Постанова

від 30.01.2019 по справі 758/6863/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 758/6863/14 Номер провадження 22-ц/824/1775/2019 Головуючий у суді першої інстанції С.М. Богінкевич Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 30 січня 2019 року місто Київ

Номер справи 758/6863/14

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Горак Ю.М.

сторони:

позивач Публічне акціонерне товариство Альфа - Банк

відповідач ОСОБА_5

відповідач ОСОБА_6

відповідач Приватне підприємство Ананда Україна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа Банк , подану представником Готіною АнноюПетрівною

на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року, ухвалене у складі судді Богінкевич С.М., відомості про час та дату складення повного рішення суду відсутні, -

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року ПАТ Альфа-Банк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПП Ананда Україна про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 239 569,41 грн., з яких 1 195 664,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 375,81 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та 13 529,16 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору.

В обґрунтування пред'явлених до відповідачів позовних вимог, сторона позивача посилалась на ті обставини, що 02.07.2007 між ЗАТ Альфа-Банк , правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_5, було укладено кредитний договір №800000427, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 138 000 доларів США, які зобов'язалася повернути у строк до 02 липня 2022 року та сплатити проценти за користування кредитом.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ Альфа-Банк та ОСОБА_6 укладено договір поруки від 02.07.2007, а також із ПП Ананда Україна було укладено договір поруки 16 березня 2010 року. Відповідно до зазначених договорів, останні поручились за виконання позичальником ОСОБА_5 обов'язків, що виникли за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 02.07.2007, станом на 12.11.2013 виникла заборгованість у розмірі 105 024,38 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку становить - 1 195 664,44 грн., за відсотками - 2 668,14 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату розрахунку становить - 30 375,81 грн., а також неустойка за невиконання умов договору в розмірі 1 188,37 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату розрахунку становить 13 529,16 грн., яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 06.05.2015 у задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції було мотивоване тим, що ПАТ Альфа-Банк не надано підтверджень порушення відповідачами умов укладених із ними договорів т не доведено існування простроченої заборгованості у ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ПП Ананда Україна у заявленому позивачем розмірі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Не погоджуючись із таким рішенням, ПАТ Альфа-Банк подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 908 688, 57 грн. В обґрунтування поданої скарги банк посилався на те, що вирішуючи спір, суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, не надав належної оцінки наявним у ній доказам, невірно встановив факти, що мають юридичне значення для вирішення наявного спору, та як наслідок прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що на підтвердження доказів наявності заборгованості відповідачів перед банком до суду було надано оригінал розрахунку заборгованості та виписку по особовому рахунку позичальника, про що зазначено у позовній заяві. Акту про відсутність таких документів у додатках до позовної заяви матеріали справи не містять.

В ході апеляційного розгляду, апелянтом також було подано до суду письмові пояснення, у яких останній зазначив, що в апеляційній скарзі представником банку помилково було допущено описку щодо суми вимог, а тому просив вважати правильною суму тіла кредиту, яка була вказана при подачі позовну до суду - 1 195 664,44 грн.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва від 20.10.2015 було частково задоволено апеляційну скаргу на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 06.05.2015, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення вимог ПАТ Альфа-Банк . Стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 239 569,41 грн. солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, стягнуто солідарно заборгованість у розмірі 1 239 569,41 грн. з ПП Ананда Україна та ОСОБА_5

Проте, в ході оскарження рішення суду апеляційної інстанції у даному провадженні, Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду поданої відповідачем ПП Ананда Україна касаційної скарги, своєю постановою від 20.06.2018 скасувала рішення Апеляційного суду м.Києві та направила справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 проти задоволення поданої банком апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, просив колегію суддів відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому, представник пояснив суду про те, що ПАТ Альфа-Банк висуваючи до відповідачів пред'явлені вимоги про стягнення заборгованості, загалом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання його довірителем кредитних коштів в іноземній валюті, а також доказів які б засвідчували факт наявності або ж відсутності заборгованості за укладеним договором. Одночасно, представник пояснив суду, що в 2007 році банк використав своє право на зміну строку виконання зобов'язань за кредитним договором після чого ОСОБА_5 було сплачено на користь позивача 135 тис. дол.США, а тому розмір боргу може існувати лише в розмірі 2403 дол.США.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_11 в суді апеляційної інстанції у повному обсязі заперечував проти поданої позивачем апеляційної скарги на заочне рішення Подільського суду м.Києва, просив залишити його в силі як законне та обґрунтоване, оскільки позивач в ході розгляду справи не довів існування у позичальника заборгованості у заявленому розмірі, а пред'явлені вимоги до поручителя ОСОБА_6 являються необґрунтованими в силу того, що порука останнього є припиненою.

В призначене судове засідання апеляційної інстанції представник апелянта - ПАТ Альфа-Банк не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, сторона позивача, не забезпечивши до суду явку свого представника, не повідомила суду про поважність причин неявки останнього, будь-яких клопотань з приводу перенесення слухання справи на адресу суду також не надходило.

Представник відповідача ПП Ананда Україна , будучи повідомлений про розгляд справи, у призначене судове засідання для розгляду апеляційної скарги не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

На підставі положень ч.2 ст.372 ЦПК України, суд вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності нез'явившихся представника позивача та представника відповідача ПП Ананда Україна та завершити апеляційний розгляд за наявними у справі матеріалами. Неявка вказаних осіб до судового засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2007 року між ЗАТ Альфа-Банк , правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк , та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №800000427, за умовами якого банк надав останній кредит в розмірі 138 000 доларів США, зі сплатою 12 % річних строком до 02.07.2022 року. Погашення кредиту передбачено шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.7-10, т.1).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір поруки (а.с.14, т.1).

В подальшому, 16 березня 2010 року між ЗАТ Альфа-Банк та ПП Ананда Україна також було укладено договір поруки (а.с.15, т.1).

За умовами договорів поруки поручителі, кожен окремо зобов'язалися відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_5 за вказаним вище кредитним договором (пункти 3.1 договорів поруки).

Пунктами 5.3, 6.3. договорів поруки визначено, що ці договори діють до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не надав доказів порушення відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та наявності у них заборгованості.

Колегія суддів не може остаточно погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Так суд, ухвалюючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ Альфа-Банк про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, посилався на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності заборгованості ОСОБА_5 за укладеним договором, а саме оригіналу виписки з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості.

Так, дійсно з матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості чи виписка з особового рахунку позичальника на момент розгляду справи судом була відсутня. Проте, позовна заява була направлена до суду через поштове відділення. У додатках до позовної заяви зазначено про те, що долучається, серед інших документів, розрахунок суми заборгованості та виписка з особового рахунку. Акт про відсутність таких вкладень до справи не долучено.

За правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України (у редакції чинній на момент розгляду спору в суді першої інстанції) суд повинен сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджувати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Представник позивача був присутнім у судовому засіданні, проте з журналу судового засідання не вбачається, що суд повідомив останнього про відсутність у справі додатків до позовної заяви, не з`ясував причину відсутності таких документів та не роз`яснив наслідки відсутності таких доказів, тим самим не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та фактично ухвалив рішення без з`ясування питання про порушення зобов`язань по кредитному договору позичальником та поручителями та розміру заборгованості.

Згідно із положеннями ст.213 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду спору в суді першої інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, вирішуючи спір у даній справі, та ухвалюючи за результатами його розгляду рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ Альфа-Банк до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, всупереч зазначених вимог процесуального закону, не повністю з'ясував обставин, що мають значення для вирішення справи, в результаті чого вирішуючи спір у справі порушив норми матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене без з`ясування повних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, воно на підставі п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір по суті апеляційний суд виходить з наступного.

Як було зазначено вище, 02.07.2007 між ЗАТ Альфа-Банк , правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 800000427, за умовами якого банк надав останній кредит в розмірі 138 000 доларів США, зі сплатою 12 % річних строком до 02 липня 2022 року.

Сторони погодили, що у відповідності до п.8.3 укладеного кредитного договору, платежі з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування повинні були здійснюватись позичальником щомісячно, відповідно до умов кредитного договору та графіку платежів, що викладений у Додатку №1 до даного договору.

В той час, згідно Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, позичальник, з дня отримання кредитних коштів, повинна була здійснювати їх повернення банку разом із нарахованими відсотками, щомісячно, до 02 числа кожного календарного місяця у розмірі по 1656 дол.США, а останній платіж, що повинен був бути здійсненим не пізніше 02.07.2022 у розмірі 1771,74 дол.США (а.с.11-13, т.1).

При цьому, у п.5.1 договору сторони погодили, що у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, або у разі іншого істотного порушення умов цього договору та/або будь-якого договору забезпечення, та/або відповідних договорів страхування, банк вправі вимагати від позичальника - ОСОБА_5 дострокового виконання зобов'язань за договором.

Згідно із пунктом 9.1 цього кредитного договору, у разі набуття кредитором на підставах передбачених договором права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, кредитор направляє письмову вимогу на адресу позичальника рекомендованим листом про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованої неустойки та інших платежів та нарахувань за цим договором та/або про усунення порушення (виконання зобов'язання) у не менш ніж тридцятиденний термін. Лист про вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання та дострокове повернення кредиту в будь-якому випадку вважається отриманим позичальником після спливу семи днів з дня відправлення відповідного листа.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії письмової вимоги, направленої на адресу відповідача ОСОБА_5 від імені банку щодо здійснення негайного платежу, станом на 26.11.2007 банк достроково вимагав у останньої погасити усю заборгованість за кредитним договором у розмірі 138 248,14 дол.США, яка складалась із суми кредиту в розмірі 136 879,33 дол.США, суми простроченого кредиту - 0,02 дол.США, суми відсотків за користування кредитом - 1 368,79 дол.США. Одночасно, банк встановив відповідачу строк для погашення вказаної заборгованості до 01.12.2007 (а.с.47, т.2).

Одночасно, позивачем на адресу поручителя ОСОБА_6 було направлено письмову вимогу №48-ко від 30.09.2008 про виконання позичальником та поручителем сплатити заборгованості за кредитним договором №800000427 від 02.07.2007 та відповідно договору поруки №800000427-П від 02.07.2007 у розмірі 141 351,75 дол.США, у строк не пізніше тридцяти днів від дати відправлення цієї вимоги (а.с.49, т.2).

Так, зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Разом з тим відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Як визначено положеннями статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб'єктивне право кредитора.

Так, з умов спірного кредитного договору вбачається, що боржник ОСОБА_5 (а відтак і поручитель) узяли на себе зобов'язання повертати суму кредиту рівними частинами щомісяця, шляхом внесення платежів до 02 числа кожного календарного місяця (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Тобто, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Тобто, в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Дана позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 20.06.2018, винесеної по даній справі, при скасуванні рішення суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з додатку № 1 до кредитного договору від 02 липня 2007 року позичальник, починаючи з 02 липня 2007 року зобов'язалася повертати кредит шляхом щомісячної сплати платежів в розмірі 1 656,00 доларів США 02 числа кожного календарного місяця строку кредитування (а.с.11-13, т.1).

За пунктами 3.1. спірного договору поруки, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 02 числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття строк чинності поруки повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Тобто, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Застосовуючи вимоги статті 599 ЦК України днем настання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 30 календарного дня з дати відправлення банком на адресу позичальника вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань. Наступні дії боржника не змінюють та не впливають на день настання строку виконання основного зобов'язання.

Як було зазначено раніше, укладеним між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_5 кредитного договору виконання грошових зобов'язань останньої повинно було виконуватися щомісяця, рівними частинами, шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, в той час коли за договором поруки від 02.07.2007 ОСОБА_6 поручився відповідати за всіма зобов'язаннями позичальника.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_6, останній поручився за виконання ОСОБА_5 її обов'язків, що виникли на підставі кредитного договору №800000427 від 02.07.2007, а саме щодо: 1) обов'язку повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначеними кредитним договором, але в будь-якому випадку не пізніше 02.07.2022; 2) обов'язку щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у встановлені договором терміни; 3) обов'язку у строк не пізніше десяти днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/ сплати, зазначених вище платежів) повернути банку кредит, сплатити відсотки за його користування, та виконати інші обов'язки, що виникають із договору кредиту; 4) обов'язку сплатити неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки відшкодувати збитки заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом, передбаченим п.5.1 кредитного договору, на висунення до позичальника вимоги достроково повернути отриманий кредит та сплатити нараховані банком відсотки, направив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2008 році письмові вимоги щодо сплати заборгованості за кредитним договором протягом тридцяти календарних днів у строк до 01.12.2007. Даними діями, позивач змінив строк та умови виконання основного зобов'язання.

Таким чином, з аналізу укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 договору поруки, а також положень параграфу 3 глави 49 Цивільного Кодексу України випливає, що останній може нести солідарну із позичальником відповідальність в межах строку дії поруки.

А тому, враховуючи той факт, що ПАТ Альфа-Банк звернулось до суду із позовною заявою до поручителя ОСОБА_6 про стягнення у солідарному порядку із позичальником заборгованості за кредитним договором лише у травні 2014 року, та беручи до увагу ту обставину, що банк в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов'язання, за виконання якого поручився останній, до 01.12.2007, у розумінні положень ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука ОСОБА_6 по кредитному договору №800000427 від 02.07.2007 є припиненою. У зв'язку із наведеним, висунуті позивачем до даного відповідача позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_5 та ПП Ананда Україна про стягнення заборгованості, то колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як було зазначено вище, кредитодавець, в односторонньому порядку змінив строки та умови виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором, шляхом направлення ОСОБА_5 письмової вимоги сплатити банку наявну станом на 26.11.2007 заборгованість за спірним кредитним договором у розмірі 138248,14 дол.США, що включала в себе залишок неповернутого тіла кредиту, суми простроченого кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Так, положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України закріплено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до листа банку про зміну строку виконання зобов'язань за кредитним договором - до 01.12.2007 року (а.с.47 т.2) загальна сума заборгованості за кредитним договором складала 138 248,14 дол.США. При цьому, відповідно до даних графи розрахунку - сплачена сума позичальником після направленням позивачем письмової вимоги на дострокове повернення кредитних коштів, у рахунок погашення кредиту було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 135 842,61 дол.США.

А тому, враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами після зміни ним строку та способу виконання основного зобов'язання, у останнього припинилося право нараховувати такі відсотки, у зв'язку із чим, позивач має право на стягнення у судовому порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі, виходячи із визначеної ним саме у направленій на адресу відповідача письмовій вимозі про дострокове повернення кредитних коштів.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням тієї обставини, що вимога банку про дострокове повернення кредитної заборгованості, а також взяті позичальником на себе зобов'язання за укладеним із позивачем кредитним договором, у повному обсязі виконані не були, та залишилась не сплаченою сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 2405,53 дол.США (138 248,14 - 135 842,61 = 2 405,53), колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог ПАТ Альфа-Банк в частині стягнення в солідарному порядку вказаного залишку заборгованості за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_5 та ПП Ананда Україна , що станом на день ухвалення судового рішення еквівалентно 66 801,58 грн.

Разом з тим, щодо поданої в ході апеляційного розгляду представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 заяви про застосування до спірним правовідносин позовної давності, то суд вважає зазначити наступне.

Так, положеннями ст.ст.256-258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Обґрунтовуючи подану до суду апеляційної інстанції заяву про застосування строку позовної давності, представник відповідача посилається на пропуск ПАТ Альфа-Банк встановленого чинним законодавством трирічного строку позовної давності, оскільки після висунення останнім вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, та до моменту подачі позову до суду сплинуло близько семи років, у зв'язку із чим у просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог банку.

Однак, як встановлено статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Тобто, з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу. До таких може відноситися, зокрема, лист, зміст якого свідчить, що боржник визнає існування боргу і бажає відновити погашення боргу.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Враховуючи той факт, що позивачем з моменту направлення позивачем письмової вимоги про дострокове повернення кредитних коштів та до 02.04.2014 включно в рахунок погашення боргу вносились грошові кошти, суд дійшов висновку, що дані дії позивача, у розумінні положень ст.264 ЦК України, свідчать про визнання нею наявного боргу та обов'язку по його сплаті.

У зв'язку із наведеним вище, та беручи до увагу ту обставини, що даний позов ПАТ Альфа-Банк було пред'явлено до суду в травні 2014 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовною давності, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданої представником відповідача заяви про застосування таких строків у даному провадженні.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є як неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, так і порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

А тому, виходячи із вищенаведеного, рішення суду першої інстанції в частині відмови ПАТ Альфа-Банк у стягненні з відповідачів ОСОБА_5 та з ПП "Ананда Україна" заборгованості за кредитним договором не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення вимог позивача та солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ПП Ананда України на користь банку заборгованості за кредитним договором у сумі 66 801,58 грн.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 501,02 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа Банк , подану представником Готіною Анною Петрівною - задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду від 06 травня 2015 року скасувати та ухвалите нове судове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Ялта, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) та з Приватного підприємства Ананда Україна (Код ЄДРПОУ 34730617, місцезнаходження: м.Київ, вул.Залізничне шосе, 2) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (місцезнаходження: м.Київ, вул.Десятинна, 4/6, МФО 300346, п/р №37396000000004) заборгованість за кредитним договором у сумі 66 801,58 грн. та судовий збір у сумі по 501,02 грн. з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду складено 21.02.2019.

Судді:

Л.Д.Поливач

А.М.Стрижеус

О.І.Шкоріна