Постанова

від 16.12.2019 по справі 442/5967/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 442/5967/17

провадження № 61-45666св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 , відповідач -ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року у складі судді Гарасимків Л. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляк Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивовано тим, що 10 січня 2015 року між сторонами було укладено договір позики у вигляді письмової розписки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 000,00 доларів США та зобов`язувався повернути вищевказану суму до 1 липня 2015 року. Однак, у порушення умов договору, ОСОБА_2 у встановлений строк не повернув належні позивачу грошові кошти, у зв`язку із чим останній був змушений звернутися до суду із відповідним позовом та просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням штрафу та суми 3 % річних за прострочення повернення позики, а всього суми грошових коштів у розмірі 1 581 481,00 грн.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належну ОСОБА_2 частку, що складає 50 % у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес-будінвест (далі - ТОВ Прогрес-будінвест ), а також заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державним та приватним нотаріусам, а також будь-яким іншим особам суб`єктам державної реєстрації вчиняти та/або скасовувати та/або коригувати будь-які реєстраційні дії щодо переходу та припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідні реєстраційні записи.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, до розгляду справи по суті: накладено арешт на належну ОСОБА_2 частку, що складає 50 % у статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест ; заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державним та приватним нотаріусам, а також будь-яким іншим особам суб`єктам державної реєстрації вчиняти та/або скасовувати та/або коригувати будь-які реєстраційні дії щодо переходу та припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідні реєстраційні записи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно існує спір, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде винесене на користь позивача, у зв`язку із чим може бути заподіяна реальна шкода правам, свободам та інтересам позивача і призвести до ускладнення виконання рішення суду.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року в частині накладення арешту на частку ОСОБА_2 , що складає 50 % у статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій частині.

Абзац четвертий резолютивної частини ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року викладено в наступній редакції: до вступу рішення у справі в законну силу заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державним та приватним нотаріусам, а також будь-яким іншим особам суб`єктам державної реєстрації вчиняти та/або скасовувати та/або коригувати будь-які реєстраційні дії щодо переходу та припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідні реєстраційні записи.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що , відповідно до частини першої статті 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Тобто звернення стягнення на частку у статутному капіталі юридичної особи можливе лише у винятковому випадку, а відповідно забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідну частку також можливе лише у виняткових випадках, що позивачем доведено не було. Таким чином, оскільки предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором позики, тобто заявлений позов прямо не стосується частки відповідача у статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест , а тому наразі відсутні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 частку у статутному капіталі даної юридичної особи. Разом із цим, оскільки вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на недопущення невиконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, зокрема шляхом умисного відчуження відповідачем належного йому майна, а саме, частки в статутному капіталі юридичної особи, до часу набрання законної сили рішенням суду у справі, з метою уникнення даних ризиків та в якості застосування даного превентивного заходу суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів для уникнення умисного відчуження відповідачем даного майна до набрання законної сили рішення суду в даній справі, змінивши четвертий абзац резолютивної частини ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 , не погодившись з ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року та постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року, через представника ОСОБА_3 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. від 06 листопада 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 08 січня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання належним чином оформленої касаційної скарги.

На виконання вимог вказаної вище ухвали у встановлений суддею строк, ОСОБА_2 надіслав матеріали на усунення недоліків, а саме, належним чином оформлену касаційну скаргу.

Згідно із розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Капустинського В. А. Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13 червня 2019 року № 685/0/226-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. та на підставі подання судді від 06 червня 2019 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-45666ск18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу до 22 липня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки позовні вимоги не стосуються частки відповідача у статутному капіталі відповідної юридичної особи, тобто забезпечення позову було вчинено з порушенням статті 149 ЦК України; застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Також, заявник вказує, що судами необґрунтовано зазначено, що забезпечення позову здійснюється з метою унеможливлення невиконання рішення суду, оскільки дані доводи ґрунтуються лише на припущеннях. Разом із цим, на думку заявника, відповідне забезпечення позову порушує права відповідача та інших осіб, а тому на його думку відсутні правові та фактичні підстави для забезпечення позову.

Позиції інших учасників

Позивач ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не надав, а також жодних заяв та клопотань від нього до суду не надходило. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження та копія касаційної скарги надсилалися судом на адресу проживання позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак повернулася без вручення, із наявною відміткою на поштовому конверті за закінченням встановленого строку зберігання .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням суми штрафу та суми 3 % річних, а всього суми грошових коштів у розмірі 1 581 481,00 грн.

З метою забезпечення виконання рішення суду, якщо таке буде винесене на користь позивач, останній у квітні 2018 року подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належну ОСОБА_2 частку, що складає 50 % у статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест , а також заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державним та приватним нотаріусам, а також будь-яким іншим особам суб`єктам державної реєстрації вчиняти та/або скасовувати та/або коригувати будь-які реєстраційні дії щодо переходу та припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідні реєстраційні записи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини другої статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно зі статтею 151 ЦПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини її звернення.

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині необхідності забезпечення позову у даній справі, шляхом збереження належного відповідачу майна, зокрема, частки в статутному капіталі ТОВ Прогрес-будінвест у розмірі 50 %, виключного у нього, з метою недопущення умисного відчуження даного майна до часу розгляду спору між сторонами у суді та набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Разом із цим, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в забезпеченні позову в частині накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі юридичної особи, суд правомірно врахував зміст статті 149 ЦК України, оскільки у даній справі предметом спору являється повернення коштів за договором позики, а не спір щодо відповідної частки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відповідні заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами і такі заходи забезпечення позову у даному випадку не порушують право власності відповідача, оскільки жодним чином не обмежують реалізацію власником права власності в частині володіння та користування його майном.

На думку колегії суддів, зважаючи на предмет та підстави позову, а також враховуючи мотиви подання позивачем відповідної заяви, судом апеляційної інстанції відповідні заходи забезпечення позову у даній справі застосовані правомірно, обґрунтовано та з метою забезпечення виконання рішення суду, якщо таке буде винесене на користь позивача, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до відчуження, зокрема, відповідного майна відповідачем, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову.

Верховний Суд не приймає до уваги доводи касаційної скарги, що забезпечення позову було здійснено з порушенням статті 149 ЦК України, оскільки вони спростовуються змістом постанови суду апеляційної інстанції.

Також не заслуговують на увагу аргументи заявника, зазначені ним у касаційній скарзі в частині того, що позивачем не доведено необхідність застосування відповідних заходів забезпечення, оскільки заходи забезпечення позову є превентивними по своїй правовій природі та направлені на убезпечення позивача від додаткових негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням рішення суду, якщо таке буде винесене на його користь, шляхом недопущення відчуження відповідачем належного йому майна до часу ухвалення рішення у даній справі та набрання ним законної сили.

Що стосується доводів заявника про порушення прав та інтересів інших осіб, то вони у даному випадку є недоведеними. При цьому, слід зазначити, що будь-яка особа не обмежена правом на звернення до суду із відповідною заявою в порядку, визначеному, зокрема ЦПК України, якщо вона вважає свої певні права порушеними у зв`язку із застосування відповідних заходів забезпечення позову.

При цьому, колегія судді зауважує, що зазначені заявником в його касаційній скарзі інші доводи суд також вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року в нескасованій частині та постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття , є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов