Рішення

від 11.02.2019 по справі 442/5967/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/5967/17

Провадження №2/442/113/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Гарасимків Л.І.

про секретарі - Півала І.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову посилається на те, що 10 січня 2015 року між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики. Відповідно до умов цього договору відповідач позичив у нього 7000 (сім тисяч) доларів США і зобов'язувався повернути вищевказану суму до 1 липня 2015 року, що передбачено п.2.2 договору позики - повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватися за бажанням позичальника по частинах (в розстрочку), але не пізніше 01.07.2015 р. Зазначена сума безпроцентної позики може бути повернута позичальником достроково. На підтвердження укладення договору позики від 10 січня 2015 року та його умов, ОСОБА_4 (як позичальник) того ж дня, 10 січня 2015 року, була написана розписка, яка посвідчує передання 7000 (сім тисяч) доларів СІІІА. Проте, станом на момент звернення до суду із даним позовом, відповідач позичених згідно розписки від 10.01.2015р. коштів не повернуто, відтак у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, розмір якої складає з урахуванням штрафу (відсотків) та 3% річних - 1581481грн. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів). А тому виникла необхідність звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задоволити в повному обсязі, оскільки до відповідача неодноразово пред являлися усні претензії щодо поверненння коштів, однак останній ухиляється від виконання свого зобов язанння. Крім того зазначив той факт, що за змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11). Крім того зазначив, що офіційний курс Національним банком України станом на 11.08.2017р. становить 2569,2368 грн. за 100 доларів США, а таким чином на сьогоднішній день 7000 доларів в еквіваленті згідно курсу встановленого Національним банком України станом на 11.08.2017р. буде становити 70х2569,2368=179846грн., отже основна сума боргу становить 1799846грн., розрахунок штрафу у розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення здійснюється наступним чином 179846х1%=1798,46 х 773 (днів прострочки) = 1390209грн., розрахунок 3% річних відповідно складає : 179846 х 3% = 5395,38 ( днів в році) = 14,78 х 773 ( днів прострочки) = 11426 грн., а тому основна сума боргу складає 1390209 грн. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки положенням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та згідно Постанови Верховного суду України від 03.09.2014р. у справі №6-116цс13 було сформовано правову позицію у відповідності до якої за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов язання не може перевищувати одного року. Крім того, частиною статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розбір збитків, отже частина третя статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Крім того, просить врахувати позицію Верховного суду України у межах Постанови від 16 серпня 2017р. у справі за №6-2667цс16 та те, що максимальний розмір пені пов язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими ріщеннями лише в національній валюті України - гривні. Крім того, слід врахувати правову природу неустойки, що визначена у спірному Договорі позики.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Вимогами ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, то згідно Договору позики (безвідсоткової) від 10.01.2015р., ОСОБА_3 передав відповідачу ОСОБА_4 безпроцентну позику на суму в розмірі 7000 ( сім тисяч) доларів США, та позичальник ( відповідач ОСОБА_4М.) зобов язується повернути суму позики в обумовлений строк, тобто до 01.07.2015р.

Як вбачається із Розписки від 10.01.2015р., відповідач ОСОБА_4 зобов язувався повернути отримані ним кошти відповідно до Договору позики від 10.01.2015р. ( борг суму в розмірі 7000 доларів США), у строк, зазначений у Договорі.

Згідно вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позивачем визначено еквівалент частини позики, що надавалась в іноземній валюті долар США до національної валюти гривні станом на 11.08.2017р. за курсом Національного банку України ( 2569,2368 грн. за 100 доларів ), а відтак 7000 доларів США в еквіваленті згідно курсу встановленого Національним банком України станом на 11.08.2017р. буде становити 70 х 2569,2368 = 179846 грн., отже основна сума боргу становить 179846 грн.

В судовому засіданні не оспорюється той факт, що Договірпозики (безвідсоткової) та розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №б-бЗцсІЗ, яка відповідно до ст.360-7 ІІПК України є обов'язковою для усіх судів).

Крім того, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, а відтак встановлений законом розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ являються процентами, що підлягають сплаті за користування сумою позики, а не санкцією за порушення грошового зобов'язання, в даному випадку за несвоєчасне повернення позики.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 02.09.2015р. у справі №6-369цс15 Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві .

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527-545 ЦК України), а тому належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У частині першій статті 527 ЦК України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний особисто виконати зобов'язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов'язання, в розумінні ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

На підставі ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику, а тому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, факт отримання яких посвідчується розпискою.

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Крім того, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розбір збитків, отже ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України "щодо загальних засад цивільного законодавства" та ч.4 статті 10 ЦПК України "щодо обов"язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав" дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків та враховуючи той факт, що судом нараховувався штраф за період, який перевищує 1 рік, а саме за 773 дні ( період з 01.07.2015р. до 11.08.2017р.) та основна сума заборгованості становить 179 846 грн., тоді як сума штрафу становить 1 390 209 грн., що перевищує розмір основної суми заборгованості у 7,7 разів, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу з посиланням на вищезазначене положення ст.551 ЦК України.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов язання в період з 15.09.2016р. по 11.08.2017р. складає 49 842,02 грн., а тому в користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути 229 698,02 грн. боргу (сума основного боргу із врахуванням пені за несвоєчасне виконання грошового зобов язання).

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а відтак аналізуючи зібрані про справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо та їх достовірність та допустимість, а також достатність та взаємний зв язок у сукупності встановлені судом обставини свідчать про те, що заявлені позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049-1050 ЦК України, суд, -

ухвалив :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНД НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНД НОМЕР_2) борг згідно договору позики від 10.01.2015р., в розмірі 229 698( двісті двадцять дев"ять тисяч шістсот дев"яносто вісім) грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНД НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНД НОМЕР_2) судові витрати, тобто судовий збір в розмірі - 7720 ( сім тисяч сімсот двадцять ) 00 гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНД НОМЕР_2)

Відповідач - ОСОБА_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІНД НОМЕР_1)

Повний текст рішення виготовлено 18.02.2019р.

Суддя Гарасимків Л.І.