Постанова

від 21.02.2019 по справі 808/341/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №808/341/18

адміністративне провадження №К/9901/65184/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішенняЗапорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (суддя: М.С. Лазаренко) та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (колегія суддів у складі: І.В. Юрко, С.В. Чабаненко, С.Ю. Чумак) у справі №808/341/18 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод доГоловного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод (далі - ТОВ Мелітопольський олійноекстракційний завод ) звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 10 січня 2018 року №0001331201 та №0001301201.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки перевіряючих щодо господарських операцій позивача з ТОВ Агро-Астраханка викладені в акті перевірки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства виключно на припущеннях щодо законності та реальності здійснених платником податків операцій. Відзначає, що Податковий кодекс України не ставить у залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Посилається також на те, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом підтверджені первинними документами, які було надано у повному обсязі до податкового органу. З огляду на таке, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 10 січня 2018 року №0001331201 та №0001301201.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно, а також вказує на нереальність здійснення господарської операції, посилаючись на інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС Податковий блок , Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних та інших баз даних Державної фіскальної служби щодо ТОВ АГРО-АСТРАХАНКА .

В письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 27 листопада 2017 року по 08 грудня 2017 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Мелітопольський олійноекстраційний завод з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20 жовтня 2017 року № 9218327782), за результатами якої складено акт №721/08-01-56-01/39376884 від 15 грудня 2017 року, яким встановлено порушення ТОВ Мелітопольський олійноекстракційний завод п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п. б п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.19) за вересень 2017 року на суму податку на додану вартість у розмірі 168199,00 грн.; від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за вересень 2017 року на суму податку на додану вартість у розмірі 168199,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом 10 січня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001331201, яким позивачу зменшено від'ємне значення на суму 168199,00 грн.;

№0001301201, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування в розмірі 168199,00 грн. та визначення штрафних санкцій у розмірі 42049,75 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з TOB АГРО-АСТРАХАНКА на підставі договору постачання №01М/ООО-006 від 19 серпня 2017 року, відповідно до якого постачальник передає у власність покупця насіння соняшника (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, квитанціями, платіжними дорученнями, податковими накладними, які зареєстровані у встановленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями та витягами з Єдиного реєстру податкових накладних

При укладенні договору сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до підпункту14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та/або порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на інформації з баз даних податкової інспекції контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду