Постанова

від 21.02.2019 по справі 807/1425/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №807/1425/15

адміністративне провадження №К/9901/19243/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіо-К на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Левицької Н.Г., суддів: Обрізка І.М., судді Сапіги В.П. від 05 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіо-К до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сіо-К (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області (далі - відповідач/Інспекції), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 червня 2015 року №262 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ СІО-К .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ суперечить пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки відповідна перевірка призначена за період та з питань, що були охоплені попередньою перевіркою, проведеною контролюючим органом.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області від 25 червня 2015 року №262 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ СІО-К в частині проведення такої перевірки за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що питання правильності формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Українсько-Ізраїльська фірма Он Лайн Дніпро за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року вже були охоплені попередньою перевіркою позивача, за результатами якої складений акт від 13 червня 2013 року №969/22-0/22101670, у зв'язку із чим наказ в частині призначення перевірки за відповідний період та з цих питань суперечить приписам пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки після прийняття оскаржуваного наказу контролюючим органом проведено перевірку, яка оформлена актом акт від 10 липня 2015 року №339/07-14-22-0/22101670, за висновком апеляційного суду правові наслідки цього наказу є вичерпаними й його скасування не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, адже права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для призначення та проведення перевірки, прийняття ним рішення за неправильного застосування положень абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки питання, що є предметом перевірки згідно оскаржуваного наказу, були охоплені під час попередньої перевірки платника податків (позивача), що унеможливлює проведення їх повторної перевірки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає про правомірність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки за умови допуску до проведення перевірки предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень під час її проведення.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою слідчого з ОВС першого відділу КР слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м.Києві Третяк В.Б. від 16 січня 2015 року призначено податкову перевірку ТОВ Сіо-К з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Українсько-Ізраїльська фірма Он Лайн Дніпро за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року.

Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято наказ від 25 червня 2015 року №262 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сіо-К з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Українсько-Ізраїльська фірма Он Лайн Дніпро за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року.

На підставі направлення від 26 червня 2015 року №184/22-0, виданого Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області, головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового та митного аудиту ДФС у Закарпатській області Мешко В.В., проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Сіо-К з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Українсько-Ізраїльська Фірма Он Лайн Дніпро за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року.

Копію наказу Інспекції від 25 червня 2015 року №262 вручено 26 червня 2015 року під розписку головному бухгалтеру ТОВ Сіо-К . Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ Сіо-К та головного бухгалтера, в журналі реєстрації перевірок ТОВ Сіо-К вчинено запис від 26 червня 2015 року №20.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 10 липня 2015 року №339/07-14-22-0/22101670 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року №0000432200, №0000422200.

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Натомість платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року (справа №804/1297/16).

Оскільки відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що оскаржуваний наказ Інспекції щодо призначення перевірки не є таким, що порушує права позивача.

Враховуючи зазначене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіо-К залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі №807/1425/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду