Рішення

від 19.02.2019 по справі 913/567/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

19 лютого 2019 року Справа № 913/567/18

Провадження №1/913/567/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області

про стягнення 260019 грн. 90 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Бикова К.А.

В засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, адвокат за довіреністю від 19.11.2018 № 14-215;

від відповідача - представник не викликався;

Суть спору: про стягнення 12679 грн. 42 коп . 3% річних, 158417 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань та 88923 грн. 16 коп . пені за договором купівлі-продажу природного газу від 20.11.2013 № 1017/14-БО-20.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається судом за правилами загального позовного провадження, вислухавши представника позивача, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем) та ОСОБА_1 підприємством «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області (відповідачем) 20.11.2013 було укладено договір № 1017/14-БО-20 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами №№ 1-6, за умовами яких продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Строк дії договору в частині реалізації газу сторонами визначено до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов вказаного договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі: від 31.01.2014 на суму 130202 грн. 47 коп., від 28.02.2014 на суму 116755 грн. 94 коп., від 31.03.2014 на суму 68395 грн. 21 коп., від 31.10.2014 на суму 51329 грн. 80 коп., від 30.11.2014 на суму 194372 грн. 12 коп., від 31.12.2014 на суму 238414 грн. 90 коп., а усього на суму 799470 грн. 44 коп.

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно на порушення п. 6.1. договору, за яким остаточна оплата за газ мала здійснюватися до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, позивачем нараховані вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% в сумі 12679 грн. 42 коп. та 158417 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань.

Також у зв'язку з порушенням споживачем строків оплати газу, передбачених договором, позивач нарахував пеню у розмірі 88923 грн. 16 коп. у відповідності до п. 7.2 договору, яким передбачено, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язан сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, який судом продовжувався, втім, на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість позову та його неповне задоволення з огляду на наступне.

Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 № 85-VIII.

Зокрема, ч. 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також законодавцем передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, предмет спору складають вимоги у вигляді 12679 грн. 42 коп. 3% річних, 158417 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань та 88923 грн. 16 коп. пені, оскільки відповідач повністю розрахувався за природний газ, придбаний ним за договором від 20.11.2013 № 1017/14-БО-20.

Втім, оскільки Комунальне підприємство «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради сплатило вартість газу на загальну суму 799470 грн. 44 коп. несвоєчасно, позивач скористався ст. 625 ЦК України, якою передбачено - якщо боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також п. 7.2 укладеного договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за невиконання строків оплати газу.

При розгляді спору суд дійшов до висновку, що позивач при нарахуванні пені у сумі 88923 грн. 16 коп. не врахував приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 № 85-VІІІ.

Статтею 2 цього Закону встановлено мораторій на час, визначений у ст. 1 цього Закону (до 31.12.2020), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Втім, Законом № 2246-VIII від 07.12.2017 дію ст. 1 зупинено до завершення антитерористичної операції.

Як свідчить доданий до позову розрахунок позовних вимог загальний період нарахування пені за всіма періодами визначається з 15.02.2014 по 07.06.2015.

Комунальне підприємство «Біловодськтепло» є виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є смт. Біловодськ Луганської області.

Згідно з п. 1.2 укладеного договору газ, що продається, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії .

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у смт. Біловодськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затв. розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р.

Відповідно до п. 6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, він є постачальником енергоресурсу.

Відповідну правову позицію щодо статусу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» висловив Верховний Суд при розгляді подібної справи № 913/66/18 у постанові від 18.01.2019.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, наведені вище положення Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1017/14-БО-20 від 20.11.2013, починаючи з 07.02.2015 (день набрання чинності цього Закону).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на цей час триває, тому судом зроблено уточнений розрахунок пені по зобоввЂ�язаннях жовтня-грудня 2014 року, а саме:

- 51329,80 (борг за газ, проданий у жовтні 2014 року), період прострочення з 15.11.2014 по 06.02.2015 (3268,23 + 54,84 = 3323,07);

- 194372,12 (борг за газ, проданий у листопаді 2014 року), період прострочення з 16.12.2014 по 06.02.2015 (7753,58 + 207,68 = 7961,26);

- 238414,90 (борг за газ, проданий у грудні 2014 року), період прострочення з 15.01.2015 по 06.02.2015 (4023,66 + 254,74 = 4278,40).

Усього пеня складає 11625,48 грн. (за зобоввЂ�язанням січня 2014 року) + 11739,57 грн. (за зобоввЂ�язанням лютого 2014 року) + 7527,22 грн. (за зобоввЂ�язанням березня 2014 року) + 3323,07 грн. (за зобоввЂ�язанням жовтня 2014 року) + 7961,26 грн. (за зобоввЂ�язанням листопада 2014 року) + 4278,40 грн. (за зобоввЂ�язанням грудня 2014 року) = 46455 грн. 00 коп ., яка підлягає до стягнення з відповідача.

У відповідності до розрахунку позивача 3% річних є цілком обґрунтованими, які також підлягають до стягнення у сумі 12679 грн. 42 коп . на користь позивача.

Інфляційні нарахування, заявлені позивачем до стягнення у сумі 158417 грн. 32 коп., задовольняються судом частково на суму 1499552 грн. 78 коп., виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку позивача вбачається, що в періоди, коли відбувалася часткова оплата боргу, кожен наступний період позивач визначає з нарахуванням наступного індексу інфляції на суму боргу з інфляційними нарахуваннями. Такий алгоритм розрахунку протирічить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції.

Судом зроблено наступний уточнений розрахунок інфляційних нарахувань на борг за газ, проданий у лютому 2014 року та оплачений частково, а саме: 24764,45 грн. + 3048,55 грн. (98340,47 х 103,1% (за січень 2015 року)) = 27813,00 грн.;

- інфляційні на борг за газ, проданий у листопаді 2014 року та оплачений частково: 6025,54 грн. + 9312,94 грн. ( 175715,97 х 105,3% (за лютий 2015 року)) = 15338,48 грн.

- інфляційні на борг за газ, проданий у грудні 2014 року та оплачений частково: 12635,99 грн. + 22120,19 грн. (204816,55 х 110,8% (за березень 2015 року)) + 20452,94 грн. (146092,45 х 114% (за квітень 2015 року)) + 2578,37 грн. (117198,79 х 102,2% (за травень 2015 року)) = 57787,49 грн.

Усього інфляційні нарахування складають 149552 грн. 78 коп . (31088,54 грн. (за зобоввЂ�язанням січня 2014 року) + 27813,00 грн. (за зобоввЂ�язанням лютого 2014 року) + 14346,42 грн. (за зобоввЂ�язанням березня 2014 року) + 3178,85 грн. (за зобоввЂ�язанням жовтня 2014 року) + 15338,48 грн. (за зобоввЂ�язанням листопада 2014 року) + 57787,49 грн. (за зобоввЂ�язанням грудня 2014 року)).

З урахуванням викладеного вище, суд задовольняє позов частково та до стягнення підлягають 12679 грн. 42 коп. 3% річних, 149552 грн. 78 коп. інфляційних нарахувань та 46455грн. 00 коп. пені.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю з підстав, вказаний вище.

Витрати по судовому збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 178, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області, вул. Центральна, б. 103, ідент. код 34895168 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідент. код 20077720 - 12679 грн. 42 коп. 3% річних, 149552 грн. 78 коп. інфляційних нарахувань, 46455 грн. 00 коп. пені та 3130 грн. 31 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 22.02.2019 .

Суддя Н.М.Зюбанова