Рішення

від 21.02.2019 по справі 908/1122/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року                                                  Справа № 908/1122/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

          за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 32025623

          до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Флагман», місцезнаходження: 74410, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, с. Ушкалка, вул. Набережна, 121, ідентифікаційний код юридичної особи: 39322527

про стягнення 106368,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача – не прибув

14.08.2018 року Господарським судом Запорізької області відкрито провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Флагман» про стягнення заборгованості у розмірі 106368,38 грн., з яких 96918,74 грн. – основний борг, 322,62 грн. – пеня, 7191,32 грн. – втрати від інфляції, 1935,70 грн. – 3% річних за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та надання послуг № 65 від 07.09.02017 року та Договором про надання послуг по виготовленню бетону № 63 від 07.09.2017 року. Справу постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги, на підставі ст. ст. 11,509,525,526,530,549,610,625,901 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг, наданих за вищевказаними договорами, у зв'язку із чим у нього наявний борг у розмірі 96918,74 грн., на який позивачем нараховані штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 04.10.2018 року, справу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, передано за підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

25.10.2018 року ухвала, разом із матеріалами справи надійшла до Господарського суду Херсонської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Остапенко Т.А.

Ухвалою від 30.10.2018 року справа прийнята суддею Остапенко Т.А. до свого провадження. У зв'язку із невідповідністю вимогам ст. ст. 162, 164 ГПК України, позовну заяву, на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.

12.11.2018 року позивачем надіслано документи на усунення недоліків, про які зазначалося в ухвалі Господарського суду Херсонської області від 30.10.2018 року.

14.11.2018 року судом постановлено ухвалу, якою підготовче засідання по справі призначено на 05.12.2018 року.

Ухвалою від 05.12.2018 року, закрито підготовче провадження, справу, з урахуванням відпустки судді з 17.12.2018 року до 14.01.2019 року, призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.01.2019 року, яке не відбулось через тимчасову непрацездатність судді з 16.01.2019 року по 25.01.2019 року.

Ухвалою від 31.01.2019 року судове засідання призначено на 21.02.2019 року.

У судове засідання при розгляді справи по суті позивач явку свого представника не забезпечив, надав заяву про розгляд справи без участі представника. У заяві наголосив на підтриманні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в жодне із засідань не забезпечив. Ухвали, що направлялася на адресу відповідача, повернулися до суду із відмітками на конвертах «адресат не існує». Втім, адреса на яку надсилалася ухвала про відкриття провадження відповідає місцезнаходженню Відповідача, згідно відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Днем вручення судового рішення, згідно п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведене, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Своїм правом на подачу заяв по суті справи, відповідач, протягом строку встановленого судом, не скористався.

У зв'язку із неявкою у судове засідання усіх учасників справи, справа була розглянута за їх відсутності.

Справу розглянуто за межами строку, визначеного ст. 195 ГПК України, що обумовлено відпусткою судді з 17.12.2018 року до 14.01.2019 року, її тимчасовою непрацездатністю з 16.01.2019 по 25.01.2019 року та відрядженням з 28.01.2019 року по 30.01.2019 року.

Одним із принципів господарського судочинства, за змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи.

Оцінюючи розумність строків розгляду цієї справи, судом враховано, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини Броуган та інші проти Сполученого Королівства від 29.11.1988 року роз'яснено, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

За змістом ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

З'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

встановив:

          07.09.2017 року між Мелітопольською дорожньо-експлуатаційною дільницею Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», яке є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Флагман» (відповідач, замовник) укладено договір № 65 про надання послуг із перевезення вантажу автомобільним транспортом та надання автомобільних послуг (а.с. 12-13) (далі – Договір-1).

          Також, 07.09.2017 року, між цими ж сторонами укладено договір № 63 про надання послуг із виготовлення а/бетону (а.с. 14) (далі – Договір-2) (а.с. 14).

          За умовами Договору-1 підрядник зобов'язався, за дорученням замовника, виконати зобов'язання із надання послуг із перевезення вантажу власним автомобільним транспортом та автомобільних послуг (п. 1.1 Договору-1).

          Згідно п. 1.3. Договору-1 моментом надання транспортних послуг виконавцем вважається дата складення акту виконаних робіт.

          У розділі 4 Договору-1 сторони визначили наступний порядок розрахунків.

          Так, відповідно до п. 4.1., за виконавцем визначено обов'язок виставляти рахунки на оплату та разом з ними надсилати необхідні підтверджуючі документи, оформлені належним чином (товарно-транспортні накладні з відмітками вантажоотримувача та ін.), а також підписані зі свого боку акти виконаних робіт, у строки не більше 7 днів з моменту закінчення перевезення. На замовника покладено обов'язок своєчасно здійснювати оплату перевезення, згідно за узгодженою ставкою, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

          Другий екземпляр акту виконаних робіт замовник, після належного оформлення, повертає на адресу виконавця. Оплата наданих за договором послуг має здійснюватися замовником, протягом 3 банківських днів з моменту отримання оригіналів усіх документів.

          Згідно п. 8.1. Договору-1, він укладений сторонами до 31.12.2017 року та набирає чинності з дня його підписання.

          За змістом п. 1.1. Договору-2 підрядник зобов'язався, за дорученням замовника, надати послуги по випуску асфальтобетонної суміші з інертних, в'яжучих та інших матеріалів замовника.

          Згідно п. 2.6 Договору-2, здача та прийняття виконаних робіт оформлюється актом наданих послуг.

          У п.п. 3.1., 3.2. Договору-2 сторонами узгоджено, що вартість усіх доручених підряднику послуг визначається калькуляцією.

          Замовник сплачує підряднику вартість наданих послуг протягом 3 днів по факту виконаних робіт.

          Пунктом 5.1. Договору-2 визначено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного його виконання.

          За фактом наданих за Договором-1 та Договором-2 послуг, позивачем складені наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

          - акт № ОУ-0000276 від 30.09.2017 року на суму 15920,63 грн. (а.с. 15);

          - акт № ОУ-0000277 від 30.09.2017 року на суму 17926,75 грн. (а.с. 16);

          - акт № ОУ-0000280 від 06.10.2017 року на суму 84444,62 грн. (а.с. 17);

          - акт № ОУ-0000300 від 02.10.2017 року на суму 88626,74 грн. (а.с.18).

          Зазначені акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

          Разом з тим, за твердженням позивача, оплата за надані послуги, здійснена відповідачем лише частково, та на дату звернення із даним позовом до суду складає 96918,74 грн.

          Невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором-1 та Договором-2 стали підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення із відповідача заборгованості за названими договорами.

          Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          За своєю правовою природою, укладені між позивачем та відповідачем договори є договорами про надання послуг, правовідносини за яким врегульовані главою 63 ЦК України.

          Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

          Приписами ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

          Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

          Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          За змістом ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

          Оцінивши в сукупності докази, суд зазначає про доведення позивачем факту надання за Договором-1 та Договором-2 послуг, що власне підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Натомість, відповідач зобов'язання із оплати вартості, наданих позивачем за Договором-1 та Договором-2 послуг, належним чином не виконав. Факт отримання послуг, наявності заборгованості у визначених у позовній заяві розмірах, відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 96918,74 грн. за надані позивачем послуги, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача на його користь 322,62 грн. пені, 7191,32 грн. – інфляційних втрат та 1935,70 грн. – 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 5.2. Договору-1 сторони передбачили, що у разі прострочення оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості на день нарахування пені, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до ст. 343 ГК України.

Договором-2 не визначено умови та порядок нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання за договором.

Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 0,5 % від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 08.10.2017 р. по 07.06.2018 р., суд визнає її обґрунтованою, та такою, що підтверджується у заявленій сумі – 322,62 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, можуть бути покладені додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Порушення відповідачем умов, укладених із позивачем договорів, щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги підтверджено матеріалами справи, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок сум 3 % річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, беручи до уваги, відсутність заперечень відповідача, щодо нарахованих сум, суд задовольняє ці вимоги у заявлених сумах, а саме: інфляційних втрат у розмірі 7191,32 грн. та 3 % річних у розмірі 1935,70 грн.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачується судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на день звернення позивача до суду із позовом складав 1762,00 грн.

Отже, оскільки ціна позову складає 106368,38 грн. (1,5 % = 1595,50 грн.), позивач, за подання даного позову, мав сплатити 1762,00 грн. Разом з тим, при поданні позовної заяви ним сплачено 2627,29 грн., тобто на 865,29 грн. більше, за розмір судового збору, встановлений Законом України «Про судовий збір».

Таким чином, відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Суд роз'яснює, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір, внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Флагман» (місцезнаходження: 74410, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, с. Ушкалка, вул. Набережна, 121, ідентифікаційний код юридичної особи: 39322527) на користь Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 32025623) заборгованість за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та надання послуг № 65 від 07.09.02017 року та договором про надання послуг по виготовленню бетону № 63 від 07.09.2017 року, яка складається із: 96918,74 грн. – основного боргу, 322,62 грн. – пені, 7191,32 грн. – інфляційних втрат, 1935,70 грн. – 3 % річних

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Флагман» (місцезнаходження: 74410, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, с. Ушкалка, вул. Набережна, 121, ідентифікаційний код юридичної особи: 39322527) на користь Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 32025623) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне судове рішення складено та підписано 22.02.2019 року.

Суддя                                                                                          Т.А. Остапенко