Постанова

від 12.02.2019 по справі 199/1908/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2599/19 Справа № 199/1908/18 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

п о с т а н о в и л а:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.1-3/.

Позов обґрунтовувала тим, що спільне життя з відповідачем у неї не склалося, дитина знаходиться на її утриманні, свої батьківські обов'язки щодо утримання своєї дитини відповідач не виконує, дитина знаходиться на утримання матері. На підставі ст. 180-183 СК України просила стягнути з відповідача на свою користь на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 26.03.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В апеляційній скаргі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання доньки у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає необхідним скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що відповідач є працездатним та працює у Селянському фермерському господарстві Климчук на посаді головного агронома, в його власності знаходиться земельна ділянка, тому він має реальну можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів доходу.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення - змінити в частині розміру стягнення аліментів

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався розміром отримуваної відповідачем щомісячної заробітної плати.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що згідно з пунктами 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення.

Судом встановлено, що 14 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого сторони мають спільну дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя у подружжя не склалося, сторони разом не проживають, дитина знаходиться на утриманні матері, свої батьківські обов'язки щодо утримання дитини відповідач не виконує.

Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття.

За правилами, передбаченими ст. ст. 180 - 184, 192 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції не врахував усі особливості, передбачені законодавством для визначення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Так, ч.2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Встановлюючи розмір аліментів 1/4 частини усіх доходів відповідача, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 77/ та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3/а.с. 76/.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2017 року визначено місце проживання дітей разом з відповідачем, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) на кожного /а.с. 85-88/.

З наданих до суду апеляційного суду відомостей убачається, що ОСОБА_7 рішення суду не виконує, а тому станом на 31 жовтня 2018 року має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 49 059,33 грн. /а.с. 104-107/.

Отже, враховуючи той факт, що відповідач утримує двох малолітніх дітей від іншого шлюбу самостійно, є обґрунтованим та справедливим зменшення розміру стягуваних аліментів на користь позивачки до 1/8 частини.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру стягнення аліментів з 1/4 частини до 1/8 частини.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року змінити в частині розміру стягнення аліментів з 1/4 частини до 1/8 частини.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

М.О.Макаров