останній зазначає, що до спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами. У цьому випадку спір стосується пошкодження товару, яке відбулося під час міжнародного перевезення, у зв'язку з чим підлягають застосуванню міжнародні норми, в тому числі Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Вважає, що позов було подано в межах строків позовної давності.

Крім того, 19.02.2019 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зокрема зазначає, що саме відповідач відповідальний за вантаж під час перевезення. Наявність страхування відповідальності відповідача не знімає обов'язку покриття збитків та відповідальності за товар з відповідача. Крім того, вважає заперечення відповідача щодо ціни, за якою було реалізовано пошкоджений вантаж, безпідставними.

У судовому засіданні 20.02.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2019 року щодо позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправленя. Причини нез'явлення суду не повідомила, письмових пояснень не подала.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

19 січня 2018 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір надання транспортно-експедиційних послуг перевезення в міському, міжміському, міжнародному сполученні № 10 (далі - договір) за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, інших держав, надання транспортно-експедиційних послуг, організації перевезень у міжнародному сполученні та територією України, надання інших узгоджених сторонами транспортних, експедиційних, допоміжних послу далі - послуг). Послуги надаються на підставі заявок замовника та товарно-транспортних накладних, міжнародних товарно-транспортних накладних CMR (п. 1.1. договору).

Сторонами на виконання умов договору була узгоджена відповідна Заява на міжнародне перевезення вантажів №2 від 06.02.2018 року до Договору (далі - Заявка), на підставі якої відповідач здійснив перевезення вантажу позивача за напрямом ОСОБА_1 (Соколов) - Україна (Згурівка). ТОВ "Прушиньскі" - вантажоотримувач вантажу.

З міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 006671 від 08.02.2018 року вбачається, що вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем (перевізник ТОВ "Дмитертранс") без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості вантажу, пошкодження упаковки, інших недоліків вантажу, тощо. Перевезення здійснювалось транспортним засобом, який належить відповідачу (перевізнику) (а.с. 14).

Згідно з п. 3.1.4 договору, виконавець (відповідач) зобов'язаний при завантаженні транспортного засобу перевірити кріплення вантажу в транспортному засобі, а також пересвідчитись у відсутності перевантаження транспортного засобу, неналежного навантаження на вісі транспортного засобу, а за наявності таких порушень і відмови відправника їх виправити, здійснити відповідний запис у всіх екземплярах транспортного документу до початку перевезення і довести ці обставини до відома замовника.

Судом встановлено, що згідно з товарно-транспортною накладною (СМR) № 006671 від 08.02.2018 року (далі - СМR) перевозився вантаж на загальну суму 19 820,01 євро, вага брутто 21 855.00 кг, що підтверджується фактурою VAT Nr 2018/FVE/SOK/000065 від 08.02.2018 року (далі - Фактура) (а.с. 17).

Під час вказаного перевезення було пошкоджено частину вантажу, який перевозився, а саме бухту металу, плоский лист в рулоні вагою 7 340 кг, вартістю 6 826, 20 євро, що не заперечується відповідачем. У місці розвантаження (смт. Згурівка) за участі перевізника (водія) та вантажоотримувача (позивача) було складено відповідний акт та внесено відмітку у CMR щодо складання акту та пошкодження вантажу, вантаж був прийнятий з зауваженнями (а.с. 15-16).

Отже, факт пошкодження вантажу підтверджується відповідним записом у CMR та актом CMR № 006671 від 14.02.2018 року , який був підписаний водієм - ОСОБА_4 та вантажоотримувачем.

У вказаному акті вказано, що сума збитків складає 278 731, 30 грн та здійснений опис, пошкоджень вантажу, а саме: порушено цілісність упаковки, порушено цілісність намотки і покриття, деформовано рулон, пошкоджено лицьову частину, залом по всій площині, погнуті краї, наявні подряпини і потертості.

Крім того, після прийняття вантажу (із зауваженнями) позивачем, як виробником, було створено відповідну комісію для оцінки пошкоджень, за результатами роботи якої був складений акт б/н від 14.02.2018 року (а.с. 18), згідно якого комісією встановлено, що вантаж не придатний для використання за призначенням, а саме не придатний для прокату у зв'язку із значним пошкодженням. Такі пошкодження полягають у зміні діаметру вантажу (неможливо надягти бухту на розмотувальник), у пошкодженні полімерного покриття (метал став неякісним та примхливим до корозії) та у втраті товарного виду вантажем. Як вбачається з рахунку-фактури № 65 від 08.02.2018 року вартість пошкодженого відповідачем вантажу складає 272 029, 15 грн. (в т. ч. ПДВ 45338,19 грн.) по курсу Євро НБУ 33.2089 грн на 12.02.2018 року.

За умовами п. 5.2 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що трапилося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та до його здачі уповноваженій особі вантажоодержувача, як при виконанні перевезення самостійно, так і третіми особами (перевізниками).

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

З огляду на умови договору № 10 від 19.01.2018 року та враховуючи, що обставини цього спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України №57-V від 01.08.2006 року (далі - Конвенція), передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

За приписами ч. 1 ст. 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.

Частиною 2 ст. 25 Конвенції передбачено, що розмір компенсації не може перевищувати: а) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Однак, розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. Розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами (п. п. 3, 7 ст. 23 Конвенції).

Вага пошкодженого вантажу складає 7,340 т, що підтверджується CMR, та актом CMR №006671 від 14.02.2018 року за підписом вантажоотримувача та водія . Спеціальні права запозичення станом на дату подання позову становлять 38,06 грн. Отже, вартість 1 кілограму пошкодженого відповідачем вантажу не перевищує 8,33 розрахункових одиниць, згідно із Конвенцією, а тому відшкодуванню підлягає реальна вартість пошкодженого відповідачем вантажу, яка складає 272 029, 15 грн (в т. ч. ПДВ 45 338, 19 грн).

Судом встановлено, що 12.10.2018 року страховою компанією ПрАТ СК "ПЗУ Україна", з якою відповідачем укладений договір страхування (поліс) № 312.994137258.3063 від 09.02.2018 року було сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування вартості пошкодженого вантажу у розмірі 147 911, 15 грн, відповідно до страхового акту № 180213.03 від 09.10.2018 року (а.с. 30) .

У зв'язку із частковим покриттям вартості пошкодженого вантажу страховою компанією відповідача, сума вартості пошкодженого вантажу, яка підлягала відшкодуванню відповідачем становила 124 118,00 грн (272 029, 15 грн - 147 911, 15 грн).

Крім того, з метою покриття завданих збитків та уникнення подальшого псування вантажу позивачем було реалізовано пошкоджений вантаж по вартості металобрухту в сумі 61 656,00 грн, що підтверджується договором поставки товару № ПШ-679/П від 23.10.2018 року та видатковою накладною № 20625 від 08.11.2018 року.

У зв'язку з чим, сума вартості вантажу, яка підлягала відшкодуванню відповідачем після реалізації цього вантажу, становила 62 462,00 грн (124 118,00 грн - 61 656,00 грн).

З метою часткового припинення взаємних зобов'язань по розрахунку завданих відповідачем збитків, позивачем було направлено відповідачу, відповідно до ст. 610 ЦК України, заяву про зарахування однорідних вимог в сумі 30 000, 00 грн (транспортні послуги, надані відповідачем позивачу по акту надання послуг №43 від 14.02.2018 року). Відповідачем вказану заяву було отримано 14.12.2018 року . Заперечень від останнього стосовно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не надходило, а тому відповідачем було правомірно визнано зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку із застосуванням механізму зарахування зустрічних однорідних вимог, сума вартості пошкодженого вантажу, яка підлягає сплаті позивачу відповідачем, зменшилася на 30 000, 00 грн.

Отже непокрита сума збитків у частині вартості пошкодженого вантажу, що підлягає оплаті відповідачем позивачу, становить 32 462, 00 грн (62 462, 00 грн - 30 000, 00 грн).

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Як вбачається з рахунку № 43 від 08.02.2018 року на оплату транспортних послуг та акту надання послуг №43 від 14.02.2018 року на суму 30000,00 грн, транспортні послуги стосувалися пошкодженого вантажу. Вказаний рахунок було оплачено шляхом зарахування, відповідно до вказаної вище заяви позивача про зарахування однорідних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції, плата за перевезення підлягає відшкодуванню позивачу, пропорційно до розміру збитку, завданого пошкодженням вантажу, розмір якої складає 6 702, 15 грн.

Таким чином, залишок суми збитків в частині вартості вантажу, яка заподіяна позивачу пошкодженням вантажу, складає з урахування компенсації транспортних витрат 39 164, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензії про відшкодування вартості пошкодженого вантажу №8 від 23.02.2018 року та №38 від 06.06.2018 року (а.с. 33-34, 36-37). Відповідачем було надано відповідь на претензію №8 від 23.02.2018 року (а.с.35) , в якій останній, зокрема визнає факт пошкодження вантажу в процесі перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано факт неналежного виконання ним як перевізником своїх зобов'язань за договором та часткового пошкодження вантажу.

Враховуючи наведені положення законодавства та умови договору, суд дійшов висновку, що з моменту прийняття вантажу до перевезення без будь-яких зауважень, відповідальність за його схоронність до моменту передання вантажоодержувачу несе перевізник, в даному випадку - ТОВ "Дмитертранс".

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926 ЦК України).

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 315 ГК України Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Як було вказано вище, на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Відлік терміну позовної давності починається: а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Відповідачем було здано вантаж позивачу (вантажоотримувачу) із зауваженнями 14.02.2018 року (відповідно до відмітки в CRM № 006671 від 08.02.2018 року).

Крім того, 14.02.2018 року під час здачі товару встановлено факт пошкодження вантажу згідно з актом CRM №006671 від 14.02.2019 року.

Отже, строк позовної давності у цій справі становить 1 рік від дня, наступного за днем доставки вантажу, тобто з 15.02.2018 року та спливає 15.02.2019 року, а тому позивачем не пропущено строк позовної давності у цій справі (позовна заява надійшла до суду 03.01.2019 року).

Таким чином, встановивши на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажів в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, суд вбачає підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 32 462, 00 грн вартості пошкодженого вантажу та 6 702, 15 грн плати за перевезення вантажу.

Крім того, інші доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують висновків суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 1 762, 00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитертранс" (35306, Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, пров. Свободи, буд 3У, ідентифікаційний код 38996282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" (07600, Київська область, смт. Згурівка, вул. Чкалова, 135 а, ідентифікаційний код 32925902) 32 462, 00 грн вартості пошкодженого вантажу, 6 702, 15 грн плати за перевезення вантажу та 1 762, 00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 22.02.2019 року.

Суддя Церковна Н. Ф.