Ухвала

від 20.02.2019 по справі 757/6520/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6520/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12015100000000310 від 01.04.2015 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

11.02.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12015100000000310 від 01.04.2015 про арешт майна ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр».

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

20 лютого 2019 року, до початку розгляду клопотання, стороною кримінального провадження, прокурором було подане клопотання про розгляд клопотання у його відсутність, також, прокурором у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100000000310 від 01.04.2015тза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється військовою прокуратурою Київського гарнізону.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що службові особи державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» (далі ДП «КАРЗ»), зловживаючи своїм службовим становищем, в період часу з 2011 по 2013 роки вчинили розтрату (танкових) двигунів В462С1 у кількості 12 штук, які були придбанні на ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр», загальною вартістю 636 599 грн., тобто в особливо великих розмірах.

Відповідно до повідомлення ГУ МВС України у м. Києві, вказана подія стала можлива у зв`язку із розтратою коштів посадовими особами ДП «КАРЗ» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час закупівлі двигунів В462С1 у кількості 12 штук на загальну суму 636 599 грн у ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр».

Договори купівлі - продажу, акти прийому передачі за вказаними договорами, бухгалтерська документація перебувають у володінні ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр» (Код за ЄДРПОУ 24394713, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Першотравнева, б. 51 А).

Допитаний як свідок інженер відділу матеріально-технічного забезпечення ДП «КАРЗ» ОСОБА_6 , який працював у період з 1995 - 2013 роки, показав, що у 2011 році директором вказаного державного підприємства на нього видано довіреності № 990681 від 10.06.11, № 990691 від 01.07.11 №990701 від 22.07.11, №990751 від 28.11.11, №990763 від 10.01.12 на отримання двигунів з ТОВ «Кременчуцький регіональний центр».

Крім того, ОСОБА_6 зазначив, що танкові двигуни (В462С1) у кількості 12 штук від ТОВ «Кременчуцький регіональний центр» він не отримував та відповідно по обліку складу матеріалів, не оприбутковував. Більш того, з показів указаного свідка вбачається, що ДП «КАРЗ» у період з 2011 по 2013 роки не вів господарських відносин з ТОВ «Кременчуцький регіональний центр» взагалі.

Одночасно встановлено, що з повідомлення Державного концерну «Укроборонпром» про вчинення кримінального правопорушення від 29.04.2015 № ІЮР-3.01-4463 слідує, що службові особи суб`єкта господарської діяльності - ДП «КАРЗ», маючи намір довести вказане підприємство до банкрутства, протягом 2005-2011 року у м. Киві, умисно, з корисливих мотивів та іншої особистої заінтересованості створили штучну кредиторську заборгованість перед підконтрольними комерційними структурами, а саме ТОВ «Тандем сервіс», ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр», ТОВ «Компанія «ITEM» та ТОВ «Укршляхтехнології», що призвело до стійкої фінансової неспроможності ДП «КАРЗ» та у подальшому може призвести до завдання великої матеріальної шкоди державі.

Так, 10.03.2006 року між ДП «КАРЗ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ITEM» (далі - ТОВ «Компанія «ITEM») (код ЄДРПОУ 33383016) було укладено договір № 25/03, згідно із яким ТОВ «Компанія «ITEM» мало виконати роботи по розбірці, мийці та дефектовці деталей ДП «КАРЗ». Крім того, службові особи ДП «КАРЗ» та ТОВ «Компанія «ITEM» підписали ряд актів приймання робіт, згідно договору № 25/03 від 10.03.2006, а саме: акт приймання робіт № 1 від 21.08.2006 на суму 1 683 122,03 грн., акт приймання робіт № 2 від 11.12.2006 на суму 1 183 856,32 грн., акт приймання робіт № 3 від 31.01.2007 на суму 1 304 955,25 грн., акт приймання робіт № 4 від 16.04.2007 на суму 1 546 725,29 грн.

Так, згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 06.12.2007 року у справі № 16/401 було прийнято рішення про стягнення з ДП «КАРЗ» на користь ТОВ «Компанія «ITEM» коштів в сумі 5 718 658 грн., згідно договору № 25/03 від 10.03.2006 року, а згідно рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2014 року ДП «КАРЗ» визнано банкрутом.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що 18 серпня 2008 року на ДП «КАРЗ» сталася пожежа, під час якої було знищено договір № 25/03, згідно із яким ТОВ «Компанія «ITEM» мало виконати роботи по розбірці, мийці та дефектовці деталей ДП «КАРЗ», а також акти приймання робіт, згідно договору № 25/03 від 10.03.2006, а саме: акт приймання робіт № 1 від 21.08.2006 на суму 1 683 122,03 грн. акт приймання робіт № 2 від 11.12.2006 на суму 1 183 856,32 грн., акт приймання робіт № 3 від 31.01.2007 на суму 1 304 955,25 грн., акт приймання робіт № 4 від 16.04.2007 на суму 1 546 725,29 грн.

Відповідно до повідомлення про зміну банківських реквізитів кредитора від 08.01.2019 № 0801/1-19 ТОВ «Компанія «ІТЕМ» користується банківським рахунком № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Кредобанк», (ЄДРПОУ 09807862, МФО 325365), ТОВ «Укршляхтехнології» користується банківським рахунком № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ «Кредобанк», (ЄДРПОУ 09807862, МФО 325365), від 08.01.2019 № 0801/3-19 ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр» користується банківським рахунком № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ КБ «Приватбанк», (ЄДРПОУ 14360570, МФО 331401), від 21.01.2019 № 2101/2-19 ТОВ «Тандем сервіс» користується банківським рахунком № НОМЕР_4 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», (ЄДРПОУ 14360570, МФО 331401).

Прокурор вказує, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у зв`язку із наявними підставами вважати, що банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», (ЄДРПОУ 14360570, МФО 331401), власником якого є ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр» містить відомості, щодо обставин, які досліджуються в ході кримінального провадження, та можуть бути використані, як доказ у суді необхідно накласти арешт на зазначене майно.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: забезпечення речових доказів.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, слідчим суддею встановлено, що 07.02.2019 постановою начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 вказане майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

Прокурором доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя вивчивши клопотання сторони кримінального провадження, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, оскільки прокурором в клопотанні не доведено необхідність надання банківською установою інформації органу досудового слідства про розмір вкладів (грошових коштів), на які накладено арешт у ході виконання рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 у кримінальномупровадженні №12015100000000310від 01.04.2015про арештмайна задовольнити частково.

Накласти арешт на майно ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр» а саме: на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», (ЄДРПОУ 14360570, МФО 331401) та гроші у будь - якій валюті, які розміщені на вказаному банківському рахунку за винятком видаткових операцій по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати працівникам.

В решті вимог клопотання відмовити.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1