Постанова

від 13.02.2019 по справі 557/1250/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 557/1250/16-ц

провадження № 61-28831св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С.Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області, у складі судді Чорноус Л. І., від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., від 05 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що він, перебуваючи в довірливих та дружніх стосунках зі своїм сином - ОСОБА_4, передав останньому у тимчасове користування автомобіль марки SEAT CORDOBA , реєстраційний номер НОМЕР_1, 1996 року виписку, який належить йому (позивачу) на праві власності. Даний автомобіль та технічний паспорт він передав сину у липні 2016 року, у зв'язку з тим, що тимчасово поїхав на заробітки до Республіки Польща. Після приїзду, у серпні місяці, він звернувся до свого сина з вимогою про повернення автомобіля, проте син відмовився його повертати. Оскільки належне заявнику майно вибуло з володіння не з його волі, він звернувся із заявою до відділу поліції, де йому було повідомлено, що дане питання не відноситься до компетенції органів Національної поліції України, оскільки не містить ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, і йому слід вирішувати цивільно-правовий спір у судовому порядку.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив суд витребувати у ОСОБА_4 належний йому на праві власності автомобіль марки SEAT CORDOBA , реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, який зареєстрований 15 серпня 2012 року на ім'я ОСОБА_3

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявник не довів суду факт вибуття спірного автомобіля з його володіння поза його волею, а також те, що спірний транспортний засіб дійсно перебуває у відповідача у користуванні до теперішнього часу, враховуючи, що на даний час автомобіль відчужено відповідачем третій особі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вибуття майна із володіння не має місця, оскільки позивач продовжує бути власником спірного автомобіля.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є необґрунтованим. Місцевим судом не було враховано, що право власності є непорушним. Оскарженим рішенням заявника фактично позбавлено права власності на спірний автомобіль.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль марки SEAT CORDOBA , реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 1996 року випуску, який зареєстрований 15 серпня 2012 року, що підтверджується довідкою територіального сервісного центру 5641 РСЦ МВС України у Рівненській області (а.с. 8).

Сторони визнають та не заперечують той факт, що у липні 2016 року ОСОБА_3 на період тимчасового перебування у РеспубліціПольща передав свій автомобіль ( SEAT CORDOBA , реєстраційний номер НОМЕР_1) у користування своєму сину ОСОБА_4

Допитані у суді першої інстанції свідки підтверджували, що належний позивачу автомобіль знаходиться у відповідача.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 повернувся до України та звернувся до сина із вимогою про повернення належного йому автомобіля, однак отримав відмову.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Крім того, відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

За змістом положень статей 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки належний позивачу автомобіль марки SEAT CORDOBA , реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 1996 року випуску, не перебуває у користуванні ОСОБА_4, і цей автомобіль відчужено відповідачем іншій особі.

Згідно частини третьої статі 10 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, факт відсутності у ОСОБА_4 спірного автомобіля і факт його відчуження третій особі зібраними у справі матеріалами не підтверджено, оскільки згідно наявних у органів МВС України баз даних власником спірного автомобіля є позивач, а відповідачем, який визнавав факт перебування спірного автомобіля у його користуванні, не надано суду доказів на підтвердження факту продажу автомобіля на користь третьої особи.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Встановивши, що позивач продовжує бути власником спірного автомобіля, а його право порушено тим, що він позбавлений можливості користуватись цим автомобілем, місцевий суд не оцінив поведінку відповідача на предмет добросовісності та правомірності, а лише зазначив про те, що спірний автомобіль не вибув із володіння позивача поза його волею, у зв'язку з чим вказав на безпідставність заявлених позовних вимог.

Однак, суд залишив поза увагою, що автомобіль SEAT CORDOBA , реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 1996 року випуску, після пред'явлення власником вимоги про його повернення перебував у володінні відповідача без відповідної правової підстави.

Докази на підтвердження того, що відповідач був наділений повноваженнями на продаж спірного автомобіля третій особі у матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд не звернув уваги на те, що відповідач фактично не має наміру повертати батькові автомобіль, стверджуючи, що він вибув із володіння власника з його волі.

За таких обставин, вважати заявлені позивачем вимоги про витребування автомобіля у відповідача безпідставними підстав немає.

Суд апеляційної інстанції не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам сторін, аргументам апеляційної скарги та формально погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а тому висновок апеляційного суду про те, що місцевий суд правильно вирішив спір, є таким, що не відповідає змісту статей 317, 319, 387 ЦК України.

У відповідності до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, однак неправильно застосували вищенаведені норми права, судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

Витребувати у ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає АДРЕСА_2) автомобіль марки SEAT CORDOBA , реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, який зареєстрований 15 серпня 2012 року на ім'я ОСОБА_3.

Стягнути із ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає АДРЕСА_2) судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 20 коп., судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) грн 32 коп. та 661 (шістсот шістдесят одна) грн 44 коп. судового збору за подачу касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк