Постанова

від 13.02.2019 по справі 924/504/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 924/504/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

за участю представників:

позивача -Копанчук О.Є.,

відповідача - Кравчук В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 (головуючий суддя Василишин А.Р., судді Мельник О.В., Бучинська Г.Б.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2017 (суддя Гладюк Ю.В.) у справі № 924/504/17

за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Воля"

до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про визнання поновленим договору оренди землі від 05.04.2007,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. 24.05.2017 Сільськогосподарський кооператив "Воля" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання поновленим договору оренди землі, укладеного 05.04.2007 між позивачем та Старосинявською РДА на умовах додаткової угоди, яка набирає чинності з 24.04.2017 в редакції позивача.

2. Позов обґрунтовано тим, що позивач як орендар земельної ділянки, який належним чином виконує обов'язки за договором від 05.04.2007, має право на поновлення цього договору на тих самих умовах (терміном на 10 років, орендна плата - 3 % від нормативної грошової оцінки землі) з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2017 позов задоволено частково. Визнано поновленим на 10 років договір оренди землі, укладений 05.04.2007 між позивачем та Старосинявською районною державною адміністрацією на умовах додаткової угоди у редакції позивача за виключенням пункту 8 додаткової угоди. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди, завчасно звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 27.02.2017 про поновлення договору, додавши до вказаного листа проект відповідної додаткової угоди. Проте, відповідач письмово не повідомив позивача про відмову у поновленні цього договору. Оскільки у позивача виникло право на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", позовні вимоги визнані судом обґрунтованими за виключенням пункту 8 додаткової угоди у редакції позивача згідно прохальної частини позову, оскільки позивач виклав цей пункт із зазначенням терміну дії договору 20 років.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції

4. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 14.12.2017 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2017 у справі №924/504/17, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. Судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень було невірно застосовано положення ст. 33 Закону України "Про оренди землі" та не враховано, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного (оспорюваного) переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 зазначеного Закону у зв'язку з недосягненням згоди з відповідачем в позасудовому порядку. При цьому, запропонована позивачем редакція додаткової угоди до договору оренди узгоджується саме з заявленою позивачем матеріально - правовою підставою позову та істотно змінює умови договору оренди. В свою чергу, часткове задоволення позовних вимог було здійснено на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренди землі" з посиланням на можливість внесення окремих змін до договору оренди.

7. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою встановлення та надання оцінки обставинам справи по суті заявлених позовних вимог щодо захисту переважного права позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренди землі".

8. Помилковими є висновки суду, що лист - повідомлення відповідача №31-22-0.6-5304/2-17 від 12.05.2017 не може підтверджувати заперечення у поновленні договору, як того вимагає ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренди землі".

9. Відповідач не укладав нового договору оренди землі на тих самих умовах з іншим орендарем, тому переважне право позивача не було порушено, відповідно обраний позивачем спосіб захисту не підлягав захисту судом.

10. Не можуть бути допустимими доказами на підтвердження належного виконання орендарем договірних відносин докази надані позивачем.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

11. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що доводи відповідача, покладені в основу касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. На думку позивача, оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до норм чинного законодавства України з врахуванням всіх фактичних обставин справи.

12. 08.01.2019 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача, які залишаються судом без розгляду з огляду на положення ст. 118 ГПК України.

13. 14.01.2019 на адресу суду надійшли пояснення позивача, до яких долучено додаткові докази.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем додаткові докази не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції з огляду на заборону приймати до розгляду нові докази, обумовлену приписами ч. 2 ст. 300 ГПК України. Письмові пояснення, в свою чергу, залишаються судом без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

14. 12.02.2018 на адресу Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про заміну Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області його правонаступником у цих правовідносинах - Старосинявською селищною радою Старосинявської об'єднаної територіальної громади Хмельницької області. Клопотання обґрунтовано тим, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 та керуючись частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області було прийнято наказ від 26.09.2018 №22-6558-СГ та підписано зі Старосинявською селищною радою Старосинявської об'єднаної територіальної громади Хмельницької області акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. В подальшому відбулася державна реєстрація права власності територіальної громади на передані земельні ділянки, зокрема й на ділянку, орендовану Сільськогосподарським кооперативом "Воля". Однак, доказів державної реєстрації права комунальної власності позивачем не надано.

15. Однак, в судовому засіданні 13.02.2019 представник позивача не підтримала клопотання про заміну учасника справи, внаслідок чого таке клопотання залишено судом без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16. 05.04.2007 між Позивачем та Старосинявською РДА укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого Старосинявська РДА надала, а Позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на землях Цимбалівської сільської ради. Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,55 га, сільськогосподарського призначення: рілля 2,55 га. Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. За умовами пункту 40 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

17. Судами встановлено, що договір зареєстрований у Старосинявському районному відділі регіональної філії ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.04.2007 за № 040776100009.

18. Актом передачі - прийому земельної ділянки, переданої в оренду від 24.04.2007 підтверджується, що власник землі Старосинявська райдержадміністрація передала, згідно договору оренди та плану земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту Цимбалівської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області площею 2,55 га, в тому числі рілля, а Позивач прийняв в користування строком на 10 років вищезазначену земельну ділянку.

19. Таким чином, земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 2,55 га передано в строкове платне користування строком на 10 років, тобто до 24.04.2017.

20. В подальшому між сторонами договору підписано угоду про внесення змін до Договору оренди, якою визначено розмір орендної плати 136 грн за 1 га та 29.05.2015 додаткову угоду про внесення змін до договору, якою обумовлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 2,5548 га, кадастровий номер 6824488000:03:012:0001; нормативно грошова оцінка землі дорівнює 99 712,67 грн, орендна плата вноситься позивачем у формі грошової оплати в розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, яка становить 2 991,38 грн на рік.

21. Дослідивши матеріали справи, господарські суди встановили, що позивач направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору, до якого додав проект додаткової угоди до договору від 28.02.2017, яку відповідач отримав 02.03.2017.

22. Листом від 12.05.2017 відповідач повідомив позивача про те, що він заперечує проти поновлення договору оренди, з огляду на запропонований позивачем строк та розмір орендної плати та вважає, що строк дії договору закінчився 24.04.2017.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції судом касаційної інстанції, згідно з положеннями ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

25. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця з дня закінчення строку договору заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору).

26. При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

27. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

28. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

29. Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17 від 29.11.2018 у справах №920/752/17, №920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, №920/746/17, №920/744/17, №920/748/17, № 920/749/17, від 16.01.2019 у справах №920/738/17, №920/743/17.

30. Таким чином, норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - воно може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

31. Судами встановлено, що позивач завчасно направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору, до якого додав проект додаткової угоди до договору від 28.02.2017, яку відповідач отримав 02.03.2017. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 05.04.2007 та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

32. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

33. Господарськими судами установлено, що Відповідач (як орендодавець) протягом місяця не повідомив про своє рішення, а також не надав протокол розбіжностей до проекту угоди про поновлення договору в зазначений законом термін.

34. Суди попередніх інстанцій також установили, що позивач продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою, сплачувати за користування нею орендну плату, та як вбачається з податкової довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів від 28.02.2017 №138/10/22-16-17, станом на 28 лютого 2017 року у Позивача відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів, платежів. Відсутність заборгованості Позивача по сплаті податків, зборів, станом на 1 червня 2017 та 12 червня 2017 вбачається також з довідок ДФС № 384/10/22-16-17 та № 385/10/22-16-17.

35 . Оскільки судами встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, це, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", про що позивачем було заявлено в ході розгляду спору. Наведеним вище спростовуються доводи відповідача, викладені в пунктах 7, 9 даної постанови.

36. Доводи касаційної скарги відповідача, викладені в п. 8 даної постанови колегією суддів відхиляються, як необгрунтовані, оскільки, як установлено судами, лист-повідомлення Відповідача №31-22-0.331-5304/2-17 від 12.05.2017 не може вважатись належним доказом повідомлення про заперечення у поновленні договору в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки із його змісту вбачається, що вказаний лист був надісланий Позивачу за наслідками розгляду його звернення, поданому в порядку, передбаченому частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та містить незгоду Відповідача із запропонованими Позивачем умовами та надісланий із порушенням встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку.

37. Заперечення відповідача про те, що запропонований позивачем проект додаткової угоди до договору оренди землі має істотні відмінності від договору, були перевірені судами попередніх інстанцій та враховані при прийнятті оскаржуваних судових рішень, згідно яких договір було поновлено на десять років, тобто на той самий строк, який було визначено сторонами при його укладенні, і на тих же умовах, що були передбачені договором. Щодо цих заперечень суд касаційної інстанції повторно вказує на те, що відповідач не виконав встановленого Законом обов'язку щодо розгляду запропонованих умов договору, заперечень проти такого продовження позивачу у встановлений строк не надав.

38. При цьому правильним є висновок судів про те, що за встановлених обставин справи твердження відповідача про необхідність внесення змін до договору у частині встановлення орендної плати у відповідному розмірі від нормативної грошової оцінки, може бути предметом окремого позову у разі відповідного звернення до суду, оскільки таких заперечень у встановлені строки відповідач не надав позивачу, у зв'язку з чим доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині, відхиляються.

39. Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарських судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановленого судами.

40. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Щодо розподілу судових витрат

42. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2017 у справі №924/504/17 - залишити без змін.

3. Поновити дію постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2017 у справі № 924/504/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.