Рішення

від 21.02.2019 по справі 926/2208/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

21 лютого 2019 року Справа № 926/2208/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу №926/2208/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАНЖ (61145, м.Харків, вул. Клочівська, 111-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (58029, м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 71)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № ОФ-3006 від 30.06.2015 року в сумі 926803,46 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 адвокат (ордер ЧЦ 25464)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю МІРАНЖ 14.12.2018 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № ОФ-3006 від 30.06.2015 року в сумі 926803,46 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 30.06.2015 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № ОФ-3006, у відповідності до якого позивач взяв на себе зобов'язання продати відповідачу товарно-матеріальні цінності, а останній в свою чергу зобов'язався їх оплатити. Свою частину зобов'язання позивач виконав, поставив ТМЦ на загальну суму 930844,56 грн, які відповідач оплатив частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 926803,46 грн.

Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.12.2018 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.01.2019 року, зазначеною заявою запропоновано відповідач надати відзив на позов.

У зв'язку з нез'явленням представників сторін ухвалою суду від 14.01.2019 року підготовче засідання було відкладено на 05.02.2019 року та вдруге запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2019 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2019 року, представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його заява за вх.№727 від 21.02.2019 року, відзив на позов відповідач не надав, тим самим не скористався своїм правом на захист.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання 21.02.2019 року не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду ( ч.3 ст.177 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2019 року було закінчено з'ясування обставин справи та здійснено перехід до судових дебатів.

Під час судових дебатів представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

01.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю МІРАНЖ (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (Покупець) уклали договір купівлі-продажу № ОФ-3006 (далі - договір).

Продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), загальна вартість ТМЦ складає 930844,56 грн, з ПДВ 20%, перелік ТМЦ надається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору зобов'язання продавця по поставці ТМЦ вважаються виконаними, право власності на ТМЦ і ризики по його втраті (псуванню) переходять від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних.

У пункті 1.3 договору сторони визначили, що покупець сплачує продавцю вартість ТМЦ у розмірі, визначеному п.1.1 цього договору, протягом 90банківських днів з моменту підписання цього договору.

Розрахунок за придбані ТМЦ здійснюється у безготівковій формі на поточний рахунок продавця (п.1.4 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України та цим договором (п.1.6 договору).

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар, на загальну суму 930844,56 грн., що підтверджується видатковими накладними: №М-00000003 від 28.09.2015р. на суму 107650,80 грн., №М-0000003/1 від 28.09.2015р. на суму 173732,16 грн., №М-00000006 від 28.09.2015р. на суму 116058 грн., №М-00000007 від 28.09.2015р. на суму 128308,80 грн., №М-00000008 від 28.09.2015р. на суму 112586,40 грн., №М-00000009 від 28.09.2015р. на суму 94830 грн., №М-00000010 від 28.09.2015р. на суму 31893,60 грн., №М-00000011 від 28.09.2015р. на суму 67274,40 грн., №М-00000012 від 28.09.2015р. на суму 26956,80 грн., №М-00000013 від 28.09.2015р. на суму 53151,60 грн., №М-00000015 від 28.09.2015р. на суму 18402 грн.

Всі видаткові накладні підписані обома сторонами. Відповідно до накладних позивачем поставлено товар на загальну суму 930844,56 грн.

Відповідач частково здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 4041,10 грн, що підтверджено банківською випискою та актом звірки розрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками, наданого позивачем, у зв'язку з чим заборгованість останнього за договором становить 926803,46 грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Як визначено ч.ч.1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вище викладене судом встановлено, що позивач на виконання умов договору передав відповідачеві, а останній прийняв обумовлений договором товар на загальну суму 930844,56 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на час розгляду справи по суті поставлений позивачем товар залишається не оплаченим відповідачем у сумі 926803,46 грн, яка є сумою заборгованості відповідача за договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Встановлені обставини справи свідчать, що спірна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення останнім умов договору щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 926803,46 грн є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 194, 222, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАНЖ (61145, м.Харків, вул. Клочівська, 111-А, код 39523218) до Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (58029, м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 71, код 30150026) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № ОФ-3006 від 30.06.2015р. в сумі 926803,46 грн. задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (58029, м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 71, код 30150026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАНЖ (61145, м.Харків, вул. Клочівська, 111-А, код 39523218) 926803,46 грн. заборгованості та 13962,68 грн судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2019 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя С.М. Гушилик