Постанова

від 22.02.2019 по справі 750/10134/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 лютого 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/10134/18

Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/249/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2018 року, ухвалене в складі судді Коверзнева В.О. у справі за позовом у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежність 12 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

дата складання повного тексту: 29 листопада 2018 року, м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В :

В вересня 2018 року ОСББ Незалежність 12 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та, в подальшому зменшивши позовні вимоги, просило стягнути з відповідача основну суму боргу станом на 01 жовтня 2018 року в розмірі 4832 грн. 41 коп., без інфляційного збільшення суми боргу та без нарахування 3% річних від простроченої суми боргу та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 з 25 вересня 2014 року є власником нежитлового приміщення, магазину непродовольчих товарів №2 на першому поверсі будинку: АДРЕСА_1, загальною площею 99,1 кв.м. Рішенням Установчих зборів ОСББ визначено порядок сплати, перелік і розміри внесків і платежів співвласників. Витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в ОСББ. Відповідач є співвласником будинку та членом ОСББ, однак не сплачу внески та платежі на утримання будинку і прибудинкової території у зв'язку з чим за період з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року утворився борг.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2018 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати за утримання будинку та прибудинкової території, що виникла за період з 01 серпня 2017 року по 30 вересня 2018 року включно, в сумі 4832 грн 41 коп. і 4262 грн у відшкодування судових витрат, а всього 9094 грн 41 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення правил юрисдикції при відкритті провадження у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у цивільній справі №750/10134/18, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП та є платником єдиного податку. Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку місцем провадження господарської діяльності є АДРЕСА_1. Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому на праві власності належить магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_1. Для обслуговування цього магазину відповідачем були укладені договори про надання послуг з вивезення та знешкодження побутових відходів з КП АТП-2528 та договір на спостереження та спрацювання установок пожежної сигналізації з ПП Рутіл . На думку ОСОБА_2 спір виник щодо господарських правовідносин між юридичною особою ОСББ Незалежність 12 та ФОП ОСОБА_2 щодо оплати житлово-комунальних послуг за приміщення магазину, тобто цей спір не є цивільно-правовим і не може розглядатись в порядку цивільного судочинства та має ознаки господарських правовідносин. Також звертає увагу, що даний спір зачіпає інтереси інших юридичних осіб, з якими ним укладено відповідні господарські договори.

ОСОБА_2 звертає увагу, що намагання позивача стягнути з нього кошти за вже сплачені послуги суперечать ч.1 ст.19 Конституції України, оскільки жодним законом не передбачено зобов'язання сплачувати двічі за отримані послуги.

Крім того, відповідач звертає увагу, що ним не підписано Договір відносин власників нежитлових приміщень та управителя, оскільки вважає, що має бути підписаний господарський договір та має бути виключено оплату послуг, за які він вже сплачує іншим юридичним особам відповідно вимог чинного законодавства.

У наданий судом строк представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, а також стягнути з відповідача на користь ОСББ Незалежність 12 судові витрати у розмірі 2500 грн., як витрати на правову допомогу. Представник ОСББ Незалежність 12 звертає увагу, що правовідносини, які є предметом даного спору, виникли між фізичною особою - власником нежитлового приміщення, що розташоване у багатоквартирного будинку, та ОСББ з приводу несплати внесків на утримання такого будинку та прибудинкової території та жодним чином не пов'язані з провадженням підприємницької діяльності відповідача як ФОП у вказаному будинку та посилається на правову позицію з даного приводу Верховного Суду від 27 червня 2018 року. Також представник не погоджується з твердженням відповідача про стягнення з нього суми коштів за вже сплачені ним послуги, оскільки сплата ним обов'язкових платежів з утримання будинку та прибудинкової території має вирішуватись відповідачем відповідно до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Статуту об'єднання на Загальних зборах, шляхом винесення на обговорення відповідних питань. Укладені договори ФОП ОСОБА_2 з КП АТП-2528 та ПП Рутіл не мають в даному випадку відношення до вказаних правовідносин та не зачіпають інтереси інших юридичних осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСББ Незалежність 12 суд першої інстанції виходив з того, що позов є таким, що ґрунтується на законі, в порушення вимог закону, а також вимог статусу позивача та його рішень, якими затверджено розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території відповідач не здійснює оплату за утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого за період з 01 серпня 2017 року по 30 вересня 2018 року включно виникла заборгованість у сумі 4832 грн. 41 коп.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ Незалежність 12 зареєстровано, як юридична особа (а.с.6).

Протоколом №1 установчих зборів ОСББ від 08 серпня 2017 року обрано голову установчих зборів та секретаря, створено ОСББ, затверджено найменування, затверджено статут, членів та голову правління, прийнято будинок на баланс об'єднання, покладено обов'язки по проведенню заходів з реєстрації об'єднання на голову установчих зборів, затверджено поточний розмір внесків співвласників (а.с.7-12).

Протоколом №1 загальних зборів ОСББ від 08 червня 2018 року затверджено з 01 червня 2018 року розмір внесків на управління/утримання будинку та прибудинкової території, для нежитлової площі 4 грн. 40 коп. за кв.м.

Згідно Статуту ОСББ Незалежність 12 , затвердженого рішенням установчих зборів, співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (а.с.15-21).

З рішення №744/25-01-12-02-19 від 21 серпня 2017 року вбачається, що ОСББ є неприбутковою організацією (а.с.23).

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення площею 99,1 кв.м., магазин непродовольчих товарів №2 на першому поверсі: АДРЕСА_1 (а.с.28, 85).

Правління ОСББ неодноразово попереджало ОСОБА_2 про наявність заборгованості та необхідність її сплати (а.с.25, 26, 27).

З розрахунку заборгованості за період з 01 серпня 2017 року по 30 вересня 2018 року ОСОБА_2 заборгував ОСББ Незалежність 12 4832 грн. 41 коп. (а.с.46).

Відповідно до ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Частина 3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно ч.5 ст.4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.12 даного Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.

Частинами 1 та 6 ст.13 цього Закону визначено, що якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Відповідно до статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласники зобов'язані: виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Частиною 3 статті 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відмова від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку встановлено, що частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 надано апеляційному суду копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП (а.с.83), копію витягу з реєстру платників єдиного податку (а.с.84).

Крім того відповідач надав копію Договору про надання послуг з вивезення та знешкодження побутових відходів від 2016 року, укладеного між ним, як ФОП, та КП АТП-2528 ЧМР та розрахунок (а.с.86, 87), а також копію договору на спостереження за спрацюванням установок пожежної сигналізації від 12 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_2, як фізичною особою, та ПП Рутіл (а.с.88-89).

Згідно відповіді голови правління ОСББ, направленого відповідачу та який наданий апеляційному суду ОСОБА_2, останній попереджений, що голова правління не має права самостійно змінювати розмір внесків, дане питання має бути вирішено згідно Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та надано договір на підписання (а.с.90, 91-92). ОСОБА_2 звертався до голови правління ОСББ з питання м про виключення з умов договору оплати за вивезення сміття та обслуговування пожежної сигналізації (а.с.93, 94, 95). Також відповідач звертався і до КП АТП-2528 , Управління ЖКГ з приводу яких йому надані відповіді (а.с.96, 97, 98). На підтвердження оплати послуг КП АТП-2528 та ПП Рутіл відповідач надав копії рахунків та квитанцій (а.с.99-119).

Загалом доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що спір має бути розглянуто господарським судом, оскільки приміщення ним використовується у комерційних цілях, він є фізичною особою-підприємцем та є платником єдиного податку. В той же час відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості зі сплати членських внесків або його розміру.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.

Нежитлове приміщення придбано у приватну власність ОСОБА_2, як фізичною особою. ОСББ звернулося з позовом до ОСОБА_2 як фізичної особи, з яким відсутні договірні відносини щодо надання комунальних послуг.

Згідно із статями 6, 15, 16 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках), які зобов'язані своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні платежі.

Зважаючи на відсутність договору про надання комунальних послуг з ФОП ОСОБА_2 і визначений законодавцем обов'язок саме власника приміщення, яким є фізична особа - ОСОБА_2, сплачувати вартість комунальних послуг. Наявність у відповідача статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо отримання житлово-комунальних послуг.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст.320 ЦК України). Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 ЦК України).

Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Заслуговують на увагу доводи представника позивача, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, що правовідносини, які є предметом даного спору, виникли між фізичною особою - власником нежитлового приміщення, що розташоване у багатоквартирному будинку, та ОСББ з приводу несплати внесків на утримання такого будинку та прибудинкової території та не пов'язані з провадженням підприємницької діяльності.

Жодний договір про надання послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_2 не укладався, а відтак між ними в такому статусі не укладалися, не змінювалися, не розривалися та не виконувалися будь-які правочини, а відповідно і не виникали будь-які зобов'язання.

Наявність у відповідача статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як ФОП він виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Відтак, зважаючи на визначений законодавцем обов'язок саме власника приміщення та співвласника будинку, яким є фізична особа ОСОБА_2,, сплачувати необхідні внески на утримання будинку, твердження відповідача про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що він є ФОП та використовує приміщення для здійснення господарської діяльності є помилковим. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верхового суду від 27 червня 2018 року (справа №916/2791/16).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що справа повинна бути розглянута в порядку ГПК України не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги, що позивач намагається стягнути з нього кошти за вже сплачені послуги та ним не було підписано Договір, як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки дане питання має бути вирішено на Загальних зборах, шляхом винесення на обговорення відповідних питань, які мають вирішувати всі співвласники колегіально.

Доводи апеляційної скарги, що даний спір зачіпає інтереси інших юридичних осіб, з якими ОСОБА_2 укладено відповідні господарські договори, не приймають судом до уваги.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Інші доводи наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6).

Під час перегляду цивільної справи за позовом ОСББ Незалежність 12 до ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу або доказів не співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача із ціною позову та складності справи, хоча попередній розрахунок витрат представником позивача визначено у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, за результатами розгляду судом апеляційної інстанції цивільної справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін, однак сторона позивача понесла судові витрати, пов'язані з розглядом справи під час її перегляду в суді апеляційної інстанції. Ця обставина підтверджена низкою доказів, зокрема: Ордером на надання правової допомоги адвокатом Захаровим Є.М., Договором про надання правової допомоги від 03 вересня 2018 року, Розрахунком судових витрат та Квитанцією до прибуткового касового ордеру.

В силу вимог ст.382 ЦПК України апеляційний суд має указати в резолютивній частині постанови про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вважає за необхідне стягнути понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 2400 грн. з відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 листопада 2018 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Незалежність 12 (зареєстроване місцезнаходження: м.Чернігів, вул.Незалежності, 12; код ЄДРПОУ 41523919) 2400 (дві тисячі чотириста) грн. у відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Є.М.Бечко

Судді: О.К.Євстафіїв

О.Л.Шарапова