Постанова

від 17.10.2019 по справі 913/567/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р. Справа № 913/567/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№957Л/1-43) на рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2019 (суддя Зюбанова Н.М., повний текст рішення складено 22.02.2019) по справі №913/567/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ,

до Комунального підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області, смт. Біловодськ, Луганська обл.,

про стягнення 260 019,90 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області (далі - КП «Біловодськтепло» БСР Луганської області) про стягнення 260 019,90 грн., а саме: стягнення 12 679,42 грн. 3% річних, 158 417,32 грн. інфляційних нарахувань та 88 923,16 грн. пені за договором купівлі-продажу природного газу № 1017/14-БО-20 від 20.11.2013.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.02.2019 у справі №913/567/18 позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Біловодськтепло» БСР Луганської області на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 12 679,42 грн. 3% річних, 149 552,78 грн. інфляційних нарахувань, 46 455,00 грн. пені та 3130,31 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 42 458,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 864,54 грн. не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2019 у справі №913/567/18 в цій частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 42 458,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 864,54 грн. задовольнити. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 881,50 грн. просить покласти на відповідача.

Апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз» мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні інфляційних у розмірі 8864,54 грн. дійшов невірного висновку про порядок нарахування інфляційних втрат, а також відмовляючи у задоволенні пені, неправомірно застосував приписи 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019 для розгляду справи №913/567/18 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 поновлено ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2019 у справі №913/567/18. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 23.04.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2019 у справі №913/567/18 до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №905/600/18. Зобов`язано сторін надати суду відомості про результати перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №905/600/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2019 у справі №913/567/18. Запропоновано учасникам справи надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції у справі з урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/600/18. Розгляд справи призначено на 01.10.2019 о 12:30 год.

Ухвалою суду від 01.10.2019 розгляд справи відкладено на 17.10.2019 на 11:30 год.

Сторони вимоги ухвали суду від 17.09.2019 не виконали, письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції у справі з урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/600/18 не надали, своїми процесуальними правами щодо участі у справі не скористались, уповноважених представників в судове засідання 17.10.2019 не направили.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем) та Комунальним підприємством «Біловодськтепло» Біловодської селищної ради Луганської області (відповідачем) 20.11.2013 було укладено договір № 1017/14-БО-20 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами №№ 1-6, за умовами яких продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Строк дії договору в частині реалізації газу сторонами визначено до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов вказаного договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі: від 31.01.2014 на суму 130202 грн. 47 коп., від 28.02.2014 на суму 116755 грн. 94 коп., від 31.03.2014 на суму 68395 грн. 21 коп., від 31.10.2014 на суму 51329 грн. 80 коп., від 30.11.2014 на суму 194372 грн. 12 коп., від 31.12.2014 на суму 238414 грн. 90 коп., а усього на суму 799470 грн. 44 коп.

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно на порушення п. 6.1. договору, за яким остаточна оплата за газ мала здійснюватися до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, позивачем нараховані вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% в сумі 12679 грн. 42 коп. та 158417 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань.

Також у зв`язку з порушенням споживачем строків оплати газу, передбачених договором, позивач нарахував пеню у розмірі 88923 грн. 16 коп. у відповідності до п. 7.2 договору, яким передбачено, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» , з посиланням на умови договору та на ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України та 216, 230, 231 ГК України зазначило, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, що є підставою для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на всю суму заборгованості за поставлений у спірний період природний газ.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог щодо стягнення суми 3% річних та частково пені та інфляційних втрат.

Відмовляючи в частині стягнення 42458,16 грн. суд зазначив, що позивач при нарахуванні пені не врахував приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси»

Відмовляючи в частині стягнення 8864,54 грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що позивачем здійснено подвійне нарахування інфляційних втрат.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається із тексту та прохальної частини апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 42458,16 грн. та 8864,54 грн. інфляційних втрат. В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Оскаржуючи зазначене рішення, позивач оспорює правомірність висновку суду першої інстанції саме щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені, нарахованої на заборгованість за поставлений позивачем природний газ за Договором за період з 07.02.2015 по 07.06.2015 в сумі 42458,16 грн., оскільки вважає, що суд неправомірно застосував положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Також вважає неправомірним висновок суду щодо відмови у стягнення 8864,54 грн. інфляційних втрат у зв`язку з невірним порядком нарахування.

Наведене позивач вважає підставою для скасування рішення суду. В іншій частині рішення господарського суду не оскаржується, обставини справи, що встановлені судом, сторонами не заперечуються.

Колегія суддів вважає доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту позивача (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів основним видом діяльності Відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанцій дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, на період проведення антитерористичної операції (з 07.02.2015р.) мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 42458,16 грн., за період з 17.02.2015 по 07.06.2015, тобто у період дії мораторію, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Що стосується інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №905/600/18 щодо визначення правової позиції Верховного Суду стосовно порядку нарахування інфляційних втрат.

Розглянувши справу №905/600/18 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

До того ж, суд першої інстанції розглядаючи дану справу правомірно зазначив про те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011р. №386, інфляція це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених наказом Держстату України 01.07.2013 №190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014р. №371 та від 05.11.2015р. №315) (далі Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

Судом першої інстанції зроблено наступний уточнений розрахунок інфляційних нарахувань на борг за газ, проданий у лютому 2014 року та оплачений частково, а саме: 24764,45 грн. + 3048,55 грн. (98340,47 х 103,1% (за січень 2015 року)) = 27813,00 грн.;

- інфляційні на борг за газ, проданий у листопаді 2014 року та оплачений частково: 6025,54 грн. + 9312,94 грн. ( 175715,97 х 105,3% (за лютий 2015 року)) = 15338,48 грн.

- інфляційні на борг за газ, проданий у грудні 2014 року та оплачений частково: 12635,99 грн. + 22120,19 грн. (204816,55 х 110,8% (за березень 2015 року)) + 20452,94 грн. (146092,45 х 114% (за квітень 2015 року)) + 2578,37 грн. (117198,79 х 102,2% (за травень 2015 року)) = 57787,49 грн.

Відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку, що всього інфляційні нарахування складають 149552 грн. 78 коп. (31088,54 грн. (за зобов`язанням січня 2014 року) + 27813,00 грн. (за зобов`язанням лютого 2014 року) + 14346,42 грн. (за зобов`язанням березня 2014 року) + 3178,85 грн. (за зобов`язанням жовтня 2014 року) + 15338,48 грн. (за зобов`язанням листопада 2014 року) + 57787,49 грн. (за зобов`язанням грудня 2014 року)).

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту у відповідній частині колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду господарського суду Луганської області від 19.02.2019 у справі №913/567/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 42458,16 грн. та в частині стягнення 8864,54 грн. інфляційних втрат підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2019 у справі №913/567/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17.10.2019

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов