Постанова

від 13.02.2019 по справі 813/1893/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/542/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

за участю представника відповідача Старак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі №813/1893/18 (винесене головуючим суддею Гавдиком З.В. в порядку спрощеного позовного провадження у м. Львові) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Жидачівської міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жидачівської міської ради про визнання протиправними рішення, дії або бездіяльність відповідача за тривале невиконання Міждержавної угоди 15.02.1951 року та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що призвело до порушення прав та законних інтересів евакуйованої в 1951 році родини ОСОБА_4 та його спадкоємців; зобов'язання відповідача виконати Міждержавну угоду 15.02.1951 року та ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , провести взаємозалік згідно господарської книги і архівної довідки і компенсувати за оренду землі і майна за 67 років і провести відповідний перерахунок і доплатити позивачці за ненадані пільги; зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання пільг позивачу учаснику війни і виконати п. 18 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту - поновити права, провести відповідний перерахунок; зобов'язання відповідача прийняти рішення про поновлення прав і законних інтересів примусово евакуйованої родини ОСОБА_4 та його спадкоємців добровільно провести взаємозалік Міждержавної угоди 15.02.1951 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправними рішення, дії або бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання Міждержавної угоди 15.02.1951 року та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що призвело до порушення прав та законних інтересів евакуйованої в 1951 році родини ОСОБА_4 та його спадкоємців.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано Жидачівську міську раду вирішити питання щодо надання ОСОБА_2 пільг згідно п. 18 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду суд першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає що рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права і порушує її права та законні інтереси і підлягає скасуванню. Так, у рішенні суду не зазначено чому суд не досліджував всіх наданих доказів і чому не вказав причину неприйняття доказів. Суд першої інстанції помилково чи умисно відніс дану справу до категорії малозначних і це є підставою для обов'язкового скасування рішення і направлення справи на новий розгляд - процесуальна тяганина. Розгляд справи в спрощеному провадженні порушив право позивача на судовий захист.

Суд порушив спеціальні норми права Міждержавну угоду 15.02.1951р., Закон України Про звернення громадян , Закон України Про інформацію , Про доступ до публічної інформації , Про засади запобігання і протидії корупції ст. 5, 6, 9, 19, 40, 41, 46, 48, 55, 124-129 Конституції України тощо. Відповідач не надав доказів, відзиву заперечення і не володів інформацією про розгляд справи 19.11.2018р. коли було прийняте рішення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що питання, які порушені в позові ОСОБА_2 відповідно до діючого законодавства не належать до відання і повноважень Жидачівської міської ради і тому не можуть бути виконані. Зокрема, отримання пільг передбачених, Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), як повідомило Управління соціального захисту Жидачівської районної державної адміністрації (входять до їх повноважень) гр..ОСОБА_2 перебуває на обліку в базі ЄДАРП за категорією учасник війни . З травня по червень 2018 року позивачка користувалася пільгами на оплату житлово - комунальних послуг в розмірі 50%. В жовтні місяці 2018 року позивачу призначено субсидію на оплату житлово- комунальних послуг, а відповідно до постанови КМУ від 27.04.2016 р. № 319 передбачено, що у разі призначення субсидії - пільги з оплати житлово-комунальних послуг особам, які зареєстровані у житловому будинку ( у період її отримання не нараховуються). В разі відмови від субсидії позивачка і надалі буде користуватися пільгами, передбаченими законодавством України. 19.09.2018 р. позивачка подала заяву в ПАТ Укртелеком на відключення стаціонарного телефону (телефон відключено).

ОСОБА_2 по питаннях порушених в заяві неодноразово зверталася із письмовими скаргами до відповідних служб і отримувала роз'яснення. Розрахунки з переселенцями з Польщі у зв'язку з демаркацією кордону провадилися відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 11.08.1948 р. №1648 Про порядок проведення взаємозаліків з переселенцями з Польщі та Чехословаччини після грошової реформи , а також згідно з іншими нормативно-правовими актами через обласні, районні фінансові відділи в порядку, визначеному Інструкцією, затвердженою Радою Міністрів УРСР 23 жовтня 1948 р. №2415.

Також зазначає, що на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі від 20.09.2018р (справа №813/1893/18), Жидачівською міською радою надіслано клопотання ( лист від 04.10.2018р. №817) про перенесення розгляду справи 17.10.2018р., оскільки юрисконсульт-представник по справі перебуває у щорічній відпустці з 24.09.2018р.по 28.10.2018р.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач та її представник належним чином були повідомлені про дату судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 02.03.2011 року позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.

Згідно довідки Державного архіву Львівської області від 02.02.1999 року №Н-566/п, в документах обласного архіву значиться родина у складі: голова родини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1; члени родини: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 у 1951 році була переселена у Миколаївську область з с. Стрвяжик Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області.

При переселення ними було залишено господарське майно, яке складалось із об'єктів нерухомості і земельних ділянок на загальну суму 2979 крб.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як слідує з адміністративного позову та апеляційної скарги, позивач вважає протиправними рішення, дії або бездіяльність відповідача Жидачівської міської ради Львівської області щодо тривалого невиконання Міждержавної угоди 15.02.1951 року та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що призвело до порушення прав та законних інтересів евакуйованої в 1951 році родини ОСОБА_4 та його спадкоємців.

Що стосується тривалого невиконання Міждержавної угоди 15.02.1951 року.

Частина 1 ст. 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень, вчиненням дій чи бездіяльністю порушуються права позивача.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача саме з боку відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Крім цього, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивач в позовній заяві зазначає, що причиною та умовами тривалого порушення прав позивача є не проведення взаємозаліку родині позивачки за залишене майно.

Проте, позивачем не представлено будь - яких доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві. Зокрема належним чином завірених копій звернень до відповідача та прийнятих відповідачем з цього приводу рішень, наданих відповідей тощо. Судом першої інстанції вірно зазначено, що не проведення взаємозаліку родині позивачки за залишене майно не є в причинному зв'язку із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Жидачівської міської ради про визнання протиправними рішення, дії або бездіяльність відповідача за тривале невиконання Міждержавної угоди 15.02.1951 року та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що призвело до порушення прав та законних інтересів евакуйованої в 1951 році родини ОСОБА_4 та його спадкоємців, зобов'язання відповідача виконати Міждержавну угоду 15.02.1951 року та ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , провести взаємозалік згідно господарської книги і архівної довідки і компенсувати за оренду землі і майна за 67 років і провести відповідний перерахунок і доплатити позивачці за ненадані пільги та зобов'язання відповідача прийняти рішення про поновлення прав і законних інтересів примусово евакуйованої родини ОСОБА_4 та його спадкоємців добровільно провести взаємозалік Міждержавної угоди 15.02.1951 року.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання пільг позивачу учаснику війни і виконати п. 18 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно ст. 8 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно п. 18 ст. 14 цього ж Закону, учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги, як позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Згідно абз. 2 п. 10 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає щомісяця до 25 числа житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним (житловим) кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, операторам (провайдерам) телекомунікацій, газо- та електропостачальникам, постачальникам твердого палива (далі - підприємства) списки пільговиків, які мають право на отримання пільг, надає в установленому порядку пільги готівкою для придбання твердого палива і скрапленого газу, а також видає пільговикам довідки для отримання інших видів пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо), відповідно до законодавства.

Відповідачем не представлено будь - яких доказів на підтвердження факту виконання ним вимог вказаних вище нормативно правових актів, тому з урахуванням повноважень суду при вирішенні справи відповідно до ст. 245 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у спосіб зобов'язання відповідача вирішити питання щодо надання позивачу пільг згідно п. 18 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції помилково чи умисно відніс дану справу до категорії малозначних і це є підставою для обов'язкового скасування рішення, то такі є невірними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, ч. 4 ст. 257 КАС України, передбачено конкретний перелік спорів, які не можуть бути розглянутими у порядку спрощеного позовного провадження. Заявлені позивачем вимоги не підпадають під жодну визначену законом категорію.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідач не надав доказів, відзиву заперечення і не володів інформацією про розгляд справи 19.11.2018р. коли було прийняте рішення, то такі є безпідставними, оскільки подання відзиву є правом відповідача та відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі №813/1893/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 22.02.2019р.